“Як на мене, раз вже кількість переможців, не може бути більшою за 4, то потрібно найперших чотирьох і нагороджувати” :)
Саме такого листа я і розіслав нашим редакторам, сподіваючись на більш-менш спокійну розмову на тему переможців і "переможених", щодо нового і старого, стилів і напрямків, здобутків і поразок, ніби всього того, що можна втиснути у підбиття результатів другого півріччя 2006 року на "Самвидаві" :)

Ми вже обговорили всі кандидатури, напишу свою думку й тут. Олександр Бобошко та Ірина Пиріг — поети, до творчості яких я звертаюся весь час, як до чистої криниці. Ганну Осадко я читала своїм на студії як взірець красивого звучання. Майже вивчила напам’ять один з її віршів.

У Віталія є певні промахи як для хорошого поета. Не буду зараз шукати, візьму перший вірш, що на сторінці:

погляди довго писали
стрімкі еволюції рим.

Вважаю, що так не можна вживати ці слова. Не можна «писати еволюції».
Але, може, якраз і добре його заохотити?

Ларисо, ви перша з прекрасних дам взяли слово. І, очевидно, що ви не ховаєтесь за гарними словами, і говорите так, як бачите. І це добре. Я боюсь тільки одного, якщо ми візьмемо курс на недоліки, то наші автори матимуть повне право нас зненавидіти :_)
Ось, наприклад, мені значно цікавіше читати Віктора Круглова та Олександра Бобошка. Можливо це чоловіча солідарність? А можливо я надмірний раціоналіст? Це я кажу не тому, щоби оправдати доліки чи недоліки. Просто так говорить моя суб'єктивність, мої уподобання. Ганна Осадко - ніби поміж двох полюсів, хоча й Олександр Бобошко десь поблизу неї, а Ірина Пиріг - кардинально по інший бік земної кулі від Віктора Круглова, так? Але мені здається, що ці автори, як чотири людські раси, об'єднують поетичне людство.

Для читачів додам, що ми, редактори, дійсно на цю тему пару днів переписувалися, але місця не розподіляли. Я запропонував розглянути можливість відмітити всіх чотирьох лідерів рейтингів першим місцем. Дехто з редакторів, тактовно натякнув, а чому саме вибирати з цих чотирьох. І "лишнім" назвали зовсім не пана Віктора Круглова (я перепрошую за означення "лишній" - для поезії воно виглядає повним нонсенсом), і цим редактором був зовсім не Жорж Дикий.
Цікаво, що за рейтингом "Народним" перша четвірка вибудовується строго навпаки.

Звичайно, в кожного є свої вподобання, я лише сказала про свої. Але, я думаю, то є хибна думка — про недоліки. Маю досвід перебування на різних сайтах, і там, де лише ллється солодка водичка на адресу посередніх віршиків «про любофф», там бути просто нецікаво, талановиті люди звідти йдуть.
Просто треба враховувати, що критика цікава не всім, а лише тим людям, які хочуть писати більш професійно. Решта пише аби просто хтось прочитав та, може, похвалив... Думаю, Круглов належить до першої категорії, бо пише таки дуже непогано.

Приємно почути ще одну прекрасну даму, редактора. Дякую Тетяно, що відкрито і переконливо розповіли про свої уподобання. Внутрішньо погоджуюся з вашим сприйняттям творчості Віталія, та Ганни.
Звичайно, трохи прикро, що творів Олександра Бобошка на наших сторінках не так багато, як хотілося, можливо у цьому і ховається момент деякої невизначеності стосовно автора у цілому? Хоча те, що є - свідчить про зрілість автора.
І в той же час ми маємо достатню кількість поезій Ірини Пиріг. Як на мене, найбільш переконливо і досконало Іринині вірші описують молодий і чуттєвий світ відносин "Він і Вона", можливо у цьому світі вона найтонша, найгнучкіша наша поетеса. Її вірші подобаються мені цією юною гнучкістю почуттів і форм. Я маю на увазі саме ту юність, якою володіли античні Богині.
Я відчуваю, що Ірина потрохи збільшує світи своїх поетичних інтересів, але без особливого поспіху. Очевидно, ще не всі кращі вірші звичного, "старого світу" написані - це ми, автори, відчуваємо, правда? Деякі повтори, ніби, є, але це більше схоже на процес поетичного мислення на улюблену тему?
З іншої сторони, хочу додати - поет має писати багато, і в цьому Ірина Пиріг - попереду, попереду і в "Народному" рейтингу. Що з великою кількістю творів досить нелегко.
Що стосується авторів Тараса Кременя, та Петра Паливоди ( а ще є і неймовірно цікаві Віктор Марач і Олафсон Інґвар , та й інші...), то вони ніби ще у процесі кристалізації "Вибраного"? І будуть, схоже, основними кандидатами наступного визначення?

Я погоджуюсь повністю з п. Тетяною стосовно Віталія Круглова та Ганни Осадко, але значно кращої думки про Ірину Пиріг і ще більше - щодо Олександра Бобошка. Останній повністю заслуговує бути першим! Навіть при такій незначній кількості задекларованої поезії в "Майстернях". Це дуже талановита поезія з високим рівнем технічної майстерності.
Так само я практично в усьому погоджуюсь з п. Володимиром, окрім одного: переможець має бути один! Інакше для чого тоді організовувати перегони? Для чого оте бутафорське: "перемогла дружба"? Так, рейтинги лідерів майже однакові, але!!! Особисто я вважаю більш образливим не те, що тобі не дали заслуженого місця-винагороди на п’єдесталі, а те, коли ти там тупцюєш ще з кимсь і не знаєш толком, хто переміг і чи можна назвати це перемогою.
Тобто я вважаю потрібним провести голосування редакторів трьома “білими шарами” в будь-якій послідовності. Так я віддаю два шари за Олександра Бобошка і один – за Ірину Пиріг. Прошу інших редакторів зіграти у запропоновану мною гру.
Також з свого боку хочу до переліку прізвищ потенційних претендентів на перемогу, перерахованих пп. Тетяною і Володимиром, додати ще Вячеслава Семенка та Наталію Пасічник. Остання, щоправда, вже була серед числа минулорічних переможців і з цього приводу варто визначитись: чи може один автор бути переможцем декілька разів підряд?

Я - за Віталя Круглова.

Віко, ви перша читачка, не редактор, яка сміливо виказала свої симпатії!

А мені до душі поезії Ірини Пиріг і Тараса Кременя. Поезії Ірини Пиріг дуже чуттєві, філософські, вона уміє заглянути у душу і викристалізувати звідти найпотаємніші почуття. Її Образи багатогранні і часто зовсім несподівані. Я не погоджуюся із тим, що Ірина пише одноманітно. Так, вона є авторкою чуттєвої лірики, але такої близької лірики для кожного чуттєвого серця.

Тарас Кремінь представив свої поезії на нашому сайті зовсім недавно, але одразу завоював симпатії наших чуттєвих авторів і редакторів. Його поезії і ліричні і філософські. Відчувається постійний пошук словоформ і виявів почуттів, власне Тарас постійно відточує манеру передання своїх вражень від світу і стосунків між людьми.

Крім того, що це молоді автори, які постійно виточують свою майстерність, я хочу відмітити ще один незаперечний факт. Завдяки авторам цього сайту ми усі маємо можливість у коментарях висловлювати свої враження від творів і відстоювати свою думку. Так от, у коментарях Ірини Пиріг і Тараса Кременя ніколи, наголошую, НІКОЛИ не пролунало ніякого образливого, брудного чи нецензурного слова, вони ніколи не користувалися лайкою у відкритій чи завуальованій формі.

Поезії Ганни Осадко є, дійсно, ніжними і цікавими. Але її спілкування іноді просто вражає. Наводжу цитату із коментаря під найсвіжішим віршем Ірини Пиріг тут на сайті "Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-01-27 00:17:39]
Стоїть собі Тернопіль, присипаний снігом.Мерзне. У центрі, де подекуди зустрічаються ліхтарі - навіть красиво. Та з мого вікна (останній поверх останнього будинку останнього масиву) - лише небо і поле. Діти позасинали. Дивилася останню серію Майстра і Маргарити - навіть просльозилася... Блін!!! До речі, ти не знаєш, кого мав на увазі Булгаков, кажучи про "рицаря, которий когда-то неудачно пошутил, сказал каламбур про свет и тьму"? Страшенно цікаво, а в примітках - не згадується. Народе! Хто знає!!??"

Так от, у моєму розумінні Людина повинна спілкуватися однаково "чисто" і коректно усюди - і у поезії і у коментарях. Причому, таке відношення я маю, як до авторів сайту, так і до редакторів. Це не є наслідком моєї прискіпливої натури чи особливістю моєї професії (я викладач університету, правда, не філолог), це є наслідком мого виховання.
Дякую за надану можливість публікуватися і висловлювати свої думки.

Благородно, Серже :) Рада за Вас ;) Це свідчить, що у наступну номінацію Вам, таки, треба пройти ;)

Ось кого я би висунув (якщо взяти під уваву рейтінг, кількість виставлених творів, рівень і власний смак):
Пиріг Ірина
Осадко Ганна
Круглов Віталій
P.S.
Оксанко, Ми оцінюємо твори, а не коментарі.
Мені наприклад байдуже, про що там і хто там пише у цих коментарях. Ми ж тут не приймаємо у семінарію, чи в інститут "благородних дєвіц". Те, що Висоцький мав слабкість до алкоголю аж ніяк не робить його чимось меншим для Росії, чи не так.
Я вже тепер мовчу про мою цноту, Хіх, з моїми коментарями ;-/
По дружньому,
Юрій :-)

Дякую за участь у обговоренні, шановні колеги, Віко, Серж, Оксано, Юрій :)
Нам, звичайно, потрібно враховувати багато різних факторів. Динамічних факторів. А також і певний елемент гри, що так чи інакше повинен бути, аби ми не надто ускладнювали ситуацію за межами власного "я" :)
Ось саме з цього погляду я і пропоную не віддавати першість ні Заходу, ні Сходу, ні Півночі, ні Півдню (їх не три, а чотири, хоча пальців на руках - п'ять, а богатирів - таки троє :)). Звести всіх на одне перше місце. Цілісність, передусім. :)
Під Сходом стилістично розумію Олександра Бобошка, як Північ - Віктора Круглова, як Південь - Ірину Пиріг, і як Захід - Ганну Осадко

Щодо інших наших цікавих авторів, то нікуди вони, сподіваюся не зникнуть. Як, повідомляє, наприклад Тарас Кремень - кращі сили знаходяться у процесі збирання "Вибраного" поетичного капіталу, що не так просто зробити за відносно короткий час перебування на "Самвидаві".

Майстерні - правильно. Нехай буде 4 переможці! Ура! :-)
А я би додав, так як сприйняття поезії - це дуже суб`єктивна річ на смак - то важко визначити якийсь абсолют.
Титул переможця повинен надаватись один раз (ми ж не вибираємо ЦК Партії), тоді появиться стимул у інших "тягнутися".
Така моя думка.
P.S.
Оксанко,
Може мені перестати писати коменти, або перейти на перегуки з псалмами?
Хочу бути пухнастим і білим у Твоїх очах. О:)

А мені найбільш до душі Пиріг Ірини вірші...

Взагалі, багато гарних молодих поетів на сайті. Найкращими (звісно, після нас з Оксаною :) є Тарас Кремінь та Дарина Березіна! А про необ'єктивність рейтингів майстерень свідчить хоча б той факт, що у класика Дмитра Кременя він досить посередній.