Розумію і сприймаю іронію. Але... чисто із-за чоловічої солідарності, хіба Вам не шкода кота? Він не винен, що надворі весна, що світ поділений на статі і своєї половинки він ще не знайшов. І Вам було би на місці кота приємно, якби якась вища за розвитком істота хоча би подумки поспівчувала Вашій природній потребі у коханні. Чи НІ?

Думаю, що коту те співчуття не є зрозумілим, так як коло його розуміння є вужчим за моє.
В Америці величезна кількість котів і псів каструється - і самці і самки - такі погідливі стають - цуд.
Я маю кицю- Лексі звати - адаптував у прихистку для тварин - спокійна і лагідна... а пригадую кота, якого мав ще в Україні - живого місця на руках моїх і пообпісювані дивани, коли весна приходила...
Яке там співчуття було... блін... :)

Супроти природи нічого не вдієш. Якщо ми приручили тих котів, то треба їхню нудь-тугу розуміти, а найкраще випустити на вільні хліба, нагуляються скільки їм треба, повернуться з миром і до Вас, і до ваших диванів. На місці кота не будемо, але жартома - чом у ні?

Ще весна не закінчилася, тож і мотиви весняні не тільки доречні, а і необхідні. Ми ж бо залежимо від природи в деяких питаннях і від цього нікуди не дітись. Дякую, Світлано.

Коротко і ясно. І Вам дякую.

Чому по нещастю? Може, по пошуку? Дякую за увагу.

Дякую, Мішелю. Приємно знову Вас тут чути.