ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.08.06 17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.

На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.

Євген Федчук
2026.08.06 15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те

Артур Курдіновський
2026.08.06 15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про

Борис Костиря
2026.08.06 14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.

Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,

В Горова Леся
2026.08.06 14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера

Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,

Ірина Вовк
2026.08.06 12:01
Суд історії на балконі палацу Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част

хома дідим
2026.08.06 11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів

Віктор Кучерук
2026.08.06 07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі

М Менянин
2026.08.05 23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.

Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –

С М
2026.08.05 22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі

Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці

Ольга Садкова
2026.08.05 21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!

Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв

В Горова Леся
2026.08.05 16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.

Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об

Борис Костиря
2026.08.05 13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в

Ірина Вовк
2026.08.05 12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз

Тетяна Левицька
2026.08.05 11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.

Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Несправжня пектораль" (2003)

 * * *
Я не жив на землі.
Я літав,
Доки й впав.
Щось у тім’ї пече...
Озирнувся –
Дніпро в різні боки тече,
Розділившись
на лівий і правий
рукав.
Я, блукаючи, мрію шукав,
Її карих і добрих очей...
Озирнувся –
«Ніхто» в ступі воду товче
І розмазує сльози і піт по щоках.

Мо’, я голову дуже забив,
Може, випав у чорну діру...
Відшукавши «ніщо»,
Я поплив по Дніпру
В різні боки
і за протилежні горби.


1999

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Світлана Костюк 6.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Мішель Платіні 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-05-02 07:13:59
Переглядів сторінки твору 2639
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.708 / 6  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-02 07:46:01 ]
Слова, що описують кожного з нас...

Я, блукаючи, мрію шукав,
Її карих і добрих очей...

Я не жив на землі. Я літав,

Дякую, Лесю!
За ще один чудовий вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-02 10:26:16 ]
Дякую, ліричний Мішелю, за відгук на цей вірш!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-02 08:03:04 ]
Літати у мріях, а на грішній землі роздвоїтися тугою за щастям - бачити радість "Її карих і добрих очей".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-02 10:29:00 ]
Саме так виходить, Олександре... На жаль...
Спасибі Вам велике!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-02 08:03:59 ]
Болить за Україну серце її Поета.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-02 10:29:38 ]
Усе життя боліло...
Дякую за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-05-02 09:46:06 ]
Вільна

Забрали усе. Слів - і то вже немає.
Стягли - ті, що скрізь мають рацію.
Оті, кого доля сама величає
господарями ситуації.

Усе переплуталось: рими і дати,
день з ніччю, а смуток із радістю.
Як важко нічого у світі не мати
й не бути чиєюсь власністю.

Усе як чуже: небо, нерви і нежить.
І я - всім чужа й незнайома.
Нічого в цім світі мені не належить.
Я вільна - аж невагома.
(2005)

Буду приходити до Вас час від часу зі своїми сповідями... Знаю, Ви_слухаєте... Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-02 10:24:34 ]
Дорога Любонько, дуже вдячна Вам за довіру й відвертість! Болючі рядки, але неймовірно правдиві...
Я завжди чекатиму на Вас.

У продовження теми пригадалось батькове:

НА ЦВИНТАРІ

Завізно тут!..
Місця престижні –
Нарозхват:
Лишень для панів…
Мої ж,
За класовістю,
Ближні –
Подалі,
Серед бур’янів,
Як мовиться,
В народній гущі
Знайшли притулок в тиші тиш:
Вони і мертві – неімущі,
І їм плювати на престиж!
Спокійно тут –
Сюди нізащо
Чуже-лихе не забреде –
Так всеспасенно,
Всепропащо
І всепрощенно,
Як ніде…
Похилий хрест. Ослінчик. Столик.
Гудуть джмелі. Шумить трава.
Ідилія! Один недолік –
Ніхто живим не налива.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-06 14:18:50 ]
Легковажний, бо легко важу
Й перед важчими не прогнусь,
Силу крупнотонажну вражу
Не боюсь і над нею сміюсь.

В мене вистачить сил ментальних
Потерпіти (і це мине!),
Поки псевдомонументальних
Проминальний час проковтне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-02 16:55:11 ]
Через те і не жив довго ПОЕТ, що "літав", усі болі чужі в своїм серці збирав...Тому, хто "блукаючи, мрію шукав" 5,5 замало. Така моя суб`єктивна думка.Вічна пам`ять ПОЕТОВІ, який пішов у ВІЧНІСТЬ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 12:55:20 ]
Спасибі, люба моя Світланко, за таку душевність)
І уклін Вам за пам"ять...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-03 00:57:52 ]
Пече... роз'єднаність...Ой як пече!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 12:56:20 ]
Так, Галинко, пече...
Обіймаю, люба моя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-05-03 09:57:49 ]
Поки літаємо - живемо. А впавши - течемо врізнобіч...
Не вірш - радість розкошування у слові і гіркий біль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 12:59:10 ]
Щиро вдячна, дорогий Анатолію!!!