ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.08.06 20:14
Колискова Україні
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.

Володимир Бойко
2026.08.06 17:39
Лімерики F 3
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.

На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.

Євген Федчук
2026.08.06 15:33
Перші відкриті бої загонів УПА проти німців (січень-лютий 1943 року)
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те

Артур Курдіновський
2026.08.06 15:09
Ніхто так не мотивує, як вороги та заздрісники
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про

Борис Костиря
2026.08.06 14:28
Острів Епштейна
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.

Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,

В Горова Леся
2026.08.06 14:27
Хмари
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера

Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,

Ірина Вовк
2026.08.06 12:01
Чорний сніг Александрії (продовження 1)
Суд історії на балконі палацу Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част

хома дідим
2026.08.06 11:52
* 164 *
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
У спеку липня снігову
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів

Віктор Кучерук
2026.08.06 07:21
* * *
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі

М Менянин
2026.08.05 23:07
Заміна посла
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.

Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –

С М
2026.08.05 22:02
Лимонадна Бейбі (Syd Barrett)
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі

Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці

Ольга Садкова
2026.08.05 21:37
Поїзд смерті
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!

Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв

В Горова Леся
2026.08.05 16:32
Тату
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.

Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об

Борис Костиря
2026.08.05 13:59
* * *
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в

Ірина Вовк
2026.08.05 12:51
Чорний сніг Александрії
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Джерело у ясних ясенах" (2000)

 Перемінився цілий світ

Комуною називався хутір,
де пройшло моє дитинство

1
Зелене море кукурудзи
От-от, здається, захлине
Безлюдний острів
І мене…
Я в ролі Робінзона Крузо
Тут опинився…
Стільки літ
Людська нога тут не ступала!
Коли моя Комуна впала –
Перемінився цілий світ
На гірше:
Витекли з Комуни
Ставки
І збігли криниці,
Немовби сльози по щоці;
І витовкли новітні гуни
Лісок і сад;
Змели хати
І зарівняли навіть цвинтар,
Куди б у гості – вічний митар –
Я міг до матері прийти…

…Один, мов перст, на острівці
Стримлю, смалю гіркучу "Приму",
Таку підшукуючи риму,
Щоб громом гримнула в кінці
Трагедії!..

2
Стовпова дорога до Комуни
Загубилась в безмірі степів:
Ні дротів нема вже, ні стовпів:
Зледачіли випряжені луни,
А відлуння їхнє – й поготів.

Мимо – все: події і надії;
Пролітають лІта і літА…
Все життя я – круглий сирота:
Під повіки втомлені, під вії
Кожна порошинка заліта.

Дивно: я ж бо змалечку не рева –
Нині послизнувся на сльозі,
І опертись ні на що нозі…
Плачуть рідні, впізнані, дерева –
Кам’яніють краплі в пилюзі.


2000

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Анатолій Криловець 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Марія Туряниця 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-05-04 12:42:45
Переглядів сторінки твору 2845
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.640 / 6.25  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Туряниця (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 14:40:47 ]
я в захваті, чудесний виклад думок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 21:17:47 ]
Я рада, що Ви, Маріє, у захваті від цього вірша.
І Ви своє захоплення довели оцінкою 5.25)))
Дякую за відгук.
Сподіваюся, Ви знайомі також і з правилами сайту..)
Щасти Вам у всьому.
Бачила Вас в Однокласниках. Усе добре ) Веселих свят!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-05-04 19:10:39 ]
...дякую, Лесю, за вірша... настроєвий такий, мені під настрій, взагалі під настрій Україні, не дарма ж під рубрикою "Україні з любов’ю". А таки ж не дарма, бо плаче Україна... Плаче тихо віршами Низового, послизається на власній сльозі, хоч і ховає їх, сльози, від натовпу... Натовп не бачить і не чує, кожен вирішує свої проблеми як уміє... поодинці. Сам на сам. Назва як висновок. Перемінився цілий світ. Жаль тілько, що не в кращу, а в гіршу сторону.
"....Таку підшукуючи риму,
Щоб громом гримнула в кінці
Трагедії!.."
Низький уклін ПОЕТУ, що бачив цю трагедію ще з колиски. Адже - село це колиска України, народу, нації. І зумів правдиво, як поет, як поет від народу, як громадянин України, донести це до народу. правда, народу, не так багато в цій країні... А її, колиску і країну, нагло знищують і тепер. Свідомо знищують.
Я ставлю високу оцінку цій поезії свідомо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 21:26:14 ]
Людмилко, рада тебе бачити!)
Куди зникла?! Знаю - читала твій учорашній вірш...
Усе буде добре! Я з тобою.

Величезне спасибі за такий надвичерпний коментар - усе ти відчуваєш і знаєш, і все тобі також болить і пече..; і таке високе поцінування цього твору.
Це важливий для мене вірш...бо знаю якою кров"ю він написаний...
Спасибі, люба моя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-05 00:05:57 ]
Зі святом вас, любі дівчата - Маріє і Людмило!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-05 01:05:16 ]
Як же болить душа за тим, чого вже не вернути!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-05 15:28:22 ]
І як же було боляче татові... Мені болить, коли читаю... А як йому...це ж його колиска...там витоки...коріння роду...заклався світогляд...там усе життя була його душа...

Спасибі, Галюню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-05-05 10:04:00 ]
Це нестерпно для людини - бачити пустку там, де колись любилося, жилося... Вірш викликає повні груди болю - і все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-05 15:37:10 ]
Дуже нестерпно, Анатолію. І цей біль майже в кожному вірші, присвяченому рідній Комуні.
Тато був щасливий, що зміг влітку 2011-го востаннє побачити батьківщину. І я вперше тоді відвідала місця, де народився мій прекрасний тато, де пройшло його дитинство. Батько показав мені все-все...
Спасибі за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-06 22:46:03 ]
Я " послизнулась на сльозі"...Дякую.Лесю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-07 14:15:48 ]
Спасибі, дорога Світланко, за Ваше чуйне серденько!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-06-24 16:29:59 ]
Не вперше хотілось зупинить свою т.з. "літературну діяльність", бо іноді вдавалось, нмсд, створить вірш, який гідно би виглядав останнім на моїй авторській сторінці. Принаймні, він мені тоді здававсь (ввижавсь) саме таким.
Навідається читач - і вірш перед ним. Саме цей, мій, найкращий, останній на сторінці, а водночас перший у сенсі подальшого перегляду. І дума: "О, який вірш. А які инші?"
І ознайомлюється. Вірші починають жить другим, третім, шостим, -надцятим життям. Згодом, може буть таке, що і цей читач кому-небудь порадить, або за руку приведе: "Поцікався і ти. Мені подобається. Це - саме те. Це - Поезія."
Такі от вірші І.Н.
Кожним можна закінчить, з кожного можна починать.
Вони гідні читацької уваги. А Поезія існує хіба не для цього?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-25 11:51:55 ]
Спасибі Вам, Семене, за такий коментар!
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-06-25 12:09:09 ]
Уклін вам обом з батьком, Лесечко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-25 13:32:14 ]
Іннусь, спасибі велике.