ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.24 06:25
* * *
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.

Іван Потьомкін
2026.03.23 21:20
***
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Олена Побийголод
2026.03.23 15:48
1937. Тачанка
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!

І поціливши з нальоту

Охмуд Песецький
2026.03.23 13:23
Плин
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.

Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали

Борис Костиря
2026.03.23 11:25
Ящірка
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,

Юрій Гундарів
2026.03.23 09:36
Маятник
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.

Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.

…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно

Віктор Кучерук
2026.03.23 07:25
* * *
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...

Ірина Вовк
2026.03.22 23:00
Княжна козацького степу. Повернення до Храму
замість ПІСЛЯМОВИ) Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.

Євген Федчук
2026.03.22 17:34
Як Хмельницький шукав союзу зі Швецією в 1655 році і чим все закінчилося
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи

Юхим Семеняко
2026.03.22 15:33
Сьогоднішні хліба
       Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.     Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С

Світлана Пирогова
2026.03.22 13:41
Зустріч
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.

Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.

Володимир Бойко
2026.03.22 12:50
Нерафіновані думки
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю. Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100. Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею. Струнким жінкам так би пасув

Борис Костиря
2026.03.22 12:18
Осіння глибина
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.

В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді

Іван Потьомкін
2026.03.22 11:29
***
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...

Охмуд Песецький
2026.03.22 10:09
Намовляння
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.

Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти

Юрій Гундарів
2026.03.22 08:59
Марсель Марсо
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин. Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу». А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Джерело у ясних ясенах" (2000)

 Перемінився цілий світ

Комуною називався хутір,
де пройшло моє дитинство

1
Зелене море кукурудзи
От-от, здається, захлине
Безлюдний острів
І мене…
Я в ролі Робінзона Крузо
Тут опинився…
Стільки літ
Людська нога тут не ступала!
Коли моя Комуна впала –
Перемінився цілий світ
На гірше:
Витекли з Комуни
Ставки
І збігли криниці,
Немовби сльози по щоці;
І витовкли новітні гуни
Лісок і сад;
Змели хати
І зарівняли навіть цвинтар,
Куди б у гості – вічний митар –
Я міг до матері прийти…

…Один, мов перст, на острівці
Стримлю, смалю гіркучу "Приму",
Таку підшукуючи риму,
Щоб громом гримнула в кінці
Трагедії!..

2
Стовпова дорога до Комуни
Загубилась в безмірі степів:
Ні дротів нема вже, ні стовпів:
Зледачіли випряжені луни,
А відлуння їхнє – й поготів.

Мимо – все: події і надії;
Пролітають лІта і літА…
Все життя я – круглий сирота:
Під повіки втомлені, під вії
Кожна порошинка заліта.

Дивно: я ж бо змалечку не рева –
Нині послизнувся на сльозі,
І опертись ні на що нозі…
Плачуть рідні, впізнані, дерева –
Кам’яніють краплі в пилюзі.


2000

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Анатолій Криловець 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Марія Туряниця 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-05-04 12:42:45
Переглядів сторінки твору 2639
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.640 / 6.25  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Туряниця (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 14:40:47 ]
я в захваті, чудесний виклад думок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 21:17:47 ]
Я рада, що Ви, Маріє, у захваті від цього вірша.
І Ви своє захоплення довели оцінкою 5.25)))
Дякую за відгук.
Сподіваюся, Ви знайомі також і з правилами сайту..)
Щасти Вам у всьому.
Бачила Вас в Однокласниках. Усе добре ) Веселих свят!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-05-04 19:10:39 ]
...дякую, Лесю, за вірша... настроєвий такий, мені під настрій, взагалі під настрій Україні, не дарма ж під рубрикою "Україні з любов’ю". А таки ж не дарма, бо плаче Україна... Плаче тихо віршами Низового, послизається на власній сльозі, хоч і ховає їх, сльози, від натовпу... Натовп не бачить і не чує, кожен вирішує свої проблеми як уміє... поодинці. Сам на сам. Назва як висновок. Перемінився цілий світ. Жаль тілько, що не в кращу, а в гіршу сторону.
"....Таку підшукуючи риму,
Щоб громом гримнула в кінці
Трагедії!.."
Низький уклін ПОЕТУ, що бачив цю трагедію ще з колиски. Адже - село це колиска України, народу, нації. І зумів правдиво, як поет, як поет від народу, як громадянин України, донести це до народу. правда, народу, не так багато в цій країні... А її, колиску і країну, нагло знищують і тепер. Свідомо знищують.
Я ставлю високу оцінку цій поезії свідомо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 21:26:14 ]
Людмилко, рада тебе бачити!)
Куди зникла?! Знаю - читала твій учорашній вірш...
Усе буде добре! Я з тобою.

Величезне спасибі за такий надвичерпний коментар - усе ти відчуваєш і знаєш, і все тобі також болить і пече..; і таке високе поцінування цього твору.
Це важливий для мене вірш...бо знаю якою кров"ю він написаний...
Спасибі, люба моя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-05 00:05:57 ]
Зі святом вас, любі дівчата - Маріє і Людмило!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-05 01:05:16 ]
Як же болить душа за тим, чого вже не вернути!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-05 15:28:22 ]
І як же було боляче татові... Мені болить, коли читаю... А як йому...це ж його колиска...там витоки...коріння роду...заклався світогляд...там усе життя була його душа...

Спасибі, Галюню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-05-05 10:04:00 ]
Це нестерпно для людини - бачити пустку там, де колись любилося, жилося... Вірш викликає повні груди болю - і все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-05 15:37:10 ]
Дуже нестерпно, Анатолію. І цей біль майже в кожному вірші, присвяченому рідній Комуні.
Тато був щасливий, що зміг влітку 2011-го востаннє побачити батьківщину. І я вперше тоді відвідала місця, де народився мій прекрасний тато, де пройшло його дитинство. Батько показав мені все-все...
Спасибі за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-06 22:46:03 ]
Я " послизнулась на сльозі"...Дякую.Лесю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-07 14:15:48 ]
Спасибі, дорога Світланко, за Ваше чуйне серденько!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-24 16:29:59 ]
Не вперше хотілось зупинить свою т.з. "літературну діяльність", бо іноді вдавалось, нмсд, створить вірш, який гідно би виглядав останнім на моїй авторській сторінці. Принаймні, він мені тоді здававсь (ввижавсь) саме таким.
Навідається читач - і вірш перед ним. Саме цей, мій, найкращий, останній на сторінці, а водночас перший у сенсі подальшого перегляду. І дума: "О, який вірш. А які инші?"
І ознайомлюється. Вірші починають жить другим, третім, шостим, -надцятим життям. Згодом, може буть таке, що і цей читач кому-небудь порадить, або за руку приведе: "Поцікався і ти. Мені подобається. Це - саме те. Це - Поезія."
Такі от вірші І.Н.
Кожним можна закінчить, з кожного можна починать.
Вони гідні читацької уваги. А Поезія існує хіба не для цього?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-25 11:51:55 ]
Спасибі Вам, Семене, за такий коментар!
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-06-25 12:09:09 ]
Уклін вам обом з батьком, Лесечко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-25 13:32:14 ]
Іннусь, спасибі велике.