ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Утрата
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
***
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Князь московський Василь Темний
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
1958. Капосний кіт
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мовчати (газель)
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Неоднозначні думки -7
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Жила-була собачка (до 1998)
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Елегія
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
***
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зникла колишня дівчина
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
Гра уяви
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
серпневе
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Пес собачий (до 1998)
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Земна сіль (The Rolling Stones)
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
* * *
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Тобі моє серце" (1980)

 ДЕВ’ЯТЕ ТРАВНЯ
...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-05-09 00:52:15
Переглядів сторінки твору 6672
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 6.590 / 7  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 01:36:34 ]
Урочисто-зворушливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 06:56:09 ]
Пане Ярославе, уклінно дякую за відгук на цей вірш батька!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-09 02:14:45 ]
Без сліз читати не можна...
Як йому все життя не вистачало Настусі і Данила! Тільки мрії, бо, мабуть, і спогадів не було...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 07:03:35 ]
Валюшо, безмежно вдячна за Ваші емоції!
Свого батька Низовий ніколи не бачив (тільки на фотокартці) - Данило пропав безвісти, коли тато ще був під серцем мами Насті. А мама Настя загинула, коли малому Іванкові виповнилося півтора року.
Увесь рід поліг у ту війну...
Тому і зустрічався Низовий із своєю родиною тільки в таких мріях-снах...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-09 06:25:05 ]
Після "Вулиці лейтенанта Овсепяна", після "Дев'яте травня" публікувати щось своє можна, але, якось дрібно виглядає. Зі святом Вас, Леся і Вашу маму - вона із тих часів, коли дотик війни залишається на все життя, хоче цього людина чи ні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 07:17:52 ]
Дякую щиро, Олександре, за привітання. Навзаєм.
Так, коли розпочалася війна, моїй мамі виповнилося сім років, і вона все пам"ятає... Дякувати Богові батьки моєї мами вижили в ній.
А з татової родини загинули всі... І з роками біль Низового зростав!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2013-05-09 08:02:58 ]
Зболено і трагічно! Дуже образна поезія. Дуже мелодійна. Талановита.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 08:07:39 ]
Яфиночко, мені завжди приємна Ваша увага до поезій мого батька!
І страшенно вдячна за такий відгук на цей вірш!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 08:56:48 ]
Щирим серцем виспівано... Доземний уклін!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 11:08:23 ]
Уклінно Вам дякую, мудрий і добрий пане Іване!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 09:14:40 ]
Все повернулось у свої начала...
Низький уклін Вам, Лесечко, за вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 11:18:17 ]
Іннусю, спасибі велике-превелике!!!
Цей вірш знають у багатьох селах Слобожанщини, які об"їздив Низовий, зустрічаючись з простими трудівниками, школярами, учителями, ветеранами...

І дякую Богові, що Він подарував мені такого батька, а Україні - такого сина.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Полянська (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 09:18:11 ]
Страшною ціною здобута та перемога. Надзвичайно сильних і красивих людей забрала із собою війна. Вічна їм пам'ять.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 11:24:28 ]
Оленко, сердечно вдячна Вам за оголені почуття...
Вічна пам"ять полеглим за рідну землю і за наше майбутнє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 10:19:19 ]
Читаю, плачу, усміхаюся... живі образи, така знайома родинна гостина... було, могло бути... Дай Боже, щоб побільше таких родинних гостин було у кожного в житті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 11:55:05 ]
Не пізнавши в реальному житті такого щастя, Низовий у серці й уяві мав цей родинний затишок, грівся і міцнів душею від намріяних зустрічей з батьками...
Спасибі, Галинко, за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 11:20:10 ]
Написано талановито! Про дороге, незабутнє...Слова та образи народжені серцем. Про війну і перемогу не можна писати, не пропустивши тему крізь душу...Дякую))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 12:09:48 ]
Ізнов наснились батько й мати,
І - відтіснилися... Нема...
А ти хотів і справді мати
Усе, що снилось, задарма?

Батька не бачив ніколи... Маму у свої півтора року запам"ятав, коли везли її на тачанці в усьому білому... А світлі образи найрідніших людей і свою безмежну синівську любов до них проніс через усе життя... Як писав тато, тієї війни куля влучила в його серце також.
Спасибі, Світланко, за таке емоційне сприйняття цієї сумної і гірко-веселої розповіді Низового!..



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 12:03:06 ]
Вірш світлий. Дуже-дуже сердечний.
«Слізьми бабуся чарку долива...»
І сам просльозився. Згадав своїх бабусь, на долю яких випали тяготи війни...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 12:21:43 ]
Сергійку, Ви мене розчулили своєю відвертістю й щирістю... Я Вам вдячна за це.
І мені приємно, що вірш мого батька викликав у Вас свої спогади і такі справжні емоції, хоча вони дуже болючі...