ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.29
16:00
В сорок першому, як німці швидко наступали,
А червоні міста й села з боями лишали,
Взяли німці і румуни у кільце Одесу.
Дійшли уже до Татарки, зайняли Пересип.
Довелося із Одеси червоним втікати
Та загони диверсантів в тилу залишати.
Не до того готу
А червоні міста й села з боями лишали,
Взяли німці і румуни у кільце Одесу.
Дійшли уже до Татарки, зайняли Пересип.
Довелося із Одеси червоним втікати
Та загони диверсантів в тилу залишати.
Не до того готу
2024.09.29
09:16
… На вулиці Артема вже було суцільне стовпотворіння. Люди з вузлами, з колясками, різні двоколки, підводи… Серед вузлів і валіз лежали хворі, гронами сиділи діточки. Немовлят іноді везли по двоє, по троє в одній колясці. Дуже багато було тих, що проводжаю
2024.09.29
08:37
Без літа нам не обійтись
А Осінь треба ще зустріти
Але щоб разом їм зійтись
Потрібно буде море квітів…
Без літа вже ні те ні се
А Осінь так собі, як Осінь
Не будем згадувать про все…
А Осінь треба ще зустріти
Але щоб разом їм зійтись
Потрібно буде море квітів…
Без літа вже ні те ні се
А Осінь так собі, як Осінь
Не будем згадувать про все…
2024.09.29
06:20
Прикривають небо кучеряві хмари,
Хоч кошлатить вправно вітер білизну, –
Та вони від ранку, як овець отара,
Купчаться щільніше вшир і глибину.
Поїдають просинь групи волохаті
І втрачають швидко світлі кольори, –
Тужать за блакиттю й плачуть винуват
Хоч кошлатить вправно вітер білизну, –
Та вони від ранку, як овець отара,
Купчаться щільніше вшир і глибину.
Поїдають просинь групи волохаті
І втрачають швидко світлі кольори, –
Тужать за блакиттю й плачуть винуват
2024.09.29
04:46
Ти така, як легіт на світанку
там де море стишує зорю.
Пам’ятаєш нашу обіцянку?
Я її і досі бережу.
Збудеться усе, що не збулося
кожна мрія суща на землі.
Заплітаю ружу у волосся,
що так полюбилося мені.
там де море стишує зорю.
Пам’ятаєш нашу обіцянку?
Я її і досі бережу.
Збудеться усе, що не збулося
кожна мрія суща на землі.
Заплітаю ружу у волосся,
що так полюбилося мені.
2024.09.28
22:14
ночам на зміну дні приходять
між ними ранки й вечори
пантрують зорі сонце й місяць
згори
грицько був парубок моторний
і доглядав козу й свиней
сміявся кум казали люди
між ними ранки й вечори
пантрують зорі сонце й місяць
згори
грицько був парубок моторний
і доглядав козу й свиней
сміявся кум казали люди
2024.09.28
21:41
Заплітає вітер віти тополині,
Золотава осінь в вікна загляда.
Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
І зимова в ранках чується хода.
Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
У його промінні тішиться блакить.
Павуки мережив вже не будуть плести, -
Золотава осінь в вікна загляда.
Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
І зимова в ранках чується хода.
Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
У його промінні тішиться блакить.
Павуки мережив вже не будуть плести, -
2024.09.28
14:04
Усе частіш спада на думку Богу
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с
2024.09.28
10:42
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.
Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.
Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
2024.09.28
09:52
Коли панує моветон
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.
2024.09.28
09:13
СУБОТА, 28-е вересня! Вітаю...
ДОРОГА ПИСЬМЕННИЦЬКА БРАТІЄ! У мене ВЕЛИКЕ СВЯТО... Сезон ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ, вересневих ОСІННІХ ДОЩІВ та раннього БАБИНОГО ЛІТА відкриває з'ява моєї довгожданої післяювілейної збірки ВИБРАНОЇ ЛІРИКИ, яка вийшла в двох обклад
ДОРОГА ПИСЬМЕННИЦЬКА БРАТІЄ! У мене ВЕЛИКЕ СВЯТО... Сезон ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ, вересневих ОСІННІХ ДОЩІВ та раннього БАБИНОГО ЛІТА відкриває з'ява моєї довгожданої післяювілейної збірки ВИБРАНОЇ ЛІРИКИ, яка вийшла в двох обклад
2024.09.28
08:43
Висять на гіллі абрикоси…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…
2024.09.28
06:39
Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
Кожен день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
Кожен день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.
2024.09.28
05:24
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: неживе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: неживе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
2024.09.28
03:02
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
2024.09.27
15:47
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анастасія Риженкова (1992) /
Проза
Одноразовий посуд
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Одноразовий посуд
Взимку кожен знаходить свою приналежність до сонця, восени ми її витрачаємо, а взимку знаходимо. Це дає нам змогу краще пізнати життя, проникнути в його глибинну суть. Літо і весна нам потрібні в якості відсторонення, щоб цей процес міг протікати плавно. Щось на кшталт в’язання светру. Спочатку, взимку, нитки прядуться, восени светр зношується, а весна і літо є власне часом для самого в’язання.
Я «в’язала свій светр» щоби не змерзнути восени, а не задля твого спасіння. Ти просто не встиг зрозуміти, не зміг, чи що ще там кажуть в таких випадках? Я виношувала це дитя, молилась і віддавала порціями душу, лиш для того, щоби не збитися з вже усталеного трафарету, наміченого хворою свідомістю. Цей період часу вичерпався, і усвідомити, чому склалося саме так неможливо. Адже не все в цьому світі має причину, хоч люди доволі часто забуваючи це, гають час на марні пошуки. Ось і зараз чотири осінні пісні співіснують у моєму плейлисті безпричинно. Їм плювати, що зараз зима і все йде не так, як раніше. Їх тексти і музика не зазнали жодного втручання. Як і моє серце. Так? Воно справді не зазнало жодного втручання, чи то лише здається? Мікротріщини – не катастрофа, це лиш елемент часу. Час невблаганний, варіантів немає, звідси випливає, що не сталось абсолютно нічого, що можна було б вважати відходом від норми. Задача, розв’язання якої заперечити просто неможливо. Партія в якій всі ходи вирахувані, і в кінці якої лежить нічия, чи якщо пощастить, тоді, як в дитинстві, перемагає дружба. Нам, як бачиш, не пощастило. Можливо колись, набагато пізніше, здійснюючи якийсь черговий крок по дорозі довжиною в життя, на наше рішення вплинуть події нещодавнього сьогодення іменуємого осінню, але тоді вже ні ти, ні я не усвідомимо першоджерела своїх рішень. В такому разі, маю надію, що це піде лише нам на користь. Ти на користь мені, а я – тобі, допомога навзаєм. І без усіляких претензій, чи боргів по тому. Як одноразовий посуд. Він потрібен, інколи вкрай необхідний, але не на довгий відрізок часу. Він не є життєвою-необхідністю, але з ним немає проблем після використання. Можна було б ще сказати про доступну ціну, але, думаю ти погодишся, що в нашому випадку ми діставались один одному недешево, хоч твоя і моя плати дещо різнились між собою.
І все ж, одна людська риса жахливо ускладнює нам життя. Все, що не продовжується в реальному житті людина, будучи запеклим оптимістом, продовжує будувати опираючись на уяву, а це ще одна гонитва за ілюзіями.
Залишається лише вірити, що всі ці «мимовільні жертви» не є даремними, не є марними і пройшовши через усі випробування, яких було і ще буде немало, як ти, так і я знайдемо саме тих людей з якими нас не розділить ні сонце, ні місяць, ні одна пора року. Банальні вірування невдах? Нехай так, але вони ж наші, ці вірування, а це вже краще, ніж нічого. Все краще, ніж нічого. Якось так… (січень, 2011)
Я «в’язала свій светр» щоби не змерзнути восени, а не задля твого спасіння. Ти просто не встиг зрозуміти, не зміг, чи що ще там кажуть в таких випадках? Я виношувала це дитя, молилась і віддавала порціями душу, лиш для того, щоби не збитися з вже усталеного трафарету, наміченого хворою свідомістю. Цей період часу вичерпався, і усвідомити, чому склалося саме так неможливо. Адже не все в цьому світі має причину, хоч люди доволі часто забуваючи це, гають час на марні пошуки. Ось і зараз чотири осінні пісні співіснують у моєму плейлисті безпричинно. Їм плювати, що зараз зима і все йде не так, як раніше. Їх тексти і музика не зазнали жодного втручання. Як і моє серце. Так? Воно справді не зазнало жодного втручання, чи то лише здається? Мікротріщини – не катастрофа, це лиш елемент часу. Час невблаганний, варіантів немає, звідси випливає, що не сталось абсолютно нічого, що можна було б вважати відходом від норми. Задача, розв’язання якої заперечити просто неможливо. Партія в якій всі ходи вирахувані, і в кінці якої лежить нічия, чи якщо пощастить, тоді, як в дитинстві, перемагає дружба. Нам, як бачиш, не пощастило. Можливо колись, набагато пізніше, здійснюючи якийсь черговий крок по дорозі довжиною в життя, на наше рішення вплинуть події нещодавнього сьогодення іменуємого осінню, але тоді вже ні ти, ні я не усвідомимо першоджерела своїх рішень. В такому разі, маю надію, що це піде лише нам на користь. Ти на користь мені, а я – тобі, допомога навзаєм. І без усіляких претензій, чи боргів по тому. Як одноразовий посуд. Він потрібен, інколи вкрай необхідний, але не на довгий відрізок часу. Він не є життєвою-необхідністю, але з ним немає проблем після використання. Можна було б ще сказати про доступну ціну, але, думаю ти погодишся, що в нашому випадку ми діставались один одному недешево, хоч твоя і моя плати дещо різнились між собою.
І все ж, одна людська риса жахливо ускладнює нам життя. Все, що не продовжується в реальному житті людина, будучи запеклим оптимістом, продовжує будувати опираючись на уяву, а це ще одна гонитва за ілюзіями.
Залишається лише вірити, що всі ці «мимовільні жертви» не є даремними, не є марними і пройшовши через усі випробування, яких було і ще буде немало, як ти, так і я знайдемо саме тих людей з якими нас не розділить ні сонце, ні місяць, ні одна пора року. Банальні вірування невдах? Нехай так, але вони ж наші, ці вірування, а це вже краще, ніж нічого. Все краще, ніж нічого. Якось так… (січень, 2011)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію