ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Вірші
Комуніада
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Комуніада
1
Комуняці дали по мордяці,
Не сказати б, що дуже,
Але
Прецінь кепсько, скажу,
Комуняці,
Вельми капосно, люди,
І зле!
Це було у “бандерівськім” Львові...
А в Луганську, скажу, навпаки:
Гоноряться, живі та здорові,
Мов бики, супербільшовики.
Нам, хохлам, квасять репані пики
На догоду братам-москалям,
Поєлику їх Ленін великий,
Знявши кепочку, благословля.
Аплодує Москва хуліганам –
Ворошиловським
Вірним
Стрільцям,
А генсек-обіцяльник
Зюганов
Обіцяє нам “рай без кінця”.
Ох і весело жити на Сході,
Де в пошані ще “старші брати”,
Сподіваючись,
Що при нагоді
Завше можна до Львова втекти!
А у Львові так гойно і файно,
Як давненько уже не було, –
Комунякам всіляким
Негайно
Там лупцюють червоне хайло...
А в Луганську не так,
Як у Львові,
А в Луганську усе навпаки:
З приймаками-чужинцями
В змові
Яничарствують більшовики.
2
“Комуняку – на гілляку!” –
Хтось у Львові прокричав.
До Луганська
З переляку
Кинулась навтікача
Різна погань –
В нашу “масу”
Ще долляла кумачу...
І тепер вже я з Донбасу
Мітингово прокричу:
“Комуняку – на гілляку! “ –
Може, крик мій допече,
І з Донбасу
З переляку
Різна погань утече...
3
Комунізму ракова пухлина
Пожирає душі та мізки:
Прагне справедливості людина,
А виходить знову – навпаки!
4
З цим урядом в однім ряду
На гілці я не сяду,
Але й за вами не піду
Виборювати владу!
Не повертаються назад
Років моїх зозулі –
З усіх на світі барикад
Летять у мене кулі...
5
Я не кличу до помсти,
Але й не молю
Пощадити убивць свого роду-народу –
Божа кара ще вдарить згори
По Кремлю
І пекельний вогонь завулканить зісподу!
Вся імперія зла спопеліє дотла
І покриє зола третьоримські помпеї,
І згадають колись:
Тут Росія була,
А оце – острівець,
Що лишився від неї...
6
На московських валах
Репетуєте “гоп!”,
По чужинах родимі шукаючи
Плями...
Перекопано ж Перекоп
Запорозькими ще шаблями!
Налітаєте в Крим
З нівідкіль-звідусіль –
Не татари –
Незвані, небажані гості...
Та не ваш Сиваш –
Нам сиваська сіль
Сто століть цементує кості!
Не Петро у Крим
Прорубав вікно,
А пракиївський наш
Володимир-князь,
А розширив його Махно...
Тож до Криму забродам – зась!
7
Живучий витворили міф
Запеклі комуняки –
Народи вперто,
Мов Сізіф,
Котили каменюки...
Сюди – туди...
Угору – вниз...
Марксизму відповідно,
Він за горою – комунізм,
Його вже майже видно...
Ділився світ на табори,
Виймав шаблюки з піхов,
Каміння ж падало з гори
І чавило “Сізіфів”...
Заплаче той,
Хто не зумів
Реальний світ побачить...
Та котить, котить ще Сізіф
На гору каміняччя!
1997-2000
Комуняці дали по мордяці,
Не сказати б, що дуже,
Але
Прецінь кепсько, скажу,
Комуняці,
Вельми капосно, люди,
І зле!
Це було у “бандерівськім” Львові...
А в Луганську, скажу, навпаки:
Гоноряться, живі та здорові,
Мов бики, супербільшовики.
Нам, хохлам, квасять репані пики
На догоду братам-москалям,
Поєлику їх Ленін великий,
Знявши кепочку, благословля.
Аплодує Москва хуліганам –
Ворошиловським
Вірним
Стрільцям,
А генсек-обіцяльник
Зюганов
Обіцяє нам “рай без кінця”.
Ох і весело жити на Сході,
Де в пошані ще “старші брати”,
Сподіваючись,
Що при нагоді
Завше можна до Львова втекти!
А у Львові так гойно і файно,
Як давненько уже не було, –
Комунякам всіляким
Негайно
Там лупцюють червоне хайло...
А в Луганську не так,
Як у Львові,
А в Луганську усе навпаки:
З приймаками-чужинцями
В змові
Яничарствують більшовики.
2
“Комуняку – на гілляку!” –
Хтось у Львові прокричав.
До Луганська
З переляку
Кинулась навтікача
Різна погань –
В нашу “масу”
Ще долляла кумачу...
І тепер вже я з Донбасу
Мітингово прокричу:
“Комуняку – на гілляку! “ –
Може, крик мій допече,
І з Донбасу
З переляку
Різна погань утече...
3
Комунізму ракова пухлина
Пожирає душі та мізки:
Прагне справедливості людина,
А виходить знову – навпаки!
4
З цим урядом в однім ряду
На гілці я не сяду,
Але й за вами не піду
Виборювати владу!
Не повертаються назад
Років моїх зозулі –
З усіх на світі барикад
Летять у мене кулі...
5
Я не кличу до помсти,
Але й не молю
Пощадити убивць свого роду-народу –
Божа кара ще вдарить згори
По Кремлю
І пекельний вогонь завулканить зісподу!
Вся імперія зла спопеліє дотла
І покриє зола третьоримські помпеї,
І згадають колись:
Тут Росія була,
А оце – острівець,
Що лишився від неї...
6
На московських валах
Репетуєте “гоп!”,
По чужинах родимі шукаючи
Плями...
Перекопано ж Перекоп
Запорозькими ще шаблями!
Налітаєте в Крим
З нівідкіль-звідусіль –
Не татари –
Незвані, небажані гості...
Та не ваш Сиваш –
Нам сиваська сіль
Сто століть цементує кості!
Не Петро у Крим
Прорубав вікно,
А пракиївський наш
Володимир-князь,
А розширив його Махно...
Тож до Криму забродам – зась!
7
Живучий витворили міф
Запеклі комуняки –
Народи вперто,
Мов Сізіф,
Котили каменюки...
Сюди – туди...
Угору – вниз...
Марксизму відповідно,
Він за горою – комунізм,
Його вже майже видно...
Ділився світ на табори,
Виймав шаблюки з піхов,
Каміння ж падало з гори
І чавило “Сізіфів”...
Заплаче той,
Хто не зумів
Реальний світ побачить...
Та котить, котить ще Сізіф
На гору каміняччя!
1997-2000
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію