ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
2025.06.21
20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Вірші
Комуніада
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Комуніада
1
Комуняці дали по мордяці,
Не сказати б, що дуже,
Але
Прецінь кепсько, скажу,
Комуняці,
Вельми капосно, люди,
І зле!
Це було у “бандерівськім” Львові...
А в Луганську, скажу, навпаки:
Гоноряться, живі та здорові,
Мов бики, супербільшовики.
Нам, хохлам, квасять репані пики
На догоду братам-москалям,
Поєлику їх Ленін великий,
Знявши кепочку, благословля.
Аплодує Москва хуліганам –
Ворошиловським
Вірним
Стрільцям,
А генсек-обіцяльник
Зюганов
Обіцяє нам “рай без кінця”.
Ох і весело жити на Сході,
Де в пошані ще “старші брати”,
Сподіваючись,
Що при нагоді
Завше можна до Львова втекти!
А у Львові так гойно і файно,
Як давненько уже не було, –
Комунякам всіляким
Негайно
Там лупцюють червоне хайло...
А в Луганську не так,
Як у Львові,
А в Луганську усе навпаки:
З приймаками-чужинцями
В змові
Яничарствують більшовики.
2
“Комуняку – на гілляку!” –
Хтось у Львові прокричав.
До Луганська
З переляку
Кинулась навтікача
Різна погань –
В нашу “масу”
Ще долляла кумачу...
І тепер вже я з Донбасу
Мітингово прокричу:
“Комуняку – на гілляку! “ –
Може, крик мій допече,
І з Донбасу
З переляку
Різна погань утече...
3
Комунізму ракова пухлина
Пожирає душі та мізки:
Прагне справедливості людина,
А виходить знову – навпаки!
4
З цим урядом в однім ряду
На гілці я не сяду,
Але й за вами не піду
Виборювати владу!
Не повертаються назад
Років моїх зозулі –
З усіх на світі барикад
Летять у мене кулі...
5
Я не кличу до помсти,
Але й не молю
Пощадити убивць свого роду-народу –
Божа кара ще вдарить згори
По Кремлю
І пекельний вогонь завулканить зісподу!
Вся імперія зла спопеліє дотла
І покриє зола третьоримські помпеї,
І згадають колись:
Тут Росія була,
А оце – острівець,
Що лишився від неї...
6
На московських валах
Репетуєте “гоп!”,
По чужинах родимі шукаючи
Плями...
Перекопано ж Перекоп
Запорозькими ще шаблями!
Налітаєте в Крим
З нівідкіль-звідусіль –
Не татари –
Незвані, небажані гості...
Та не ваш Сиваш –
Нам сиваська сіль
Сто століть цементує кості!
Не Петро у Крим
Прорубав вікно,
А пракиївський наш
Володимир-князь,
А розширив його Махно...
Тож до Криму забродам – зась!
7
Живучий витворили міф
Запеклі комуняки –
Народи вперто,
Мов Сізіф,
Котили каменюки...
Сюди – туди...
Угору – вниз...
Марксизму відповідно,
Він за горою – комунізм,
Його вже майже видно...
Ділився світ на табори,
Виймав шаблюки з піхов,
Каміння ж падало з гори
І чавило “Сізіфів”...
Заплаче той,
Хто не зумів
Реальний світ побачить...
Та котить, котить ще Сізіф
На гору каміняччя!
1997-2000
Комуняці дали по мордяці,
Не сказати б, що дуже,
Але
Прецінь кепсько, скажу,
Комуняці,
Вельми капосно, люди,
І зле!
Це було у “бандерівськім” Львові...
А в Луганську, скажу, навпаки:
Гоноряться, живі та здорові,
Мов бики, супербільшовики.
Нам, хохлам, квасять репані пики
На догоду братам-москалям,
Поєлику їх Ленін великий,
Знявши кепочку, благословля.
Аплодує Москва хуліганам –
Ворошиловським
Вірним
Стрільцям,
А генсек-обіцяльник
Зюганов
Обіцяє нам “рай без кінця”.
Ох і весело жити на Сході,
Де в пошані ще “старші брати”,
Сподіваючись,
Що при нагоді
Завше можна до Львова втекти!
А у Львові так гойно і файно,
Як давненько уже не було, –
Комунякам всіляким
Негайно
Там лупцюють червоне хайло...
А в Луганську не так,
Як у Львові,
А в Луганську усе навпаки:
З приймаками-чужинцями
В змові
Яничарствують більшовики.
2
“Комуняку – на гілляку!” –
Хтось у Львові прокричав.
До Луганська
З переляку
Кинулась навтікача
Різна погань –
В нашу “масу”
Ще долляла кумачу...
І тепер вже я з Донбасу
Мітингово прокричу:
“Комуняку – на гілляку! “ –
Може, крик мій допече,
І з Донбасу
З переляку
Різна погань утече...
3
Комунізму ракова пухлина
Пожирає душі та мізки:
Прагне справедливості людина,
А виходить знову – навпаки!
4
З цим урядом в однім ряду
На гілці я не сяду,
Але й за вами не піду
Виборювати владу!
Не повертаються назад
Років моїх зозулі –
З усіх на світі барикад
Летять у мене кулі...
5
Я не кличу до помсти,
Але й не молю
Пощадити убивць свого роду-народу –
Божа кара ще вдарить згори
По Кремлю
І пекельний вогонь завулканить зісподу!
Вся імперія зла спопеліє дотла
І покриє зола третьоримські помпеї,
І згадають колись:
Тут Росія була,
А оце – острівець,
Що лишився від неї...
6
На московських валах
Репетуєте “гоп!”,
По чужинах родимі шукаючи
Плями...
Перекопано ж Перекоп
Запорозькими ще шаблями!
Налітаєте в Крим
З нівідкіль-звідусіль –
Не татари –
Незвані, небажані гості...
Та не ваш Сиваш –
Нам сиваська сіль
Сто століть цементує кості!
Не Петро у Крим
Прорубав вікно,
А пракиївський наш
Володимир-князь,
А розширив його Махно...
Тож до Криму забродам – зась!
7
Живучий витворили міф
Запеклі комуняки –
Народи вперто,
Мов Сізіф,
Котили каменюки...
Сюди – туди...
Угору – вниз...
Марксизму відповідно,
Він за горою – комунізм,
Його вже майже видно...
Ділився світ на табори,
Виймав шаблюки з піхов,
Каміння ж падало з гори
І чавило “Сізіфів”...
Заплаче той,
Хто не зумів
Реальний світ побачить...
Та котить, котить ще Сізіф
На гору каміняччя!
1997-2000
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2239 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2239 seconds