ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.07
05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
2026.02.06
21:40
Мій Боже я, дякую, що Ти в нас є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
2026.02.06
10:58
Розвал душі і тіла неодмінно
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.
Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.
Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,
2026.02.05
22:14
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
2026.02.05
21:57
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
2026.02.05
21:10
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
2026.02.05
17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
2026.02.05
11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
2026.02.05
11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Вірші
Комуніада
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Комуніада
1
Комуняці дали по мордяці,
Не сказати б, що дуже,
Але
Прецінь кепсько, скажу,
Комуняці,
Вельми капосно, люди,
І зле!
Це було у “бандерівськім” Львові...
А в Луганську, скажу, навпаки:
Гоноряться, живі та здорові,
Мов бики, супербільшовики.
Нам, хохлам, квасять репані пики
На догоду братам-москалям,
Поєлику їх Ленін великий,
Знявши кепочку, благословля.
Аплодує Москва хуліганам –
Ворошиловським
Вірним
Стрільцям,
А генсек-обіцяльник
Зюганов
Обіцяє нам “рай без кінця”.
Ох і весело жити на Сході,
Де в пошані ще “старші брати”,
Сподіваючись,
Що при нагоді
Завше можна до Львова втекти!
А у Львові так гойно і файно,
Як давненько уже не було, –
Комунякам всіляким
Негайно
Там лупцюють червоне хайло...
А в Луганську не так,
Як у Львові,
А в Луганську усе навпаки:
З приймаками-чужинцями
В змові
Яничарствують більшовики.
2
“Комуняку – на гілляку!” –
Хтось у Львові прокричав.
До Луганська
З переляку
Кинулась навтікача
Різна погань –
В нашу “масу”
Ще долляла кумачу...
І тепер вже я з Донбасу
Мітингово прокричу:
“Комуняку – на гілляку! “ –
Може, крик мій допече,
І з Донбасу
З переляку
Різна погань утече...
3
Комунізму ракова пухлина
Пожирає душі та мізки:
Прагне справедливості людина,
А виходить знову – навпаки!
4
З цим урядом в однім ряду
На гілці я не сяду,
Але й за вами не піду
Виборювати владу!
Не повертаються назад
Років моїх зозулі –
З усіх на світі барикад
Летять у мене кулі...
5
Я не кличу до помсти,
Але й не молю
Пощадити убивць свого роду-народу –
Божа кара ще вдарить згори
По Кремлю
І пекельний вогонь завулканить зісподу!
Вся імперія зла спопеліє дотла
І покриє зола третьоримські помпеї,
І згадають колись:
Тут Росія була,
А оце – острівець,
Що лишився від неї...
6
На московських валах
Репетуєте “гоп!”,
По чужинах родимі шукаючи
Плями...
Перекопано ж Перекоп
Запорозькими ще шаблями!
Налітаєте в Крим
З нівідкіль-звідусіль –
Не татари –
Незвані, небажані гості...
Та не ваш Сиваш –
Нам сиваська сіль
Сто століть цементує кості!
Не Петро у Крим
Прорубав вікно,
А пракиївський наш
Володимир-князь,
А розширив його Махно...
Тож до Криму забродам – зась!
7
Живучий витворили міф
Запеклі комуняки –
Народи вперто,
Мов Сізіф,
Котили каменюки...
Сюди – туди...
Угору – вниз...
Марксизму відповідно,
Він за горою – комунізм,
Його вже майже видно...
Ділився світ на табори,
Виймав шаблюки з піхов,
Каміння ж падало з гори
І чавило “Сізіфів”...
Заплаче той,
Хто не зумів
Реальний світ побачить...
Та котить, котить ще Сізіф
На гору каміняччя!
1997-2000
Комуняці дали по мордяці,
Не сказати б, що дуже,
Але
Прецінь кепсько, скажу,
Комуняці,
Вельми капосно, люди,
І зле!
Це було у “бандерівськім” Львові...
А в Луганську, скажу, навпаки:
Гоноряться, живі та здорові,
Мов бики, супербільшовики.
Нам, хохлам, квасять репані пики
На догоду братам-москалям,
Поєлику їх Ленін великий,
Знявши кепочку, благословля.
Аплодує Москва хуліганам –
Ворошиловським
Вірним
Стрільцям,
А генсек-обіцяльник
Зюганов
Обіцяє нам “рай без кінця”.
Ох і весело жити на Сході,
Де в пошані ще “старші брати”,
Сподіваючись,
Що при нагоді
Завше можна до Львова втекти!
А у Львові так гойно і файно,
Як давненько уже не було, –
Комунякам всіляким
Негайно
Там лупцюють червоне хайло...
А в Луганську не так,
Як у Львові,
А в Луганську усе навпаки:
З приймаками-чужинцями
В змові
Яничарствують більшовики.
2
“Комуняку – на гілляку!” –
Хтось у Львові прокричав.
До Луганська
З переляку
Кинулась навтікача
Різна погань –
В нашу “масу”
Ще долляла кумачу...
І тепер вже я з Донбасу
Мітингово прокричу:
“Комуняку – на гілляку! “ –
Може, крик мій допече,
І з Донбасу
З переляку
Різна погань утече...
3
Комунізму ракова пухлина
Пожирає душі та мізки:
Прагне справедливості людина,
А виходить знову – навпаки!
4
З цим урядом в однім ряду
На гілці я не сяду,
Але й за вами не піду
Виборювати владу!
Не повертаються назад
Років моїх зозулі –
З усіх на світі барикад
Летять у мене кулі...
5
Я не кличу до помсти,
Але й не молю
Пощадити убивць свого роду-народу –
Божа кара ще вдарить згори
По Кремлю
І пекельний вогонь завулканить зісподу!
Вся імперія зла спопеліє дотла
І покриє зола третьоримські помпеї,
І згадають колись:
Тут Росія була,
А оце – острівець,
Що лишився від неї...
6
На московських валах
Репетуєте “гоп!”,
По чужинах родимі шукаючи
Плями...
Перекопано ж Перекоп
Запорозькими ще шаблями!
Налітаєте в Крим
З нівідкіль-звідусіль –
Не татари –
Незвані, небажані гості...
Та не ваш Сиваш –
Нам сиваська сіль
Сто століть цементує кості!
Не Петро у Крим
Прорубав вікно,
А пракиївський наш
Володимир-князь,
А розширив його Махно...
Тож до Криму забродам – зась!
7
Живучий витворили міф
Запеклі комуняки –
Народи вперто,
Мов Сізіф,
Котили каменюки...
Сюди – туди...
Угору – вниз...
Марксизму відповідно,
Він за горою – комунізм,
Його вже майже видно...
Ділився світ на табори,
Виймав шаблюки з піхов,
Каміння ж падало з гори
І чавило “Сізіфів”...
Заплаче той,
Хто не зумів
Реальний світ побачить...
Та котить, котить ще Сізіф
На гору каміняччя!
1997-2000
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1077 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1077 seconds