Галю, я би зробила із цих двох варіантів диптих.
Перший - почуття і т.д. ЛГ 13 років тому, другий - погляд і сприйняття себе, життя сьогодні...
Я думаю, Ви мене розумієте.

перший варіант))) подобається)
пані Леся права)))

Дякую, шановні мої порадниці! Такий інтерактивний режим обміну думками дуже сприяє активізації мислення. Ось у мене визрів ще один варіант, близький до первинного:

Глибока тиша… Вже й зірки поснули,
Хмільний п'янить лиш матіоли чар –
Я слухаю… Я слухаю минуле:
Минулу мить,
Минулий День
І Час…

Відштовхуйтеся від першого варіанту...у ньому щось таке є...(1-2 дієслова нічого не зіпсують, якщо будуть гармонійно вписані)

Шановна Галино! Не розумію, де в первинному варіанті дієслівні рими: минуле - поснули, п"янить - мить. За вимогами "новітньої" школи римування, якій уже понад 100 років, слід римувати різні частини мови, що у Вас і дотримано у первісному варіанті, який набагато природніший, органічніший за перший - штучний з отими штучними наголосами і діалектними словечками, які в даному випадку, коли весь вірш написаний літературною мовою, просто недоречні. В первісному варіанті читаєш і заглиблюєшся в образ, думку, не помічаючи, які там рими, а в цьому ця "простОра" вилазить, мов шило з мішка, даруйте за таку відвертість.
Я завжди відстоював і відстоюю первинність і красу образу і думки, і якщо неможливо, таке іноді трапляється, уникнути дієслівних рим, то краще їх залишити, аби головне - образ і думку не зіпсувати. На жаль, на літстудіях іноді забагато уваги звертають на форму і забувають за зміст і образ.
А у Вас усе дотримано в першому варіанті, чого преживаєте, не розумію? Чи Ви боїтеся, що в двох римувальних парах є дві дієслівні рими "поснули" і "п"янить", то таке допускається, головне аби вони в одній парі не були дієслівними.)))

Мені також "первинний" варіант сподобався більше, Галь!
От колись було...

Знайоме відчуття, коли є -надцять варіантів. І починаєш розуміти, що перший був найкращим, але ж з технічної точки зору... А може не варто так чемно коритися правилам?... Чула, що Пушкіну О.С. його сучасники теж докоряли дієслівними римами. Тим не менше, вони (ці рими) у нього є і, тим не менше, вірші стали легендарними. Як на мене, рима «поснули-минуле» є цілком вдалою. І вірш читається на одному диханні і почуття передається. А от у скоригованому варіанті при читанні трохи "спотикаєшся". Але якщо Вас, все-таки, бентежить вказана рима, то можна щось зробити на кшталт:

Глибока тиша… Мла укрила мулом
Зірки …Та матіоли чар п'янить…
Я слухаю…
Я слухаю минуле:
Минулий Час,
Минулий День
І Мить…

Шановна Галино, цілком поділяю думку Ярослава (він найрозлогіше її виклав). Поверніться до першого варіанту - і все. "Поснули - минуле" - це вже не дієслівні рими. "П"янить - мить" нічим не поступається "спинить - мить". Зате в першому варіанті маємо сугестію, яка досягається БЕЗХИТРІСНИМИ (але прекрасними!) повторами: "слухаю... слухаю...", "минуле... минулий... минулий..." Ці слова сприяють додатковій ритмізації, мелодійності.
Варіант новий демонструє Ваші версифікаційні можливості (так, Ви на висоті), але рядок "лиш матіоли чарів не спинить" чомусь видається штучним і надуманим. А скільки разів читач спотикатиметься об "у відгомін простор і".
А тепер на мить заплющіть очі й уявіть: Ваш вірш у новій редакції увійшов у хрестоматію, і дітям задали завдання: вивчити його напам"ять...
Вибачте, якщо десь зачепив необережним словом...
Хай живе первісний варіант!!!

Шановні колеги і справжні друзі! Безмежно вдячна Вам усім за цей сьогоднішній урок. Що то значить "колективний розум" - і у мене в голові проясніло ))) Цьомаю усіх! ))