Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Вільяма Блейка
Вільям Блейк Віщування Невинності
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вільям Блейк Віщування Невинності
Побачить світ в піщинки лоні
І небо в квітці луговій;
Відчуть безмежність у долоні
І вічність -- в змигу однім вій.
В сильці малинівки краса
Вселяє гнів у небеса.
А голуби в неволі -- й знов
Тремтить вже пекло до основ.
Голодний пес біля воріт
Ганьбить обійстя на весь світ.
Кінь, що зазнав знущань в дорозі,
Накликать неба помсту в змозі.
При ловах зайця кожен постріл --
Людському мозку як ніж гострий.
На крилах жайворонка рана --
Й співать не буде ангел зрана.
Як півень з півнем бій заводить --
В тремтінні сонце, що вже сходить.
Рик лева й вовка виття кожне
Із пекла тінь явить спроможне.
Лань дика, що гуля на волі,
Нас берегтиме від недолі.
Ягня охляле нас провчає:
Ніж різника прощать навчає.
Кажан, що в сутінках ширяє,
У серця віру відбирає;
А крик сови в нічних лісах
Уже явля безвір'я страх.
Як хтось кропивника погубить,
Того ніхто вже не полюбить.
Хто ж гнів розбудить у волові,
Той не достойний теж любові.
Пустун вб'є муху жартома --
Й від павука життя нема.
Хто навесні хруща замучить,
Того з сім'єю ніч розлучить.
На листі молодому гусінь
Згадать людські страждання змусить.
Не вбий ні бабки, ні жука,
Бо всіх нас Суд Страшний чека.
Хто до війни коня готує --
Земну вісь дезорієнтує.
Зойк жебрака, вдовиний плач:
Їх нагодуй -- і ти багач!
Комар, що й літом плодить смуту,
Взяв із пліток свою отруту;
Отрута ж павука й гадюки
Узята з заздрості у злюки;
А працелюбних бджіл отрута
Із ревності митця добута.
Хтось в шовку, хтось в дранті суціль --
Це на багатства скнари цвіль.
Як правду влить в уста брудні --
Вона ще гірша від брехні.
Найвища правда і єдина:
Для втіх і мук живе людина.
Хто інших істин не шукає,
Той небезпек всіх уникає.
І горе, й радість ряд у ряд
Вплелись в душі святий наряд:
Розгледиш крізь журби основу
Враз нитку радості шовкову.
Дитя -- щось більше від пелюшки,
Хоч ще й не зводиться з подушки;
Хто плуг зробив -- рук не зуміє:
Це кожен фермер розуміє.
І не безслідно сльози кануть,
А немовлям колись постануть:
Уст діви варто їм торкнуться,
Як вже дитячими вернуться.
Скавчання, рик, виття, ревіння,
Мов хвилі, б'ють в небес склепіння.
З-під різки зойк і плач дитячий
Страшною помстою віддячить.
Побачив жебрака лахміття --
Й небесна велич вже як сміття.
Солдат з рушницею й мечем
Для сонця б став паралічем.
Мідь бідняка дорожча тих
Багатств, що з Африк золотих.
В руках у землероба гріш
За землі скнари важить більш;
А будь на те ще й вища воля --
То і всієї знаті поля.
Хто осміє дитячу віру,
Не буде мать до смерті миру.
Хто сумнів збудить у дитині,
Дочасно буде в домовині.
Дитячу ж віру хто шанує --
Життя своє той не змарнує.
Дитячі ігри -- це ще квіт:
Старечий досвід -- плід з тих віт.
Питання хитре хто задасть --
На нього відповідь не дасть.
Хто сумніви роз'яснить вам --
Засумнівається вже сам.
Таких отрут вже не зготовим,
Як в Цезаря вінку лавровім.
Для зброї зроблені прикраси --
Знущання із людської раси.
Як плуг в алмазах заіскриться,
То й заздрість щедрості скориться.
Як в лузі коник не змовкає --
Найглибший з сумнівів зникає.
Роз'яснень хитрих запорука,
Вже й філософія -- наука!
Та поєднать політ орла
Й мурахи біг ще не змогла.
Хто сумнів має в тім, що бачить, --
Повірить ще в щось сил не стачить.
Якби і сонце сумнівалось --
За хмари враз би заховалось.
Не є злом пристрасть, що вирує, --
Та гріх, якщо вона керує.
Картяр, повія, де не глянь --
Про поступ й думать перестань.
Жебрацькі зойки і мольба --
Старої Англії ганьба.
Щасливців крик, невдах прокльон
Ущент зруйнують Альбіон.
Кожну ніч і кожен день
Хтось родивсь для мук лишень;
Кожен день і кожну ніч
Хтось -- для втіхи зусібіч;
Хтось родивсь для зла нічного,
Хтось -- для блага дня ясного.
Неправді вірить ми охочі,
Коли незрячі у нас очі.
Хто в тьмі родивсь, того ніч згубить,
Як душу світлом не розбудить.
Бог просіяє світлом в очі
Тим, хто живе посеред ночі;
І прийде в образі людському
До тих, хто в дні живе п'янкому.
І небо в квітці луговій;
Відчуть безмежність у долоні
І вічність -- в змигу однім вій.
В сильці малинівки краса
Вселяє гнів у небеса.
А голуби в неволі -- й знов
Тремтить вже пекло до основ.
Голодний пес біля воріт
Ганьбить обійстя на весь світ.
Кінь, що зазнав знущань в дорозі,
Накликать неба помсту в змозі.
При ловах зайця кожен постріл --
Людському мозку як ніж гострий.
На крилах жайворонка рана --
Й співать не буде ангел зрана.
Як півень з півнем бій заводить --
В тремтінні сонце, що вже сходить.
Рик лева й вовка виття кожне
Із пекла тінь явить спроможне.
Лань дика, що гуля на волі,
Нас берегтиме від недолі.
Ягня охляле нас провчає:
Ніж різника прощать навчає.
Кажан, що в сутінках ширяє,
У серця віру відбирає;
А крик сови в нічних лісах
Уже явля безвір'я страх.
Як хтось кропивника погубить,
Того ніхто вже не полюбить.
Хто ж гнів розбудить у волові,
Той не достойний теж любові.
Пустун вб'є муху жартома --
Й від павука життя нема.
Хто навесні хруща замучить,
Того з сім'єю ніч розлучить.
На листі молодому гусінь
Згадать людські страждання змусить.
Не вбий ні бабки, ні жука,
Бо всіх нас Суд Страшний чека.
Хто до війни коня готує --
Земну вісь дезорієнтує.
Зойк жебрака, вдовиний плач:
Їх нагодуй -- і ти багач!
Комар, що й літом плодить смуту,
Взяв із пліток свою отруту;
Отрута ж павука й гадюки
Узята з заздрості у злюки;
А працелюбних бджіл отрута
Із ревності митця добута.
Хтось в шовку, хтось в дранті суціль --
Це на багатства скнари цвіль.
Як правду влить в уста брудні --
Вона ще гірша від брехні.
Найвища правда і єдина:
Для втіх і мук живе людина.
Хто інших істин не шукає,
Той небезпек всіх уникає.
І горе, й радість ряд у ряд
Вплелись в душі святий наряд:
Розгледиш крізь журби основу
Враз нитку радості шовкову.
Дитя -- щось більше від пелюшки,
Хоч ще й не зводиться з подушки;
Хто плуг зробив -- рук не зуміє:
Це кожен фермер розуміє.
І не безслідно сльози кануть,
А немовлям колись постануть:
Уст діви варто їм торкнуться,
Як вже дитячими вернуться.
Скавчання, рик, виття, ревіння,
Мов хвилі, б'ють в небес склепіння.
З-під різки зойк і плач дитячий
Страшною помстою віддячить.
Побачив жебрака лахміття --
Й небесна велич вже як сміття.
Солдат з рушницею й мечем
Для сонця б став паралічем.
Мідь бідняка дорожча тих
Багатств, що з Африк золотих.
В руках у землероба гріш
За землі скнари важить більш;
А будь на те ще й вища воля --
То і всієї знаті поля.
Хто осміє дитячу віру,
Не буде мать до смерті миру.
Хто сумнів збудить у дитині,
Дочасно буде в домовині.
Дитячу ж віру хто шанує --
Життя своє той не змарнує.
Дитячі ігри -- це ще квіт:
Старечий досвід -- плід з тих віт.
Питання хитре хто задасть --
На нього відповідь не дасть.
Хто сумніви роз'яснить вам --
Засумнівається вже сам.
Таких отрут вже не зготовим,
Як в Цезаря вінку лавровім.
Для зброї зроблені прикраси --
Знущання із людської раси.
Як плуг в алмазах заіскриться,
То й заздрість щедрості скориться.
Як в лузі коник не змовкає --
Найглибший з сумнівів зникає.
Роз'яснень хитрих запорука,
Вже й філософія -- наука!
Та поєднать політ орла
Й мурахи біг ще не змогла.
Хто сумнів має в тім, що бачить, --
Повірить ще в щось сил не стачить.
Якби і сонце сумнівалось --
За хмари враз би заховалось.
Не є злом пристрасть, що вирує, --
Та гріх, якщо вона керує.
Картяр, повія, де не глянь --
Про поступ й думать перестань.
Жебрацькі зойки і мольба --
Старої Англії ганьба.
Щасливців крик, невдах прокльон
Ущент зруйнують Альбіон.
Кожну ніч і кожен день
Хтось родивсь для мук лишень;
Кожен день і кожну ніч
Хтось -- для втіхи зусібіч;
Хтось родивсь для зла нічного,
Хтось -- для блага дня ясного.
Неправді вірить ми охочі,
Коли незрячі у нас очі.
Хто в тьмі родивсь, того ніч згубить,
Як душу світлом не розбудить.
Бог просіяє світлом в очі
Тим, хто живе посеред ночі;
І прийде в образі людському
До тих, хто в дні живе п'янкому.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
