ЕЛЬДОРАДО

Лицар стрункий,
Мужній такий,
Хизуючись нарядом,
Вночі і вдень
Під спів пісень
Шукав скрізь Ельдорадо.

Вже й постарів,
Та все ще брів,
А в серці, як тінь, досада --
Що світ пройшов,
Та місць не знайшов,
Подібних до Ельдорадо.

Долавши схил
З останніх сил,
Мару стрів і ждав поради:
"О, поможи,
Де, покажи,
Земля ця -- Ельдорадо?"

"За гір хребтами
Внизу там,
В Долині Тіней розрада.
Йди, бо пора, --
Сказала мара, --
Як хочеш знайти Ельдорадо!"

ДО ЄЛЕНИ

Єлено, для мене твоя краса --
Нікейський човен в обширі морів,
Що мчить, хоч хвиля ніжно колиса,
Втомившись в мандрах, із чужих країв
До рідних берегів.

В морях відчаю я блукав сумним,
Та врода гіацинтова твоя,
Твій спів Наяди стали скарбом тим
Мені, де слава Греції сія
Й дарує велич Рим.

В віконній ніші статуєю знов
Ввижаєшся мені різь тлін і прах
З агатовою лампою в руках,
Психеєю, що вийшла із дібров
У тих святих краях.

ДО ТОЇ, ЩО В РАЮ

Ти в радості і в горі
Була для мене всім --
Зелений острів в морі,
Храм і вівтар у нім;
Луг в квітах неозорий --
Й це все було моїм.

Та чи ж могло тривати,
Щоб вік від щастя млів?
Тебе вже не обняти --
Так Фатум повелів.
Майбутнє буде звати --
Оглух я й онімів:
В минулім лиш блукати!

Вже не зарадиш горю --
Пішла ти назавжди!
"Не жди, не жди, не жди!" --
Так берег шепче морю
Й піски дзвенять воді.
В осінню хмуру пору
Чи ж розцвітуть сади?

І вдень я в лихоманці,
Й вночі без насолод:
І ввечері, і вранці
Спішу до вічних вод,
Де ти кружляєш в танці
Й не відаєш незгод.

В молитвах покаянних
Туди, де нема сліз,
До місць обітованних
Пливеш ти в сяйві риз
Від цих країв туманних,
Де плаче верболіз.