тим, котрі за океаном

вони бачили і сприймали
всі відтінки ночі,
всю однотонність днів
вони відчули багато-багато смертей
та не знали спокою,
і коли нерви у відчаї
посилено сигналізували
до больових центрів -
вони все одно не заплющувались -
ті кавові очі.

ними блукає історія,
зчитана з людей і безлічі книг
це довкілля, на якому постає новий будинок -
хмарочос із тонкого скла
з його даху можна поглядом охопити
цілий океан,
звернутися до гір
і дочекатись відповіді.

у них - застигла боротьба,
що інколи поступиться гармонії
вони не припиняють пошуків,
і навіть коли гасне ліхтар,
шлях триває,
завжди триватиме.

ті далекі очі,
колір котрих визначено домінантним геном,
так і зостануться кавовими
на тонкому білому папері,
розмережаться в планіметричній простоті
темно-синіх літер,
і ніколи,
ніколи не закриються.





24.06.2013