Пане Ярославе! Сама сьогодні весь день ходжу під враженням цього вірша Ігоря Павлюка...от-от прорве експромтом...а тут Ви...То правда, що багатьох поціновують тільки після смерті - але хай то буде не про нас!..Дай Вам Боже і натхнення, і розуміння, і вдячного читача :)))

Невже щось трапилось?
Цитата-епіграф, а за нею Ваше повідомлення...
Не лякайте, будь-ласка. Ця тема відома, вона донині страшна, і якщо хтось до неї знову звертається, то, мабуть, небезпідставно.
Що трапилось?

Добре відчув, Ярославе.
Дякую.

Галочко, ну от бачите, що витворює з нами цей Ігор Павлюк - весь час у десятку потрапляє, а ми ходимо, як причмелені. Бажаю, аби і Вас прорвало на сильний експромт! Дякую!)))

Семене, сподіваюсь коментар Ігоря Павлюка під Вашим переконав Вас, що все гаразд, що ці чотири рядки - лише філософське відлуння на його чудову поезію. Звісно кожен по-своєму відлунює у віршах. Смерть тут - лише гіпербола, з Вашого дозволу, вжита для підсилення головної думки.
Можливо, Ви тактовно натякаєте на двочитання, але це лише власне доповнення образу ігоревих кривавих маків. Дякую!))

Дякую, дорогий побратиме Ігоре, ти ще раз геніально нагадав, для чого ми живемо в цьому світі!)))

Згадалися у цих ваших рядках, пане Ярославе і Володимир Івасюк, і Ігор Білозір... Вони вже спробували "смак" того "граненого стилета"... Хай Бог береже митців сущих...

Хай береже, пані Галино, правду кажете, допоки зроблять своє діло! Кожен виконує свою місію на цій землі і живе, скільки Бог відміряв. А як виконає, тоді вже можна і до Бога! Аби не передчасно! Дякую за гарні роздуми!)))

Достойна філософська присвята- роздум, Ярославе.

Рядки пана Ігоря не можуть залишити байдужим. І знайшли гарний відгомін у Вашій душі, і в наших - за подвійною ланцюговою реакцією.

Майстерно! Коротко і влучно.

Так, Семене! Перейдемо від граненого стилета до гранованого стакана, як кажуть у Ігоря Павлюка на малій батьківщині!
Будьмо!)

Дякую, Світлано, намагався, щоб вірш достойним тексту епіграфа.))

Хай іде ланцюгова реакція, дорога Олесю, і подвійна і потрійна, і далі, бо вірш Ігоря заслуговує того.)))

Інно, щиро дякую!)))

Слова до фізичного болю читати важко, але ще важче відірватись від них.

Дякую, Вікторе! Буває і так! Натхнення тобі!)))

Чудово!!!