Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.16
16:34
. І
Закони – альфа і омеґа
про береги та обереги
людей і нелюдів, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про бардак.
Та не сміємося наразі,
Закони – альфа і омеґа
про береги та обереги
людей і нелюдів, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про бардак.
Та не сміємося наразі,
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
2026.09.16
13:37
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбуватися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбуватися. М
Щось повинно відбуватися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбуватися. М
2026.09.16
08:39
Яблуня з червоними плодами золотіє під моїм вікном.
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
2026.09.16
06:58
Мій війною утомлений слух знов налякано ловить
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
2026.09.15
23:58
Знайомі скрипалі —
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
2026.09.15
23:17
шуз у тебе оксамитний
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
2026.09.15
22:44
твої стосунки із пеклом
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
2026.09.15
17:57
Чоловік пішов до лісу
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
2026.09.15
17:53
Новітній сніг пішов для нас неждано,
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
2026.09.15
09:45
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
2026.09.15
08:33
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
2026.09.14
23:49
комусь цікаві теми
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
2026.09.14
13:54
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
2026.09.14
12:13
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Істин (1972) /
Рецензії
Микола Істин - вільний філософ у вільному місті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Микола Істин - вільний філософ у вільному місті
Олександр Букатюк
МИКОЛА ІСТИН - ВІЛЬНИЙ ФІЛОСОФ У ВІЛЬНОМУ МІСТІ
Неординарний віршетворець Микола Істин, який називає себе вільним філософом у вільному місті (мається на увазі Івано-Франківськ, місто в якому живе і творить поет), у cвоїй творчості вирушає на пошуки власної "миколиної істини", створюючи нову літературно-філософську світобудову.
Його філософічні вірші - це мандрування в галактиках космосу людської душі. Виступаючи проти обмежуючих стереотипів та реєнкарнації застарілих традицій творчості, які вже стали надокучливою літературною ментальностю, Микола Істин промовляє вустами велемудрого грека Платона: "лише та держава буде процвітати, де будуть правити філософи та віршетворці". Він не закликає нас до політики у якій всі ми по горло, даруйте,- як у екстриментах, але - радить творити перш за все державу власної душі, міцну і НЕзалежну, щоб дати відсіч всім інформаційним окупантам, які ординською навалаю намагаються загарбати духовну територію нашого мислення, тому "сплять і бачать" як ми втратимо здатність мислитити, й будемо спроможні лише на "їсти-пити-спати", ставши маріонетками (тінями душ), яким можна нав'язувати що завгодно... Проте ще не викорінено із г'рунту наших генів - відлуння золотих часів Київської Русі, ще витає у космосі нашої пам'яті незнищенний дух козаччини, воскресає ще в нашій совісті безсмертний подвиг вояків УПА,- тому, що, як стверджує Істин: " Лише у піснях і віршах -/ вижив український народ/... І справжня конституція України/ - то Шевченів "Кобзар".". А все тому, що Микола вірує: "... Слово врятує світ...(з "Маніфесту принципів "Планети Наступного Слова" О.Б.)...
У вірші "Якби Іван Франко не вмер, а став би мером Івано-Франківська..." Микола Істин говорить проте, що "ми віддали владу політикам ,/а треба було - поетам". Це не чергова передвиборча агітація, чи заклик, до нас поетів, йти на вибори й гризтися за владу. Ні. Бо Микола каже: люди, йдіть у поети!", тобто, кожен в душі повинен бути поетом, співтворцем Сущого, бо (люблю повторювати): "спочатку було Слово"... Істин, як він сам зазначає, своєю творчістю сприяє виникненню і розвитку "душе-космо-культури", і це підтверджують його твори, зокрема в рукописних та самвидавчих збірках поезії та есеїстики "Космос душі", та "З галактик космосу душі". Його творчі амбіції є г'рунтом створення новітнього літоб'єднання (Планети Наступного Слова).Він є "генератором ідей" цієї літформації, ініціатором у всіх сенсах цього поняття, бо ініціюює навіть до життєвого оптимізму та віри у власні (спільні) сили, що спонукає до безвідступного руху на шляху розвитку новітньої літератури.
"Миколина істина" (його власне самовизначення) не нав'язується нікому, тим-більше словожителям літпланети, бо, як переконаний сам поет-філософ, кожен має право на власний пошук Істини, і всі ми повинні рухатись в одному напрямку - напрямку Істини Творчості, направляти зорелети своїх душ в літературні космопростори - відкривати, кожен свою, позагалактичну америку... Більше скаже про ньго його космо-філосовічна творчість, якою він пророкує нову весну в українській літературі, справжню без відлиг та приморозків - цвітучу, співучу... космічну...
Микола Істин - один з тих новітніх прометеїв, які несуть нам "космічні вогні" Слова
МИКОЛА ІСТИН - ВІЛЬНИЙ ФІЛОСОФ У ВІЛЬНОМУ МІСТІ
Неординарний віршетворець Микола Істин, який називає себе вільним філософом у вільному місті (мається на увазі Івано-Франківськ, місто в якому живе і творить поет), у cвоїй творчості вирушає на пошуки власної "миколиної істини", створюючи нову літературно-філософську світобудову.
Його філософічні вірші - це мандрування в галактиках космосу людської душі. Виступаючи проти обмежуючих стереотипів та реєнкарнації застарілих традицій творчості, які вже стали надокучливою літературною ментальностю, Микола Істин промовляє вустами велемудрого грека Платона: "лише та держава буде процвітати, де будуть правити філософи та віршетворці". Він не закликає нас до політики у якій всі ми по горло, даруйте,- як у екстриментах, але - радить творити перш за все державу власної душі, міцну і НЕзалежну, щоб дати відсіч всім інформаційним окупантам, які ординською навалаю намагаються загарбати духовну територію нашого мислення, тому "сплять і бачать" як ми втратимо здатність мислитити, й будемо спроможні лише на "їсти-пити-спати", ставши маріонетками (тінями душ), яким можна нав'язувати що завгодно... Проте ще не викорінено із г'рунту наших генів - відлуння золотих часів Київської Русі, ще витає у космосі нашої пам'яті незнищенний дух козаччини, воскресає ще в нашій совісті безсмертний подвиг вояків УПА,- тому, що, як стверджує Істин: " Лише у піснях і віршах -/ вижив український народ/... І справжня конституція України/ - то Шевченів "Кобзар".". А все тому, що Микола вірує: "... Слово врятує світ...(з "Маніфесту принципів "Планети Наступного Слова" О.Б.)...
У вірші "Якби Іван Франко не вмер, а став би мером Івано-Франківська..." Микола Істин говорить проте, що "ми віддали владу політикам ,/а треба було - поетам". Це не чергова передвиборча агітація, чи заклик, до нас поетів, йти на вибори й гризтися за владу. Ні. Бо Микола каже: люди, йдіть у поети!", тобто, кожен в душі повинен бути поетом, співтворцем Сущого, бо (люблю повторювати): "спочатку було Слово"... Істин, як він сам зазначає, своєю творчістю сприяє виникненню і розвитку "душе-космо-культури", і це підтверджують його твори, зокрема в рукописних та самвидавчих збірках поезії та есеїстики "Космос душі", та "З галактик космосу душі". Його творчі амбіції є г'рунтом створення новітнього літоб'єднання (Планети Наступного Слова).Він є "генератором ідей" цієї літформації, ініціатором у всіх сенсах цього поняття, бо ініціюює навіть до життєвого оптимізму та віри у власні (спільні) сили, що спонукає до безвідступного руху на шляху розвитку новітньої літератури.
"Миколина істина" (його власне самовизначення) не нав'язується нікому, тим-більше словожителям літпланети, бо, як переконаний сам поет-філософ, кожен має право на власний пошук Істини, і всі ми повинні рухатись в одному напрямку - напрямку Істини Творчості, направляти зорелети своїх душ в літературні космопростори - відкривати, кожен свою, позагалактичну америку... Більше скаже про ньго його космо-філосовічна творчість, якою він пророкує нову весну в українській літературі, справжню без відлиг та приморозків - цвітучу, співучу... космічну...
Микола Істин - один з тих новітніх прометеїв, які несуть нам "космічні вогні" Слова
Автор рецензії Олександр Букатюк
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Івано-франківські літератори об"єдналися щоб вдихнути нову силу в українське слово"
• Перейти на сторінку •
"Майстрові слова невизнання нестрашне наче пустеля"
• Перейти на сторінку •
"Майстрові слова невизнання нестрашне наче пустеля"
Про публікацію
