Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Істин (1972) /
Рецензії
Микола Істин - вільний філософ у вільному місті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Микола Істин - вільний філософ у вільному місті
Олександр Букатюк
МИКОЛА ІСТИН - ВІЛЬНИЙ ФІЛОСОФ У ВІЛЬНОМУ МІСТІ
Неординарний віршетворець Микола Істин, який називає себе вільним філософом у вільному місті (мається на увазі Івано-Франківськ, місто в якому живе і творить поет), у cвоїй творчості вирушає на пошуки власної "миколиної істини", створюючи нову літературно-філософську світобудову.
Його філософічні вірші - це мандрування в галактиках космосу людської душі. Виступаючи проти обмежуючих стереотипів та реєнкарнації застарілих традицій творчості, які вже стали надокучливою літературною ментальностю, Микола Істин промовляє вустами велемудрого грека Платона: "лише та держава буде процвітати, де будуть правити філософи та віршетворці". Він не закликає нас до політики у якій всі ми по горло, даруйте,- як у екстриментах, але - радить творити перш за все державу власної душі, міцну і НЕзалежну, щоб дати відсіч всім інформаційним окупантам, які ординською навалаю намагаються загарбати духовну територію нашого мислення, тому "сплять і бачать" як ми втратимо здатність мислитити, й будемо спроможні лише на "їсти-пити-спати", ставши маріонетками (тінями душ), яким можна нав'язувати що завгодно... Проте ще не викорінено із г'рунту наших генів - відлуння золотих часів Київської Русі, ще витає у космосі нашої пам'яті незнищенний дух козаччини, воскресає ще в нашій совісті безсмертний подвиг вояків УПА,- тому, що, як стверджує Істин: " Лише у піснях і віршах -/ вижив український народ/... І справжня конституція України/ - то Шевченів "Кобзар".". А все тому, що Микола вірує: "... Слово врятує світ...(з "Маніфесту принципів "Планети Наступного Слова" О.Б.)...
У вірші "Якби Іван Франко не вмер, а став би мером Івано-Франківська..." Микола Істин говорить проте, що "ми віддали владу політикам ,/а треба було - поетам". Це не чергова передвиборча агітація, чи заклик, до нас поетів, йти на вибори й гризтися за владу. Ні. Бо Микола каже: люди, йдіть у поети!", тобто, кожен в душі повинен бути поетом, співтворцем Сущого, бо (люблю повторювати): "спочатку було Слово"... Істин, як він сам зазначає, своєю творчістю сприяє виникненню і розвитку "душе-космо-культури", і це підтверджують його твори, зокрема в рукописних та самвидавчих збірках поезії та есеїстики "Космос душі", та "З галактик космосу душі". Його творчі амбіції є г'рунтом створення новітнього літоб'єднання (Планети Наступного Слова).Він є "генератором ідей" цієї літформації, ініціатором у всіх сенсах цього поняття, бо ініціюює навіть до життєвого оптимізму та віри у власні (спільні) сили, що спонукає до безвідступного руху на шляху розвитку новітньої літератури.
"Миколина істина" (його власне самовизначення) не нав'язується нікому, тим-більше словожителям літпланети, бо, як переконаний сам поет-філософ, кожен має право на власний пошук Істини, і всі ми повинні рухатись в одному напрямку - напрямку Істини Творчості, направляти зорелети своїх душ в літературні космопростори - відкривати, кожен свою, позагалактичну америку... Більше скаже про ньго його космо-філосовічна творчість, якою він пророкує нову весну в українській літературі, справжню без відлиг та приморозків - цвітучу, співучу... космічну...
Микола Істин - один з тих новітніх прометеїв, які несуть нам "космічні вогні" Слова
МИКОЛА ІСТИН - ВІЛЬНИЙ ФІЛОСОФ У ВІЛЬНОМУ МІСТІ
Неординарний віршетворець Микола Істин, який називає себе вільним філософом у вільному місті (мається на увазі Івано-Франківськ, місто в якому живе і творить поет), у cвоїй творчості вирушає на пошуки власної "миколиної істини", створюючи нову літературно-філософську світобудову.
Його філософічні вірші - це мандрування в галактиках космосу людської душі. Виступаючи проти обмежуючих стереотипів та реєнкарнації застарілих традицій творчості, які вже стали надокучливою літературною ментальностю, Микола Істин промовляє вустами велемудрого грека Платона: "лише та держава буде процвітати, де будуть правити філософи та віршетворці". Він не закликає нас до політики у якій всі ми по горло, даруйте,- як у екстриментах, але - радить творити перш за все державу власної душі, міцну і НЕзалежну, щоб дати відсіч всім інформаційним окупантам, які ординською навалаю намагаються загарбати духовну територію нашого мислення, тому "сплять і бачать" як ми втратимо здатність мислитити, й будемо спроможні лише на "їсти-пити-спати", ставши маріонетками (тінями душ), яким можна нав'язувати що завгодно... Проте ще не викорінено із г'рунту наших генів - відлуння золотих часів Київської Русі, ще витає у космосі нашої пам'яті незнищенний дух козаччини, воскресає ще в нашій совісті безсмертний подвиг вояків УПА,- тому, що, як стверджує Істин: " Лише у піснях і віршах -/ вижив український народ/... І справжня конституція України/ - то Шевченів "Кобзар".". А все тому, що Микола вірує: "... Слово врятує світ...(з "Маніфесту принципів "Планети Наступного Слова" О.Б.)...
У вірші "Якби Іван Франко не вмер, а став би мером Івано-Франківська..." Микола Істин говорить проте, що "ми віддали владу політикам ,/а треба було - поетам". Це не чергова передвиборча агітація, чи заклик, до нас поетів, йти на вибори й гризтися за владу. Ні. Бо Микола каже: люди, йдіть у поети!", тобто, кожен в душі повинен бути поетом, співтворцем Сущого, бо (люблю повторювати): "спочатку було Слово"... Істин, як він сам зазначає, своєю творчістю сприяє виникненню і розвитку "душе-космо-культури", і це підтверджують його твори, зокрема в рукописних та самвидавчих збірках поезії та есеїстики "Космос душі", та "З галактик космосу душі". Його творчі амбіції є г'рунтом створення новітнього літоб'єднання (Планети Наступного Слова).Він є "генератором ідей" цієї літформації, ініціатором у всіх сенсах цього поняття, бо ініціюює навіть до життєвого оптимізму та віри у власні (спільні) сили, що спонукає до безвідступного руху на шляху розвитку новітньої літератури.
"Миколина істина" (його власне самовизначення) не нав'язується нікому, тим-більше словожителям літпланети, бо, як переконаний сам поет-філософ, кожен має право на власний пошук Істини, і всі ми повинні рухатись в одному напрямку - напрямку Істини Творчості, направляти зорелети своїх душ в літературні космопростори - відкривати, кожен свою, позагалактичну америку... Більше скаже про ньго його космо-філосовічна творчість, якою він пророкує нову весну в українській літературі, справжню без відлиг та приморозків - цвітучу, співучу... космічну...
Микола Істин - один з тих новітніх прометеїв, які несуть нам "космічні вогні" Слова
Автор рецензії Олександр Букатюк
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Івано-франківські літератори об"єдналися щоб вдихнути нову силу в українське слово"
• Перейти на сторінку •
"Майстрові слова невизнання нестрашне наче пустеля"
• Перейти на сторінку •
"Майстрові слова невизнання нестрашне наче пустеля"
Про публікацію
