ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Оповідання для дітей
Як Маринка й Даринка пальчики рахували
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як Маринка й Даринка пальчики рахували
Оповідання
Тихо у кімнаті. Незвично тихо. Підозріло тихо.
Сестрички-близнючки Маринка й Даринка задумливо роздивляються свої долоньки.
- Склааадно... - зітхнула Маринка.
- Тааак... - зітхнула Даринка.
Та що ж це таке трапилося? Навіть улюблені шоколадні цукерки лежать цілі-цілісінькі! Виявляється, у дитсадку дали завдання - порахувати пальчики на обох долоньках. А як же їх порахувати? Дівчатка вже навчилися лічити до п'яти, та виявилося, що пальчиків значно більше!
- Вони всі схожі, як їх порахуєш? - сердито вигукнула Маринка.
- Як мИ, - засміялася Даринка, - близнючки!
- Четвернючки! - підхопила Маринка, поставивши свої долоньки поряд із долоньками Даринки.
- Багааато... - знову зітхнули сестрички.
Маринка стурбовано смикала себе за кіску, а Даринка крутила долоньками "гулі-гулі", сподіваючись, що може воно все ж таки, якось порахується саме. Та пальчики не поспішали самі рахуватися.
- Придумала! - підскочила Даринка і прожогом побігла до кухні.
Щось загриміло, зашелестіло, загуркотіло, а через хвилину до кімнати поважно увійшла задоволена Даринка. Долоні з розчепіреними пальчиками вона тримала гордо, неначе прапор.
- Ось! - простягнула вона руки до сестрички.
- Та вони ж брудні! - скривилася Маринка.
- І зовсім не брудні, - образилася Даринка, - а смачні! Перший пальчик - морозиво; другий - мед; третій - сметана; четвертий - підливка; п'ятий - варення, полуничне; шостий - кисіль вишневий; сьомий - крем шоколадний; восьмий - томатний сік; дев'ятий...ой, забула!
Дівчинка лизнула палець:
- Згадала! Теж варення, яблучне! А десятий просто так! Все! Порахувала! - із відчуттям виконаного обов'язку видихнула Даринка.
- Я теж придумала! - вигукнула Маринка.
З шухляди столу дівчинка витягла фарби і з таємничим виразом обличчя, подалася до кухні. Через хвилину Маринка вже повернулася, тримаючи руки перед собою.
- Ось! Перший - червоний, - почала декламувати Маринка, - другий - синій; третій - зелений; четвертий - жовтий; п'ятий - коричневий; шостий - білий; сьомий - фіолетовий; восьмий - чорний; дев'ятий - оранжевий; а десятий просто так - фарби скінчилися!
Дівчатка взялися за руки й радісно закружляли по кімнаті, та ще й приспівували:
- Чудова арифметика! Смачненька арифметика! Весела арифметика!
Коли сестрички зупинилися і поглянули на свої долоньки, виявилося, що все перемішалося! І стало зовсім незрозуміло, де ж тут солодка арифметика, а де кольорова?
- А це вже брудна арифметика, - цього разу скривилася Даринка.
- І мамі це не сподобається... - покрутила долоньками Маринка.
Перезирнувшись, сестрички дружно рушили до кухні, змивати із долоньок плями від арифметики.
Тихо у кімнаті. Незвично тихо. Підозріло тихо.
Сестрички-близнючки Маринка й Даринка задумливо роздивляються свої долоньки.
- Склааадно... - зітхнула Маринка.
- Тааак... - зітхнула Даринка.
Та що ж це таке трапилося? Навіть улюблені шоколадні цукерки лежать цілі-цілісінькі! Виявляється, у дитсадку дали завдання - порахувати пальчики на обох долоньках. А як же їх порахувати? Дівчатка вже навчилися лічити до п'яти, та виявилося, що пальчиків значно більше!
- Вони всі схожі, як їх порахуєш? - сердито вигукнула Маринка.
- Як мИ, - засміялася Даринка, - близнючки!
- Четвернючки! - підхопила Маринка, поставивши свої долоньки поряд із долоньками Даринки.
- Багааато... - знову зітхнули сестрички.
Маринка стурбовано смикала себе за кіску, а Даринка крутила долоньками "гулі-гулі", сподіваючись, що може воно все ж таки, якось порахується саме. Та пальчики не поспішали самі рахуватися.
- Придумала! - підскочила Даринка і прожогом побігла до кухні.
Щось загриміло, зашелестіло, загуркотіло, а через хвилину до кімнати поважно увійшла задоволена Даринка. Долоні з розчепіреними пальчиками вона тримала гордо, неначе прапор.
- Ось! - простягнула вона руки до сестрички.
- Та вони ж брудні! - скривилася Маринка.
- І зовсім не брудні, - образилася Даринка, - а смачні! Перший пальчик - морозиво; другий - мед; третій - сметана; четвертий - підливка; п'ятий - варення, полуничне; шостий - кисіль вишневий; сьомий - крем шоколадний; восьмий - томатний сік; дев'ятий...ой, забула!
Дівчинка лизнула палець:
- Згадала! Теж варення, яблучне! А десятий просто так! Все! Порахувала! - із відчуттям виконаного обов'язку видихнула Даринка.
- Я теж придумала! - вигукнула Маринка.
З шухляди столу дівчинка витягла фарби і з таємничим виразом обличчя, подалася до кухні. Через хвилину Маринка вже повернулася, тримаючи руки перед собою.
- Ось! Перший - червоний, - почала декламувати Маринка, - другий - синій; третій - зелений; четвертий - жовтий; п'ятий - коричневий; шостий - білий; сьомий - фіолетовий; восьмий - чорний; дев'ятий - оранжевий; а десятий просто так - фарби скінчилися!
Дівчатка взялися за руки й радісно закружляли по кімнаті, та ще й приспівували:
- Чудова арифметика! Смачненька арифметика! Весела арифметика!
Коли сестрички зупинилися і поглянули на свої долоньки, виявилося, що все перемішалося! І стало зовсім незрозуміло, де ж тут солодка арифметика, а де кольорова?
- А це вже брудна арифметика, - цього разу скривилася Даринка.
- І мамі це не сподобається... - покрутила долоньками Маринка.
Перезирнувшись, сестрички дружно рушили до кухні, змивати із долоньок плями від арифметики.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію