Оповідання

Тихо у кімнаті. Незвично тихо. Підозріло тихо.
Сестрички-близнючки Маринка й Даринка задумливо роздивляються свої долоньки.
- Склааадно... - зітхнула Маринка.
- Тааак... - зітхнула Даринка.
Та що ж це таке трапилося? Навіть улюблені шоколадні цукерки лежать цілі-цілісінькі! Виявляється, у дитсадку дали завдання - порахувати пальчики на обох долоньках. А як же їх порахувати? Дівчатка вже навчилися лічити до п'яти, та виявилося, що пальчиків значно більше!
- Вони всі схожі, як їх порахуєш? - сердито вигукнула Маринка.
- Як мИ, - засміялася Даринка, - близнючки!
- Четвернючки! - підхопила Маринка, поставивши свої долоньки поряд із долоньками Даринки.
- Багааато... - знову зітхнули сестрички.
Маринка стурбовано смикала себе за кіску, а Даринка крутила долоньками "гулі-гулі", сподіваючись, що може воно все ж таки, якось порахується саме. Та пальчики не поспішали самі рахуватися.
- Придумала! - підскочила Даринка і прожогом побігла до кухні.
Щось загриміло, зашелестіло, загуркотіло, а через хвилину до кімнати поважно увійшла задоволена Даринка. Долоні з розчепіреними пальчиками вона тримала гордо, неначе прапор.
- Ось! - простягнула вона руки до сестрички.
- Та вони ж брудні! - скривилася Маринка.
- І зовсім не брудні, - образилася Даринка, - а смачні! Перший пальчик - морозиво; другий - мед; третій - сметана; четвертий - підливка; п'ятий - варення, полуничне; шостий - кисіль вишневий; сьомий - крем шоколадний; восьмий - томатний сік; дев'ятий...ой, забула!
Дівчинка лизнула палець:
- Згадала! Теж варення, яблучне! А десятий просто так! Все! Порахувала! - із відчуттям виконаного обов'язку видихнула Даринка.
- Я теж придумала! - вигукнула Маринка.
З шухляди столу дівчинка витягла фарби і з таємничим виразом обличчя, подалася до кухні. Через хвилину Маринка вже повернулася, тримаючи руки перед собою.
- Ось! Перший - червоний, - почала декламувати Маринка, - другий - синій; третій - зелений; четвертий - жовтий; п'ятий - коричневий; шостий - білий; сьомий - фіолетовий; восьмий - чорний; дев'ятий - оранжевий; а десятий просто так - фарби скінчилися!
Дівчатка взялися за руки й радісно закружляли по кімнаті, та ще й приспівували:
- Чудова арифметика! Смачненька арифметика! Весела арифметика!
Коли сестрички зупинилися і поглянули на свої долоньки, виявилося, що все перемішалося! І стало зовсім незрозуміло, де ж тут солодка арифметика, а де кольорова?
- А це вже брудна арифметика, - цього разу скривилася Даринка.
- І мамі це не сподобається... - покрутила долоньками Маринка.
Перезирнувшись, сестрички дружно рушили до кухні, змивати із долоньок плями від арифметики.