ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.21
14:44
коли потвориться сміх
вороння зривається з древа
відлюдного острова мрій
залишає з веселощів
прокурену порож між
глюком & фаренгейтом
вороння зривається з древа
відлюдного острова мрій
залишає з веселощів
прокурену порож між
глюком & фаренгейтом
2024.09.21
12:59
Поміж...
Нібито впійманий, нібито схований…
Де ж тебе, друже, носили чорти?
Нібито вогняний, нібито вовняний,
Хто ж підтиратиме славні хвости
Різного племен, в правді упевнені
Скільки всього, чи вистачить сил?
В чаші заплетені, небом накреслені
Нібито впійманий, нібито схований…
Де ж тебе, друже, носили чорти?
Нібито вогняний, нібито вовняний,
Хто ж підтиратиме славні хвости
Різного племен, в правді упевнені
Скільки всього, чи вистачить сил?
В чаші заплетені, небом накреслені
2024.09.21
12:48
Вечір плескається ажурно,
І спадає по краплі гулко.
То гріхи й грішки мене журять
В сповідань моїх перегуках.
Тиша ллється, та не вспокоїть,
Не обійме, така колюча.
А мені її, надважкої,
І спадає по краплі гулко.
То гріхи й грішки мене журять
В сповідань моїх перегуках.
Тиша ллється, та не вспокоїть,
Не обійме, така колюча.
А мені її, надважкої,
2024.09.21
12:28
Я блукаю між хмарочосами,
Як останній король модерну,
А мені кричать галантні гарсони
У чорних краватках-метеликах:
«Агов, містере!»
Мені посміхаються смугасті коти –
Вухасті свідки буття плямистого Місяця,
Знавці італійського сиру і сірих метелик
Як останній король модерну,
А мені кричать галантні гарсони
У чорних краватках-метеликах:
«Агов, містере!»
Мені посміхаються смугасті коти –
Вухасті свідки буття плямистого Місяця,
Знавці італійського сиру і сірих метелик
2024.09.21
12:00
Нехай тебе в моїй не буде вічності,
Ні губ твоїх, ні рук, ні сонця білого,
Воно вгорі для осені позичене,
З твоїх очей на жовтень перевтілилось.
І я у нім, і вірю, що не скотиться,
Що назавжди горить, мов на картині, де,
У жовтих хвилях осені не вт
Ні губ твоїх, ні рук, ні сонця білого,
Воно вгорі для осені позичене,
З твоїх очей на жовтень перевтілилось.
І я у нім, і вірю, що не скотиться,
Що назавжди горить, мов на картині, де,
У жовтих хвилях осені не вт
2024.09.21
11:37
Щоденників не вів.
Життя поміж рядками залягло.
Був певен, щось таки мене вело
І днями, і впродовж років.
І якщо хтось захоче прочитати,
Хай поспішає, доки ще живий,
Щоб здогади в інші світи не слати
І не сказать: «Якийсь він не такий...»
Життя поміж рядками залягло.
Був певен, щось таки мене вело
І днями, і впродовж років.
І якщо хтось захоче прочитати,
Хай поспішає, доки ще живий,
Щоб здогади в інші світи не слати
І не сказать: «Якийсь він не такий...»
2024.09.21
08:30
Їжачки каштанів падають з дерев
на бруківку скверу, у пожухлі трави,
кожен рік скидає дерево старе
їжачки у листя золотаве.
Для дітей забава, їх тут повен парк,
гомінка малеча грається плодами.
Я примружив очі, через листя шарк
сам біжу дитиною до
на бруківку скверу, у пожухлі трави,
кожен рік скидає дерево старе
їжачки у листя золотаве.
Для дітей забава, їх тут повен парк,
гомінка малеча грається плодами.
Я примружив очі, через листя шарк
сам біжу дитиною до
2024.09.21
05:38
Ти мене замучила безладдям
І надлишком придбаних речей, –
Поламала шафу, а в шухлядах
Не лишила й ніші для мишей.
У кімнаті душно та імлисто,
У повітрі висне всякий пил, –
А було без тебе свіжо й чисто,
І не мав мороки старожил.
І надлишком придбаних речей, –
Поламала шафу, а в шухлядах
Не лишила й ніші для мишей.
У кімнаті душно та імлисто,
У повітрі висне всякий пил, –
А було без тебе свіжо й чисто,
І не мав мороки старожил.
2024.09.20
23:29
В обіймах матінки Природи
Люблю душею я цвісти.
Якби хоч тінь твоєї вроди,
Якби була зі мною ти!
І це високе безгоміння
Сміялося б із висоти,
Розвіялась печаль осіння,
Люблю душею я цвісти.
Якби хоч тінь твоєї вроди,
Якби була зі мною ти!
І це високе безгоміння
Сміялося б із висоти,
Розвіялась печаль осіння,
2024.09.20
21:57
Ми наймиліше в серці носим,
у думах наших бережем,
і лише подумки голосим,
як лихо десь підстереже…
Безмовно наше серце плаче,
щемить беззахисно душа,
і повноводо лине «Кача»,
у думах наших бережем,
і лише подумки голосим,
як лихо десь підстереже…
Безмовно наше серце плаче,
щемить беззахисно душа,
і повноводо лине «Кача»,
2024.09.20
21:32
А бути чи не бути є ще шанси.
Захоплюємо села і міста!
Це ще аванси,
та нема балансу
у популяризації шута.
***
А той, що не утік, у теплій ванні
Захоплюємо села і міста!
Це ще аванси,
та нема балансу
у популяризації шута.
***
А той, що не утік, у теплій ванні
2024.09.20
21:00
Оскільки /
Оскільки сьогодні ти бунтівник,
Перелаштуй себе заново.
Ти мене чуєш, ну що то за крик?
І не забудь, підкинеш за авторство…
Оскільки сьогодні ти водолаз,
Переіначим і призвіще.
Оскільки сьогодні ти бунтівник,
Перелаштуй себе заново.
Ти мене чуєш, ну що то за крик?
І не забудь, підкинеш за авторство…
Оскільки сьогодні ти водолаз,
Переіначим і призвіще.
2024.09.20
15:02
Ярий Славе мій дивний!
Наспіваймо пісень
у пралипень чарівний
і в один той же день*!
28-ої ночі,
28-го дня
разом здіймемо очі
Наспіваймо пісень
у пралипень чарівний
і в один той же день*!
28-ої ночі,
28-го дня
разом здіймемо очі
2024.09.20
12:52
Без тебе плачу я струною,
І пісня, наче темна хмара
Далеко лине із журбою.
Тебе чекати - мені кара.
Без тебе засихає квітка,
Хоч дощ періщить, як з відра.
Квартира, мов залізна клітка.
І пісня, наче темна хмара
Далеко лине із журбою.
Тебе чекати - мені кара.
Без тебе засихає квітка,
Хоч дощ періщить, як з відра.
Квартира, мов залізна клітка.
2024.09.20
10:55
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
2024.09.20
09:31
вересня російська авіабомба влучила у пансіонат для літніх людей у Сумах.
Одна людина померла, ще дванадцять поранено…
Будинок для літніх людей.
Багатостраждальні Суми.
Совість, пропитана кров’ю, де?
Сумно…
Мабуть, для кривавих бомб і ракет
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Одна людина померла, ще дванадцять поранено…
Будинок для літніх людей.
Багатостраждальні Суми.
Совість, пропитана кров’ю, де?
Сумно…
Мабуть, для кривавих бомб і ракет
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василенко Олександра Василенко Олександра (1992) /
Проза
"Грішенька!"
Кволе світло пробивалося крізь засиджені мухами шибки. Ті скалилися гостряками скляних уламків і тоненько гуділи під натиском вітру. Тим часом виснажене проміння поцяткувало загиджену недопалками підлогу. Зазирнуло до побитого емальованого відра з загуслою смердючою жижою. Кинуло полиск на обрамлене подушкою жіноче обличчя й вмерло.
Маруся розплющила очі, підвела голову, в якій з добрий місяць не виводилися бджоли. Їхнім гудінням Марусю кожного ранку обдаровувало похмілля, котре встигло стати звичкою. Приємною, але клопіткою : Юлька - самогонниця не давала в борг.
Маруся облизала розбиті губи й заматалася по хаті в пошуках заначки. З обпеченої спиртом горлянки раз - пораз виривалося тваринне мурчання, котре можна було розтлумачити приблизно так :
«Сука Юлька, без налічкі не дає. І картопльой не бєрьоть. А гдє я їй грошє візьму, розтуди її мать?! Раньше з - за рєбйонка на роботу не бралі. Намучилась с нім , поки не зконало. Аднім гємбєлєм мало, так другой сів на шию. Як дєтєй заводіть – то впєрєді планєти всєй. А калі карміть, так он кантужений. Козліна смєрдюча!»
Затертій декоровані іржавими краплями джинси Марусі замиготіли вже в іншій кімнаті, де , окрім облізлої канапи, з меблювання була лише сімейна світлина. На ній лежала чорна купа лахміття. А світлина зображувала високого парубійка під руку з симпатичною дівчиною – весільне фото Марії та Григорія Бобренків.
Жінка зітхнула.
«Правду мінє тоьтя казаля : не хаді за афганца. Не паслухалась. Тєпєрь сінякі нашу. І син бальной якійсь раділся. Тьху! Развалілся! Кабанюра. Канєшно, вчєра давал странє угля з цьой бєлобрисой крисай Галькой. Кабила! Ну пажді, змія, калі стара вєдьма не збрєхала, больше єго біля себе не увідіш! Уродіна! Вставай! Гріша, мать тваю, вставай!»
Маруся схилилася над чорною купою на канапі. Засмальцьовані пасма волосся лізли в підбиті очі.
«Гріша! Гдє дєсятку дєл? Вставай, падлюка! Я куріть хочу. Гріша?!»
Стягнула поплямовану роздерту ковдру. З - під неї оскляніло втупилися в стелю очі Грицька.
«Гріша?!!! Гріша, Грішенька! – термосила чоловіка за здерев’яніле плече, - Грішенька, я нє хотіла! Гріша!Я ж талькі шоб ти до теї курви нє хаділ! Грішенька, я нє хотіла! Грішенька!!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Грішенька!"
«Да й понад нашим ланом
Пшениченька ланом,
В долині жито - овес.
В долині овес.
Да не по правді милий,
Ой милий, чорнобривий,
Со мною живеш.
Со мною живеш».
Народна творчість
Кволе світло пробивалося крізь засиджені мухами шибки. Ті скалилися гостряками скляних уламків і тоненько гуділи під натиском вітру. Тим часом виснажене проміння поцяткувало загиджену недопалками підлогу. Зазирнуло до побитого емальованого відра з загуслою смердючою жижою. Кинуло полиск на обрамлене подушкою жіноче обличчя й вмерло.
Маруся розплющила очі, підвела голову, в якій з добрий місяць не виводилися бджоли. Їхнім гудінням Марусю кожного ранку обдаровувало похмілля, котре встигло стати звичкою. Приємною, але клопіткою : Юлька - самогонниця не давала в борг.
Маруся облизала розбиті губи й заматалася по хаті в пошуках заначки. З обпеченої спиртом горлянки раз - пораз виривалося тваринне мурчання, котре можна було розтлумачити приблизно так :
«Сука Юлька, без налічкі не дає. І картопльой не бєрьоть. А гдє я їй грошє візьму, розтуди її мать?! Раньше з - за рєбйонка на роботу не бралі. Намучилась с нім , поки не зконало. Аднім гємбєлєм мало, так другой сів на шию. Як дєтєй заводіть – то впєрєді планєти всєй. А калі карміть, так он кантужений. Козліна смєрдюча!»
Затертій декоровані іржавими краплями джинси Марусі замиготіли вже в іншій кімнаті, де , окрім облізлої канапи, з меблювання була лише сімейна світлина. На ній лежала чорна купа лахміття. А світлина зображувала високого парубійка під руку з симпатичною дівчиною – весільне фото Марії та Григорія Бобренків.
Жінка зітхнула.
«Правду мінє тоьтя казаля : не хаді за афганца. Не паслухалась. Тєпєрь сінякі нашу. І син бальной якійсь раділся. Тьху! Развалілся! Кабанюра. Канєшно, вчєра давал странє угля з цьой бєлобрисой крисай Галькой. Кабила! Ну пажді, змія, калі стара вєдьма не збрєхала, больше єго біля себе не увідіш! Уродіна! Вставай! Гріша, мать тваю, вставай!»
Маруся схилилася над чорною купою на канапі. Засмальцьовані пасма волосся лізли в підбиті очі.
«Гріша! Гдє дєсятку дєл? Вставай, падлюка! Я куріть хочу. Гріша?!»
Стягнула поплямовану роздерту ковдру. З - під неї оскляніло втупилися в стелю очі Грицька.
«Гріша?!!! Гріша, Грішенька! – термосила чоловіка за здерев’яніле плече, - Грішенька, я нє хотіла! Гріша!Я ж талькі шоб ти до теї курви нє хаділ! Грішенька, я нє хотіла! Грішенька!!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію