
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.07
21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
2025.07.07
13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
2025.07.07
08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
2025.07.06
18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
2025.07.06
16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Дід Михалич (1995) /
Проза
Як вам живеться у світі ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як вам живеться у світі ярликів?
О, людина! Створіння Бога, перед яким дійсно варто схилити голову... А може і не варто!? Адже хіба можна назвати створіння, яке немає нічого щирого, чистого і людяного в собі, таким прекрасним, таким потаємним словом - Людина...
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію