Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Дід Михалич (1995) /
Проза
Як вам живеться у світі ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як вам живеться у світі ярликів?
О, людина! Створіння Бога, перед яким дійсно варто схилити голову... А може і не варто!? Адже хіба можна назвати створіння, яке немає нічого щирого, чистого і людяного в собі, таким прекрасним, таким потаємним словом - Людина...
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
