
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.21
06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
2025.10.21
00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
2025.10.20
22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
2025.10.20
15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
2025.10.20
11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
2025.10.20
11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
2025.10.20
09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
2025.10.20
09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
2025.10.20
06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
2025.10.20
01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
2025.10.20
01:14
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.
Склеюю серце своє ізолентою.
2025.10.19
22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.10.19
20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
2025.10.19
18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Дід Михалич (1995) /
Проза
Як вам живеться у світі ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як вам живеться у світі ярликів?
О, людина! Створіння Бога, перед яким дійсно варто схилити голову... А може і не варто!? Адже хіба можна назвати створіння, яке немає нічого щирого, чистого і людяного в собі, таким прекрасним, таким потаємним словом - Людина...
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію