ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Дід Михалич (1995) /
Проза
Як вам живеться у світі ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як вам живеться у світі ярликів?
О, людина! Створіння Бога, перед яким дійсно варто схилити голову... А може і не варто!? Адже хіба можна назвати створіння, яке немає нічого щирого, чистого і людяного в собі, таким прекрасним, таким потаємним словом - Людина...
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію