Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.06
22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
2026.10.06
22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні
2026.10.06
22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
2026.10.06
18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
2026.10.06
13:59
Пам'яті Віталія Коротича
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
2026.10.06
12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
2026.10.06
12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
2026.10.06
10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
2026.10.06
07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
2026.10.05
23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
2026.10.05
22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
2026.10.05
16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.
2026.10.05
15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…
Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…
Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля
2026.10.05
13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,
Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,
Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
2026.10.05
12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
2026.10.05
09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Дід Михалич (1995) /
Проза
Як вам живеться у світі ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як вам живеться у світі ярликів?
О, людина! Створіння Бога, перед яким дійсно варто схилити голову... А може і не варто!? Адже хіба можна назвати створіння, яке немає нічого щирого, чистого і людяного в собі, таким прекрасним, таким потаємним словом - Людина...
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
А кого ж ми називаємо людьми?! Тих, хто живе в постійному страху перед всім, тих хто зневажає все і всіх, вважає себе "людиною розумною", вершиною еволюції? Справді, еволюції?! А може деградації?! А можливо люди зробили величезну помилку, коли стали утворювати групи, стаї і, так зване, "суспільство"? Я нікому не нав*язую своїє думки, але залишаюсь при ній.....
Артур Шопенгауер колись давно сказав: "Той, хто боїться самотності - той боїться свободи". Сказати що ці слова цілком правдиві - не сказати нічого, адже це істина!!! Лише тоді, коли ми знаходимось наодинці із своїми думками, коли не повинні слухати чиїхось порад і вказівок, лише тоді ми і є вільними.
Суспільство - це територія, яка контролюється певними стереотипами весь час свого існування, і кожен, хто стає його новим членом, хто прагне бути схожим на інших учасників, які нахабно називають себе людьми, та ще й цивілізованими, повинен прийняти ці правила, повинен раз і на завжди повісити ярлики на все, що його оточує..
Скажете не так? А згадайте, чому ви вважаєте, що трава зелена, небо винє, а літати можуть лише птахи? Бо все саме так і є!? АХ, смішні ви... Ні, це тому, що вам від народження все це говорили батьки, бабусі з дідусями, вихователі і т.д. Уявіть ситуацію, якби ви в дитячому садку, чи школі, або навіть інституті сказали, що тава синя, хмаринки зелені, а також що квіти співають.... У кращому варіанті вас просто вважали б "дивним", або росто запроторили б до лікарні як душевно хвору людину... А все лише через те, що ви не такий, як інші, а мати інакодумців нікому не вигідно...
І ви вважаєте, що справді живете лише тому, що так говорять всі... Якщо вам не тяжко, висловіть свою думку, як же вам живеться
у світі стереотипів і ярликів?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
