Восьмикласник Петрик Осадко в цей веселий день посівання вирішив пропустити школу. День же так чудово починався! З деякого часу хлопець став товаришувати з Женькою Риковим, і йому так подобалося поводити себе неправильно, зухвало, з викликом. Риков був його однокласником із неблагополучної родини. Батьки Жені були кінченими алкоголіками, і він пам’ятав, як у дитинстві йому доводилося тягти на санчатах свою п’яну матір додому. Риков полюбляв бійки, хуліганство, і там, де ситуація виходила з рівноваги, для нього було улюблене середовище, там він був на перших ролях. Петрик не був охочим для бійок, радше був хлопцем сором’язливим, замкненим, але на той час відчував нехіть, відсутність інтересу до навчання, нелюбов до школи, і , мабуть, це були точки дотику між ним і Риковим.
На вулиці під час посівання Осадко з Риковим здибали ще одного однокласника, Ігоря, і вирішили з назбираними грошима вирушити до районного центру і там забухати і повеселитися. Петрик відчував, що ця компанія йому чужа, але в ньому визрівало почуття протесту, внутрішній бунт проти панівної системи, проти навколишнього життя.
Вони йшли через засніжений гай. Женя та Ігор про щось пристрасно говорили, приправляючи розмову перцем матюків. А Петрик зачудовано дивився на дерева, які його оточували. Вони були вкриті маревом снігу, і йому здавалося, що він потрапив до якоїсь потойбічної реальності. Лише поодинокі звернення до Петрика його знайомих виводило хлопця зі стану зачарованості дивною картиною.
Хлопці купили горілку і стали розпивати її на каруселі районного парку. Настрій ураз піднявся. Осадко вперше відчував, що таке дія трунків. У цей час у школі проходили уроки, але юнаків зараз це обходило якнайменше. Петрикові все навколо здавалося барвистим святом, світ був сповнений гармонії. Випивши півлітрову пляшку горілки на трьох і закусивши її цукерками, вони пішли у заметене снігом місто.
Увечері була дискотека. У задимлене приміщення для танців збиралася молодь, зазвичай напідпитку. На дискотеці Петрик кілька разів устиг із кимось побитися, намагався поближче познайомитися з деякими дівчатами, поки що невдало, додав до випитого вдень нові прийоми горілки і наприкінці почував себе геть п’яним.
У такому стані додому йти не хотілося, і він пройшовся городами, щоб вивітрився хміль. Петрик трішки протверезів. Юнак прийшов до своєї землянки, яку він викопав улітку, щоб мати свій індивідуальний простір, у який би не могли втрутитися його батьки. Зараз у землянці було холодно, але він заліз у неї і сидів. Чекав, доки протверезіє.
Перед Петром проходили, як у стрімкому кіно, картини минулого дня. Хлопець намагався пояснити свої вчинки, знайти мотивацію подій, проте це йому вдавалося далеко не завжди. Коли в голові стало ясніше, він пішов додому.

9 грудня 2012