Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.08
16:18
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже веселих пісень
світоч згас,
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже веселих пісень
світоч згас,
2025.11.08
15:39
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
2025.11.08
11:46
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
2025.11.07
21:47
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
2025.11.07
16:48
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
2025.11.07
16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
2025.11.07
13:41
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
2025.11.06
21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
2025.11.06
21:39
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
2025.11.06
21:22
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
2025.11.06
17:57
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
2025.11.06
17:15
Вкривають землю втомлену тумани,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
2025.11.06
15:34
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
2025.11.06
13:26
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
2025.11.06
09:46
Хороший привід: досі в справі
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
2025.11.06
01:04
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Невловимий месник у помаранчевій масці
Події відбуваються на території Волині ХІХ ст., там з’являється нізвідки і зникає в нікуди невловимий месник у масці, який примушує найбагатших аристократів Польщі, Німеччини, України та Трансільванії добровільно віддавати коштовності, а сміливця котрий таки наважився зняти його маску не вбиває, а лише чемно попереджує: «Ваше життя повинно належати мені».
Вже з перших сторінок книги автор дуже вміло інтригує читача завдяки незвичним поворотам сюжетної лінії, які неможливо передбачити заздалегідь, навіть якщо Ви мали це на меті. В уяві враженого читача поставатимуть сцени майже ідеальних пограбувань, а допитливий розум щоразу шукатиме відповідь на питання як цьому невловимому месникові,
якого постійно шукає розвідка чотирьох держав, знову вдалося уникнути небезпеки і перехитрити своїх переслідувачів?..
В романі можна простежити перегуки з такими героями українського епосу як Олекса Довбуш та Устим Кармелюк. Приємно вражає витонченість мови, бо навіть най прискіпливішому літературному гурманові не вдасться знайти в тексті анінайменших стилістичних чи орфографічних огріхів.
Володимир Лис водить читача лабіринтами історичного минулого і при цьому звертає увагу на деталі в оточенні персонажів, їхньому одязі, поведінці чи манері спілкування. Така скрупульозність може видатися надмірною, але, на мою думку, саме вона дає змогу краще зрозуміти та глибше проаналізувати мотиви вчинків персонажа, зазирнути в його дуже неповторний своєрідний внутрішній світ.
Впевнений, що цей прекрасний історичний детектив припаде до смаку кожному хто цікавиться історією рідного краю і є поціновувачем творчості найкращого українського письменника останнього десятиріччя!.
27.08.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Невловимий месник у помаранчевій масці
Відгук на роман «Маска» сучасного українського письменника Володимира Лиса
«Роман про людину в п’яти масках» саме так характеризує своє нове творіння Володимир Лис. Здається, читачі вже звикли, що кожна книга цього популярного письменника є бестселером, але все одно, очікують сюрпризу від майстра історичного роману. Такою несподіванкою став вихід у світ у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» роману «Маска». Визначальною особливістю роману є його документальна основа, адже автор дуже витончено вводить свого читача в історичний контекст, що виступає тлом описаних подій.
Події відбуваються на території Волині ХІХ ст., там з’являється нізвідки і зникає в нікуди невловимий месник у масці, який примушує найбагатших аристократів Польщі, Німеччини, України та Трансільванії добровільно віддавати коштовності, а сміливця котрий таки наважився зняти його маску не вбиває, а лише чемно попереджує: «Ваше життя повинно належати мені».
Вже з перших сторінок книги автор дуже вміло інтригує читача завдяки незвичним поворотам сюжетної лінії, які неможливо передбачити заздалегідь, навіть якщо Ви мали це на меті. В уяві враженого читача поставатимуть сцени майже ідеальних пограбувань, а допитливий розум щоразу шукатиме відповідь на питання як цьому невловимому месникові,
якого постійно шукає розвідка чотирьох держав, знову вдалося уникнути небезпеки і перехитрити своїх переслідувачів?..
В романі можна простежити перегуки з такими героями українського епосу як Олекса Довбуш та Устим Кармелюк. Приємно вражає витонченість мови, бо навіть най прискіпливішому літературному гурманові не вдасться знайти в тексті анінайменших стилістичних чи орфографічних огріхів.
Володимир Лис водить читача лабіринтами історичного минулого і при цьому звертає увагу на деталі в оточенні персонажів, їхньому одязі, поведінці чи манері спілкування. Така скрупульозність може видатися надмірною, але, на мою думку, саме вона дає змогу краще зрозуміти та глибше проаналізувати мотиви вчинків персонажа, зазирнути в його дуже неповторний своєрідний внутрішній світ.
Впевнений, що цей прекрасний історичний детектив припаде до смаку кожному хто цікавиться історією рідного краю і є поціновувачем творчості найкращого українського письменника останнього десятиріччя!.
27.08.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
