
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.23
10:11
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
2025.10.23
09:26
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
2025.10.23
06:14
Призабулися дати, події, місця,
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
2025.10.22
22:21
Світ спускає собак,
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
2025.10.22
21:52
Свідомість розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
2025.10.22
17:22
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
2025.10.22
15:49
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
2025.10.22
13:09
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
2025.10.22
12:10
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.
2025.10.22
09:35
Замовкло все поволі і повсюди, -
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов
2025.10.21
22:02
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.
У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.
У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал
2025.10.21
21:58
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?
2025.10.21
21:37
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.
Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.
Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –
2025.10.21
21:01
Сценка із життя
(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх
(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх
2025.10.21
19:36
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.
2025.10.21
11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Невловимий месник у помаранчевій масці
Події відбуваються на території Волині ХІХ ст., там з’являється нізвідки і зникає в нікуди невловимий месник у масці, який примушує найбагатших аристократів Польщі, Німеччини, України та Трансільванії добровільно віддавати коштовності, а сміливця котрий таки наважився зняти його маску не вбиває, а лише чемно попереджує: «Ваше життя повинно належати мені».
Вже з перших сторінок книги автор дуже вміло інтригує читача завдяки незвичним поворотам сюжетної лінії, які неможливо передбачити заздалегідь, навіть якщо Ви мали це на меті. В уяві враженого читача поставатимуть сцени майже ідеальних пограбувань, а допитливий розум щоразу шукатиме відповідь на питання як цьому невловимому месникові,
якого постійно шукає розвідка чотирьох держав, знову вдалося уникнути небезпеки і перехитрити своїх переслідувачів?..
В романі можна простежити перегуки з такими героями українського епосу як Олекса Довбуш та Устим Кармелюк. Приємно вражає витонченість мови, бо навіть най прискіпливішому літературному гурманові не вдасться знайти в тексті анінайменших стилістичних чи орфографічних огріхів.
Володимир Лис водить читача лабіринтами історичного минулого і при цьому звертає увагу на деталі в оточенні персонажів, їхньому одязі, поведінці чи манері спілкування. Така скрупульозність може видатися надмірною, але, на мою думку, саме вона дає змогу краще зрозуміти та глибше проаналізувати мотиви вчинків персонажа, зазирнути в його дуже неповторний своєрідний внутрішній світ.
Впевнений, що цей прекрасний історичний детектив припаде до смаку кожному хто цікавиться історією рідного краю і є поціновувачем творчості найкращого українського письменника останнього десятиріччя!.
27.08.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Невловимий месник у помаранчевій масці
Відгук на роман «Маска» сучасного українського письменника Володимира Лиса
«Роман про людину в п’яти масках» саме так характеризує своє нове творіння Володимир Лис. Здається, читачі вже звикли, що кожна книга цього популярного письменника є бестселером, але все одно, очікують сюрпризу від майстра історичного роману. Такою несподіванкою став вихід у світ у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» роману «Маска». Визначальною особливістю роману є його документальна основа, адже автор дуже витончено вводить свого читача в історичний контекст, що виступає тлом описаних подій.
Події відбуваються на території Волині ХІХ ст., там з’являється нізвідки і зникає в нікуди невловимий месник у масці, який примушує найбагатших аристократів Польщі, Німеччини, України та Трансільванії добровільно віддавати коштовності, а сміливця котрий таки наважився зняти його маску не вбиває, а лише чемно попереджує: «Ваше життя повинно належати мені».
Вже з перших сторінок книги автор дуже вміло інтригує читача завдяки незвичним поворотам сюжетної лінії, які неможливо передбачити заздалегідь, навіть якщо Ви мали це на меті. В уяві враженого читача поставатимуть сцени майже ідеальних пограбувань, а допитливий розум щоразу шукатиме відповідь на питання як цьому невловимому месникові,
якого постійно шукає розвідка чотирьох держав, знову вдалося уникнути небезпеки і перехитрити своїх переслідувачів?..
В романі можна простежити перегуки з такими героями українського епосу як Олекса Довбуш та Устим Кармелюк. Приємно вражає витонченість мови, бо навіть най прискіпливішому літературному гурманові не вдасться знайти в тексті анінайменших стилістичних чи орфографічних огріхів.
Володимир Лис водить читача лабіринтами історичного минулого і при цьому звертає увагу на деталі в оточенні персонажів, їхньому одязі, поведінці чи манері спілкування. Така скрупульозність може видатися надмірною, але, на мою думку, саме вона дає змогу краще зрозуміти та глибше проаналізувати мотиви вчинків персонажа, зазирнути в його дуже неповторний своєрідний внутрішній світ.
Впевнений, що цей прекрасний історичний детектив припаде до смаку кожному хто цікавиться історією рідного краю і є поціновувачем творчості найкращого українського письменника останнього десятиріччя!.
27.08.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію