ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
Люби
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Люби
Вона є киця, хоч і блудниця,– колодязь насолоди-красоти…
Ти сієш сім’я і твоє ім’я! За все, завжди відповідаєш ти.
автор
1
Вони твердо знали,– любіть ближнього! Коли він її зустрів, то аж крикнув щиро:”Боже! Як я люблю її!” Коли вона глянула на нього, то крикнула щиро: ”Боже! Я люблю його!” Злились вони устами, сплелись тілами…Він посіяв сім’я своє в лоно її. Коли сім’я прийнялось, і це стало видно, то вона перестала бути такою красивою, як до того. Тоді він щиро сказав: ”О Боже! Я ж не люблю її насправді!” Почувши такі його слова, вона сказала щиро: ”Я не такого його любила! Я не люблю його насправді.” Він пішов жити до іншої, тої, яку ”насправді любив”. А вона… народила сина, сказала немічному: ”Живи собі, як знаєш!” і пішла жити до іншого, того, якого ”справді любила”.
І запанувала довкруг ”палка і щира любов”.
2
Милосердні божі люди взялись ростити покинутого сина.Ростили його в постійній праці та богобоязним. Вони завжди казали йому:”…шануй батька й матір своїх!”
Коли він виріс, обжився та збудував будинок собі, то запитав: ”А котра є матір моя?” Йому відповіли: ”Он та, під муром, вся вже синя від недуг!” І впав він їй до ніг: ”Прости мені, мамо!” Взяв її на руки, відніс до лікарів… ”Мамо, ось мій дім, ось тобі кімната, живи тут.”Знову запитав він: ”А котрий є батько мій?” Йому відповіли:”Он той, бездомний, що на смітнику живе!” І впав він йому до ніг: ”Прости мені батьку мій. Я знаю, ти не маєш де жити. У моєму дворі є простора собача будка, приходь, можеш поселитись в ній!”
3
Сувора і холодна була осінь. Прийшов батько в двір сина свого, тай поселився в собачій буді, і живе там. Як побачив це син, то зм’якло серце його:”Іди тату в будинок, ось тобі кімната, живи там, а я куплю собаку, хай живе в тій буді.” Як почув такі слова батько, то аж загарчав несамовито і вхопився зубами за край буди: ”Мій любий синочку, не купляй собі собаку. Дозволь, хай я буду охороняти твоє майно, тебе і матір, бо я заслужив бути собакою!”
До 2009 р.
Ти сієш сім’я і твоє ім’я! За все, завжди відповідаєш ти.
автор
1
Вони твердо знали,– любіть ближнього! Коли він її зустрів, то аж крикнув щиро:”Боже! Як я люблю її!” Коли вона глянула на нього, то крикнула щиро: ”Боже! Я люблю його!” Злились вони устами, сплелись тілами…Він посіяв сім’я своє в лоно її. Коли сім’я прийнялось, і це стало видно, то вона перестала бути такою красивою, як до того. Тоді він щиро сказав: ”О Боже! Я ж не люблю її насправді!” Почувши такі його слова, вона сказала щиро: ”Я не такого його любила! Я не люблю його насправді.” Він пішов жити до іншої, тої, яку ”насправді любив”. А вона… народила сина, сказала немічному: ”Живи собі, як знаєш!” і пішла жити до іншого, того, якого ”справді любила”.
І запанувала довкруг ”палка і щира любов”.
2
Милосердні божі люди взялись ростити покинутого сина.Ростили його в постійній праці та богобоязним. Вони завжди казали йому:”…шануй батька й матір своїх!”
Коли він виріс, обжився та збудував будинок собі, то запитав: ”А котра є матір моя?” Йому відповіли: ”Он та, під муром, вся вже синя від недуг!” І впав він їй до ніг: ”Прости мені, мамо!” Взяв її на руки, відніс до лікарів… ”Мамо, ось мій дім, ось тобі кімната, живи тут.”Знову запитав він: ”А котрий є батько мій?” Йому відповіли:”Он той, бездомний, що на смітнику живе!” І впав він йому до ніг: ”Прости мені батьку мій. Я знаю, ти не маєш де жити. У моєму дворі є простора собача будка, приходь, можеш поселитись в ній!”
3
Сувора і холодна була осінь. Прийшов батько в двір сина свого, тай поселився в собачій буді, і живе там. Як побачив це син, то зм’якло серце його:”Іди тату в будинок, ось тобі кімната, живи там, а я куплю собаку, хай живе в тій буді.” Як почув такі слова батько, то аж загарчав несамовито і вхопився зубами за край буди: ”Мій любий синочку, не купляй собі собаку. Дозволь, хай я буду охороняти твоє майно, тебе і матір, бо я заслужив бути собакою!”
До 2009 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мандри в космосі 54. Візуалізація: Нінель Новікова - Нічний етюд. (Вибрані тексти Поетичних Майстере"
• Перейти на сторінку •
" Знову, друзяко, осінь"
• Перейти на сторінку •
" Знову, друзяко, осінь"
Про публікацію