Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.11
06:19
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
2026.09.10
21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
2026.09.10
19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 54. Візуалізація: Нінель Новікова - Нічний етюд. (Вибрані тексти Поетичних Майстере
Мандри в космосі 54. Візуалізація: Нінель Новікова - Нічний етюд. (Вибрані тексти Поетичних Майстере
Нінель Новікова
Нічний етюд
Заколисує тиша
На ніч трави шовкові,
І дерева складають
Оди юній весні.
Срібним пензликом пише
Місяць твори казкові.
В хороводах кружляють
Зорі в небі нічнім...
Хай так буде віками –
Ні кінця, ні початку.
В цьому світі чудовім,
Лихо, нас обмини!
Бо під боком у мами
Спить маленьке дівчатко
І йому кольорові
Ніч показує сни...
2013
Текст (зміст): візуалізація, ілюстрація - “композиція на тему…”
(абсурдні інспірації з приводу: зображення - зображення зображення*…)
Реалізуючи власні амбіції в плані трансформації тексту (змісту) у візуальну площину, беручи сам цей текст за об’єкт візуальної композиції… щонайперше виникає проблема обрання іншими об’єктами для композиції образів заложених (схованих) у тексті, вже об’єкті даної композиції. З’являючись в уяві при читанні, вони (образи), природно “різночитні”**, а подаючи власний, візуальний образний ряд, автор ілюстративної композиції задає ”читність”, звужуючи або розширюючи загальну ідею до власного бачення…
Отже: “ніч”, “трави”, “дерева”, “місяць”, “зорі” – “… під боком у мами спить маленьке дівчатко…”. Якщо перших п’ять об’єктів (окремо взятих) матимуть лиш незначні різночитання, то “… під боком у мами спить маленьке дівчатко…” має , як мінімум, два прочитання: просто матір - дитя (особини Homo sapiens) та - матір усього живого: матір – матері матір (материзна, матерія) а, отже тут і “матріархальні претензії” та (небезпідставне) підтвердження основоположності жіночого земного начала… і “ ні кінця, ні початку…” начебто засвідчує глобальність заявлень автора тексту… Що було перше – курка чи яйце? “Яйце” - воно, в даному випадку вона, а не він!?.
Таке моє прочитання, очевидно, матиме якесь відображення в “композиції на тему…” – “кольорові ніч показує сни...” , але вільне сприйняття та “різночитання” загАлом уже самої візуальної композиції … поза “спроможністю” автора… Зрештою… все одно для усіх (для кожного окремо) буде не так, як задумано. Ніколи! Це оптимістичний висновок.
*”…зображення - зображення зображення” – в розумінні: зображення (іменник) - зображення (дієслово) зображення (іменник).
**Що? – Різночитання (тексту)! Читання (тексту – композиції), які - різночитні?! Різночитні – не різночитні – читні ?
Жовтень 2013 р.
Худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).
"Мандри в космосі 54.1. Візуалізація: Михайло Десна … лише сірник. (Вибрані тексти Поетичних Майстере"
• Перейти на сторінку •
"Люби"
Нічний етюд
Заколисує тиша
На ніч трави шовкові,
І дерева складають
Оди юній весні.
Срібним пензликом пише
Місяць твори казкові.
В хороводах кружляють
Зорі в небі нічнім...
Хай так буде віками –
Ні кінця, ні початку.
В цьому світі чудовім,
Лихо, нас обмини!
Бо під боком у мами
Спить маленьке дівчатко
І йому кольорові
Ніч показує сни...
2013
Текст (зміст): візуалізація, ілюстрація - “композиція на тему…”
(абсурдні інспірації з приводу: зображення - зображення зображення*…)
Реалізуючи власні амбіції в плані трансформації тексту (змісту) у візуальну площину, беручи сам цей текст за об’єкт візуальної композиції… щонайперше виникає проблема обрання іншими об’єктами для композиції образів заложених (схованих) у тексті, вже об’єкті даної композиції. З’являючись в уяві при читанні, вони (образи), природно “різночитні”**, а подаючи власний, візуальний образний ряд, автор ілюстративної композиції задає ”читність”, звужуючи або розширюючи загальну ідею до власного бачення…
Отже: “ніч”, “трави”, “дерева”, “місяць”, “зорі” – “… під боком у мами спить маленьке дівчатко…”. Якщо перших п’ять об’єктів (окремо взятих) матимуть лиш незначні різночитання, то “… під боком у мами спить маленьке дівчатко…” має , як мінімум, два прочитання: просто матір - дитя (особини Homo sapiens) та - матір усього живого: матір – матері матір (материзна, матерія) а, отже тут і “матріархальні претензії” та (небезпідставне) підтвердження основоположності жіночого земного начала… і “ ні кінця, ні початку…” начебто засвідчує глобальність заявлень автора тексту… Що було перше – курка чи яйце? “Яйце” - воно, в даному випадку вона, а не він!?.
Таке моє прочитання, очевидно, матиме якесь відображення в “композиції на тему…” – “кольорові ніч показує сни...” , але вільне сприйняття та “різночитання” загАлом уже самої візуальної композиції … поза “спроможністю” автора… Зрештою… все одно для усіх (для кожного окремо) буде не так, як задумано. Ніколи! Це оптимістичний висновок.
*”…зображення - зображення зображення” – в розумінні: зображення (іменник) - зображення (дієслово) зображення (іменник).
**Що? – Різночитання (тексту)! Читання (тексту – композиції), які - різночитні?! Різночитні – не різночитні – читні ?
Жовтень 2013 р.
Худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).
"Мандри в космосі 54.1. Візуалізація: Михайло Десна … лише сірник. (Вибрані тексти Поетичних Майстере"
• Перейти на сторінку •
"Люби"
Про публікацію
