ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.09
21:55
Ми колись перестрінемось поглядом
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч
2026.02.09
21:19
Кому бракує друзів – вишукує ворогів.
У московській мові слова «братство» і «рабство» пишуться по-різному, але сприймаються однаково.
Невчасно подана до обіду ложка може обернутися ложкою дьогтю.
Московському баранові Золотих воріт не бачити.
2026.02.09
21:09
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
2026.02.09
20:59
Він приречено жив, бо давно розумів,
Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.
А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,
Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.
А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,
2026.02.09
19:14
У село на місяць бабці
З міста син привіз онука.
Щоб привчить його до праці,
Бо село -то добра штука.
А малий – у телефоні,
Не піде нізащо з хати.
Що йому корова, свині?
З міста син привіз онука.
Щоб привчить його до праці,
Бо село -то добра штука.
А малий – у телефоні,
Не піде нізащо з хати.
Що йому корова, свині?
2026.02.09
16:51
Ївґа горлала на третій день весілля
так – ніби їй всипали п’яного зілля:
«Так, немає обручки! Не-ма-є!!
Вона вислизнула, а де – не знаю!
Вона розбилася й десь закотилася!..»
Тут Ївдю й кинув до льоху пан Тодорош:
«О-ось тобі наша весільна подорож!!!
так – ніби їй всипали п’яного зілля:
«Так, немає обручки! Не-ма-є!!
Вона вислизнула, а де – не знаю!
Вона розбилася й десь закотилася!..»
Тут Ївдю й кинув до льоху пан Тодорош:
«О-ось тобі наша весільна подорож!!!
2026.02.09
16:39
Вись розчулила весною,
Навіть крізь холодне скло,
Сяєва голубизною
Творить голубине тло.
Фіанітом пречудово
Спалахнув небесний цвіт.
І шаленствами любові
Навіть крізь холодне скло,
Сяєва голубизною
Творить голубине тло.
Фіанітом пречудово
Спалахнув небесний цвіт.
І шаленствами любові
2026.02.09
14:24
«Служу Україні!» — від віку й донині
Слова ці лунають і серце діймають.
«Служу Україні!» — їй, неньці єдиній.
Міцне в нас коріння, родюче насіння.
Традиції, мова, батьків заповіт —
Основа держави на тисячі літ.
Пильнуймо зірко, тримаймося стійко.
Б
Слова ці лунають і серце діймають.
«Служу Україні!» — їй, неньці єдиній.
Міцне в нас коріння, родюче насіння.
Традиції, мова, батьків заповіт —
Основа держави на тисячі літ.
Пильнуймо зірко, тримаймося стійко.
Б
2026.02.09
14:06
В червоній сукні жінка чарівна,
Іще не осінь, та вже не весна.
Красиві форми і смарагд очей
Непересічних зваблюють людей.
Одним здається, що таких кобіт
Гойдає у долонях цілий світ.
Співають херувими в небесах,
Дарує лебедині крила птах.
Іще не осінь, та вже не весна.
Красиві форми і смарагд очей
Непересічних зваблюють людей.
Одним здається, що таких кобіт
Гойдає у долонях цілий світ.
Співають херувими в небесах,
Дарує лебедині крила птах.
2026.02.09
10:39
Відтепер і дотепер
Маю сотню зауважень.
Свідки поруч — власний нерв.
Правда, він без повноважень.
Є двигун, і є штовхач…
Є кажись, дивлюсь, предтеча:
Після неї знову плач —
Маю сотню зауважень.
Свідки поруч — власний нерв.
Правда, він без повноважень.
Є двигун, і є штовхач…
Є кажись, дивлюсь, предтеча:
Після неї знову плач —
2026.02.09
10:36
Мовчання, мов кактус в пустелі німій,
Родилося після словесних завій.
Мовчання, мов крапка в поемі життя,
Що скине з вершини в степи каяття.
Мовчання, мов клекіт природних стихій,
Пронизливі звуки в сонаті сумній.
Так звершиться сила холодних
Родилося після словесних завій.
Мовчання, мов крапка в поемі життя,
Що скине з вершини в степи каяття.
Мовчання, мов клекіт природних стихій,
Пронизливі звуки в сонаті сумній.
Так звершиться сила холодних
2026.02.08
15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
2026.02.08
12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
2026.02.08
11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
2026.02.08
09:09
Із Леоніда Сергєєва
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
2026.02.07
23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 54.1. Візуалізація: Михайло Десна … лише сірник. (Вибрані тексти Поетичних Майстере
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 54.1. Візуалізація: Михайло Десна … лише сірник. (Вибрані тексти Поетичних Майстере
Михайло Десна
***
Сірку
урегулював
сірник.
Дим згубив і напрям свій,
і фініш.
Віриш, втрачено невтрачене
"не звик"?
Бачу: усвідомлюєш
і віриш.
Декілька
миттєвостей
тому -
стільки сподівань вогню
і світла!
Сліпла поміркованість, що
напряму
щедро обридала. І...
обридла.
Правда
уживалася
в брехні.
Прагнення осушували
мрії.
Вії розривали рабство
уві сні.
Серце ходуном
воліло дії.
Море
призначалося
для рік.
Сім'я* призначалося
для росту.
Просто із речей у нас -
лише сірник.
Шоста ранку.
Одиночно шоста.
21.09.2013
* у значенні "насіння"
Сірникові пристрасті або досконалий непорядок
(пошук абсурдної гармонії вербального та візуального)
Перше, що підсвідомо, а потім утвердно, а далі, як певний, бажаний (уже існуючий) стиль … прийшло мені на ум, так це слова Володимира Ляшкевича: “Поезія, це, в першу чергу, межі. Це, в першу чергу, оправданий Чимось Вищим порядок – сумарний порядок, даних Зверху ритмів, стилів, зачісок, подихів, рухів, думок – перекладений Поетом в означені образи.” *
Друге, - слова Б - І Антонича: “… сіріють тіні просиво-зелені…” ** - як бажаний колір ночі (тло і нюанси)…
І третє… банальна, обов’язково колись-кимось вже сказана фраза: “для того, щоб творити поезію, потрібно надихнутись*** - а щоб її читати .., треба бути не менш надихнЕнним!” (Хтось) .
Та ось… не приходить до “споживача” мить “вдохновенна”? Залишається римований текст! В даному випадку – досконало римований – “сумарний порядок, даних Зверху ритмів…” (В Ляшкевич) , що Михайло Десна поскладав так:
…Декілька
миттєвостей
тому -
стільки сподівань вогню
і світла!
Сліпла поміркованість, що
напряму
щедро обридала. І...
обридла…
А можна було поскладати й так:
Декілька миттєвостей тому -
стільки сподівань вогню і світла! Сліпла
поміркованість, що напряму
щедро обридала. І... обридла.
Але тоді текст був би менш піднесеним (видовженим), і оскільки: ”…із речей у нас - лише сірник…” (М Десна) , а сірник тоненький, довгий (високий)… хтось скаже: повний абсурд!. О-о-о, як я люблю такий досконалий “непорядок” (абсурд) у голові - вищу ступінь логічної гармонії!
* Володимир Ляшкевич Поезія і не поезія вільних віршів. В чому різниця? http://maysterni.com/publication.php?id=7921
** Богдан – Ігор Антонич Поезії вид. “Радянський письменник” 1989 ст. 50 Свічка:
В малій кімнаті стіни, наче руки,
тримають полохливу тишу в жмені.
Сіріють тіні просиво-зелені,
самітна свічка блимає зо скуки…
***Всіляко стараюсь оминати слово натхнення, бо цілковито пристаю на позицію Ігоря Качуровського, котрий “переконливо з’ясовує, що у слові натхнення корінь тх асоціюєть ся зі словом тхнути, тхір – тобто мати неприємний, смердючий запах… Зрозуміло, що корінь дх пов'язаний з поняттями зовсім протилежного, піднесеного змісту: дух, душа, духовний…”.
Богдан Метик На захист желехівки вид. Тріада плюс 2008 р. ст. 76
2013 р.
Худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
***
Сірку
урегулював
сірник.
Дим згубив і напрям свій,
і фініш.
Віриш, втрачено невтрачене
"не звик"?
Бачу: усвідомлюєш
і віриш.
Декілька
миттєвостей
тому -
стільки сподівань вогню
і світла!
Сліпла поміркованість, що
напряму
щедро обридала. І...
обридла.
Правда
уживалася
в брехні.
Прагнення осушували
мрії.
Вії розривали рабство
уві сні.
Серце ходуном
воліло дії.
Море
призначалося
для рік.
Сім'я* призначалося
для росту.
Просто із речей у нас -
лише сірник.
Шоста ранку.
Одиночно шоста.
21.09.2013
* у значенні "насіння"
Сірникові пристрасті або досконалий непорядок
(пошук абсурдної гармонії вербального та візуального)
Перше, що підсвідомо, а потім утвердно, а далі, як певний, бажаний (уже існуючий) стиль … прийшло мені на ум, так це слова Володимира Ляшкевича: “Поезія, це, в першу чергу, межі. Це, в першу чергу, оправданий Чимось Вищим порядок – сумарний порядок, даних Зверху ритмів, стилів, зачісок, подихів, рухів, думок – перекладений Поетом в означені образи.” *
Друге, - слова Б - І Антонича: “… сіріють тіні просиво-зелені…” ** - як бажаний колір ночі (тло і нюанси)…
І третє… банальна, обов’язково колись-кимось вже сказана фраза: “для того, щоб творити поезію, потрібно надихнутись*** - а щоб її читати .., треба бути не менш надихнЕнним!” (Хтось) .
Та ось… не приходить до “споживача” мить “вдохновенна”? Залишається римований текст! В даному випадку – досконало римований – “сумарний порядок, даних Зверху ритмів…” (В Ляшкевич) , що Михайло Десна поскладав так:
…Декілька
миттєвостей
тому -
стільки сподівань вогню
і світла!
Сліпла поміркованість, що
напряму
щедро обридала. І...
обридла…
А можна було поскладати й так:
Декілька миттєвостей тому -
стільки сподівань вогню і світла! Сліпла
поміркованість, що напряму
щедро обридала. І... обридла.
Але тоді текст був би менш піднесеним (видовженим), і оскільки: ”…із речей у нас - лише сірник…” (М Десна) , а сірник тоненький, довгий (високий)… хтось скаже: повний абсурд!. О-о-о, як я люблю такий досконалий “непорядок” (абсурд) у голові - вищу ступінь логічної гармонії!
* Володимир Ляшкевич Поезія і не поезія вільних віршів. В чому різниця? http://maysterni.com/publication.php?id=7921
** Богдан – Ігор Антонич Поезії вид. “Радянський письменник” 1989 ст. 50 Свічка:
В малій кімнаті стіни, наче руки,
тримають полохливу тишу в жмені.
Сіріють тіні просиво-зелені,
самітна свічка блимає зо скуки…
***Всіляко стараюсь оминати слово натхнення, бо цілковито пристаю на позицію Ігоря Качуровського, котрий “переконливо з’ясовує, що у слові натхнення корінь тх асоціюєть ся зі словом тхнути, тхір – тобто мати неприємний, смердючий запах… Зрозуміло, що корінь дх пов'язаний з поняттями зовсім протилежного, піднесеного змісту: дух, душа, духовний…”.
Богдан Метик На захист желехівки вид. Тріада плюс 2008 р. ст. 76
2013 р.
Худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).
• Текст твору редагувався.Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Нечорночорно…"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 54. Візуалізація: Нінель Новікова - Нічний етюд. (Вибрані тексти Поетичних Майстере"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 54. Візуалізація: Нінель Новікова - Нічний етюд. (Вибрані тексти Поетичних Майстере"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2722 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2722 seconds