ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
* * *
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Зелений змій
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Солоний дощ
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
* * *
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Контроверсійне
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Пустир
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост

Артур Курдіновський
2025.11.23 20:03
Біла труна (рондель). Пам'яті жертв ракетного обстрілу Тернополя 19.11.2025 року
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.

Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.

Богдан Манюк
2025.11.23 17:27
З циклу "Французькі увертюри" (2019 р.)
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми

С М
2025.11.23 14:44
У тебе срібло (The Rolling Stones)
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах

Микола Дудар
2025.11.23 14:12
***
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…

Євген Федчук
2025.11.23 13:17
До подій в Чехословаччині 1968 року
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану

Тетяна Левицька
2025.11.23 12:39
Музика кохання
Хоча багряне листя впало,
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.

Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива

Борис Костиря
2025.11.22 22:10
На перехресті
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.

На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,

Сергій СергійКо
2025.11.22 20:29
Голодомор
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.

Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –

Іван Потьомкін
2025.11.22 20:00
Довбуш і Ребе
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...

Володимир Мацуцький
2025.11.22 19:21
Голодомор 1932-1933
Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці

«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оксана Рибась (1989) / Вірші

 Пам'ять
Правду хочеться знати.
Істина пахне вистрілом.
Йдуть на війну солдати,
Зараз і пісню вистогнуть.
Хто з них воює за землю,
Хто за дітей чи батьків.
Падає в пам'ять зерном
Тінь тих кривавих років.

2008

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-10-23 21:15:20
Переглядів сторінки твору 5290
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.770 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.470 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.663
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.01.23 13:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-10-23 21:39:55 ]
"Істина пахне вистрілом" - класно сказано.
А тут: "Падає в пам'ять зерном" - наче на один склад більше мало б бути? І в наступному збіг: " ти(х кр)ивавих". Можливо "Сіються в пам'яті зерна - тіні кривавих років"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 21:27:14 ]
Дякую, Тетяно, за слушні зауваги. Обіцяю подумати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-10-24 11:17:55 ]
Правду, істину тих кривавих років до нині шукаємо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 21:28:01 ]
І цей пошук важливий для розуміння нашого сьогодні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-10-24 12:00:34 ]
"Этот стон у нас песней зовётся" (рос.).
(напевне, пам'ятаєте "Размышления у парадного подъезда" (рос.) - це звідти рядок).

Доволі цікавою у Вас вийшла алюзія на бурлацтво, але вже на якесь солдатське.
"Зараз і пісню вистогнуть". Саме не проспівають, а вистогнуть, як оті бурлаки свою бурлацьку, і свою військову.

ВИСТОГНАТИ, ну, неш, док., розм.

1. Простогнати протягом певного часу. [Захарко:] А як сердешна Домаха вимучилася: двоє день і дві ночі вистогнала та виквилила так (Марко Кропивницький, II, 1958, 151).

2. Стогнучи, вимовити, через силу сказати. Гриць піднісся з землі і витріщив на пана свої сиві очі. — Біда, паночку? — вистогнав (Іван Франко, II, 1950, 100); Вистогнала з себе [Оля] щось рівнозначне з «вибачте, що забрала вам стільки часу» і пішла до дверей (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 534).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 501.

А як рима - чудова дактилічна рима.

Як на мене, збігаються докупи докупи слова у цьому рядку: "тіньтихкривавихроків.

А як вірш - інтересний новий вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 21:37:06 ]
Дякую за Ваш інтерес! І за час, приділений складанню такого змістовного коментаря.
Чи є у вірші бурлацікі алюзії? За задумом ні, а читач все одно бачить те, що бачить. Тож, тут втілюється право кожного розпізнати щось своє. А пояснювати, що автор "хотів сказати" не бачу сенсу, адже, власне, вже сказав.
Останній рядок, як і весь вірш, писаний рубано, різко, тому вважаю його виправданим і доречним.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 14:41:05 ]
Так, спроба цікава, але коефіцієнт прозорості промовистий - є проблеми. (
Та дрібні )
Пробачте, не втримався, від свого, чоловічого бачення вашої симпатичної творчої знахідки.
"Правду хочеться знати?
Істина пахне вистрілом.
Йдуть на війну солдати,
маками пісню вистогнуть.
Хто з них впаде за землю,
Хто за дітей, батьків...
пам'ять... як зерна
Тінню кривавих років."



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 21:43:28 ]
Дякую за коментар, Редакціє Майстерень!
Є кілька зауваг, це моє, жіноче бачення.
По-перше, це не спроба, а цілком самостійний твір, який існує окремо від автора вже понад 5 років.
По-друге, суб'єктивно, коефіцієнт прозорості ще не є свідченням якості поезії. Є ж алітерації, асонанси - і це робить поетичну мову виразнішою і рельєфнішою. Щодо безпосередньо цього мого вірша - то він інакшим бути не може, інакше втратить власну суть. На мою скромну авторську думку.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 21:26:51 ]
Дякую, Тетяно, за слушні зауваги. Обіцяю подумати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-10-24 21:35:43 ]
Справді, "тінню" набагато краще, ніж "тіньтих".
А вірш цікавий. У мене колись істина пахла димом, у Вас - вистрілом... Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 21:46:35 ]
Дякую, та, як на мене, зміст якнайповніше втілюється в авторському варіанті.
Дякую за побажання! Навзаєм зичу натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 22:12:27 ]
Шановна Оксано, тут просто ділимося досвідом. І тому завжди корисно вказувати якого року цей досвід - за промовчанням досвід теперішній.
Щодо самостійності твору, то це проявляється, нмсд, у відсутності потреби авторського виконання. Тобто, щоби відразу сприйняти твір не потрібний особливий підхід.
Наразі два останні рядки помітно "випадають" зі схеми ритмізації, обраної для першої частини твору. Це не велика проблема для 5-ти річної давності твору, напевно було би проблемніше для твору нового. Саме про новий твір я і думав...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-25 11:42:06 ]
Дякую за слушне зауваження, я зазначу рік написання.