В лісі - шелесту, шерхоту, хрусту!
В лісі віхола жовта кружля.
Між деревами порожньо й пусто,
Тільки осінь доріжки встеля.
Я візьму тебе ніжно за руки
І в отой листопад поведу.
Серед жовтого храму розлуки
Найтепліші слова віднайду.
Хай нам осінь повіда відверто
Про оте, непорочне й святе,
Що готується нині померти,
А з весною життям розцвіте.
Будем довго з тобою бродити
Між прощального шуму дібров,
Щоб чуття у собі відродити,
Що хвилюють стривожену кров.
Як відчуємо подих гарячий
І жагу недолюблених літ,
Будем дякувать долі терплячій,
Що лишила по осені слід.
Якщо ж осінь у стомлених душах
Журно пісню співатиме знов,
Ти фальшивить себе не примушуй -
Так завжди помирає любов...