
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.04
21:59
Ці марення і візії природи
Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
Фантазія народиться в пологах,
Як повінь із бетонних берегів.
Фантазію ніщо уже не спинить,
Її сніги на крилах понесуть.
Ти в космос запускаєш довгий спінінг,
Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
Фантазія народиться в пологах,
Як повінь із бетонних берегів.
Фантазію ніщо уже не спинить,
Її сніги на крилах понесуть.
Ти в космос запускаєш довгий спінінг,
2025.09.04
19:28
Московія у ті часи росла.
Мов ракова пухлина розповзалась.
Земель собі в Європі нахапалась,
Уже й до Польщі руки простягла.
Упхавши Казахстан за дві щоки,
На Індію вже хижо позирала,
Хоч Англія в той час там панувала
Та москалі вже мріяли – «поки»
Мов ракова пухлина розповзалась.
Земель собі в Європі нахапалась,
Уже й до Польщі руки простягла.
Упхавши Казахстан за дві щоки,
На Індію вже хижо позирала,
Хоч Англія в той час там панувала
Та москалі вже мріяли – «поки»
2025.09.04
15:42
Тато сина обіймав,
Тепло в щічку цілував:
"Сину мій, рости великий,
Усміхайся сонцелико!
Славний, дужий богатир
Будеш ти, синок, повір,
Станеш воїном ти грізним -
Захистиш свою Вітчизу.
Тепло в щічку цілував:
"Сину мій, рости великий,
Усміхайся сонцелико!
Славний, дужий богатир
Будеш ти, синок, повір,
Станеш воїном ти грізним -
Захистиш свою Вітчизу.
2025.09.04
14:28
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Солом'яне з
Солом'яне з
2025.09.04
12:48
Не забарилась панна, то ж прийшла
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,
2025.09.04
12:44
Сойка-віщунка
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).
2025.09.04
09:45
Сьорбнула я біди чимало,
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.
В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.
В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду
2025.09.04
09:19
Притулюся до твого живота вухом,
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…
2025 рік
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…
2025 рік
2025.09.04
07:46
Завжди чогось не вистачає
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.
2025.09.03
21:47
Стілець вибвають з-під ніг
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
2025.09.03
20:07
Нестерпно, Всевишній, нудьгую
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
2025.09.03
18:08
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
2025.09.03
16:19
атож-бо день руйнує ніч
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей
2025.09.03
09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Пензликом
Пензликом
2025.09.03
05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.
2025.09.02
22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 53.2. Дрібниці перекладу текстів Тетяни Мілевської та Марти Январської (вибрані тво
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 53.2. Дрібниці перекладу текстів Тетяни Мілевської та Марти Январської (вибрані тво
Технічний переклад – техніка перекладу з російської…
…котра є відгалуженням старої української мови…
Тож переклад з російської, так би мовити, є справою техніки. Прискіпливо зроблена звичайна технічна зміна слів на український варіант є доброю половиною справи.
Тетяна Мілєвська
* * *
Могли бы вы уйти в «куда-нибудь»,
Исчезнуть, сев на самолет печали,
И, возвратясь из самой дикой дали,
Всем рассказать, в чем жизни толк и суть?
Что все не так, и что не просто вовсе
Отмерен жизни сладостный кусок,
Кому с мясцом, кому на масле постном,
Но вот беда: нельзя наесться впрок!
2000-2012
Я Анонім
(Текст Тетяни Мілевської)
Тех. Переклад
Могли би ви піти (податися, зайти) в «куди-небудь» (кудись, куди-будь),
Зникнути (счезнути, згинути, розтанути), сівши на літак печалі (смутку, суму, журби),
І, повернувшись (вернувшись) із самої (самісінької) дикої (відлюдної) далі (далечіні),
Всім (усім) розповісти (оповісти,розказати), в чім (у чому) життя (віку) глузд(розум, толк, сенс) і суть?
Що все (усе) не так, і що не просто (прямо) цілком (зовсім)
Відміряний життя солодкавий (ласий, розкіщний, лакомий) кусок, (шматок, кусень, клапоть)
Кому з м’ясцем, кому на олії,
Та от біда (лихо): неможна (ніяк, нема як)наїстися в запас (на схов, на пожиток)!
Як я уже казав… З першими шістьма рядками не було ніякої мороки, хіба що в третьому рядочку “из самой дикой” перекладено на з дикої отої … можна було б і самої (самої дикої не виходить через наголос – “сАмой” - самОї, але дИкої …), та, як мені здається, “самой дикой” та дикої самої … не одне і теж, і читається не дикої самої … а з наступним словом …самої далі, то краще вже отої далі, що у моєму розумінні має саме такий рівень “дикості”, який має на увазі автор оригіналу… А в шостий рядок: “отмерен жизни сладостный кусок” - в життя узято лакомий кусок , замінено відміряний (“отмерен”) на узято, а решта згідно тех. перекладу… Була заминка зі словами “сладостный” – лакомий, та оскільки в наступному рядочку йдеться про м’ясце, а не про, скажімо, торт, то лакомість відповідає цьому змісту - як для солодкого, так і для м’ясного. Сьомий рядочок автор оригіналу не римує із жодним іншим рядочком, тоді вживання слова олії , що є безпосереднім перекладом “постного масла”, цілком прийнятне. Але Богдан Манюк зауважив, що п’ятий і сьомий рядок таки римуються: “вовсе” і “постном” мають спільне о-с, а зовсім та олії занадто далекі за звучанням, тому довелося поморочитися… і заримувалося: ділі – олії.
От останній рядок завдав трохи мороки. Оскільки цей рядок лаконічно підсумовує увесь попередній зміст певним логічним висновком, тож хотілось і в перекладі подати його яскраво та якомога ближче до оригіналу. Технічний переклад звучить так: та от біда: не можна наїстися в запас, але у тексті потрібна рима до слова кусок (шостий рядок), а ще також забагато складів: аж чотирнадцять, коли в оригіналі десять… Слово кусок римується із словом ніяк і можна було би написати: назавжди ситим не будеш аніяк, але знову забагато складів… Якщо взяти: не всититься у схов ніяк і… та от: невсититься у схов ніяк – могло би бути… але це не так яскраво, як в оригіналі. А може взяти поєднання рим кусок – медок? Тим паче, що автором оригіналу попереду було вжито слово “сладостный” - виходить своєрідний перегук… і в підсумку: та от біда: не зїсти весь медок! Це підкреслює певну іронічність підсумкового рядка оригіналу: “ Но вот беда: нельзя наесться впрок!” . Отже маємо :
Я Анонім
(Тетяна Мілевська “Могли би ви піти…”)
***
Могли би ви піти в “куди-небудь”,
Пропасти, сівши на літак печалі,
Й, вернувшись з дикої отої далі,
Всім розказать, в чім сенс життя і суть?
Що все не те, не просто так на ділі
В життя узятий лакомий кусок,
Кому з м’ясцем, комусь і на олії,
Та от біда: не з’їсти весь медок!..
2013
І ще один, інший за формою текст. Через короткість рядочків він обмежений у варіантах та вимагає лаконічних і адекватних вирішень… Ось:
Тетяна Мілєвська
Одиночество
Одиночество.
Мгла
Без отчества,
Ненакрытый стол,
Тяжести покой.
Одиночество...
Сны, пророчества,
За окном закат -
День прошел -
Ты рад!
Одинок
Не тот
Кто один. Совьет
Для него душа
Тихо, не спеша
Место для тепла.
Хуже,
Если души,
Зависть-холод
Сушит...
Вот тогда
она
Навсегда
одна.
Ключове слово цього тексту “одиночество” українською буде – одинокість – самота… Звучить не так пафосно, як російське, що стоїть у ряду “величество – отечество…”. Маючи у своєму словнику слово сам та великий ряд само… “ самостоятельность, самодержавие, самозванство...”, російська мова не сприйняла поняття сам-ість як одинокість (хутчіше як самодостатність - “самолюбие”). Взагалі, певного моменту, вийшовши з руського простору та творячи нову мовну традицію, вона ( російська мова) вибирала звучніші та яскравіші слова, починаючи з назви нової держави – не Русія, а Россія, не ваша великосте, а ваше “величество”… Порівняйте: …ість та …єство - великість та "величество". Що звучить пафосніше?..
Маючи два варіанти перекладу (одинокість – самота) , відчуємо, що однозначно бракуватиме тонусу… хіба що зробити одинокість, як звертання… Тоді добавиться ще один потрібний склад … Одинокосте? чи самота (ота самота) ? “Одиночество”, проходячи через увесь текст Тетяни, вивершує його словом “одна”, що асоціюється як число… В моєму другому українському варіанті перекладу сама (самота) – виключно, як внутрішній стан, що проникливіше та чуттєвіше… Але це ж переклад! Важлива близькість до оригіналу.
Ліричний відступ…
…полягає в тому, що “одиночество” середнього роду (воно)… Одинокість ( вона ж самота) – жіночого і годиться винятково в чоловіче товариство:
Вельможна пані
Самото!
Вам признаюся у коханні,
лиш ви одна із доокола
не кинете мене ніколи…
Подібну фразу, впевнений, не один український поет вже казав… А ваше “высочество” – “одиночество”? - радше чоловічого роду… Тому для пані Тетяни Мілевської у російськомовному варіанті – те що треба…
І тут виникає запитання, чи можливо зробити повноцінний переклад такого тексту на українську мову? Радше переспів (переспіви)! Отже, маємо два варіанти переспіву:
Одинокосте
(“Одиночество” Тетяни Мілевської)
Одинокосте.
Імла,
Рід, що не росте,
Ненакритий стіл,
Тягару покій.
Одинокості…
Сни пророчисті,
Дає сутінь лад –
День пройшов –
Ти рад!
Одинак
Не той,
Хто один. Сплете
Помало душа
Йому, тихо-ша
Місце для тепла.
Гірше,
Якщо душі,
Заздрість-холод
Сушить…
От тоді ж
Вона
Назавжди
Одна.
Ота самота.
(“Одиночество” Тетяни Мілевської)
Ота самота.
Мла
До темноти
Порожній стіл
Грузу супокій.
Ота самота…
Сновидіння та
Присмерк надій -
День минув –
Радій!
Самотня
Є не
Хто сама. Звине
Душа із лиха
Поволі, тихо
Кубло тепленьке.
Інше,
Коли дУші,
Завидки зимні
Душать…
У той раз,
Отам,
Повсякчас
Сама.
Самітність. (Т Мілевська)
Тех. Переклад
Одинокість (самота, самотина).
Імла (мла)
Без по батькові,
Не накритий стіл,
Важкості (тяжкості, трудності, скутості, тягару) спокій (супокій, покій).
Одинокість…
Сни, пророцтва (пророкування),
За вікном захід (присмерк, кінець) –
День пройшов (минувся, сплив, збіг) –
Ти радий (утішений)!
Одинокий
Не той (отой)
Хто один. Звиє (сплете, сповиє, зсучить)
Для нього душа
Тихо (спокійно, повільно, поволі)
Місце для тепла.
Гірше (поганіш),
Якщо душі,
Заздрість (завидки)-холод
Сушить (осушує)…
От тоді (отоді)
Вона
Назавжди (назавше, навік, до віку)
Одна.
Порівняльний переклад…
…тексту (Марта Январская “Женское лето”) мав одну проблему. Три ключові слова, які небажано було міняти на синоніми: “рябине - странницу – сентябрь” - в українському варіанті кожне мало на один склад більше: горобині – мандрівницю - вересень… Хоч в результаті візуально рядочки перекладу вийшли коротшими (завдяки вживанню коротших, лаконічніших слів та зворотів). А тепер зіставимо… також із перекладом “Женского лета” зробленим Тетяною Мілевською.
МАРТА ЯНВАРСКАЯ
ЖЕНСКОЕ ЛЕТО
Ревнует осень, жалуясь рябине,
и не на шутку зла, как посмотрю,
на странницу в прозрачной паутине,
что летом «женским» липнет к сентябрю.
Ведь обе бабы. Но одна без права
на неба запоздалое тепло,
ворвётся, солнцем опадая в травы,
смешает карты, осени назло.
И в картах-листьях странница забудет
такой цветной и яркий как на грех -
прощальный снимок – тот, где счастлив будет
её сентябрь на глазах у всех.
2010
Тетяна Мілевська
Жіноче літо ( Марти Январської)
Ревниво осінь скаргу горобині
диктує вкотре,не до жартів, зла,
на мандрівницю, вкриту павутинням,
що в літо власне вересень гука.
Обидві ж баби. Та одна без права
на неба припізніле літепло,
увірветься, впаде із сонцем в травах,
все переплутає, щоб осені на зло.
І в плутанині кольору багрянця,
Таке яскраве й дороге, на жаль,
Прощальне фото втратиться без шансів,
де вересень щасливий крізь вуаль.
10.0.2012
Я Анонім
Жіноче літо ( Марти Январської)
Ревниво мовить осінь горобині
свій жаль, й сердита, як погляну,
на мандрівницю в тонкій павутині,
що вересень у «бабине» потягне…
Обидві молодиці. Одній вже зась
від неба запізніле млінь-тепло,
удерлась, сонцем в трави уплелася,
змішає карти, осені на зло.
І у листочках-картах мандрівниця
забуде барвні, ясні, як на гріх –
прощальні фото – де щасливі лиця
у вересеня її в очах у всіх.
Жовтень 2013
Технічний переклад
ЖІНОЧЕ ЛІТО (Марти Январської)
Ревнує осінь, жаліючись (скаржачись, бідкаючись, нарікаючи) горобині,
І не на жарт (збитки, збиточно) зла (лиха, люта,сердита), як подивлюсь,
На мандрівницю у прозорій павутині.
Що літом «жіночим» липне (пристає, береться) до вересня.
Адже (тож, але ж, таж, бо) обидві баби (жінки. Молодиці). Але (та, а,проте, однак, а все ж) одна без права (далебі, дійсно)
На неба (небес) запізніле (пізнє) тепло (літепло)Є
Увірветься (удереться), сонцем опадаючи (облітаючи, спадаючи) у трави (зілля),
Змішає (зплутає) карти, осені на зло (біду, лихо)
І в картах-листках мандрівниця забуде (знехає)
Такий кольровий (барвистий) і яскравий (ярий, ясний, осяйний, сліпучий) як на гріх –
Прощальний знімок – той (отой), де щасливим (по таланить) буде
Її вересень на очах (на виду) в усіх.
…котра є відгалуженням старої української мови…
Тож переклад з російської, так би мовити, є справою техніки. Прискіпливо зроблена звичайна технічна зміна слів на український варіант є доброю половиною справи.
Тетяна Мілєвська
* * *
Могли бы вы уйти в «куда-нибудь»,
Исчезнуть, сев на самолет печали,
И, возвратясь из самой дикой дали,
Всем рассказать, в чем жизни толк и суть?
Что все не так, и что не просто вовсе
Отмерен жизни сладостный кусок,
Кому с мясцом, кому на масле постном,
Но вот беда: нельзя наесться впрок!
2000-2012
Я Анонім
(Текст Тетяни Мілевської)
Тех. Переклад
Могли би ви піти (податися, зайти) в «куди-небудь» (кудись, куди-будь),
Зникнути (счезнути, згинути, розтанути), сівши на літак печалі (смутку, суму, журби),
І, повернувшись (вернувшись) із самої (самісінької) дикої (відлюдної) далі (далечіні),
Всім (усім) розповісти (оповісти,розказати), в чім (у чому) життя (віку) глузд(розум, толк, сенс) і суть?
Що все (усе) не так, і що не просто (прямо) цілком (зовсім)
Відміряний життя солодкавий (ласий, розкіщний, лакомий) кусок, (шматок, кусень, клапоть)
Кому з м’ясцем, кому на олії,
Та от біда (лихо): неможна (ніяк, нема як)наїстися в запас (на схов, на пожиток)!
Як я уже казав… З першими шістьма рядками не було ніякої мороки, хіба що в третьому рядочку “из самой дикой” перекладено на з дикої отої … можна було б і самої (самої дикої не виходить через наголос – “сАмой” - самОї, але дИкої …), та, як мені здається, “самой дикой” та дикої самої … не одне і теж, і читається не дикої самої … а з наступним словом …самої далі, то краще вже отої далі, що у моєму розумінні має саме такий рівень “дикості”, який має на увазі автор оригіналу… А в шостий рядок: “отмерен жизни сладостный кусок” - в життя узято лакомий кусок , замінено відміряний (“отмерен”) на узято, а решта згідно тех. перекладу… Була заминка зі словами “сладостный” – лакомий, та оскільки в наступному рядочку йдеться про м’ясце, а не про, скажімо, торт, то лакомість відповідає цьому змісту - як для солодкого, так і для м’ясного. Сьомий рядочок автор оригіналу не римує із жодним іншим рядочком, тоді вживання слова олії , що є безпосереднім перекладом “постного масла”, цілком прийнятне. Але Богдан Манюк зауважив, що п’ятий і сьомий рядок таки римуються: “вовсе” і “постном” мають спільне о-с, а зовсім та олії занадто далекі за звучанням, тому довелося поморочитися… і заримувалося: ділі – олії.
От останній рядок завдав трохи мороки. Оскільки цей рядок лаконічно підсумовує увесь попередній зміст певним логічним висновком, тож хотілось і в перекладі подати його яскраво та якомога ближче до оригіналу. Технічний переклад звучить так: та от біда: не можна наїстися в запас, але у тексті потрібна рима до слова кусок (шостий рядок), а ще також забагато складів: аж чотирнадцять, коли в оригіналі десять… Слово кусок римується із словом ніяк і можна було би написати: назавжди ситим не будеш аніяк, але знову забагато складів… Якщо взяти: не всититься у схов ніяк і… та от: невсититься у схов ніяк – могло би бути… але це не так яскраво, як в оригіналі. А може взяти поєднання рим кусок – медок? Тим паче, що автором оригіналу попереду було вжито слово “сладостный” - виходить своєрідний перегук… і в підсумку: та от біда: не зїсти весь медок! Це підкреслює певну іронічність підсумкового рядка оригіналу: “ Но вот беда: нельзя наесться впрок!” . Отже маємо :
Я Анонім
(Тетяна Мілевська “Могли би ви піти…”)
***
Могли би ви піти в “куди-небудь”,
Пропасти, сівши на літак печалі,
Й, вернувшись з дикої отої далі,
Всім розказать, в чім сенс життя і суть?
Що все не те, не просто так на ділі
В життя узятий лакомий кусок,
Кому з м’ясцем, комусь і на олії,
Та от біда: не з’їсти весь медок!..
2013
І ще один, інший за формою текст. Через короткість рядочків він обмежений у варіантах та вимагає лаконічних і адекватних вирішень… Ось:
Тетяна Мілєвська
Одиночество
Одиночество.
Мгла
Без отчества,
Ненакрытый стол,
Тяжести покой.
Одиночество...
Сны, пророчества,
За окном закат -
День прошел -
Ты рад!
Одинок
Не тот
Кто один. Совьет
Для него душа
Тихо, не спеша
Место для тепла.
Хуже,
Если души,
Зависть-холод
Сушит...
Вот тогда
она
Навсегда
одна.
Ключове слово цього тексту “одиночество” українською буде – одинокість – самота… Звучить не так пафосно, як російське, що стоїть у ряду “величество – отечество…”. Маючи у своєму словнику слово сам та великий ряд само… “ самостоятельность, самодержавие, самозванство...”, російська мова не сприйняла поняття сам-ість як одинокість (хутчіше як самодостатність - “самолюбие”). Взагалі, певного моменту, вийшовши з руського простору та творячи нову мовну традицію, вона ( російська мова) вибирала звучніші та яскравіші слова, починаючи з назви нової держави – не Русія, а Россія, не ваша великосте, а ваше “величество”… Порівняйте: …ість та …єство - великість та "величество". Що звучить пафосніше?..
Маючи два варіанти перекладу (одинокість – самота) , відчуємо, що однозначно бракуватиме тонусу… хіба що зробити одинокість, як звертання… Тоді добавиться ще один потрібний склад … Одинокосте? чи самота (ота самота) ? “Одиночество”, проходячи через увесь текст Тетяни, вивершує його словом “одна”, що асоціюється як число… В моєму другому українському варіанті перекладу сама (самота) – виключно, як внутрішній стан, що проникливіше та чуттєвіше… Але це ж переклад! Важлива близькість до оригіналу.
Ліричний відступ…
…полягає в тому, що “одиночество” середнього роду (воно)… Одинокість ( вона ж самота) – жіночого і годиться винятково в чоловіче товариство:
Вельможна пані
Самото!
Вам признаюся у коханні,
лиш ви одна із доокола
не кинете мене ніколи…
Подібну фразу, впевнений, не один український поет вже казав… А ваше “высочество” – “одиночество”? - радше чоловічого роду… Тому для пані Тетяни Мілевської у російськомовному варіанті – те що треба…
І тут виникає запитання, чи можливо зробити повноцінний переклад такого тексту на українську мову? Радше переспів (переспіви)! Отже, маємо два варіанти переспіву:
Одинокосте
(“Одиночество” Тетяни Мілевської)
Одинокосте.
Імла,
Рід, що не росте,
Ненакритий стіл,
Тягару покій.
Одинокості…
Сни пророчисті,
Дає сутінь лад –
День пройшов –
Ти рад!
Одинак
Не той,
Хто один. Сплете
Помало душа
Йому, тихо-ша
Місце для тепла.
Гірше,
Якщо душі,
Заздрість-холод
Сушить…
От тоді ж
Вона
Назавжди
Одна.
Ота самота.
(“Одиночество” Тетяни Мілевської)
Ота самота.
Мла
До темноти
Порожній стіл
Грузу супокій.
Ота самота…
Сновидіння та
Присмерк надій -
День минув –
Радій!
Самотня
Є не
Хто сама. Звине
Душа із лиха
Поволі, тихо
Кубло тепленьке.
Інше,
Коли дУші,
Завидки зимні
Душать…
У той раз,
Отам,
Повсякчас
Сама.
Самітність. (Т Мілевська)
Тех. Переклад
Одинокість (самота, самотина).
Імла (мла)
Без по батькові,
Не накритий стіл,
Важкості (тяжкості, трудності, скутості, тягару) спокій (супокій, покій).
Одинокість…
Сни, пророцтва (пророкування),
За вікном захід (присмерк, кінець) –
День пройшов (минувся, сплив, збіг) –
Ти радий (утішений)!
Одинокий
Не той (отой)
Хто один. Звиє (сплете, сповиє, зсучить)
Для нього душа
Тихо (спокійно, повільно, поволі)
Місце для тепла.
Гірше (поганіш),
Якщо душі,
Заздрість (завидки)-холод
Сушить (осушує)…
От тоді (отоді)
Вона
Назавжди (назавше, навік, до віку)
Одна.
Порівняльний переклад…
…тексту (Марта Январская “Женское лето”) мав одну проблему. Три ключові слова, які небажано було міняти на синоніми: “рябине - странницу – сентябрь” - в українському варіанті кожне мало на один склад більше: горобині – мандрівницю - вересень… Хоч в результаті візуально рядочки перекладу вийшли коротшими (завдяки вживанню коротших, лаконічніших слів та зворотів). А тепер зіставимо… також із перекладом “Женского лета” зробленим Тетяною Мілевською.
МАРТА ЯНВАРСКАЯ
ЖЕНСКОЕ ЛЕТО
Ревнует осень, жалуясь рябине,
и не на шутку зла, как посмотрю,
на странницу в прозрачной паутине,
что летом «женским» липнет к сентябрю.
Ведь обе бабы. Но одна без права
на неба запоздалое тепло,
ворвётся, солнцем опадая в травы,
смешает карты, осени назло.
И в картах-листьях странница забудет
такой цветной и яркий как на грех -
прощальный снимок – тот, где счастлив будет
её сентябрь на глазах у всех.
2010
Тетяна Мілевська
Жіноче літо ( Марти Январської)
Ревниво осінь скаргу горобині
диктує вкотре,не до жартів, зла,
на мандрівницю, вкриту павутинням,
що в літо власне вересень гука.
Обидві ж баби. Та одна без права
на неба припізніле літепло,
увірветься, впаде із сонцем в травах,
все переплутає, щоб осені на зло.
І в плутанині кольору багрянця,
Таке яскраве й дороге, на жаль,
Прощальне фото втратиться без шансів,
де вересень щасливий крізь вуаль.
10.0.2012
Я Анонім
Жіноче літо ( Марти Январської)
Ревниво мовить осінь горобині
свій жаль, й сердита, як погляну,
на мандрівницю в тонкій павутині,
що вересень у «бабине» потягне…
Обидві молодиці. Одній вже зась
від неба запізніле млінь-тепло,
удерлась, сонцем в трави уплелася,
змішає карти, осені на зло.
І у листочках-картах мандрівниця
забуде барвні, ясні, як на гріх –
прощальні фото – де щасливі лиця
у вересеня її в очах у всіх.
Жовтень 2013
Технічний переклад
ЖІНОЧЕ ЛІТО (Марти Январської)
Ревнує осінь, жаліючись (скаржачись, бідкаючись, нарікаючи) горобині,
І не на жарт (збитки, збиточно) зла (лиха, люта,сердита), як подивлюсь,
На мандрівницю у прозорій павутині.
Що літом «жіночим» липне (пристає, береться) до вересня.
Адже (тож, але ж, таж, бо) обидві баби (жінки. Молодиці). Але (та, а,проте, однак, а все ж) одна без права (далебі, дійсно)
На неба (небес) запізніле (пізнє) тепло (літепло)Є
Увірветься (удереться), сонцем опадаючи (облітаючи, спадаючи) у трави (зілля),
Змішає (зплутає) карти, осені на зло (біду, лихо)
І в картах-листках мандрівниця забуде (знехає)
Такий кольровий (барвистий) і яскравий (ярий, ясний, осяйний, сліпучий) як на гріх –
Прощальний знімок – той (отой), де щасливим (по таланить) буде
Її вересень на очах (на виду) в усіх.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію