ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Павло Сікорський
2026.03.15 10:51
Двовірш
Двовірш - архіскладна поетична форма із двох віршових рядків, де перший і другий римуються між собою. Причому рима читається згори вниз і знизу вгору, зберігаючи ритм.
На додачу, конкретно у цьому двовірші сенс не зміниться, якщо поміняти рядки місцями.

М Менянин
2026.03.15 02:02
яду НІ!
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Одинока мелодія Музи
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Назустріч весні
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Просто сон
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
***
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Солдат і мавпа
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
* * *
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Пісня про щастя
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
1922. Сяйте багаттями, синії ночі!
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
***
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
Нерозгадані головоломки
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
***
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
* * *
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
* * *
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Хвиля / Вірші

 ***
Я знаю, що так не осилю, а гірше – не хочу.
Нести і творити про те, що давно уже є,
Рядки викладати у милі і хлипати зночі
Не треба даремно…мабуть, це таки не моє!

І більше не брати до рук ні пера, ані мишки.
На кухню податись і жінкою стати в пісках
І з дзеркалом злитися, й бачити знов, як Всевишній
Злим часом карбує відбитки на наших тілах

І дим нічних клубів вдихати, і міряти гроші.
Спиртне розливати із тим, хто давно уже звик.
Й на заднім сидінні в чужому лежати Порші
На горло собі наступати й давити крик

Залізти у душу - нагнати колишню вірність.
У спину віршам здоровенний забити кілок
І жити статично, і мовчки знімати на Сіменс
Ту мить, як вмирає останній у мЕні рядок…






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-02-10 19:11:58
Переглядів сторінки твору 4233
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.480 / 5  (4.565 / 5.15)
* Рейтинг "Майстерень" 4.466 / 5  (4.442 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Прекрасна Єлена (М.К./Л.П.) [ 2007-02-10 22:08:13 ]
Осилите, Оленко, з таким талантом осилите усе - і творчість і буденність. Головне, будьте собою :) Цей світ для Вас, а не навпаки :) І Порш для Вас, а не ви для нього ;) Удачі...
Гарно вималюваний сюжет. Автор вдало використала Образи і рими, чіткий ритм. Лінія вірша добре виписана і не заламується.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Шуркало (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-10 23:36:01 ]
Ти сльози витри із лиця.
Писати, кажеш, вже не сила?
Я не повірю, бо не ця,
Мабуть, біда тебе скосила.

На чистім аркуші почни,
І вір у себе, час настане.
Писала гарно так, пиши!
Твої чорнила – цвіт весняний.

Вибач, що перейшов на "ти" без дозволу, просто так простіше, сподіваюся ти не проти. Здається тут не мене рятувати треба. А як же: "радіти потрібно кожній людині, кожній хвилині, кожному слову"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Хвиля (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-10 23:40:35 ]
Дякую, Олено, за підтримку і гарні слова.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Хвиля (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-10 23:44:51 ]
Віталію, дійсно я не проти того, щоб бути на ти, я не проти того, щоб радіти усьому, і також тобі (якщо ми вже на ти). Просто черговий раз прочитала своїх улюблених поетів і зрозуміла, що не зможу вилити свою буденність у такі рядки.
Як же я вдячна, Віталію, що ти є, хоч віртуально.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Шуркало (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-11 00:14:04 ]
А це вже думка помилкова! Зможеш і навіть краще! Просто треба дуже захотіти, тільки тоді все вийде. От мене твій вірш і досі не відпускає (той про біль від обіймів) просто супер. А життя, воно дійсно занадто коротке, щоб тратити його на сум, тож радій і не думай ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Шуст (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-11 02:23:58 ]
Гарно пишете, Олено. Емоційно, чисто, відкрито... Дуже подобаються Ваші вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Прохорчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-12 14:57:01 ]
Цікаво пишете. Мені подобається:)
Щодо останньої стрічки: щоб не змінювати наголос в слові "мені", можна трошки змінити решту слів, наприклад, так: "Ту мить, як в мені помирає останній рядок…"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Ковальчук-Ожго (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-12 15:35:57 ]
Можливо, трішечки з римою щось там таке, а в цілому - приклад якісної сучасної урбан-поетики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Прекрасна Єлена (М.К./Л.П.) [ 2007-02-23 19:02:10 ]
Оленко, загляньте у своє інтерв*ю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кропива (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-07 12:35:13 ]
Іноді буває нелегко наважуватись щось змінювати, навіть тоді, коли це "щось" спричиняє біль. Адже бо болю теж звикаємо. Цей вірш- поштовх до змін, бо дає змогу побачити теперішнє і зазирнути у майбутнє
("І жити статично, і мовчки знімати на Сіменс
Ту мить, як вмирає останній у мЕні рядок…").