З раннього дитинства мені доводилось милуватися
сходом сонця. Коли заспівають треті півні – починає розви-
днятися. Рожевіє краєчок неба і перший промінчик сонця
заглядає в невелике причілкове віконце нашої білостінної
хатини. Від його промінчика рожевіють вишиті матусині
рушники на білих стінах і пожовклі фотографії. Грає роже-
вий зайчик на миснику, заставленому полив’яними мисоч-
ками, макітерками та глечиками, на стару ковану скриню і
на покуття із образами Спасителя та Святої Божої Матері.
І веселішає від сонячного світла в нашій хаті, і світліє на
душі.
А за вікном рай та й годі! В садочку п’янко квітують
абрикоси, а розквітлий блакитний бузок стукає у вікно
п’янким суцвіттям. За хатою стара верба розпустила зеле-
ні довжелезні коси і прикрила майже всю стіну. Від порога
до воріт простелилася вузенька стежечка обрамлена з обох
боків молодим кучерявим споришем, та кущами порічок. А
біля самих воріт скоро розквітне величезний кущ калини,
який ось-ось розпустить біле хмільне суцвіття. Сонечко пі-
діймається вгору і будить пташок. Защебетав соловейко на
кущі калини і розбудив своїми трелями лелек, що з року в
рік живуть на спиляному вершку старого високого берестка
і пильнують своє чимале гніздо. Заклекотіли лелеки і роз-
будили ластівок, які назавжди поселилися у нас під стріхою
і весело перегукуючись, стали відновлювати гніздечко. За
ластівками зацвірінчали горобці, а за ними і інші птахи, і
той гамір затихає лише пізно вночі.
Барвистий півень затріпотів крилами, злетівши на
тин, вплівши свій дзвінкий голос до пташиного хору, при-
наджуючи до себе зозулястих курочок і вони весело засо-
коріли.
Сонечко з кожним днем припікає сильніше. Це при-
йшло до нас літечко. На причілку перед вікнами квітнуть
різнокольорові мальви, які сягають аж до стріхи, схиляють
рожеві голови жоржини, стелеться оксамитова красоля жов-
того, помаранчевого, і темно-вишневого кольорів, а блакит-
ні дзвіночки, різноцвіт, петунія і табачок завершують гаму
кольорів, і прямо під ноги, стелеться килим різнокольоро-
вого пуртулаку, а блакитноокі кручені паничі поплелися на
вишні та абрикоси.
Коли заходить сонце, квітковий розмай готується до
нічного сну і закриває різнокольорові очі і тоді нічна матіо-
ла п’янить своїми світло-блакитними очима-зірочками, що
пересилює запахи кучерявого любистку, кануперу та холод-
ної м’яти.
Літній погожий ранок… . Манить стежечка, що про-
стяглася від порога на леваду, до річки, обабіч якої сере-
бряться високі стрункі осики і шелестять з вітром срібно-бі-
луватим листям. Коники вже налаштували свої скрипочки і
витинають нечувані мелодії. А барвисті метелики заводять
свій легкий танок, виціловуючи білі ромашки, рожеві голів-
ки конюшини і смолянок, жовту пахучу кашку та зозулені
черевички.
Аж ось зелений оксамит духмяних трав злився з мо-
рем золотавого жита, яке шепоче дорідним колоссям і ва-
бить до себе синьоокими волошками та сокирками, що за-
мріяно вдивляються в блакитне шатро безхмарного неба. А
сонечко чимдуж припікає і кличе нас, дітей, до неглибокої
тихоплинної річки, з кучерявими срібно-зеленими лозами,
густою ліщиною та розлогими вербами. Вода чиста, мов
сльоза. Видніється піщане дно з блискучими черепашками,
петриками та, плаваючими на поверхні води, верховодка-
ми. Береги річки потонули в голубих ніжних незабудках,
зеленій стіні лепехи та кучерявої м’яти, що духмянять на-
вколишнє повітря. Вода пахне настоєм цілющих трав.
На поверхні перламутрових вод ніжиться зелене кру-
гле латаття та дрімають білосніжні лілеї. Біля крислатої вер-
би гойдаються два прив’язаних човни, що чекають риба-
лок, а далі помощена дерев’яна кладка, де молодиці перуть
білизну, а ми, діти, купаємось тільки-но пригріється вода
і до самої осені. Кладка нам слугує замість трампліну. Ми
стрибаємо з неї і занурюємось з головою у оксамитові теплі
хвилі, а ще білимо полотно, вистилаючи на траві під палю-
че сонце. Взимку матуся буде шити сорочки. І цвістимуть
на рукавах синьоокі волошки і золоті колосочки, і червоні
кетяги калини.
За річкою простягся лісок із столітніми дубами, паху-
чими липами та кучерявими кленами, обрамлений кругом
розкішними кущами шипшини, гльоду та колючого терну.
Ранньої осінньої пори ліс манить палітрою рожево-золо-
тистих барв, жаром гльоду та шипшини і терпких ягід тер-
ну. А ми старанно збираємо в торбинки оті дари природи, а
наші матері все сушать, готуючись до холодної довгої зими.
Пізньої осінньої пори, як заплаче осінь дощами і клени
застелять в ліску пожухлі трави, збираємо опеньки, які за-
ховалися під пахуче листя.
Сонечко рідко гріє нас своїм промінням. Вже давно
відтьохкав соловейко, а дикі гуси і качки, журавлі та лелеки
збираються у зграї ї готуються відлітати в теплий край. Їм не
хочеться залишати свої насиджені теплі гнізда, ті рідні міс-
ця, де вони вивели діток і навчили їх літати. Птахи прово-
дять останні дні на батьківщині і не знають, що багато з них
більше ніколи не повернеться, загинувши на чужині, або в
далекій небезпечній дорозі. Але вони мусять відлітати.
Вечоріє… Тихо за лісок котиться сонечко. Із-за верб
випливає кругловидний місяць і сипле з широкого рукава
золотисті зорі-ліхтарики. Ніч, оксамитовими крилами, обі-
ймає село. Заснула природа і, натомлені працею, люди.
Тиша… Чарівниця-ніч владарює над землею, а вона
чекає сходу сонця.

13.06.2012