ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Рябенко (1940) / Проза

 Сонячний Промінь дитинcтва

З раннього дитинства мені доводилось милуватися
сходом сонця. Коли заспівають треті півні – починає розви-
днятися. Рожевіє краєчок неба і перший промінчик сонця
заглядає в невелике причілкове віконце нашої білостінної
хатини. Від його промінчика рожевіють вишиті матусині
рушники на білих стінах і пожовклі фотографії. Грає роже-
вий зайчик на миснику, заставленому полив’яними мисоч-
ками, макітерками та глечиками, на стару ковану скриню і
на покуття із образами Спасителя та Святої Божої Матері.
І веселішає від сонячного світла в нашій хаті, і світліє на
душі.
А за вікном рай та й годі! В садочку п’янко квітують
абрикоси, а розквітлий блакитний бузок стукає у вікно
п’янким суцвіттям. За хатою стара верба розпустила зеле-
ні довжелезні коси і прикрила майже всю стіну. Від порога
до воріт простелилася вузенька стежечка обрамлена з обох
боків молодим кучерявим споришем, та кущами порічок. А
біля самих воріт скоро розквітне величезний кущ калини,
який ось-ось розпустить біле хмільне суцвіття. Сонечко пі-
діймається вгору і будить пташок. Защебетав соловейко на
кущі калини і розбудив своїми трелями лелек, що з року в
рік живуть на спиляному вершку старого високого берестка
і пильнують своє чимале гніздо. Заклекотіли лелеки і роз-
будили ластівок, які назавжди поселилися у нас під стріхою
і весело перегукуючись, стали відновлювати гніздечко. За
ластівками зацвірінчали горобці, а за ними і інші птахи, і
той гамір затихає лише пізно вночі.
Барвистий півень затріпотів крилами, злетівши на
тин, вплівши свій дзвінкий голос до пташиного хору, при-
наджуючи до себе зозулястих курочок і вони весело засо-
коріли.
Сонечко з кожним днем припікає сильніше. Це при-
йшло до нас літечко. На причілку перед вікнами квітнуть
різнокольорові мальви, які сягають аж до стріхи, схиляють
рожеві голови жоржини, стелеться оксамитова красоля жов-
того, помаранчевого, і темно-вишневого кольорів, а блакит-
ні дзвіночки, різноцвіт, петунія і табачок завершують гаму
кольорів, і прямо під ноги, стелеться килим різнокольоро-
вого пуртулаку, а блакитноокі кручені паничі поплелися на
вишні та абрикоси.
Коли заходить сонце, квітковий розмай готується до
нічного сну і закриває різнокольорові очі і тоді нічна матіо-
ла п’янить своїми світло-блакитними очима-зірочками, що
пересилює запахи кучерявого любистку, кануперу та холод-
ної м’яти.
Літній погожий ранок… . Манить стежечка, що про-
стяглася від порога на леваду, до річки, обабіч якої сере-
бряться високі стрункі осики і шелестять з вітром срібно-бі-
луватим листям. Коники вже налаштували свої скрипочки і
витинають нечувані мелодії. А барвисті метелики заводять
свій легкий танок, виціловуючи білі ромашки, рожеві голів-
ки конюшини і смолянок, жовту пахучу кашку та зозулені
черевички.
Аж ось зелений оксамит духмяних трав злився з мо-
рем золотавого жита, яке шепоче дорідним колоссям і ва-
бить до себе синьоокими волошками та сокирками, що за-
мріяно вдивляються в блакитне шатро безхмарного неба. А
сонечко чимдуж припікає і кличе нас, дітей, до неглибокої
тихоплинної річки, з кучерявими срібно-зеленими лозами,
густою ліщиною та розлогими вербами. Вода чиста, мов
сльоза. Видніється піщане дно з блискучими черепашками,
петриками та, плаваючими на поверхні води, верховодка-
ми. Береги річки потонули в голубих ніжних незабудках,
зеленій стіні лепехи та кучерявої м’яти, що духмянять на-
вколишнє повітря. Вода пахне настоєм цілющих трав.
На поверхні перламутрових вод ніжиться зелене кру-
гле латаття та дрімають білосніжні лілеї. Біля крислатої вер-
би гойдаються два прив’язаних човни, що чекають риба-
лок, а далі помощена дерев’яна кладка, де молодиці перуть
білизну, а ми, діти, купаємось тільки-но пригріється вода
і до самої осені. Кладка нам слугує замість трампліну. Ми
стрибаємо з неї і занурюємось з головою у оксамитові теплі
хвилі, а ще білимо полотно, вистилаючи на траві під палю-
че сонце. Взимку матуся буде шити сорочки. І цвістимуть
на рукавах синьоокі волошки і золоті колосочки, і червоні
кетяги калини.
За річкою простягся лісок із столітніми дубами, паху-
чими липами та кучерявими кленами, обрамлений кругом
розкішними кущами шипшини, гльоду та колючого терну.
Ранньої осінньої пори ліс манить палітрою рожево-золо-
тистих барв, жаром гльоду та шипшини і терпких ягід тер-
ну. А ми старанно збираємо в торбинки оті дари природи, а
наші матері все сушать, готуючись до холодної довгої зими.
Пізньої осінньої пори, як заплаче осінь дощами і клени
застелять в ліску пожухлі трави, збираємо опеньки, які за-
ховалися під пахуче листя.
Сонечко рідко гріє нас своїм промінням. Вже давно
відтьохкав соловейко, а дикі гуси і качки, журавлі та лелеки
збираються у зграї ї готуються відлітати в теплий край. Їм не
хочеться залишати свої насиджені теплі гнізда, ті рідні міс-
ця, де вони вивели діток і навчили їх літати. Птахи прово-
дять останні дні на батьківщині і не знають, що багато з них
більше ніколи не повернеться, загинувши на чужині, або в
далекій небезпечній дорозі. Але вони мусять відлітати.
Вечоріє… Тихо за лісок котиться сонечко. Із-за верб
випливає кругловидний місяць і сипле з широкого рукава
золотисті зорі-ліхтарики. Ніч, оксамитовими крилами, обі-
ймає село. Заснула природа і, натомлені працею, люди.
Тиша… Чарівниця-ніч владарює над землею, а вона
чекає сходу сонця.

13.06.2012




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-11-05 21:50:59
Переглядів сторінки твору 1549
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.834 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.230 / 5.19)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2015.05.29 15:42
Автор у цю хвилину відсутній