ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Маслов (1966) / Поеми

 Свет и Тьма
Ночь

Тьмою объятый стоит,
как будто воздушный –
мир. Обезличенный вид
ничто не нарушит.

Скрытый от пристальных глаз,
реальный и мнимый,
он тем не менее в нас
такой же ранимый.

Можно войти в темноту –
никто не заметит.
Как же понять красоту,
когда её нету?

Всё, напрягая свой взгляд,
ты ищешь руками,
в сумраке ночи деля
на образы память.

А получаешь взамен
безликие тени,
шорох шагов мимо стен
по тёмным ступеням

вдаль,
мимо слов, мимо чувств
и чьих-то признаний,
невоплощённых безумств
немыслимых зданий.

Мир не покажет лица,
его пониманье
прикосновеньем слепца
приходит в сознанье.

И непонятно, как темь,
скрывая улики,
может казаться совсем
пустой и безликой.

Можно ли в ней вообще
себя обнаружить? –
скрытый порядок вещей
внутри и снаружи.

Образ примерив любой
в невидимой шири,
ты остаёшься собой
в потерянном мире,

тщетным усильем зениц,
пытаясь упорно,
не достигаешь границ
вещественной формы.

Не разглядеть суеты,
лишённой соседства
с вещью, предел пустоты
вне причин и следствий.

Спрятав свою глубину
за чёрную рясу,
мир превратился в одну
единую массу

звуков, видений и снов,
где мысли летели
роем ночных мотыльков
и белой метелью.

Будто их кто-то зовёт,
какая-то сила
одушевляет полёт,
и разум бессилен.

Будто включает магнит
закон притяженья
и со Вселенной роднит
слепое круженье.

Важен лишь ориентир,
а не оболочка –
и необъемлемый мир
покажется точкой,

точкой пространства,
окном
из душной квартиры,
малым горчичным зерном
в пучине эфира.

Мысли пытливой сродни,
пространство не дремлет,
в нём пребывают одни
идеи и время.

Время вещей не щадит.
Под пылью вчерашней
в час, когда всё позади,
становится страшно.

Старые вещи – не те,
они бесполезны,
облик отдав темноте,
когда-то исчезнут.

Ветром развеется пыль
и станет условной,
просто на тысячи миль
пустыней безмолвной.

Только при мысли о ней
становится жутко,
можно в потёмках вполне
лишиться рассудка…

Ты потираешь глаза
и ставший привычкой
мир возвращает назад –
зажжённая спичка.

Тень образует черту,
упав от предмета.
Переступив темноту,
последуй за светом,

или навязчивый страх,
пустоте подобный,
запечатлится в глазах
и станет удобным

той темноте зловещей,
холодной и душной,
что поглощает вещи
и трогает души.

Спичка, дарившая свет, –
сгорая, жжёт пальцы…
Тьма. И желания нет
во тьме оставаться.

Вверх устремляется взгляд,
где в небе, как свечи,
звёзды бесстрашно дробят
её бесконечность.

Перед глазами лишь высь
и переплетенье
знаков, роняющих вниз
своё провиденье.

Небо… Светил круговерть
маняще волшебна!
Можно подолгу смотреть
на вечное небо…

Видя летящую нить
звезды безыменной,
просто себя ощутить
частицей Вселенной

и, замирая, искать
в сетях небосвода
ту, что должна была стать
твоей путеводной.

Разные звёзды, как мы,
небесные искры,
и в окружении тьмы
пути их тернисты.

Свет… И безмерная даль
не знает пределов,
чёрная неба вуаль
в сиянии белом!

Там, заполняя объём
глубин мирозданья,
свет обнаружит во всём
конечные грани.

Это в руках темноты
мир видится смутным,
но, обретая черты, –
рождается утром.

Утро

Утро откроет глаза
притихшему миру,
стёкла на луч нанизав,
прольётся в квартиру,

робко мерцая в окне,
распишется светом
там, на холодной стене,
что в сумрак одета.

Ночь за гардину зайдёт
и спрячется в угол.
Утро, подняв небосвод,
проявит округу.

Глянь, отпуская фасад
из серых объятий,
тьма возвращает назад
всё то, что отъято

было украдкой вчера
у спящего дома,
через окно, со двора
рукой невесомой.

Тьма?.. Исчезает она
как сон виртуальный,
россыпи звёзд и луна
лишь в ней и реальны.

Солнце скользит по окну,
и нить паутины
белой рисует одну
земную картину,

мир из особых примет
и свойства свободы –
так демонстрирует Свет
живую природу.

Нитью очертит своей
пропавшие ночью
улицы, скверы, людей:
знакомых и прочих.

Каждый увидит других,
в себе отражая.
Хочется думать о них,
но не искажая

образа, ставшего вдруг
потоком эмоций.
Мысль повторяет свой круг –
и не удаётся…

Может, на время тогда
попытки оставить?
Свет без большого труда
всё скоро исправит.

Непостижимо уму,
без лишнего жеста
Он обозначит всему
конкретное место

и уготованный крест
опустит на плечи
всей бесконечности мест,
слагающих вечность.

Щедро отмерит, сполна,
ни меньше, ни больше –
будет подъёмной она,
нелёгкая ноша.

Делая с ней каждый шаг,
случайный прохожий
не осознает никак,
что вечность – похожа.

Всё повторяется в ней:
слова и предметы,
звёздное небо огней,
сплочённое светом.

Луч, разделив всё вокруг
на сотни понятий,
вырвал у ночи из рук
твой мир восприятий

и, различая предмет
не только по форме,
видишь структуру и цвет,
чрезмерность и норму.

Сам по себе пустота
на вид и на ощупь,
Свет – это вся полнота!
Что может быть проще?..

Свет можно истолковать
(и без шарлатанства),
но невозможно поймать
в глухое пространство.

Явного способа нет,
надежды напрасны,
там ускользающий свет
немедленно гаснет.

Не удаётся объять
небренное бренным –
то, что возможно понять
лишь сердцем смиренным.

Свет, сочетая в себе
пространство и время,
определяет судьбе
посильное бремя.

И, содержаньем своим
весь мир наполняя,
всё возрождается с Ним
и в Нём оживает.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-06 21:48:05
Переглядів сторінки твору 1667
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.780 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.689 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.695
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.07.30 04:08
Автор у цю хвилину відсутній