ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.10.24 19:06
Той день був пам’ятний для Яакова.
День, коли Аврагам помер.
Як і велять звичаї роду,
В час скорботи слід їсти щось округле.
То ж чечевицю на обід зварив онук.
Тільки-но намірився покуштувать,
Як на порозі зависочів Есав.
«Мабуть, ще віддалеки ви

Микола Дудар
2025.10.24 16:33
Почувайся як удома.
Сядь, дружище, не спіши…
Зникнуть cумніви і втома,
Зникнуть порізі і шви…
Хочеш сонця? Прохолоди?
Хочеш вголос?.. Так — чи ні?
Все спитав, як у госпОди,
Тільки знову уві сні…

Тетяна Левицька
2025.10.24 16:01
Чорнота невидюща вмостилась на плечі.
Не шелесне за вікнами бурий покров;
стелить доля ласкаво перини лелечі,
та не може знайти їх незряча любов.

Ти говориш, що світла немає в квартирі,
якось лячно наосліп шукати свічу?
Коли сонце злетить у індиг

Володимир Мацуцький
2025.10.24 14:18
«Рашизм».
Украинский поэт Владимир Мацуцкий
(лауреат фестиваля Авторской песни «Оскольская лира—91»
в номации поэзии[20])
в марте 2014 года этому явлению посвятил свой стих
«Ликует путинский рашизм»[21]. (Материал из Циклопедии)

Ликует путинск

Сергій Губерначук
2025.10.24 12:24
Мій любий, ти сидів на лаві в парку
і вітром дихав.
Ти шепотів: «Людиною не хочу бути,
я хочу деревом».
Ти хочеш деревом високим, любий?
«Так, і щоб на ньому – гроші замість листя».
І ти тоді, мабуть, нікому б грошей і не дав,
а високо від кожної

Сергій СергійКо
2025.10.24 12:12
Дивлюсь на сплячі силуети крізь
Ранкового туману, окуляри.
Набридли хвилі повсякденних криз.
Крихкий руйную до реалій міст –
Здаються більш дотепними примари.

Верхівки сосен проштрикнули млу,
Густого неба чарівну безодню.

Світлана Майя Залізняк
2025.10.24 09:23
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

***

Над

Віктор Кучерук
2025.10.24 07:32
У натовпі слухом уловлював: "смерть"
І серце наповнилось болем ущерть.
Це слово щоденно роками звучить,
Порушує спокій і мучить щомить.
Дарма намагаюся стати глухим,
Аби розлучитись зі словом лихим, -
Від мене воно не іде ні на крок,
Раз жалем за

Борис Костиря
2025.10.23 22:47
Парк перебудовують,
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що

Микола Дудар
2025.10.23 21:56
Я звертаюсь до спільноти:
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,

Марія Дем'янюк
2025.10.23 20:59
У вербові коси заплітав волошки.
Небо усміхалось, стало синьо трошки.

У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"

У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."

Тетяна Левицька
2025.10.23 20:53
Лежав дідусь з відкритими очима,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.

Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,

Євген Федчук
2025.10.23 20:14
Від гір Алтайських тягнуться степи
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух

Артур Сіренко
2025.10.23 17:49
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подві

Сергій СергійКо
2025.10.23 13:27
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».

С М
2025.10.23 10:29
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках

О забагато тебе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Маслов (1966) / Поеми

 Свет и Тьма
Ночь

Тьмою объятый стоит,
как будто воздушный –
мир. Обезличенный вид
ничто не нарушит.

Скрытый от пристальных глаз,
реальный и мнимый,
он тем не менее в нас
такой же ранимый.

Можно войти в темноту –
никто не заметит.
Как же понять красоту,
когда её нету?

Всё, напрягая свой взгляд,
ты ищешь руками,
в сумраке ночи деля
на образы память.

А получаешь взамен
безликие тени,
шорох шагов мимо стен
по тёмным ступеням

вдаль,
мимо слов, мимо чувств
и чьих-то признаний,
невоплощённых безумств
немыслимых зданий.

Мир не покажет лица,
его пониманье
прикосновеньем слепца
приходит в сознанье.

И непонятно, как темь,
скрывая улики,
может казаться совсем
пустой и безликой.

Можно ли в ней вообще
себя обнаружить? –
скрытый порядок вещей
внутри и снаружи.

Образ примерив любой
в невидимой шири,
ты остаёшься собой
в потерянном мире,

тщетным усильем зениц,
пытаясь упорно,
не достигаешь границ
вещественной формы.

Не разглядеть суеты,
лишённой соседства
с вещью, предел пустоты
вне причин и следствий.

Спрятав свою глубину
за чёрную рясу,
мир превратился в одну
единую массу

звуков, видений и снов,
где мысли летели
роем ночных мотыльков
и белой метелью.

Будто их кто-то зовёт,
какая-то сила
одушевляет полёт,
и разум бессилен.

Будто включает магнит
закон притяженья
и со Вселенной роднит
слепое круженье.

Важен лишь ориентир,
а не оболочка –
и необъемлемый мир
покажется точкой,

точкой пространства,
окном
из душной квартиры,
малым горчичным зерном
в пучине эфира.

Мысли пытливой сродни,
пространство не дремлет,
в нём пребывают одни
идеи и время.

Время вещей не щадит.
Под пылью вчерашней
в час, когда всё позади,
становится страшно.

Старые вещи – не те,
они бесполезны,
облик отдав темноте,
когда-то исчезнут.

Ветром развеется пыль
и станет условной,
просто на тысячи миль
пустыней безмолвной.

Только при мысли о ней
становится жутко,
можно в потёмках вполне
лишиться рассудка…

Ты потираешь глаза
и ставший привычкой
мир возвращает назад –
зажжённая спичка.

Тень образует черту,
упав от предмета.
Переступив темноту,
последуй за светом,

или навязчивый страх,
пустоте подобный,
запечатлится в глазах
и станет удобным

той темноте зловещей,
холодной и душной,
что поглощает вещи
и трогает души.

Спичка, дарившая свет, –
сгорая, жжёт пальцы…
Тьма. И желания нет
во тьме оставаться.

Вверх устремляется взгляд,
где в небе, как свечи,
звёзды бесстрашно дробят
её бесконечность.

Перед глазами лишь высь
и переплетенье
знаков, роняющих вниз
своё провиденье.

Небо… Светил круговерть
маняще волшебна!
Можно подолгу смотреть
на вечное небо…

Видя летящую нить
звезды безыменной,
просто себя ощутить
частицей Вселенной

и, замирая, искать
в сетях небосвода
ту, что должна была стать
твоей путеводной.

Разные звёзды, как мы,
небесные искры,
и в окружении тьмы
пути их тернисты.

Свет… И безмерная даль
не знает пределов,
чёрная неба вуаль
в сиянии белом!

Там, заполняя объём
глубин мирозданья,
свет обнаружит во всём
конечные грани.

Это в руках темноты
мир видится смутным,
но, обретая черты, –
рождается утром.

Утро

Утро откроет глаза
притихшему миру,
стёкла на луч нанизав,
прольётся в квартиру,

робко мерцая в окне,
распишется светом
там, на холодной стене,
что в сумрак одета.

Ночь за гардину зайдёт
и спрячется в угол.
Утро, подняв небосвод,
проявит округу.

Глянь, отпуская фасад
из серых объятий,
тьма возвращает назад
всё то, что отъято

было украдкой вчера
у спящего дома,
через окно, со двора
рукой невесомой.

Тьма?.. Исчезает она
как сон виртуальный,
россыпи звёзд и луна
лишь в ней и реальны.

Солнце скользит по окну,
и нить паутины
белой рисует одну
земную картину,

мир из особых примет
и свойства свободы –
так демонстрирует Свет
живую природу.

Нитью очертит своей
пропавшие ночью
улицы, скверы, людей:
знакомых и прочих.

Каждый увидит других,
в себе отражая.
Хочется думать о них,
но не искажая

образа, ставшего вдруг
потоком эмоций.
Мысль повторяет свой круг –
и не удаётся…

Может, на время тогда
попытки оставить?
Свет без большого труда
всё скоро исправит.

Непостижимо уму,
без лишнего жеста
Он обозначит всему
конкретное место

и уготованный крест
опустит на плечи
всей бесконечности мест,
слагающих вечность.

Щедро отмерит, сполна,
ни меньше, ни больше –
будет подъёмной она,
нелёгкая ноша.

Делая с ней каждый шаг,
случайный прохожий
не осознает никак,
что вечность – похожа.

Всё повторяется в ней:
слова и предметы,
звёздное небо огней,
сплочённое светом.

Луч, разделив всё вокруг
на сотни понятий,
вырвал у ночи из рук
твой мир восприятий

и, различая предмет
не только по форме,
видишь структуру и цвет,
чрезмерность и норму.

Сам по себе пустота
на вид и на ощупь,
Свет – это вся полнота!
Что может быть проще?..

Свет можно истолковать
(и без шарлатанства),
но невозможно поймать
в глухое пространство.

Явного способа нет,
надежды напрасны,
там ускользающий свет
немедленно гаснет.

Не удаётся объять
небренное бренным –
то, что возможно понять
лишь сердцем смиренным.

Свет, сочетая в себе
пространство и время,
определяет судьбе
посильное бремя.

И, содержаньем своим
весь мир наполняя,
всё возрождается с Ним
и в Нём оживает.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-06 21:48:05
Переглядів сторінки твору 1708
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.788 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.694 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.695
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.25 22:49
Автор у цю хвилину відсутній