ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2025.09.03 09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.


Пензликом

Віктор Кучерук
2025.09.03 05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Олег Герман
2025.09.02 21:26
Реалії змінюються, а разом із ними трансформуються й батьківські стратегії поведінки. Якщо раніше психотравми найчастіше були результатом перманентного контролю, жорстокості, емоційного ігнорування чи маніпуляцій (про це йдеться в першій частині), сьогодн

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олег Герман
2025.09.01 21:14
Згорів на роботі" — це не про пожежника, як в чорному анекдоті, а про багатьох із нас. Навколо терміну "вигорання" існує багато спекуляцій і недостовірних тверджень, що вкотре розповсюджує поп-психологія. Це не про перевтому і не "забагато роботи". Т

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Маслов (1966) / Поеми

 Свет и Тьма
Ночь

Тьмою объятый стоит,
как будто воздушный –
мир. Обезличенный вид
ничто не нарушит.

Скрытый от пристальных глаз,
реальный и мнимый,
он тем не менее в нас
такой же ранимый.

Можно войти в темноту –
никто не заметит.
Как же понять красоту,
когда её нету?

Всё, напрягая свой взгляд,
ты ищешь руками,
в сумраке ночи деля
на образы память.

А получаешь взамен
безликие тени,
шорох шагов мимо стен
по тёмным ступеням

вдаль,
мимо слов, мимо чувств
и чьих-то признаний,
невоплощённых безумств
немыслимых зданий.

Мир не покажет лица,
его пониманье
прикосновеньем слепца
приходит в сознанье.

И непонятно, как темь,
скрывая улики,
может казаться совсем
пустой и безликой.

Можно ли в ней вообще
себя обнаружить? –
скрытый порядок вещей
внутри и снаружи.

Образ примерив любой
в невидимой шири,
ты остаёшься собой
в потерянном мире,

тщетным усильем зениц,
пытаясь упорно,
не достигаешь границ
вещественной формы.

Не разглядеть суеты,
лишённой соседства
с вещью, предел пустоты
вне причин и следствий.

Спрятав свою глубину
за чёрную рясу,
мир превратился в одну
единую массу

звуков, видений и снов,
где мысли летели
роем ночных мотыльков
и белой метелью.

Будто их кто-то зовёт,
какая-то сила
одушевляет полёт,
и разум бессилен.

Будто включает магнит
закон притяженья
и со Вселенной роднит
слепое круженье.

Важен лишь ориентир,
а не оболочка –
и необъемлемый мир
покажется точкой,

точкой пространства,
окном
из душной квартиры,
малым горчичным зерном
в пучине эфира.

Мысли пытливой сродни,
пространство не дремлет,
в нём пребывают одни
идеи и время.

Время вещей не щадит.
Под пылью вчерашней
в час, когда всё позади,
становится страшно.

Старые вещи – не те,
они бесполезны,
облик отдав темноте,
когда-то исчезнут.

Ветром развеется пыль
и станет условной,
просто на тысячи миль
пустыней безмолвной.

Только при мысли о ней
становится жутко,
можно в потёмках вполне
лишиться рассудка…

Ты потираешь глаза
и ставший привычкой
мир возвращает назад –
зажжённая спичка.

Тень образует черту,
упав от предмета.
Переступив темноту,
последуй за светом,

или навязчивый страх,
пустоте подобный,
запечатлится в глазах
и станет удобным

той темноте зловещей,
холодной и душной,
что поглощает вещи
и трогает души.

Спичка, дарившая свет, –
сгорая, жжёт пальцы…
Тьма. И желания нет
во тьме оставаться.

Вверх устремляется взгляд,
где в небе, как свечи,
звёзды бесстрашно дробят
её бесконечность.

Перед глазами лишь высь
и переплетенье
знаков, роняющих вниз
своё провиденье.

Небо… Светил круговерть
маняще волшебна!
Можно подолгу смотреть
на вечное небо…

Видя летящую нить
звезды безыменной,
просто себя ощутить
частицей Вселенной

и, замирая, искать
в сетях небосвода
ту, что должна была стать
твоей путеводной.

Разные звёзды, как мы,
небесные искры,
и в окружении тьмы
пути их тернисты.

Свет… И безмерная даль
не знает пределов,
чёрная неба вуаль
в сиянии белом!

Там, заполняя объём
глубин мирозданья,
свет обнаружит во всём
конечные грани.

Это в руках темноты
мир видится смутным,
но, обретая черты, –
рождается утром.

Утро

Утро откроет глаза
притихшему миру,
стёкла на луч нанизав,
прольётся в квартиру,

робко мерцая в окне,
распишется светом
там, на холодной стене,
что в сумрак одета.

Ночь за гардину зайдёт
и спрячется в угол.
Утро, подняв небосвод,
проявит округу.

Глянь, отпуская фасад
из серых объятий,
тьма возвращает назад
всё то, что отъято

было украдкой вчера
у спящего дома,
через окно, со двора
рукой невесомой.

Тьма?.. Исчезает она
как сон виртуальный,
россыпи звёзд и луна
лишь в ней и реальны.

Солнце скользит по окну,
и нить паутины
белой рисует одну
земную картину,

мир из особых примет
и свойства свободы –
так демонстрирует Свет
живую природу.

Нитью очертит своей
пропавшие ночью
улицы, скверы, людей:
знакомых и прочих.

Каждый увидит других,
в себе отражая.
Хочется думать о них,
но не искажая

образа, ставшего вдруг
потоком эмоций.
Мысль повторяет свой круг –
и не удаётся…

Может, на время тогда
попытки оставить?
Свет без большого труда
всё скоро исправит.

Непостижимо уму,
без лишнего жеста
Он обозначит всему
конкретное место

и уготованный крест
опустит на плечи
всей бесконечности мест,
слагающих вечность.

Щедро отмерит, сполна,
ни меньше, ни больше –
будет подъёмной она,
нелёгкая ноша.

Делая с ней каждый шаг,
случайный прохожий
не осознает никак,
что вечность – похожа.

Всё повторяется в ней:
слова и предметы,
звёздное небо огней,
сплочённое светом.

Луч, разделив всё вокруг
на сотни понятий,
вырвал у ночи из рук
твой мир восприятий

и, различая предмет
не только по форме,
видишь структуру и цвет,
чрезмерность и норму.

Сам по себе пустота
на вид и на ощупь,
Свет – это вся полнота!
Что может быть проще?..

Свет можно истолковать
(и без шарлатанства),
но невозможно поймать
в глухое пространство.

Явного способа нет,
надежды напрасны,
там ускользающий свет
немедленно гаснет.

Не удаётся объять
небренное бренным –
то, что возможно понять
лишь сердцем смиренным.

Свет, сочетая в себе
пространство и время,
определяет судьбе
посильное бремя.

И, содержаньем своим
весь мир наполняя,
всё возрождается с Ним
и в Нём оживает.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-06 21:48:05
Переглядів сторінки твору 1699
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.788 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.694 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.695
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.25 22:49
Автор у цю хвилину відсутній