ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Борис Костиря
2025.12.13 21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.

Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.

В Горова Леся
2025.12.13 16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.

Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н

Микола Дудар
2025.12.13 12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Маслов (1966) / Поеми

 Свет и Тьма
Ночь

Тьмою объятый стоит,
как будто воздушный –
мир. Обезличенный вид
ничто не нарушит.

Скрытый от пристальных глаз,
реальный и мнимый,
он тем не менее в нас
такой же ранимый.

Можно войти в темноту –
никто не заметит.
Как же понять красоту,
когда её нету?

Всё, напрягая свой взгляд,
ты ищешь руками,
в сумраке ночи деля
на образы память.

А получаешь взамен
безликие тени,
шорох шагов мимо стен
по тёмным ступеням

вдаль,
мимо слов, мимо чувств
и чьих-то признаний,
невоплощённых безумств
немыслимых зданий.

Мир не покажет лица,
его пониманье
прикосновеньем слепца
приходит в сознанье.

И непонятно, как темь,
скрывая улики,
может казаться совсем
пустой и безликой.

Можно ли в ней вообще
себя обнаружить? –
скрытый порядок вещей
внутри и снаружи.

Образ примерив любой
в невидимой шири,
ты остаёшься собой
в потерянном мире,

тщетным усильем зениц,
пытаясь упорно,
не достигаешь границ
вещественной формы.

Не разглядеть суеты,
лишённой соседства
с вещью, предел пустоты
вне причин и следствий.

Спрятав свою глубину
за чёрную рясу,
мир превратился в одну
единую массу

звуков, видений и снов,
где мысли летели
роем ночных мотыльков
и белой метелью.

Будто их кто-то зовёт,
какая-то сила
одушевляет полёт,
и разум бессилен.

Будто включает магнит
закон притяженья
и со Вселенной роднит
слепое круженье.

Важен лишь ориентир,
а не оболочка –
и необъемлемый мир
покажется точкой,

точкой пространства,
окном
из душной квартиры,
малым горчичным зерном
в пучине эфира.

Мысли пытливой сродни,
пространство не дремлет,
в нём пребывают одни
идеи и время.

Время вещей не щадит.
Под пылью вчерашней
в час, когда всё позади,
становится страшно.

Старые вещи – не те,
они бесполезны,
облик отдав темноте,
когда-то исчезнут.

Ветром развеется пыль
и станет условной,
просто на тысячи миль
пустыней безмолвной.

Только при мысли о ней
становится жутко,
можно в потёмках вполне
лишиться рассудка…

Ты потираешь глаза
и ставший привычкой
мир возвращает назад –
зажжённая спичка.

Тень образует черту,
упав от предмета.
Переступив темноту,
последуй за светом,

или навязчивый страх,
пустоте подобный,
запечатлится в глазах
и станет удобным

той темноте зловещей,
холодной и душной,
что поглощает вещи
и трогает души.

Спичка, дарившая свет, –
сгорая, жжёт пальцы…
Тьма. И желания нет
во тьме оставаться.

Вверх устремляется взгляд,
где в небе, как свечи,
звёзды бесстрашно дробят
её бесконечность.

Перед глазами лишь высь
и переплетенье
знаков, роняющих вниз
своё провиденье.

Небо… Светил круговерть
маняще волшебна!
Можно подолгу смотреть
на вечное небо…

Видя летящую нить
звезды безыменной,
просто себя ощутить
частицей Вселенной

и, замирая, искать
в сетях небосвода
ту, что должна была стать
твоей путеводной.

Разные звёзды, как мы,
небесные искры,
и в окружении тьмы
пути их тернисты.

Свет… И безмерная даль
не знает пределов,
чёрная неба вуаль
в сиянии белом!

Там, заполняя объём
глубин мирозданья,
свет обнаружит во всём
конечные грани.

Это в руках темноты
мир видится смутным,
но, обретая черты, –
рождается утром.

Утро

Утро откроет глаза
притихшему миру,
стёкла на луч нанизав,
прольётся в квартиру,

робко мерцая в окне,
распишется светом
там, на холодной стене,
что в сумрак одета.

Ночь за гардину зайдёт
и спрячется в угол.
Утро, подняв небосвод,
проявит округу.

Глянь, отпуская фасад
из серых объятий,
тьма возвращает назад
всё то, что отъято

было украдкой вчера
у спящего дома,
через окно, со двора
рукой невесомой.

Тьма?.. Исчезает она
как сон виртуальный,
россыпи звёзд и луна
лишь в ней и реальны.

Солнце скользит по окну,
и нить паутины
белой рисует одну
земную картину,

мир из особых примет
и свойства свободы –
так демонстрирует Свет
живую природу.

Нитью очертит своей
пропавшие ночью
улицы, скверы, людей:
знакомых и прочих.

Каждый увидит других,
в себе отражая.
Хочется думать о них,
но не искажая

образа, ставшего вдруг
потоком эмоций.
Мысль повторяет свой круг –
и не удаётся…

Может, на время тогда
попытки оставить?
Свет без большого труда
всё скоро исправит.

Непостижимо уму,
без лишнего жеста
Он обозначит всему
конкретное место

и уготованный крест
опустит на плечи
всей бесконечности мест,
слагающих вечность.

Щедро отмерит, сполна,
ни меньше, ни больше –
будет подъёмной она,
нелёгкая ноша.

Делая с ней каждый шаг,
случайный прохожий
не осознает никак,
что вечность – похожа.

Всё повторяется в ней:
слова и предметы,
звёздное небо огней,
сплочённое светом.

Луч, разделив всё вокруг
на сотни понятий,
вырвал у ночи из рук
твой мир восприятий

и, различая предмет
не только по форме,
видишь структуру и цвет,
чрезмерность и норму.

Сам по себе пустота
на вид и на ощупь,
Свет – это вся полнота!
Что может быть проще?..

Свет можно истолковать
(и без шарлатанства),
но невозможно поймать
в глухое пространство.

Явного способа нет,
надежды напрасны,
там ускользающий свет
немедленно гаснет.

Не удаётся объять
небренное бренным –
то, что возможно понять
лишь сердцем смиренным.

Свет, сочетая в себе
пространство и время,
определяет судьбе
посильное бремя.

И, содержаньем своим
весь мир наполняя,
всё возрождается с Ним
и в Нём оживает.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-06 21:48:05
Переглядів сторінки твору 1713
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.788 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.694 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.695
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.25 22:49
Автор у цю хвилину відсутній