Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.02
19:44
І раніш, коли розлунювалась сирена «швидкої»,
Серце стискалось і шептало: «Допоможи, Боже!
Зглянься на того, хто лежить недугом прикутий.
Байдуже – чи вірить він в Тебе, чи збайдужів».
І раніш, коли, бува, зачую муркотливий наспів гелікоптера,
Вдивл
Серце стискалось і шептало: «Допоможи, Боже!
Зглянься на того, хто лежить недугом прикутий.
Байдуже – чи вірить він в Тебе, чи збайдужів».
І раніш, коли, бува, зачую муркотливий наспів гелікоптера,
Вдивл
2026.09.02
16:01
Долонi заховали вiд думок,
А лiто простягає руки з квiтiв.
По тiлу пролетiв нервовий шок:
Чому нiхто їх досi не помiтив?
Пiрнувши в теплi хвилi почуттiв,
Порозкидавши каменi спокою,
День лимонадом на столi розлив -
А лiто простягає руки з квiтiв.
По тiлу пролетiв нервовий шок:
Чому нiхто їх досi не помiтив?
Пiрнувши в теплi хвилi почуттiв,
Порозкидавши каменi спокою,
День лимонадом на столi розлив -
2026.09.02
15:32
Скоро осінь. І я у дорозі
на своїй самочинній війні.
На всі боки – зелені вогні,
де душа почиває у Бозі,
що курсивами у некролозі
накувала зозуля мені.
ІІ
на своїй самочинній війні.
На всі боки – зелені вогні,
де душа почиває у Бозі,
що курсивами у некролозі
накувала зозуля мені.
ІІ
2026.09.02
14:52
Зимова казка швидко закінчилась.
Розтанув сніг, як неповторність мрій.
Природа творить святість і безчинство,
Даруючи пророків і повій.
Розтанули минулого скульптури,
Картини, фрески, видива століть.
Там часу нищівна мускулатура
Розтанув сніг, як неповторність мрій.
Природа творить святість і безчинство,
Даруючи пророків і повій.
Розтанули минулого скульптури,
Картини, фрески, видива століть.
Там часу нищівна мускулатура
2026.09.02
13:21
Крихти чорних черепашок,
Лал, немеркнучі ланіти,
Гарбузи і Попелюшки,
Єзуїти чи шиїти,
Довге, радісне затишшя,
Масала зелена, дивна,
Чорні вишні над узвишшям,
Далечінь масна й чарівна...
Лал, немеркнучі ланіти,
Гарбузи і Попелюшки,
Єзуїти чи шиїти,
Довге, радісне затишшя,
Масала зелена, дивна,
Чорні вишні над узвишшям,
Далечінь масна й чарівна...
2026.09.02
12:34
Часто згадую, любий, як той листопад
поєднав у гучнім ресторані
нас з тобою тоді, після болісних зрад,
в дощовий вечір фортепіанний.
Музикант віртуозно танок вигравав,
готував капучино бариста.
Танцювали красуні під пристрасний драйв
у зваблив
поєднав у гучнім ресторані
нас з тобою тоді, після болісних зрад,
в дощовий вечір фортепіанний.
Музикант віртуозно танок вигравав,
готував капучино бариста.
Танцювали красуні під пристрасний драйв
у зваблив
2026.09.02
07:00
Краплинки холодні, прозорі і чисті
Розваги собі влаштували у місті, -
Стукочуть, дзюркочуть на плитках, асфальті,
Заводять сопрано, продовжують альтом, -
Всю землю вмиває навала дзвеняча,
З ознаками жвавої й щедрої вдачі.
Тіснява калюж і струмочків
Розваги собі влаштували у місті, -
Стукочуть, дзюркочуть на плитках, асфальті,
Заводять сопрано, продовжують альтом, -
Всю землю вмиває навала дзвеняча,
З ознаками жвавої й щедрої вдачі.
Тіснява калюж і струмочків
2026.09.01
22:13
Я нікуди не хочу іти.
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.
Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.
Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,
2026.09.01
21:07
— Літо, літечко барвисте,
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки
2026.09.01
20:27
щось було у цім
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш
2026.09.01
17:45
Відгоріло в стерні —
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…
2026.09.01
10:10
САЛОМЕЯ: ТАНЕЦЬ СЕМИ ПОКРИВАЛ"
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн
2026.09.01
07:40
Самотність крижана вчувається сильніше,
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр
2026.08.31
21:18
сонцезаходом палає
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт
2026.08.31
20:40
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них...?
Із нежиття вони в життя приходять,
крізь мокрі випинаються сніги,
а ми, панове, в гумових чоботях,
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них...?
Із нежиття вони в життя приходять,
крізь мокрі випинаються сніги,
а ми, панове, в гумових чоботях,
2026.08.31
14:55
Рай балачок бринить у грушах,
Рай чумаковий — без плачу.
У кошиках ховають душі
Себе від довгого дощу.
А ми пливем до монплезірів,
Торуєм шлях між сарани,
Легкі зазвичай, як порфіри,
Як кучми, сховані в чалми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Рай чумаковий — без плачу.
У кошиках ховають душі
Себе від довгого дощу.
А ми пливем до монплезірів,
Торуєм шлях між сарани,
Легкі зазвичай, як порфіри,
Як кучми, сховані в чалми.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Проза
/
РЕДАКТОРСЬКИЙ ЩОДЕННИК
Від кохання і до любові - Із листів_12_ІІ_07
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Від кохання і до любові - Із листів_12_ІІ_07
Шановна Z,
Ви цитуєте коментар і закономірно запитуєте, що це?:
Коментар: "Майстер-клас та й годі! Якщо вже кортить перекладати з російської на українську, то робіть це коректно. А так маємо переклад з російської на суржик.
Де Ви бачили в українській мові такі слова та звороти як: "банька", "Угорю", “Пособи!”, "нахмурить лице"
"Тщательней нужно", Пане Редакторе, писати ;-), особливо коли маєш статус R1"
Це життя, шановна Z! :)
Утім, і тут помітні деякі його літературні різновиди, про які додам пару слів нижче, хоча відповіді на конкретний коментар можете переглянути на відповідній сторінці перекладу Володимира Висоцького "Банька" http://www.maysterni.com/publication.php?id=9202
Про мистецтво - від кохання і до любові?
В мене інколи складається враження, що посеред авторів і читачів, закоханих в українську мову, літературу, є такі, які зробили собі з видимої їм частини Прекрасного такого собі Ідола, і бачать Предмет тільки певним чином, можливо, як фотографію коханої. А їхнє творче існування наповнене служінням цій світлині - у цьому для них сенс буття - оберігати видимі їм завіти і устої, а, зрештою, і свій образ, своє бачення, з певною поляризацією - бачення себе високими у високому служінні? Чи не тому вони так жорстко відносяться до різноманітних живих, актуальних, інколи експериментальних процесів співпраці інших з мовою в середовищі Поезії, до повноцінного використання тих Її континентів, яких самі вони не бачать, чи не освоїли? Думаю, що основне тут, схоже, ось у чому: а де, власне, Мистецтво, так?
Якщо вважати, що Мистецтво, це завжди передовий фронт "боротьби" (звичайно, що не відповідний поняттю земному, війни) з'єднання - Творчості, Любові, Свободи Особистості – і, щонайменше, в обсязі Мови і Культури (як сукупності різноманітних традицій продовження Життя в напрямку Творця). То в тому ж напрямку погляду можна побачити і чисельні Шедеври мистецтва, які, наче значимі колишні перемоги вселяють сили і дух у передові частини, приймають, лікують, надихають зранених, втомлених, виховують, направляють, одним словом, виконують свою геніальну місію. А ще є і охоронці шедеврів Мистецтва, так? що, в основному, тилові частини творчих сил, бо не всі шедеври бастіонами височать на передовій, і більшість їх вже за спинами. :) Потрібні такі охоронці? Дуже потрібні! Але чи тільки вони потрібні? Чи тільки у цій охороні - надія на майбутнє, на достойне сучасне мови, літератури? Бо десь таки, цілком очевидно, потужно гуркочуть земні війни :)
Для мене також очевидно, що потрібно рухатись далі, тим більше, коли напрям таки більш-менш відомий -)
Ось така картинка, шановна Z, в мене виникла перед очима.
Так чи інакше, наша мова і література напуваються творами мистецтва – і це найголовніше, і ця тема буде завжди актуальною :)
Для наших поважних критиків тут ніби і поле діяльності - якщо взяти наш скромний ресурс “Майстерень”, то, наприклад, на головній сторінці блок "Кращі твори" ("Усі вибрані твори") - вони претендують на відношення до того самого Мистецтва. Будь-ласка, якщо є бажання - відкривайте нам очі :)
Та, частіше за все, це обопільний процес.
З повагою, редактор.
Ви цитуєте коментар і закономірно запитуєте, що це?:
Коментар: "Майстер-клас та й годі! Якщо вже кортить перекладати з російської на українську, то робіть це коректно. А так маємо переклад з російської на суржик.
Де Ви бачили в українській мові такі слова та звороти як: "банька", "Угорю", “Пособи!”, "нахмурить лице"
"Тщательней нужно", Пане Редакторе, писати ;-), особливо коли маєш статус R1"
Це життя, шановна Z! :)
Утім, і тут помітні деякі його літературні різновиди, про які додам пару слів нижче, хоча відповіді на конкретний коментар можете переглянути на відповідній сторінці перекладу Володимира Висоцького "Банька" http://www.maysterni.com/publication.php?id=9202
Про мистецтво - від кохання і до любові?
В мене інколи складається враження, що посеред авторів і читачів, закоханих в українську мову, літературу, є такі, які зробили собі з видимої їм частини Прекрасного такого собі Ідола, і бачать Предмет тільки певним чином, можливо, як фотографію коханої. А їхнє творче існування наповнене служінням цій світлині - у цьому для них сенс буття - оберігати видимі їм завіти і устої, а, зрештою, і свій образ, своє бачення, з певною поляризацією - бачення себе високими у високому служінні? Чи не тому вони так жорстко відносяться до різноманітних живих, актуальних, інколи експериментальних процесів співпраці інших з мовою в середовищі Поезії, до повноцінного використання тих Її континентів, яких самі вони не бачать, чи не освоїли? Думаю, що основне тут, схоже, ось у чому: а де, власне, Мистецтво, так?
Якщо вважати, що Мистецтво, це завжди передовий фронт "боротьби" (звичайно, що не відповідний поняттю земному, війни) з'єднання - Творчості, Любові, Свободи Особистості – і, щонайменше, в обсязі Мови і Культури (як сукупності різноманітних традицій продовження Життя в напрямку Творця). То в тому ж напрямку погляду можна побачити і чисельні Шедеври мистецтва, які, наче значимі колишні перемоги вселяють сили і дух у передові частини, приймають, лікують, надихають зранених, втомлених, виховують, направляють, одним словом, виконують свою геніальну місію. А ще є і охоронці шедеврів Мистецтва, так? що, в основному, тилові частини творчих сил, бо не всі шедеври бастіонами височать на передовій, і більшість їх вже за спинами. :) Потрібні такі охоронці? Дуже потрібні! Але чи тільки вони потрібні? Чи тільки у цій охороні - надія на майбутнє, на достойне сучасне мови, літератури? Бо десь таки, цілком очевидно, потужно гуркочуть земні війни :)
Для мене також очевидно, що потрібно рухатись далі, тим більше, коли напрям таки більш-менш відомий -)
Ось така картинка, шановна Z, в мене виникла перед очима.
Так чи інакше, наша мова і література напуваються творами мистецтва – і це найголовніше, і ця тема буде завжди актуальною :)
Для наших поважних критиків тут ніби і поле діяльності - якщо взяти наш скромний ресурс “Майстерень”, то, наприклад, на головній сторінці блок "Кращі твори" ("Усі вибрані твори") - вони претендують на відношення до того самого Мистецтва. Будь-ласка, якщо є бажання - відкривайте нам очі :)
Та, частіше за все, це обопільний процес.
З повагою, редактор.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
