Листопадне

І де його шукати, того дня,
що за солону хвилю зашпортнувся,
навіки зник із сонячним вбранням,
самотності моєї не вжахнувся?

І нащо він мені тепер такий:
прибитий до човна чи до оселі?
Беріть його собі, глухі піски
і будьте, на здоров`ячко, веселі!

А я свій сум, що вірний був мені,
до серця пригорну і приколишу.
Не проміняю на гарячі дні
осінню благовійно-стиглу тишу..

16.11.2012



****
Не сумуй - не буває дня,
щоб під дахом твоєї хати
не тулилась я пташеням,
не втомляючись щебетати.

Не лякайся розлучних снів,
бо ж не я то пірнаю в хмари
у яскравим, як сніг, вбранні.
Не губися в розгадках марних!

То потвора майбутніх літ,
що без нас на земли розквітнуть,
залишила нам свій привіт.
Але зранку у серці літо!

Липень, любий...Не вір дощу
і деревам сумним та голим.
Притулися, не відпущу...
Політаймо удвох над полем?



***
Лист з потойбiччя

Зміст таємних бажань -
нездолана межа.
В потойбіччі, в ставу мого суму
відображення твоїх очей.
Яка зоряна ніч, любий!
А вода у ставку тепла, тепла -
в ній кохання моє неприкрите до тебе
купається мавкою лісовою.
На плечах моїх твої зорі,
бо для зір не існують межі...
Не мовчи!
Заспівай менi знов твою пісню.
Благаю.
Без неї дихання у грудях холоне...



***
Руки - працювати.
Руки - обiймати.
Руки - вiдштовкнути.
А твої - на що?
Гарно вмiєш вiршi
про любов писати!
Якби ж то насправдi-
сонце б не зайшло,
мертве б зацвiло!
Якби то було.



***
Порожніх снів негаданий розвій:
зійшлися всі шляхи в одному небі.
Як зайченята сонячні з-під вій,
розсипались мільйони "хочу", "треба".

Ще вчора був обридлим цілий світ,
цвірінькало одне бажання: спати...
А нині розгойдались струни віт,
розворушились в серці пташенята

шалених несподіваних турбот:
до всього руки с радістю прикласти.
Скоріше б розмерзався той город,
скоріше б починалось те "нещастя"!



***
Якби ж я знала, звiдки виглядати
гарячого коня,
я б не тулилась до старої хати.



***
Осінні стежки: стрічки
на дівочим вінку -
пути закоханця вітру.



***

хлопчики

він не мріяв
але снів не замикав
вона приходила
сідала на краєчку ліжка
і він ледь-ледь торкався
її довгого
аж під коліно волосся
загрубілими
від сільскої роботи
руками
і наче хлопчення
що ховається від матусі
у соняшнику
пірнав з головою під картате рядно
и піглядав звідти одним оком
як вона заплітає коси
городська дівчинка
перше сусідське покоління
що побачило світ не у вибіленій хаті
з притуленими під вікна
оберемками сухої кукурудзи
та з грубкою в три яруси
де на самому верхньому
потріскували розігріті
торбинки з пшоном і маком

ні вона росла
у високому будинку
в затишній квартирі с балконом
та лискучою газовою плитою
вона кожен день на ніч
купалась у глибокій ванні
гмуркаючись в ароматній піні
наче якась афродіта

а він
що він
у нього були тільки ночви
в яких він не завжди мав сили
вимити навіть ноги
повертаючись до оселі
з городу чи від худоби

ні він не мріяв

і ось її хлопчики в просторому салоні машини
і вона сміється и легенько підштовхує їх
привітайте цього дядька
ми з ним разом яблука в бабціному садку збирали
за полуницями в ліс ходили з солом`яними кошиками

а він виймає з обвислих кишень і протягує їм
декілька пом`ятих банкнот
що пахнуть сирою рибою і ставковою ряскою
і наказує нахилившись над русими голівками
купіть собі цукерок і морозива
тут потрібно вистачити
потім невміло засовує в дитячі кишені
декілька духм`яних яблук та горіхів
і здається йому
це його сини
просто вони схожі на матір
бо він так того бажав
вона ж красуня и розумниця
а він
він щаслива людина

**********************************************************************************