ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.22
01:23
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип
2026.03.21
22:05
І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
2026.03.21
16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам.
Природно, що видалити її зможу
2026.03.21
13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
2026.03.21
09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
2026.03.21
08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
2026.03.21
07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
2026.03.20
21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
2026.03.20
19:41
Михайло Голодний (1903-1949)
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
2026.03.20
18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2026.03.20
16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
2026.03.20
15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
2026.03.20
11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
2026.03.20
10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом
2026.03.20
08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
2026.03.20
07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Славік Славко (1988) /
Проза
Номер 69
Автор: Славiк
Номер 69
_Пардон... міс, а що коли ми зараз станемо отут серед мосту і вдамо з себе щасливу, закохану пару ?
Ну й нахаба ! Подумала б дівчина з рудим, кучерявим волоссям, але волосся довгоногої блондинки ледь колихнувшися від повороту голови у бік чоловічого голосу прикрило куточок палаючої посмішки.
_ Ой... а... а ви з франції ? Ви француз ? Так ??? ( о !!! Який він красень !!! )
_ З Монреалю !!! - ( О !!! А вона те що треба !!! ))) Посміхнувся псевдо француз - Там також говорять на моїй рідній, по лінії матері, а батько завжди вчив мене італійської, він у мене з гангстерів... То може перенесем наше знайомство до мого номеру, а то щось тут якось холодно...
І він мов справжній джентльмен зняв свою дешеву вітрівку та поклав дівчині на плечі.
Готель, якщо його можна так назвати, знаходився неподалік, у приміщенні колишнього гуртожитку інституту механіки. Отвори та видряпані фрази на стінах були недбало заквецяні розбавленою фарбою, а східці місцями витерті до ям, запах стояв бридкий, було сиро, сіро і незатишно... Ніде не було а ні душі, про те що то готель говорили лише номерки на дверях.
_ О, 69, мій.
Двері було не замкнено.
_Проходь люба...
_ Так ви ще знаєте моє ім*я !!!
Радісно заверещала дівчинка.
_ Я все знаю, така професія... щось я вже забагато тобі розповів... Ті амо !!!
З тими словами чоловічок повалив дівчину на металеве ліжко і уп*явся в її шию, ні це не жахи, він уп*явся у шию поцілунками. Розціловува він її і роздягав, а вона тільки сопіла та позойкувала і тривало так аж поки вони не лишилися геть голі... і от та мить коли має здійснитися акт котрого добивався "мачо", коли не тут то було... а дівчина то, не зовсім і дівчина, одно слово - Екзотика... Чоловічок той, він хоч і натякав про поріднення з Бондом, тим що Джеймс, коли говорив про професію, та щось зовсім був не підготовлений ні морально, ні фізично і дівка скористалася ним "анально"...
Розповідь банальна, але і повчальна: Намагаючись одурити когось, не ведись на його простоту, сам же стаєш від того надто вразливим.
А за дверима з номером 69 довго чулися крики і зойки і сміх і плач, та ніхто того не чув і на порятунок не поспішав... оце вже жах...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Номер 69
...
...
Проза 24 апреля 2013 22:13:50Автор: Славiк
Номер 69
_Пардон... міс, а що коли ми зараз станемо отут серед мосту і вдамо з себе щасливу, закохану пару ?
Ну й нахаба ! Подумала б дівчина з рудим, кучерявим волоссям, але волосся довгоногої блондинки ледь колихнувшися від повороту голови у бік чоловічого голосу прикрило куточок палаючої посмішки.
_ Ой... а... а ви з франції ? Ви француз ? Так ??? ( о !!! Який він красень !!! )
_ З Монреалю !!! - ( О !!! А вона те що треба !!! ))) Посміхнувся псевдо француз - Там також говорять на моїй рідній, по лінії матері, а батько завжди вчив мене італійської, він у мене з гангстерів... То може перенесем наше знайомство до мого номеру, а то щось тут якось холодно...
І він мов справжній джентльмен зняв свою дешеву вітрівку та поклав дівчині на плечі.
Готель, якщо його можна так назвати, знаходився неподалік, у приміщенні колишнього гуртожитку інституту механіки. Отвори та видряпані фрази на стінах були недбало заквецяні розбавленою фарбою, а східці місцями витерті до ям, запах стояв бридкий, було сиро, сіро і незатишно... Ніде не було а ні душі, про те що то готель говорили лише номерки на дверях.
_ О, 69, мій.
Двері було не замкнено.
_Проходь люба...
_ Так ви ще знаєте моє ім*я !!!
Радісно заверещала дівчинка.
_ Я все знаю, така професія... щось я вже забагато тобі розповів... Ті амо !!!
З тими словами чоловічок повалив дівчину на металеве ліжко і уп*явся в її шию, ні це не жахи, він уп*явся у шию поцілунками. Розціловува він її і роздягав, а вона тільки сопіла та позойкувала і тривало так аж поки вони не лишилися геть голі... і от та мить коли має здійснитися акт котрого добивався "мачо", коли не тут то було... а дівчина то, не зовсім і дівчина, одно слово - Екзотика... Чоловічок той, він хоч і натякав про поріднення з Бондом, тим що Джеймс, коли говорив про професію, та щось зовсім був не підготовлений ні морально, ні фізично і дівка скористалася ним "анально"...
Розповідь банальна, але і повчальна: Намагаючись одурити когось, не ведись на його простоту, сам же стаєш від того надто вразливим.
А за дверима з номером 69 довго чулися крики і зойки і сміх і плач, та ніхто того не чув і на порятунок не поспішав... оце вже жах...
...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2774 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2774 seconds