ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Славік Славко (1988) /
Проза
Номер 69
Автор: Славiк
Номер 69
_Пардон... міс, а що коли ми зараз станемо отут серед мосту і вдамо з себе щасливу, закохану пару ?
Ну й нахаба ! Подумала б дівчина з рудим, кучерявим волоссям, але волосся довгоногої блондинки ледь колихнувшися від повороту голови у бік чоловічого голосу прикрило куточок палаючої посмішки.
_ Ой... а... а ви з франції ? Ви француз ? Так ??? ( о !!! Який він красень !!! )
_ З Монреалю !!! - ( О !!! А вона те що треба !!! ))) Посміхнувся псевдо француз - Там також говорять на моїй рідній, по лінії матері, а батько завжди вчив мене італійської, він у мене з гангстерів... То може перенесем наше знайомство до мого номеру, а то щось тут якось холодно...
І він мов справжній джентльмен зняв свою дешеву вітрівку та поклав дівчині на плечі.
Готель, якщо його можна так назвати, знаходився неподалік, у приміщенні колишнього гуртожитку інституту механіки. Отвори та видряпані фрази на стінах були недбало заквецяні розбавленою фарбою, а східці місцями витерті до ям, запах стояв бридкий, було сиро, сіро і незатишно... Ніде не було а ні душі, про те що то готель говорили лише номерки на дверях.
_ О, 69, мій.
Двері було не замкнено.
_Проходь люба...
_ Так ви ще знаєте моє ім*я !!!
Радісно заверещала дівчинка.
_ Я все знаю, така професія... щось я вже забагато тобі розповів... Ті амо !!!
З тими словами чоловічок повалив дівчину на металеве ліжко і уп*явся в її шию, ні це не жахи, він уп*явся у шию поцілунками. Розціловува він її і роздягав, а вона тільки сопіла та позойкувала і тривало так аж поки вони не лишилися геть голі... і от та мить коли має здійснитися акт котрого добивався "мачо", коли не тут то було... а дівчина то, не зовсім і дівчина, одно слово - Екзотика... Чоловічок той, він хоч і натякав про поріднення з Бондом, тим що Джеймс, коли говорив про професію, та щось зовсім був не підготовлений ні морально, ні фізично і дівка скористалася ним "анально"...
Розповідь банальна, але і повчальна: Намагаючись одурити когось, не ведись на його простоту, сам же стаєш від того надто вразливим.
А за дверима з номером 69 довго чулися крики і зойки і сміх і плач, та ніхто того не чув і на порятунок не поспішав... оце вже жах...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Номер 69
...
...
Проза 24 апреля 2013 22:13:50Автор: Славiк
Номер 69
_Пардон... міс, а що коли ми зараз станемо отут серед мосту і вдамо з себе щасливу, закохану пару ?
Ну й нахаба ! Подумала б дівчина з рудим, кучерявим волоссям, але волосся довгоногої блондинки ледь колихнувшися від повороту голови у бік чоловічого голосу прикрило куточок палаючої посмішки.
_ Ой... а... а ви з франції ? Ви француз ? Так ??? ( о !!! Який він красень !!! )
_ З Монреалю !!! - ( О !!! А вона те що треба !!! ))) Посміхнувся псевдо француз - Там також говорять на моїй рідній, по лінії матері, а батько завжди вчив мене італійської, він у мене з гангстерів... То може перенесем наше знайомство до мого номеру, а то щось тут якось холодно...
І він мов справжній джентльмен зняв свою дешеву вітрівку та поклав дівчині на плечі.
Готель, якщо його можна так назвати, знаходився неподалік, у приміщенні колишнього гуртожитку інституту механіки. Отвори та видряпані фрази на стінах були недбало заквецяні розбавленою фарбою, а східці місцями витерті до ям, запах стояв бридкий, було сиро, сіро і незатишно... Ніде не було а ні душі, про те що то готель говорили лише номерки на дверях.
_ О, 69, мій.
Двері було не замкнено.
_Проходь люба...
_ Так ви ще знаєте моє ім*я !!!
Радісно заверещала дівчинка.
_ Я все знаю, така професія... щось я вже забагато тобі розповів... Ті амо !!!
З тими словами чоловічок повалив дівчину на металеве ліжко і уп*явся в її шию, ні це не жахи, він уп*явся у шию поцілунками. Розціловува він її і роздягав, а вона тільки сопіла та позойкувала і тривало так аж поки вони не лишилися геть голі... і от та мить коли має здійснитися акт котрого добивався "мачо", коли не тут то було... а дівчина то, не зовсім і дівчина, одно слово - Екзотика... Чоловічок той, він хоч і натякав про поріднення з Бондом, тим що Джеймс, коли говорив про професію, та щось зовсім був не підготовлений ні морально, ні фізично і дівка скористалася ним "анально"...
Розповідь банальна, але і повчальна: Намагаючись одурити когось, не ведись на його простоту, сам же стаєш від того надто вразливим.
А за дверима з номером 69 довго чулися крики і зойки і сміх і плач, та ніхто того не чув і на порятунок не поспішав... оце вже жах...
...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.082 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.082 seconds