Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
2026.05.18
11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
2026.05.18
11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
2026.05.18
11:26
Ось новий вірш Артура Курдіновського:
Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Зму
2026.05.18
11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
2026.05.18
09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
2026.05.18
09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
2026.05.18
06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
2026.05.18
02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм.
Насвинячити здатна лише людина.
У собачої радості людське обличчя.
Не все те зелень, що у салаті.
Ціна питання зняла питання ціни.
Від зайвої чарки ніхто не застрахований.
Гірше за погану гор
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
2026.05.17
22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
2026.05.17
19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
2026.05.17
17:44
Втомився украй, не спавши, зовсім не
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
2026.05.17
17:02
Нелегко живеться бідним жебракам на світі.
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
2026.05.17
11:34
Я хочу заховатись у світах,
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Насипаний (1967) /
Проза
Сміх крізь сльози або Медицина (гумореска)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сміх крізь сльози або Медицина (гумореска)
Багато чого сказано вже про нашу медицину. Не тільки про її досягнення і біди. Але й про веселі моменти життя.
Підходить якось сусіда і питає: - В тебе знайомі медики є? – Та є один, кажу. – Нормальний? – Звичайно. Безкоштовним дохтором робить. – Ну, якщо безкоштовним, то, певно, слабенький? – Та ні, нормальний. – А він по яких органах? – Та по всіх відразу. – Такого не буває. – Як не буває? Паталогоанатом він.
Часом дивуєшся із дітей. А буває, що й цілком доросла пані може здивувати. Каже: цікаво. Як у мене може бути на праве око «мінус три», а на ліве – «мінус два», якщо тепер літо?
Заходить знайомий до сусіда, а той випиває. Питає: - Ти, що робиш? – Не бачиш. Науковий експеримент ставлю. У мене зараз 37,2, а горілка має 40 градусів. От я і досліджую, скільки треба випити, щоби піднялася до 39 або до 40.
Або ж цілком життєвий приклад. Дзвонить жіночка у «швидку». У мене головний біль і тиск. – А температура у вас яка? – У нас? Нормальна, кімнатна.
Або ж істина, котру важко заперечити. - Лікарю, які фрукти та овочі? Та він принципово не може бути вегетаріанцем. – Чого? – Бо у нього прізвище Вовк!
Колега по роботі колись спитав: - У тебе теща що робить? – Лікує. - кажу. – А ким працює: лікарем, медсестрою? – Та ні, кажу. Вона у мене пиявка. Кров ссе.
Бувають і кумедніші варіанти. – Лікарю, у мене серце болить! – Тоді вам треба догори. – Куди догори, на небо? – Спочатку догори, на другий поверх. Там кардіолог.
Або ж позитивні новини. – Ви мені казали замість пігулок їсти багато яблук, щоби пройшли проблеми із серцем, нирками і печінкою. Цілими днями їм. Тепер бігаю, як дитина! – От бачите, як організм оновлюється, очищається! Значить, тепер проблем нема? – Та не зовсім. Тепер проблема зі шлунком. Я ж у туалет бігаю.
А буває ще й не таке. Приходить дядько до лікаря і питає: - Ну що, ви все-таки знайшли у мене якусь патологію? Лікар подумав і каже: - Знайшов! У вас патологічна жадібність. – Чого це? – Бо вже п’ятий раз до мене приходите і без нічого.
Або взагалі трагікомічне. – А що у вас є від серця? – Та є різне. Вам для кого? – Для тещі. - А що саме треба? – Та щось таке надійне …
Але наша медицина – то не тільки сміх крізь сльози, але й щось парадоксальне. Як сказав один турист із Канади: як можуть бути нормальними ваші лікарі, котрі працюють за зовсім ненормальну зарплатню?
Підходить якось сусіда і питає: - В тебе знайомі медики є? – Та є один, кажу. – Нормальний? – Звичайно. Безкоштовним дохтором робить. – Ну, якщо безкоштовним, то, певно, слабенький? – Та ні, нормальний. – А він по яких органах? – Та по всіх відразу. – Такого не буває. – Як не буває? Паталогоанатом він.
Часом дивуєшся із дітей. А буває, що й цілком доросла пані може здивувати. Каже: цікаво. Як у мене може бути на праве око «мінус три», а на ліве – «мінус два», якщо тепер літо?
Заходить знайомий до сусіда, а той випиває. Питає: - Ти, що робиш? – Не бачиш. Науковий експеримент ставлю. У мене зараз 37,2, а горілка має 40 градусів. От я і досліджую, скільки треба випити, щоби піднялася до 39 або до 40.
Або ж цілком життєвий приклад. Дзвонить жіночка у «швидку». У мене головний біль і тиск. – А температура у вас яка? – У нас? Нормальна, кімнатна.
Або ж істина, котру важко заперечити. - Лікарю, які фрукти та овочі? Та він принципово не може бути вегетаріанцем. – Чого? – Бо у нього прізвище Вовк!
Колега по роботі колись спитав: - У тебе теща що робить? – Лікує. - кажу. – А ким працює: лікарем, медсестрою? – Та ні, кажу. Вона у мене пиявка. Кров ссе.
Бувають і кумедніші варіанти. – Лікарю, у мене серце болить! – Тоді вам треба догори. – Куди догори, на небо? – Спочатку догори, на другий поверх. Там кардіолог.
Або ж позитивні новини. – Ви мені казали замість пігулок їсти багато яблук, щоби пройшли проблеми із серцем, нирками і печінкою. Цілими днями їм. Тепер бігаю, як дитина! – От бачите, як організм оновлюється, очищається! Значить, тепер проблем нема? – Та не зовсім. Тепер проблема зі шлунком. Я ж у туалет бігаю.
А буває ще й не таке. Приходить дядько до лікаря і питає: - Ну що, ви все-таки знайшли у мене якусь патологію? Лікар подумав і каже: - Знайшов! У вас патологічна жадібність. – Чого це? – Бо вже п’ятий раз до мене приходите і без нічого.
Або взагалі трагікомічне. – А що у вас є від серця? – Та є різне. Вам для кого? – Для тещі. - А що саме треба? – Та щось таке надійне …
Але наша медицина – то не тільки сміх крізь сльози, але й щось парадоксальне. Як сказав один турист із Канади: як можуть бути нормальними ваші лікарі, котрі працюють за зовсім ненормальну зарплатню?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
