Чиновник діда став питать в селі:
- Ну, як життя? На краще чи таке ж?
Чи легше стало жити на землі?
А дід киває лиш: - Усе більш-менш.

- Ви гляньте цифри! Є прогрес, еге ж!
Дохід росте. Щось ліпше врешті-решт.
Вже менше хабарів, злодійства теж.
А дід своєї «гне»: - Та так. Більш-менш.

Питає діда той про те, про се.
Старий киває лиш: - Так,так. Авжеж.
Чиновник враз замовк: - Чого ви все ж
На всі питання кажете «більш-менш»?

А дід всміхнувся хитро: - Так і є.
На всі питання я не відповім.
Бо мудрі кажуть – кожному своє!
Яке життя, - такий гіркий і світ.

Сказав: більш-менш. Бо думаю собі,
Куди йдемо? Куди то вітер дме?
Чогось то ціни стали трохи більш,
Платня така ж. А пенсії все менш?

Все ніби добре. Вам таки видніш.
Направду, все ж як було, те саме:
В чиїхсь кишенях грошей стало більш.
А в інших, прошу пана, значно менш.

Воно не дуже зараз, певно, й гірш.
Газети пишуть: криза он без меж.
Тому то стали люди пити більш.
А їсти, звісно, стали значно менш.

Злодійства менше кажете, та де ж?
То вам приснилось щось таке скоріш.
Бо ловлять, певно, нині трохи менш.
Крадуть, це точно знаю, значно більш.

Тому й більш-менш. Бо люд - ні бе ні ме.
Беруть, деруть і рвуть усе собі…
А хабарів тепер ніяк не менш, -
Лиш тільки суми стали значно більш!