Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.28
10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
2025.11.28
06:14
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
2025.11.28
03:57
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
2025.11.27
19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
2025.11.27
18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
2025.11.27
12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
2025.11.27
10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
2025.11.27
09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
2025.11.27
09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
2025.11.27
07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
2025.11.27
06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
2025.11.26
16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
2025.11.26
15:35
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
2025.11.26
13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
2025.11.26
12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
2025.11.26
11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Проза
Про плотське кохання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про плотське кохання
Дружина одного купця попросила: _ Розкажи нам про плотське кохання. І грек розповів: _ Чоловіки і жінки шепочуться між собою, тому що вони перетворюють священній жест на гріховний акт. Таким є світ, у якому ми живемо. І небезпечно намагатися змінити його нинішню реальність. Проте непокора може стати чеснотою, коли ми навчимося застосовувати її.
Якщо поєднуються лише тіла, секс не існує _ існує лише втіха. Плотське кохання, в духовному поєднанні, перебуває дуже далеко від втіхи. У ньому поєднуєтся розлабленність і напруга, біль і радість, боязкість і мужність, що штовхає нас далеко за прийняті межі. Як об*єднати в симфонію стільки протележних станів? Для цього існує лише один спосіб: віддатися. Бо віддатися означає: " Я тобі довіряю".
Годі уявити соби, що відбувається, якщо ми дозволимо собі поєднати не тільки наші тіла, а й наші душі. Отже, виходьмо разом на небезпечну дорогу "віддатися". Хоч вона й небезпечна, вона єдина, яка дозволить нам пройти по собі. І хоч це й спричинить великі перетворення в нашому світі, не біймося щось загубити _ бо ми досягнемо стану повного кохання й відчинимо двері, які дозволять поєднати тіло з духом.
Забудьмо те, чого нас навчали: про те, що благородно давати й принизливо отримувати. Бо для більшості людей великодушність полягає в тому, щоб давати. Але одержувати _ це також акт любові. Дозволити іншому зробити нас щасливим і його.
У сексуальному акті, коли ми надто великодушні й наша головна турбота _ догодити партнерові, наша втіха може зменшитися або й зовсім зійти нанівець. Колі ми спроможні давати й одержувати однаково затято, тіло стає напруженним, як тятива лука, але розум розслаблюється, як стріла, що готова вилетіти. Мозок більше не керує процесом, єдиним провідніком залишається інстинкт. Тіло й душа зустрічаються, й Божественна Енергія вибухає. І не тільки в тих частинах організму, які більшість людей вважають єротичними. Кожна волосинка на голові, кожен клаптик шкіри випромінює світло іншого кольору, сприяючого тому, щоб дві річки злилися в одну, могутнішу і гарнішу.
Усе духовне виражає себе у видимій формі, усе видиме перетворюється на духовну енергію. Усе дозволяється, якщо все приймається. Любов іноді стомлюється говорити лише мовою ніжності. Тоді ми дозволяємо, щоб вона виразила себе в усьому блиску, палаючи, як сонце, й руйнуючи ліс своїм вітром. Якщо один із партнерів віддається цілком, другий зробить те саме _ тоді сором перетвориться на цікавість. А цікавість спонукає нас дослідити в собі все те, чого ми раніше не знали.
Ми намагаємося дивитись на секс, як на жертвоприношення.
Ритуал перетворення. Як і в кожному ритуалі, екстаз присутній і звеличує фінал. Але він не єдина мета. Набагато важливіше подолати з партнером дорогу, яка привела на невідому територію, де ми знайшли золото, ладан и мирру.
Надайте священному зміст священного. Іноді трапляються хвилини сумніву, але завжди слід пам*ятати: ми не самотні в ці хвилини - обидві сторони відчувають те саме. Відкривайте без страху скриньку своїх фантазій. Мужність одного стимулює хоробрість другого. І справжні закохані зможуть увійти в сад краси без страху, що їх осудять. Тепер ітиметься не про зустріч двох тіл і двух душ, а про єдине джерело звідки б*є справжня вода життя.
Зорі милуватимуться вашими голими тілами, і вони не знатимуть сорому. Пташки літатимуть близько, і закохані наслідуватимуть пурхання їхніх крил.
Дикі звірі наближатимуться до вас з осторогою, бо те, що вони побачать, також буде виявом життя дикого. Й вони нахилятимуть голови на знак поваги й покори. І час перестане існувати. Бо на землі втіхи, де народжується справжне кохання, усе нескінченне.
Якщо поєднуються лише тіла, секс не існує _ існує лише втіха. Плотське кохання, в духовному поєднанні, перебуває дуже далеко від втіхи. У ньому поєднуєтся розлабленність і напруга, біль і радість, боязкість і мужність, що штовхає нас далеко за прийняті межі. Як об*єднати в симфонію стільки протележних станів? Для цього існує лише один спосіб: віддатися. Бо віддатися означає: " Я тобі довіряю".
Годі уявити соби, що відбувається, якщо ми дозволимо собі поєднати не тільки наші тіла, а й наші душі. Отже, виходьмо разом на небезпечну дорогу "віддатися". Хоч вона й небезпечна, вона єдина, яка дозволить нам пройти по собі. І хоч це й спричинить великі перетворення в нашому світі, не біймося щось загубити _ бо ми досягнемо стану повного кохання й відчинимо двері, які дозволять поєднати тіло з духом.
Забудьмо те, чого нас навчали: про те, що благородно давати й принизливо отримувати. Бо для більшості людей великодушність полягає в тому, щоб давати. Але одержувати _ це також акт любові. Дозволити іншому зробити нас щасливим і його.
У сексуальному акті, коли ми надто великодушні й наша головна турбота _ догодити партнерові, наша втіха може зменшитися або й зовсім зійти нанівець. Колі ми спроможні давати й одержувати однаково затято, тіло стає напруженним, як тятива лука, але розум розслаблюється, як стріла, що готова вилетіти. Мозок більше не керує процесом, єдиним провідніком залишається інстинкт. Тіло й душа зустрічаються, й Божественна Енергія вибухає. І не тільки в тих частинах організму, які більшість людей вважають єротичними. Кожна волосинка на голові, кожен клаптик шкіри випромінює світло іншого кольору, сприяючого тому, щоб дві річки злилися в одну, могутнішу і гарнішу.
Усе духовне виражає себе у видимій формі, усе видиме перетворюється на духовну енергію. Усе дозволяється, якщо все приймається. Любов іноді стомлюється говорити лише мовою ніжності. Тоді ми дозволяємо, щоб вона виразила себе в усьому блиску, палаючи, як сонце, й руйнуючи ліс своїм вітром. Якщо один із партнерів віддається цілком, другий зробить те саме _ тоді сором перетвориться на цікавість. А цікавість спонукає нас дослідити в собі все те, чого ми раніше не знали.
Ми намагаємося дивитись на секс, як на жертвоприношення.
Ритуал перетворення. Як і в кожному ритуалі, екстаз присутній і звеличує фінал. Але він не єдина мета. Набагато важливіше подолати з партнером дорогу, яка привела на невідому територію, де ми знайшли золото, ладан и мирру.
Надайте священному зміст священного. Іноді трапляються хвилини сумніву, але завжди слід пам*ятати: ми не самотні в ці хвилини - обидві сторони відчувають те саме. Відкривайте без страху скриньку своїх фантазій. Мужність одного стимулює хоробрість другого. І справжні закохані зможуть увійти в сад краси без страху, що їх осудять. Тепер ітиметься не про зустріч двох тіл і двух душ, а про єдине джерело звідки б*є справжня вода життя.
Зорі милуватимуться вашими голими тілами, і вони не знатимуть сорому. Пташки літатимуть близько, і закохані наслідуватимуть пурхання їхніх крил.
Дикі звірі наближатимуться до вас з осторогою, бо те, що вони побачать, також буде виявом життя дикого. Й вони нахилятимуть голови на знак поваги й покори. І час перестане існувати. Бо на землі втіхи, де народжується справжне кохання, усе нескінченне.
Текст записано на на пергаменті, приблизно 1307 року християнської ери. Про це і розповів вам.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
