Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомим чужинцем, супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже п
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомим чужинцем, супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже п
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
2026.06.11
13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Проза
Про плотське кохання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про плотське кохання
Дружина одного купця попросила: _ Розкажи нам про плотське кохання. І грек розповів: _ Чоловіки і жінки шепочуться між собою, тому що вони перетворюють священній жест на гріховний акт. Таким є світ, у якому ми живемо. І небезпечно намагатися змінити його нинішню реальність. Проте непокора може стати чеснотою, коли ми навчимося застосовувати її.
Якщо поєднуються лише тіла, секс не існує _ існує лише втіха. Плотське кохання, в духовному поєднанні, перебуває дуже далеко від втіхи. У ньому поєднуєтся розлабленність і напруга, біль і радість, боязкість і мужність, що штовхає нас далеко за прийняті межі. Як об*єднати в симфонію стільки протележних станів? Для цього існує лише один спосіб: віддатися. Бо віддатися означає: " Я тобі довіряю".
Годі уявити соби, що відбувається, якщо ми дозволимо собі поєднати не тільки наші тіла, а й наші душі. Отже, виходьмо разом на небезпечну дорогу "віддатися". Хоч вона й небезпечна, вона єдина, яка дозволить нам пройти по собі. І хоч це й спричинить великі перетворення в нашому світі, не біймося щось загубити _ бо ми досягнемо стану повного кохання й відчинимо двері, які дозволять поєднати тіло з духом.
Забудьмо те, чого нас навчали: про те, що благородно давати й принизливо отримувати. Бо для більшості людей великодушність полягає в тому, щоб давати. Але одержувати _ це також акт любові. Дозволити іншому зробити нас щасливим і його.
У сексуальному акті, коли ми надто великодушні й наша головна турбота _ догодити партнерові, наша втіха може зменшитися або й зовсім зійти нанівець. Колі ми спроможні давати й одержувати однаково затято, тіло стає напруженним, як тятива лука, але розум розслаблюється, як стріла, що готова вилетіти. Мозок більше не керує процесом, єдиним провідніком залишається інстинкт. Тіло й душа зустрічаються, й Божественна Енергія вибухає. І не тільки в тих частинах організму, які більшість людей вважають єротичними. Кожна волосинка на голові, кожен клаптик шкіри випромінює світло іншого кольору, сприяючого тому, щоб дві річки злилися в одну, могутнішу і гарнішу.
Усе духовне виражає себе у видимій формі, усе видиме перетворюється на духовну енергію. Усе дозволяється, якщо все приймається. Любов іноді стомлюється говорити лише мовою ніжності. Тоді ми дозволяємо, щоб вона виразила себе в усьому блиску, палаючи, як сонце, й руйнуючи ліс своїм вітром. Якщо один із партнерів віддається цілком, другий зробить те саме _ тоді сором перетвориться на цікавість. А цікавість спонукає нас дослідити в собі все те, чого ми раніше не знали.
Ми намагаємося дивитись на секс, як на жертвоприношення.
Ритуал перетворення. Як і в кожному ритуалі, екстаз присутній і звеличує фінал. Але він не єдина мета. Набагато важливіше подолати з партнером дорогу, яка привела на невідому територію, де ми знайшли золото, ладан и мирру.
Надайте священному зміст священного. Іноді трапляються хвилини сумніву, але завжди слід пам*ятати: ми не самотні в ці хвилини - обидві сторони відчувають те саме. Відкривайте без страху скриньку своїх фантазій. Мужність одного стимулює хоробрість другого. І справжні закохані зможуть увійти в сад краси без страху, що їх осудять. Тепер ітиметься не про зустріч двох тіл і двух душ, а про єдине джерело звідки б*є справжня вода життя.
Зорі милуватимуться вашими голими тілами, і вони не знатимуть сорому. Пташки літатимуть близько, і закохані наслідуватимуть пурхання їхніх крил.
Дикі звірі наближатимуться до вас з осторогою, бо те, що вони побачать, також буде виявом життя дикого. Й вони нахилятимуть голови на знак поваги й покори. І час перестане існувати. Бо на землі втіхи, де народжується справжне кохання, усе нескінченне.
Якщо поєднуються лише тіла, секс не існує _ існує лише втіха. Плотське кохання, в духовному поєднанні, перебуває дуже далеко від втіхи. У ньому поєднуєтся розлабленність і напруга, біль і радість, боязкість і мужність, що штовхає нас далеко за прийняті межі. Як об*єднати в симфонію стільки протележних станів? Для цього існує лише один спосіб: віддатися. Бо віддатися означає: " Я тобі довіряю".
Годі уявити соби, що відбувається, якщо ми дозволимо собі поєднати не тільки наші тіла, а й наші душі. Отже, виходьмо разом на небезпечну дорогу "віддатися". Хоч вона й небезпечна, вона єдина, яка дозволить нам пройти по собі. І хоч це й спричинить великі перетворення в нашому світі, не біймося щось загубити _ бо ми досягнемо стану повного кохання й відчинимо двері, які дозволять поєднати тіло з духом.
Забудьмо те, чого нас навчали: про те, що благородно давати й принизливо отримувати. Бо для більшості людей великодушність полягає в тому, щоб давати. Але одержувати _ це також акт любові. Дозволити іншому зробити нас щасливим і його.
У сексуальному акті, коли ми надто великодушні й наша головна турбота _ догодити партнерові, наша втіха може зменшитися або й зовсім зійти нанівець. Колі ми спроможні давати й одержувати однаково затято, тіло стає напруженним, як тятива лука, але розум розслаблюється, як стріла, що готова вилетіти. Мозок більше не керує процесом, єдиним провідніком залишається інстинкт. Тіло й душа зустрічаються, й Божественна Енергія вибухає. І не тільки в тих частинах організму, які більшість людей вважають єротичними. Кожна волосинка на голові, кожен клаптик шкіри випромінює світло іншого кольору, сприяючого тому, щоб дві річки злилися в одну, могутнішу і гарнішу.
Усе духовне виражає себе у видимій формі, усе видиме перетворюється на духовну енергію. Усе дозволяється, якщо все приймається. Любов іноді стомлюється говорити лише мовою ніжності. Тоді ми дозволяємо, щоб вона виразила себе в усьому блиску, палаючи, як сонце, й руйнуючи ліс своїм вітром. Якщо один із партнерів віддається цілком, другий зробить те саме _ тоді сором перетвориться на цікавість. А цікавість спонукає нас дослідити в собі все те, чого ми раніше не знали.
Ми намагаємося дивитись на секс, як на жертвоприношення.
Ритуал перетворення. Як і в кожному ритуалі, екстаз присутній і звеличує фінал. Але він не єдина мета. Набагато важливіше подолати з партнером дорогу, яка привела на невідому територію, де ми знайшли золото, ладан и мирру.
Надайте священному зміст священного. Іноді трапляються хвилини сумніву, але завжди слід пам*ятати: ми не самотні в ці хвилини - обидві сторони відчувають те саме. Відкривайте без страху скриньку своїх фантазій. Мужність одного стимулює хоробрість другого. І справжні закохані зможуть увійти в сад краси без страху, що їх осудять. Тепер ітиметься не про зустріч двох тіл і двух душ, а про єдине джерело звідки б*є справжня вода життя.
Зорі милуватимуться вашими голими тілами, і вони не знатимуть сорому. Пташки літатимуть близько, і закохані наслідуватимуть пурхання їхніх крил.
Дикі звірі наближатимуться до вас з осторогою, бо те, що вони побачать, також буде виявом життя дикого. Й вони нахилятимуть голови на знак поваги й покори. І час перестане існувати. Бо на землі втіхи, де народжується справжне кохання, усе нескінченне.
Текст записано на на пергаменті, приблизно 1307 року християнської ери. Про це і розповів вам.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
