Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.12
22:25
Із Леоніда Сергєєва
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
2026.01.12
20:10
І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
2026.01.12
15:27
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
2026.01.12
14:59
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
2026.01.12
10:43
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
2026.01.12
10:11
Ярослав Чорногуз
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
2026.01.12
07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
2026.01.12
00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
2026.01.11
23:54
Коли зламалася востаннє — Вона втратила змогу кричати. Натягнула посмішку, мов струни гітари, Та почала вдавати.
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
2026.01.11
21:20
Як лазуровий мій будильник
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
2026.01.11
18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
2026.01.11
17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
2026.01.11
17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
2026.01.11
13:38
автор Артур Курдіновський
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
2026.01.11
11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Проза
Про плотське кохання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про плотське кохання
Дружина одного купця попросила: _ Розкажи нам про плотське кохання. І грек розповів: _ Чоловіки і жінки шепочуться між собою, тому що вони перетворюють священній жест на гріховний акт. Таким є світ, у якому ми живемо. І небезпечно намагатися змінити його нинішню реальність. Проте непокора може стати чеснотою, коли ми навчимося застосовувати її.
Якщо поєднуються лише тіла, секс не існує _ існує лише втіха. Плотське кохання, в духовному поєднанні, перебуває дуже далеко від втіхи. У ньому поєднуєтся розлабленність і напруга, біль і радість, боязкість і мужність, що штовхає нас далеко за прийняті межі. Як об*єднати в симфонію стільки протележних станів? Для цього існує лише один спосіб: віддатися. Бо віддатися означає: " Я тобі довіряю".
Годі уявити соби, що відбувається, якщо ми дозволимо собі поєднати не тільки наші тіла, а й наші душі. Отже, виходьмо разом на небезпечну дорогу "віддатися". Хоч вона й небезпечна, вона єдина, яка дозволить нам пройти по собі. І хоч це й спричинить великі перетворення в нашому світі, не біймося щось загубити _ бо ми досягнемо стану повного кохання й відчинимо двері, які дозволять поєднати тіло з духом.
Забудьмо те, чого нас навчали: про те, що благородно давати й принизливо отримувати. Бо для більшості людей великодушність полягає в тому, щоб давати. Але одержувати _ це також акт любові. Дозволити іншому зробити нас щасливим і його.
У сексуальному акті, коли ми надто великодушні й наша головна турбота _ догодити партнерові, наша втіха може зменшитися або й зовсім зійти нанівець. Колі ми спроможні давати й одержувати однаково затято, тіло стає напруженним, як тятива лука, але розум розслаблюється, як стріла, що готова вилетіти. Мозок більше не керує процесом, єдиним провідніком залишається інстинкт. Тіло й душа зустрічаються, й Божественна Енергія вибухає. І не тільки в тих частинах організму, які більшість людей вважають єротичними. Кожна волосинка на голові, кожен клаптик шкіри випромінює світло іншого кольору, сприяючого тому, щоб дві річки злилися в одну, могутнішу і гарнішу.
Усе духовне виражає себе у видимій формі, усе видиме перетворюється на духовну енергію. Усе дозволяється, якщо все приймається. Любов іноді стомлюється говорити лише мовою ніжності. Тоді ми дозволяємо, щоб вона виразила себе в усьому блиску, палаючи, як сонце, й руйнуючи ліс своїм вітром. Якщо один із партнерів віддається цілком, другий зробить те саме _ тоді сором перетвориться на цікавість. А цікавість спонукає нас дослідити в собі все те, чого ми раніше не знали.
Ми намагаємося дивитись на секс, як на жертвоприношення.
Ритуал перетворення. Як і в кожному ритуалі, екстаз присутній і звеличує фінал. Але він не єдина мета. Набагато важливіше подолати з партнером дорогу, яка привела на невідому територію, де ми знайшли золото, ладан и мирру.
Надайте священному зміст священного. Іноді трапляються хвилини сумніву, але завжди слід пам*ятати: ми не самотні в ці хвилини - обидві сторони відчувають те саме. Відкривайте без страху скриньку своїх фантазій. Мужність одного стимулює хоробрість другого. І справжні закохані зможуть увійти в сад краси без страху, що їх осудять. Тепер ітиметься не про зустріч двох тіл і двух душ, а про єдине джерело звідки б*є справжня вода життя.
Зорі милуватимуться вашими голими тілами, і вони не знатимуть сорому. Пташки літатимуть близько, і закохані наслідуватимуть пурхання їхніх крил.
Дикі звірі наближатимуться до вас з осторогою, бо те, що вони побачать, також буде виявом життя дикого. Й вони нахилятимуть голови на знак поваги й покори. І час перестане існувати. Бо на землі втіхи, де народжується справжне кохання, усе нескінченне.
Якщо поєднуються лише тіла, секс не існує _ існує лише втіха. Плотське кохання, в духовному поєднанні, перебуває дуже далеко від втіхи. У ньому поєднуєтся розлабленність і напруга, біль і радість, боязкість і мужність, що штовхає нас далеко за прийняті межі. Як об*єднати в симфонію стільки протележних станів? Для цього існує лише один спосіб: віддатися. Бо віддатися означає: " Я тобі довіряю".
Годі уявити соби, що відбувається, якщо ми дозволимо собі поєднати не тільки наші тіла, а й наші душі. Отже, виходьмо разом на небезпечну дорогу "віддатися". Хоч вона й небезпечна, вона єдина, яка дозволить нам пройти по собі. І хоч це й спричинить великі перетворення в нашому світі, не біймося щось загубити _ бо ми досягнемо стану повного кохання й відчинимо двері, які дозволять поєднати тіло з духом.
Забудьмо те, чого нас навчали: про те, що благородно давати й принизливо отримувати. Бо для більшості людей великодушність полягає в тому, щоб давати. Але одержувати _ це також акт любові. Дозволити іншому зробити нас щасливим і його.
У сексуальному акті, коли ми надто великодушні й наша головна турбота _ догодити партнерові, наша втіха може зменшитися або й зовсім зійти нанівець. Колі ми спроможні давати й одержувати однаково затято, тіло стає напруженним, як тятива лука, але розум розслаблюється, як стріла, що готова вилетіти. Мозок більше не керує процесом, єдиним провідніком залишається інстинкт. Тіло й душа зустрічаються, й Божественна Енергія вибухає. І не тільки в тих частинах організму, які більшість людей вважають єротичними. Кожна волосинка на голові, кожен клаптик шкіри випромінює світло іншого кольору, сприяючого тому, щоб дві річки злилися в одну, могутнішу і гарнішу.
Усе духовне виражає себе у видимій формі, усе видиме перетворюється на духовну енергію. Усе дозволяється, якщо все приймається. Любов іноді стомлюється говорити лише мовою ніжності. Тоді ми дозволяємо, щоб вона виразила себе в усьому блиску, палаючи, як сонце, й руйнуючи ліс своїм вітром. Якщо один із партнерів віддається цілком, другий зробить те саме _ тоді сором перетвориться на цікавість. А цікавість спонукає нас дослідити в собі все те, чого ми раніше не знали.
Ми намагаємося дивитись на секс, як на жертвоприношення.
Ритуал перетворення. Як і в кожному ритуалі, екстаз присутній і звеличує фінал. Але він не єдина мета. Набагато важливіше подолати з партнером дорогу, яка привела на невідому територію, де ми знайшли золото, ладан и мирру.
Надайте священному зміст священного. Іноді трапляються хвилини сумніву, але завжди слід пам*ятати: ми не самотні в ці хвилини - обидві сторони відчувають те саме. Відкривайте без страху скриньку своїх фантазій. Мужність одного стимулює хоробрість другого. І справжні закохані зможуть увійти в сад краси без страху, що їх осудять. Тепер ітиметься не про зустріч двох тіл і двух душ, а про єдине джерело звідки б*є справжня вода життя.
Зорі милуватимуться вашими голими тілами, і вони не знатимуть сорому. Пташки літатимуть близько, і закохані наслідуватимуть пурхання їхніх крил.
Дикі звірі наближатимуться до вас з осторогою, бо те, що вони побачать, також буде виявом життя дикого. Й вони нахилятимуть голови на знак поваги й покори. І час перестане існувати. Бо на землі втіхи, де народжується справжне кохання, усе нескінченне.
Текст записано на на пергаменті, приблизно 1307 року християнської ери. Про це і розповів вам.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
