« Тогда принял Бог человека как творение неопределенного образа и, поставив его в центре мира, сказал: "…Я ставлю тебя в центре мира, чтобы оттуда тебе было удобнее обозревать все, что есть в мире. Я не сделал тебя ни небесным, ни земным, ни смертным, ни бессмертным, чтобы ты сам, свободный и славный мастер, сформировал себя в образе, который ты предпочитаешь. Ты можешь переродиться в низшие, неразумные существа, но можешь переродиться по велению своей души и в высшие божественные. О, высшая щедрость Бога-отца! О высшее и восхитительное счастье человека, которому дано владеть тем, чем пожелает, и быть тем, чем хочет!"»

Пико делла Мирандолы «Речь о достоинстве человека»

Одного разу діти запитали у татуся: Чому деякі люди домагаються більшого успіху, ніж інші?
Батько подивився до дітей і відповів: Успіх не залежить від того, визнають його інші чи не визнають. Він є результатом того, що ви задумали. Коли прийде пора збірати врожай, кожен може сказати собі самому: "Мені вдалося". Ви спромоглися закінчити те, що почали, попри те, що вам не вдалося передбачити всіх перешкод, які зустрілися на вашому шляху. А коли ваш єнтузіазм закінчується через труднощі, ві звертаєтеся до дисципліни. Коли буває таке, що дисципліна загрожувала покинути вас, ви використовували час для необхідного відпочинку і щоб обміркувати кроки, які доведеться зробити в майбутньому. І це дуже добре, адже ви недозволили поразкам, які неминучі для кожного, хто чимось ризикує, паралізувати себе. Ви не думали про те, що ви втратите, коли у вас виникла ідея, яка себе не виправдила, певного часу... Ви не зупинилися, коли мали хвилини слави, бо мети ще не було досягнуто. Коли ви зрозуміли, що вам доведеться просити допомоги, ви не відчули себе приниженим. А коли довідувалися, що хтось потребує допомоги, ви показали все, чого навчилися, не прагнучи відкрити таємниці, якими користувалися інші. Для того хто постукає в двері, вони відчиняться. Хто просить, знає, що отримає. Хто втішає, знає, що втішать і його. Навіть якщо це відбудеться тоді, коли ви чекаєте, рано чи пізно вам пощастить побачити плоди того, чим ви щедро й великодушно ділилися. Успіх приходить до тих, хто не гає часу, порівнюючи те, що він робить, із тим, що роблять інші. Він заходить у дім до того, хто щодня каже: " Тобі, я відам усе найкраще з того, що в мене є".
Люди, які прагнуть лише успіху, майже ніколи не домагаються його, бо він є не метою в собі, а наслідком. Одержимість не допомогає ні в чому, вона переплутує дороги й кінець кінцем забирає втіху - життя. Навіть увесь світ, який має купу золота, яку тільки ви можете собі уявити, не можна вважати багатим. Богатим є той, хто перебуває в контакті з енергією Любові в кожну мить існування. Важливо завжди зберігати в уяві свою мету. Але, коли ви просуваєтесь вперед, вам ніколи не варто вряди-годи зупинятися й роздивлятися навколо. За кожним кроком дороги ви можете бачити трохи далі - користуйтеся цим, щоб відкривати речі, яких ви досі не помічали. У такі хвилини важливо подумати: " Чи мої цінності недоторкані? Чи я намагаюся догодити іншим і зробити те, чого чекають вони від мене, або я цілком переконаний, що моя праця є виразом моєї душі й мого запалу. Я прагну досягти успіху за будь-яку ціну, або хочу себе вважати особою успішною, тому що наповнюю всі свої дні Любов*ю? Наповнення себе Любов*ю, саме в цьому полягає успіх - збагатити Любов*ю свое життя, а не напхати свої скрині золотом. Чодовік мjже сказати: " Я застосую свої гроші для того, щоб сіяти, обробляти поле, збирати врожай і наповнювати свої житниці плодами врожаю, аби мені нічого не бракувало". Але, з*являється Небажана Гостя й усі його зусилля стають марними.
Той, хто має вуха, не хай слухає, а той хто має очі - побачить.
Не намагайтеся скорочувати собі шлях, а проходьте його так, щоб кожна ваша дія залишала землю твердішою, а краєвид гарнішим.
Не намагайтеся бути Володарем Часу. Але, важливо бути Господарем свого життя. Якщо ви зберете раніше посіяні вами плоди, вони будуть зеленими й не подарують втіхи нікому. Якщо, зі страху чи через невпевненність ви відкладете Дар на потім, ваші плоди погниють. тому шануйте час між сівбою та збиранням врожаю. А потім чекайте чуда перетворення. Воно справдиться. Поки слова затримуються в горлі, їх не можна назвати поемою. Поки нитки не з*єднуються руками тих, хто з ними працює, їх не можна назвати тканиною.
Коли настає хвилина показати іншим свій Дар, усі проймаються захватом і кажуть, розмовляючи між собою: " Перед нами чоловік успіху, бо всі прагнуть його праці". Майже ніхто не поцікавиться, яких зусиль потрібно йому було, щоб здобути їх. Той, хто працював із Любовью, домагається, завжди,надзвичайної краси зробленного ним, що її не кожному можна побачити очима. Успіх, коли він приходить - здається чимось надприроднім у світі. А проте, якби хтось наважився запитати, творець успіху йому відповів би : я думав усе покинути, мені здавалося, що Бог мене не слухає(Прости мене, Боже!), багато разів мені доводилося змінити напрямок мого руху, а іноді я навіть сходив з дороги. Але попри все я знову рушав уперед, бо був переконаний, що немає іншого шляху прожити моє життя. Слава Тобі, Боже наш, я навчився розуміти, що мости випробувань потрібно переходити, після чого їх потрібно руйнувати.
Я, як поєт, хлібороб, митець, солдат, батько, комерсант, торговець, професор, політик, учений і чоловік, який майже не дбає про свій дім і своїх дітей.
Я бачу, що є чимало людей, більш знаменитих, ніж я, і в багатьох випадках свою славу вони заслужили. В інших випадках люди лише виражають дароване їм життя марнотою або гонором, і вони не витримають випробування часом.
Отже, то що ж таке успіх?
Це можливість щовечора лягати і вранці прокидатися з миром в душі.
Хай ваші кроки, в життєвій ниві, супроджують молитви - до Любові!
Ідіть із миром.