Зоряне небо над головою дарувало спокій, гармонію і будило прагнення до вершин, недосяжних, але таких заманливих. Маленькі яскраві вогники спалахували в ритмі чарівних видінь, мов танцювали серед темряви. Вони осяювали ніч і давали надію на новий день,що принесе звершення і світло. Їх мимохіть шукав погляд у хвилини тривоги і смутку. Саме вони робили ночі загадковими і принадними. Зорі нагадували про справедливість і змушували до пошуку людськості. То був прихисток поетів і романтиків, що шукали натхнення, вдивлялися в холодне далеке сяйво як у відблиск загубленого Раю. Сьогодні на небі хмари. Темрява поглинула все навколо, проковтнула зорі. Ніч стала прихистком страху і злочинів. Мрії заснули. Чи довгою буде ніч? Що принесе очікуваний світанок? Чи скоро на небо повернуться зорі, що звіщують кінець мороку і початок нової історії?