Кулі дзижчать, ми зі смертю танцюємо вальс,
Щось про своє торохтять з висоти кулемети.
Війни дають багатьом на той світ аусвайс,
Царство померлих – суцільні військові намети.

Чуєш, кохана, я скучив, хоч наче й не час –
Серед снігів мені мариться постать легенька.
Я повернусь, не розлучить ніхто більше нас,
Поки ж молися за мене, моя ти рідненька.

Так невловимо стікає між пальців життя,
Ти не повіриш, буває, здається, вже мертвий.
Так навіть легше, бо не заважає виття
Льоту снарядів, що сліпо вишукують жертву.

Кожен мій крок переповнений словом «люблю»,
Тільки для Бога й для тебе моя перемога.
З вирію скоро додому летіть журавлю,
Тільки до тебе моя пролягає дорога.