ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Сливи
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
* * *
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
В садочку
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
* * *
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Монолог сліпого
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
З голосу ЕЗОПА
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Василь Федоренко, священник із Терпіння
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Калейдоскоп (сонет)
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
* * *
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Зірка в юрбі
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
Сага фінішна луна
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
* * *
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Банний день
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Діалог ронделів (у співавторстві з Інною Рибцовою)
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
Чий то дім палає (The Jimi Hendrix Experience)
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Владислав Лоза (1999) / Вірші

 Живі...

Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.

Василь Симоненко

Живі! Живі! Ніякі не раби!
Закрийте пельку раціоналістам!
Ми вийшли з історичної юрби,
Нанизані на щастя, як намисто.
Ми – нація, з якої все пішло.
Над нами – оком яблуневим сонце.
Ми – поле, що вже золотом зійшло.
Ми молимось у кожнім нашім кроці,
Щоб далі плинув зоряний наш час!
Скінчились болі – хмурі та пекучі.
Ми бачили в тумані, як Тарас
Сміється радісно, гуляючи на кручах…

Досить марнословити, молю…
Що вам очі оловом залило?!..
Не брешіть хоча би Кобзарю…

Він марить від безсоння у могилі
Та іноді виходить із піску –
Мабуть, приємно думати у русі –
Сідає коло темного ставку
І щось шепоче, плачучи, у вуса.
Я бачив той нічний прозорий став.
Я чув його слова у ту годину:

“Матінко… Чи я тобі брехав?..
Чому ти мені брешеш, Україно?..”

18/2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-01-15 16:53:42
Переглядів сторінки твору 3583
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.779 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.708 / 5.42)
Оцінка твору автором 3
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2019.05.30 18:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 17:28:46 ]
Сподобалося... А що як "чому ти мені.." змінити-" чому мені ти..." тоді і наголос на своє місце стане, Владиславе?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-15 17:45:57 ]
Дякую! Можна і змінити, незважаючи на те, що це дійсно пряма мова. Та воно буде виглядати не гірше. З повагою!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 17:31:03 ]
Але якщо це пряма мова ЛГ Тараса - тоді воно з іншої побудови і мелодики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 19:24:27 ]
Гарно, Владиславе. КП більший і зразу милозвучність вірша покращилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 20:58:26 ]
Дякую!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 19:24:58 ]
Гарно, Владиславе. КП більший і зразу милозвучність вірша покращилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 20:58:54 ]
Я раніше гадав, що навпаки - шо КП менший, то якісніша поезія.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-01-15 19:56:27 ]
На мою скромну думку, не варто Україну утотожнювати з тими, хто від її імені бреше Кобзареві (і не тільки Кобзареві). Нещасна Україна...

Є й деякі ляпи орфографічні (наприклад у родовому відмінку - ставка, а не ставку), і стилістичні, і змістовні (наприклад, незрозуміло - чому і з якого піску Він виходить, тим паче, що перед тим Він сміється і гуляє (?) на кручах (?)...

І хто це МИ, до речі?

Погляд на Ваш вірш - не найстрогіший (як заявлено), але більш-менш )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 21:04:22 ]
Дякую за коментар, Любове! Згоден з Вашим зауваженням щодо ставкА, а ось щодо змісту - Ви просто неправильно мене зрозуміли. ПЕРША строфа - то погляд на сьогодення України людей в рожевих окулярах, людей, які тільки те й роблять, що гострять власні язики, а не діло, людей, що посилаються на минувщину і цим виправдовують свою бездіяльність. ДРУГА ТА ТРЕТЯ СТРОФИ - то вже монолог людини, яка з ними не згодна, яка відкриває їм очі - "Досить марнословити, молю..." - ці слова адресовані саме їм, тим, хто в першій строфі назвав себе "ми". Саме тому й Кобзар різний - якщо в першій строфі він сміється, то в другій - вже плаче... Сподіваюся, відповів на Ваші запитання. З повагою та щирістю!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-01-16 14:53:08 ]
Прекрасна перша строфа і за духом і за образністю (Нанизані на щастя, як намисто.
Ми – нація, з якої все пішло.
Над нами – оком яблуневим сонце.- !!!)

А далі не бачу особливої потреби у зміні ритму. Якщо так:
І досить марнословити, молю…
За що вам очі оловом залило?!..
І не брешіть хоча би Кобзарю…

Далі - згодна з п.Любою щодо ставкУ=ставкА
і щодо "брешеш" стосовно України:

“О,Матінко… Чи я тобі брехав?..
Чому менЕ НЕ ЧУЄШ Україно?..” (чи якось інакше).
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 21:08:51 ]
Дякую за цінні зауваження! Зміну ритму - доцільну, як на мене, - я виправдовую загальною настроєвою та сенсовною зміною у вірші з другої строфи. Щодо Брешеш - якщо Кобзар питає "Чи я тобі брехав?", то тут зміна ЧОМУ ТИ МЕНІ БРЕШЕШ на ЧУЄШ - це вже просто якась політкоректність, чи що:) Тоді вже - кардинально переписувати обидві строфи, але ж тоді авторського замислу не буде притримано і вірш доведеться ПЕРЕШИВАТИ... Спасибі Вам за увагу!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-01-16 23:07:36 ]
Перша асоціація зі словом "брехати" особисто у мене - брешуть собаки. Тому вживання його стосовно символічного образу України - мене особисто коробить. Та й це буде вже втретє (не брешіть, брехав, брешеш) у такому не дуже довгому вірші.

Чому не кажеш правди, Україно? - начебто авторський замисел не "перешивається".

(Кожне слово несе свою енергетику. "Брешеш" - дуже різке і енергетично негативне, шоб його вживати до України, як загального образу. Якщо конкретизувати - українська владо, тощо - цілком політкоректно,нмсд...)