ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.09.18 11:06
З тобою не запалювали свіч (пісня)
З тобою не запалювали свіч,
Не цілував мої ти ніжно руки.
Звучала пісня в горобину ніч,
Роїлися думки. Терпіння. Муки.

Лежали пелюстки сухих троянд
На клавішах холодних піаніно.
Нанизані роки і блиск гірлянд -

Козак Дума
2024.09.18 07:21
В пащі Ваала
Давно вже не боюся небезпек,
у сховище не мчуся по тривозі.
Лунає черговий загрози трек –
отак життя минає у облозі…

В повітрі то ракета, то «шахед»…
До вибухів уже настільки звикли,
що спокою позаздрить моджахед!

Віктор Кучерук
2024.09.18 05:56
* * *
Допоки ти була живою, –
Пряміше йшлося все-таки
І так, як нині, головою
Я не крутив на всі боки.
Завжди ставала у пригоді
Твоїх порад глибока суть,
І не скипав я аж до споду,
Бо знав куди і де звернуть.

Микола Дудар
2024.09.18 05:50
***
А ти мені просто розповіси
Про те, як чекала трамвая…
Як дощик всю ніч і день моросив
Як діток лякали бабаєм…

Про те, і про те… ще довго про те
Які були люди цікаві…
Про наш нерозривний світо-тотем

Микола Соболь
2024.09.18 04:43
Миттєвість осені
Через пожухле листя сонця промінь
вдивляється у жовтня безпорадність,
немов питає: «Жовтню, друже, хто ми?
Нам Божий день тепла дарує радість,
а ще – тонку надію павутинки
на нескінченність бабиного літа,
присядемо з тобою на хвилинку,
поки борвій

Володимир Бойко
2024.09.17 23:14
Задивлений жінкою
Тим, хто розуміє мову жінки, неважко зрозуміти мову квітів, трави, води, вогню і зоряного неба. Мало послухати жінку, треба її ще й почути. Звісно, можна послухати жінку і зробити навпаки, але тільки так, аби вона ніколи про це не довідалась. Про

Іван Потьомкін
2024.09.17 20:12
***
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.

Микола Дудар
2024.09.17 18:17
***
Фрагмент історії у вірші
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…

Сонце Місяць
2024.09.17 17:23
Пологіший берег (Crosby, Stills & Nash)
Штурвале, обертайся. . . нікуди не сховатись
Катма й потреби. . .

Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море

Борис Костиря
2024.09.17 12:11
Замок
Замок, який ти споруджував
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.

Козак Дума
2024.09.17 07:32
Небесна запорука
Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…

У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,

Віктор Кучерук
2024.09.17 06:07
Серпневі зорі
Ночі серпневої зорі дозрілі
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.

Ярослав Чорногуз
2024.09.16 23:04
Осіннє видіння
Майнули ген жовтаві коси,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.

Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,

Іван Потьомкін
2024.09.16 20:58
***
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства

Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,

Леся Горова
2024.09.16 12:34
Ти тільки не мовчи...
Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.

А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.

Сергій Губерначук
2024.09.16 12:26
Отже, помер актор ніби…
Отже, помер актор ніби.
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Владислав Лоза (1999) / Вірші

 Живі...

Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.

Василь Симоненко

Живі! Живі! Ніякі не раби!
Закрийте пельку раціоналістам!
Ми вийшли з історичної юрби,
Нанизані на щастя, як намисто.
Ми – нація, з якої все пішло.
Над нами – оком яблуневим сонце.
Ми – поле, що вже золотом зійшло.
Ми молимось у кожнім нашім кроці,
Щоб далі плинув зоряний наш час!
Скінчились болі – хмурі та пекучі.
Ми бачили в тумані, як Тарас
Сміється радісно, гуляючи на кручах…

Досить марнословити, молю…
Що вам очі оловом залило?!..
Не брешіть хоча би Кобзарю…

Він марить від безсоння у могилі
Та іноді виходить із піску –
Мабуть, приємно думати у русі –
Сідає коло темного ставку
І щось шепоче, плачучи, у вуса.
Я бачив той нічний прозорий став.
Я чув його слова у ту годину:

“Матінко… Чи я тобі брехав?..
Чому ти мені брешеш, Україно?..”

18/2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-01-15 16:53:42
Переглядів сторінки твору 3324
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.779 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.708 / 5.42)
Оцінка твору автором 3
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2019.05.30 18:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 17:28:46 ]
Сподобалося... А що як "чому ти мені.." змінити-" чому мені ти..." тоді і наголос на своє місце стане, Владиславе?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-15 17:45:57 ]
Дякую! Можна і змінити, незважаючи на те, що це дійсно пряма мова. Та воно буде виглядати не гірше. З повагою!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 17:31:03 ]
Але якщо це пряма мова ЛГ Тараса - тоді воно з іншої побудови і мелодики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 19:24:27 ]
Гарно, Владиславе. КП більший і зразу милозвучність вірша покращилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 20:58:26 ]
Дякую!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 19:24:58 ]
Гарно, Владиславе. КП більший і зразу милозвучність вірша покращилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 20:58:54 ]
Я раніше гадав, що навпаки - шо КП менший, то якісніша поезія.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-01-15 19:56:27 ]
На мою скромну думку, не варто Україну утотожнювати з тими, хто від її імені бреше Кобзареві (і не тільки Кобзареві). Нещасна Україна...

Є й деякі ляпи орфографічні (наприклад у родовому відмінку - ставка, а не ставку), і стилістичні, і змістовні (наприклад, незрозуміло - чому і з якого піску Він виходить, тим паче, що перед тим Він сміється і гуляє (?) на кручах (?)...

І хто це МИ, до речі?

Погляд на Ваш вірш - не найстрогіший (як заявлено), але більш-менш )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 21:04:22 ]
Дякую за коментар, Любове! Згоден з Вашим зауваженням щодо ставкА, а ось щодо змісту - Ви просто неправильно мене зрозуміли. ПЕРША строфа - то погляд на сьогодення України людей в рожевих окулярах, людей, які тільки те й роблять, що гострять власні язики, а не діло, людей, що посилаються на минувщину і цим виправдовують свою бездіяльність. ДРУГА ТА ТРЕТЯ СТРОФИ - то вже монолог людини, яка з ними не згодна, яка відкриває їм очі - "Досить марнословити, молю..." - ці слова адресовані саме їм, тим, хто в першій строфі назвав себе "ми". Саме тому й Кобзар різний - якщо в першій строфі він сміється, то в другій - вже плаче... Сподіваюся, відповів на Ваші запитання. З повагою та щирістю!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-01-16 14:53:08 ]
Прекрасна перша строфа і за духом і за образністю (Нанизані на щастя, як намисто.
Ми – нація, з якої все пішло.
Над нами – оком яблуневим сонце.- !!!)

А далі не бачу особливої потреби у зміні ритму. Якщо так:
І досить марнословити, молю…
За що вам очі оловом залило?!..
І не брешіть хоча би Кобзарю…

Далі - згодна з п.Любою щодо ставкУ=ставкА
і щодо "брешеш" стосовно України:

“О,Матінко… Чи я тобі брехав?..
Чому менЕ НЕ ЧУЄШ Україно?..” (чи якось інакше).
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 21:08:51 ]
Дякую за цінні зауваження! Зміну ритму - доцільну, як на мене, - я виправдовую загальною настроєвою та сенсовною зміною у вірші з другої строфи. Щодо Брешеш - якщо Кобзар питає "Чи я тобі брехав?", то тут зміна ЧОМУ ТИ МЕНІ БРЕШЕШ на ЧУЄШ - це вже просто якась політкоректність, чи що:) Тоді вже - кардинально переписувати обидві строфи, але ж тоді авторського замислу не буде притримано і вірш доведеться ПЕРЕШИВАТИ... Спасибі Вам за увагу!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-01-16 23:07:36 ]
Перша асоціація зі словом "брехати" особисто у мене - брешуть собаки. Тому вживання його стосовно символічного образу України - мене особисто коробить. Та й це буде вже втретє (не брешіть, брехав, брешеш) у такому не дуже довгому вірші.

Чому не кажеш правди, Україно? - начебто авторський замисел не "перешивається".

(Кожне слово несе свою енергетику. "Брешеш" - дуже різке і енергетично негативне, шоб його вживати до України, як загального образу. Якщо конкретизувати - українська владо, тощо - цілком політкоректно,нмсд...)