ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.26 21:36
Спекотне літо
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.

Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,

Іван Потьомкін
2025.10.26 21:12
КОРНІЙ
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться (Що взяти з того, в кого не всі дома?), Зійшов Корній на гору край села І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує. «Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.- А де ж обіцяні хліб-сіль?» «Та ж хліб ми вже здал

Вячеслав Руденко
2025.10.26 18:54
Протяги часу
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо

Володимир Бойко
2025.10.26 17:41
Без моралізаторства (За мотивами Бориса Костирі)
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.

А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,

Сергій СергійКо
2025.10.26 16:29
Не відчув
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к

Ніна Виноградська
2025.10.26 15:27
До сьомого коліна
Прадавнина з мого роду) 1 Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо

Євген Федчук
2025.10.26 15:13
Бій біля Гайворона 20 жовтня 1668 року
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не

Володимир Ляшкевич
2025.10.26 14:35
Симфонія природи
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.

Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о

Тетяна Левицька
2025.10.26 06:06
Ридала мати...
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.

«Тебе ж, — волала рідна мати, —

Віктор Кучерук
2025.10.26 05:33
* * *
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.

Микола Дудар
2025.10.26 00:27
"Моя хата скраю"
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…

Сергій СергійКо
2025.10.25 22:51
«Звіри»
Про бійку між Гітлером і Сталіним)

“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,

Борис Костиря
2025.10.25 22:26
* * *
Старому немає з ким говорити,
його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,

Світлана Пирогова
2025.10.25 21:03
Не нагадуй
Не нагадуй мені про себе,
Бо валізи осінь готує.
Заблокую споминів сервер,
Все минуле сховаю в тубу.

Не нагадуй мені про себе,
Зона серця вже недосяжна.
Не для мене моделінг-вебка,

Олександр Буй
2025.10.25 19:20
Чернігову
Горне хвилею скреслу кригу
Повновода ріка Десна…
Мій старий молодий Чернігів!
У нас доля на двох одна.

Починалася світла віра
Від Антонієвих печер –
І курганів твоїх кумири

Микола Дудар
2025.10.25 14:01
В ту саму мить
В ту саму мить мій намір стих…
В цю саму мить переболіло
І віднесло мене від злих
Спочатку душу… згодом й тіло…
А вітер ніжно побурчав…
А згодом зорі з неба сплигли…
Осіння дівонька-свіча…
Ну, тобіш всьо… на свято встигли….
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Владислав Лоза (1999) / Вірші

 Живі...

Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.

Василь Симоненко

Живі! Живі! Ніякі не раби!
Закрийте пельку раціоналістам!
Ми вийшли з історичної юрби,
Нанизані на щастя, як намисто.
Ми – нація, з якої все пішло.
Над нами – оком яблуневим сонце.
Ми – поле, що вже золотом зійшло.
Ми молимось у кожнім нашім кроці,
Щоб далі плинув зоряний наш час!
Скінчились болі – хмурі та пекучі.
Ми бачили в тумані, як Тарас
Сміється радісно, гуляючи на кручах…

Досить марнословити, молю…
Що вам очі оловом залило?!..
Не брешіть хоча би Кобзарю…

Він марить від безсоння у могилі
Та іноді виходить із піску –
Мабуть, приємно думати у русі –
Сідає коло темного ставку
І щось шепоче, плачучи, у вуса.
Я бачив той нічний прозорий став.
Я чув його слова у ту годину:

“Матінко… Чи я тобі брехав?..
Чому ти мені брешеш, Україно?..”

18/2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-01-15 16:53:42
Переглядів сторінки твору 3613
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.779 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.708 / 5.42)
Оцінка твору автором 3
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2019.05.30 18:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 17:28:46 ]
Сподобалося... А що як "чому ти мені.." змінити-" чому мені ти..." тоді і наголос на своє місце стане, Владиславе?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-15 17:45:57 ]
Дякую! Можна і змінити, незважаючи на те, що це дійсно пряма мова. Та воно буде виглядати не гірше. З повагою!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 17:31:03 ]
Але якщо це пряма мова ЛГ Тараса - тоді воно з іншої побудови і мелодики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 19:24:27 ]
Гарно, Владиславе. КП більший і зразу милозвучність вірша покращилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 20:58:26 ]
Дякую!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 19:24:58 ]
Гарно, Владиславе. КП більший і зразу милозвучність вірша покращилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 20:58:54 ]
Я раніше гадав, що навпаки - шо КП менший, то якісніша поезія.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-01-15 19:56:27 ]
На мою скромну думку, не варто Україну утотожнювати з тими, хто від її імені бреше Кобзареві (і не тільки Кобзареві). Нещасна Україна...

Є й деякі ляпи орфографічні (наприклад у родовому відмінку - ставка, а не ставку), і стилістичні, і змістовні (наприклад, незрозуміло - чому і з якого піску Він виходить, тим паче, що перед тим Він сміється і гуляє (?) на кручах (?)...

І хто це МИ, до речі?

Погляд на Ваш вірш - не найстрогіший (як заявлено), але більш-менш )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 21:04:22 ]
Дякую за коментар, Любове! Згоден з Вашим зауваженням щодо ставкА, а ось щодо змісту - Ви просто неправильно мене зрозуміли. ПЕРША строфа - то погляд на сьогодення України людей в рожевих окулярах, людей, які тільки те й роблять, що гострять власні язики, а не діло, людей, що посилаються на минувщину і цим виправдовують свою бездіяльність. ДРУГА ТА ТРЕТЯ СТРОФИ - то вже монолог людини, яка з ними не згодна, яка відкриває їм очі - "Досить марнословити, молю..." - ці слова адресовані саме їм, тим, хто в першій строфі назвав себе "ми". Саме тому й Кобзар різний - якщо в першій строфі він сміється, то в другій - вже плаче... Сподіваюся, відповів на Ваші запитання. З повагою та щирістю!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-01-16 14:53:08 ]
Прекрасна перша строфа і за духом і за образністю (Нанизані на щастя, як намисто.
Ми – нація, з якої все пішло.
Над нами – оком яблуневим сонце.- !!!)

А далі не бачу особливої потреби у зміні ритму. Якщо так:
І досить марнословити, молю…
За що вам очі оловом залило?!..
І не брешіть хоча би Кобзарю…

Далі - згодна з п.Любою щодо ставкУ=ставкА
і щодо "брешеш" стосовно України:

“О,Матінко… Чи я тобі брехав?..
Чому менЕ НЕ ЧУЄШ Україно?..” (чи якось інакше).
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 21:08:51 ]
Дякую за цінні зауваження! Зміну ритму - доцільну, як на мене, - я виправдовую загальною настроєвою та сенсовною зміною у вірші з другої строфи. Щодо Брешеш - якщо Кобзар питає "Чи я тобі брехав?", то тут зміна ЧОМУ ТИ МЕНІ БРЕШЕШ на ЧУЄШ - це вже просто якась політкоректність, чи що:) Тоді вже - кардинально переписувати обидві строфи, але ж тоді авторського замислу не буде притримано і вірш доведеться ПЕРЕШИВАТИ... Спасибі Вам за увагу!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-01-16 23:07:36 ]
Перша асоціація зі словом "брехати" особисто у мене - брешуть собаки. Тому вживання його стосовно символічного образу України - мене особисто коробить. Та й це буде вже втретє (не брешіть, брехав, брешеш) у такому не дуже довгому вірші.

Чому не кажеш правди, Україно? - начебто авторський замисел не "перешивається".

(Кожне слово несе свою енергетику. "Брешеш" - дуже різке і енергетично негативне, шоб його вживати до України, як загального образу. Якщо конкретизувати - українська владо, тощо - цілком політкоректно,нмсд...)