ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.09.22 17:42
В пітьмі осяяння
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?

Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —

Борис Костиря
2026.09.22 13:07
Крапля сну
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.

У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Безлад
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Володимир Мацуцький
2026.09.22 12:00
Добрий Кабанчик
Казочка для дітей та їхніх батьків)

Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.

Артур Курдіновський
2026.09.22 11:42
Королеві (діалог сонетів із Лілією Ніколаєнко)
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!

За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -

Ірина Вовк
2026.09.22 07:05
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 4)
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними

Віктор Кучерук
2026.09.22 06:38
* * *
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...

хома дідим
2026.09.21 22:54
* 209 *
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи

Федір Паламар
2026.09.21 21:53
4. Начала
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т

Юрко Бужанин
2026.09.21 17:28
***
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.

І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –

Борис Костиря
2026.09.21 13:28
Повноводне озеро
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.

Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л

Володимир Бойко
2026.09.21 12:19
Думки на поверхні
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим. Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями. Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню. Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії. Руйн

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
* * *
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 3)
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
* 208 *
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Франко. Три жінки
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Владислав Лоза (1999) / Вірші

 Живі...

Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.

Василь Симоненко

Живі! Живі! Ніякі не раби!
Закрийте пельку раціоналістам!
Ми вийшли з історичної юрби,
Нанизані на щастя, як намисто.
Ми – нація, з якої все пішло.
Над нами – оком яблуневим сонце.
Ми – поле, що вже золотом зійшло.
Ми молимось у кожнім нашім кроці,
Щоб далі плинув зоряний наш час!
Скінчились болі – хмурі та пекучі.
Ми бачили в тумані, як Тарас
Сміється радісно, гуляючи на кручах…

Досить марнословити, молю…
Що вам очі оловом залило?!..
Не брешіть хоча би Кобзарю…

Він марить від безсоння у могилі
Та іноді виходить із піску –
Мабуть, приємно думати у русі –
Сідає коло темного ставку
І щось шепоче, плачучи, у вуса.
Я бачив той нічний прозорий став.
Я чув його слова у ту годину:

“Матінко… Чи я тобі брехав?..
Чому ти мені брешеш, Україно?..”

18/2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-01-15 16:53:42
Переглядів сторінки твору 4061
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.779 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.708 / 5.42)
Оцінка твору автором 3
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2019.05.30 18:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 17:28:46 ]
Сподобалося... А що як "чому ти мені.." змінити-" чому мені ти..." тоді і наголос на своє місце стане, Владиславе?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-15 17:45:57 ]
Дякую! Можна і змінити, незважаючи на те, що це дійсно пряма мова. Та воно буде виглядати не гірше. З повагою!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 17:31:03 ]
Але якщо це пряма мова ЛГ Тараса - тоді воно з іншої побудови і мелодики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 19:24:27 ]
Гарно, Владиславе. КП більший і зразу милозвучність вірша покращилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 20:58:26 ]
Дякую!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-01-15 19:24:58 ]
Гарно, Владиславе. КП більший і зразу милозвучність вірша покращилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 20:58:54 ]
Я раніше гадав, що навпаки - шо КП менший, то якісніша поезія.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-01-15 19:56:27 ]
На мою скромну думку, не варто Україну утотожнювати з тими, хто від її імені бреше Кобзареві (і не тільки Кобзареві). Нещасна Україна...

Є й деякі ляпи орфографічні (наприклад у родовому відмінку - ставка, а не ставку), і стилістичні, і змістовні (наприклад, незрозуміло - чому і з якого піску Він виходить, тим паче, що перед тим Він сміється і гуляє (?) на кручах (?)...

І хто це МИ, до речі?

Погляд на Ваш вірш - не найстрогіший (як заявлено), але більш-менш )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 21:04:22 ]
Дякую за коментар, Любове! Згоден з Вашим зауваженням щодо ставкА, а ось щодо змісту - Ви просто неправильно мене зрозуміли. ПЕРША строфа - то погляд на сьогодення України людей в рожевих окулярах, людей, які тільки те й роблять, що гострять власні язики, а не діло, людей, що посилаються на минувщину і цим виправдовують свою бездіяльність. ДРУГА ТА ТРЕТЯ СТРОФИ - то вже монолог людини, яка з ними не згодна, яка відкриває їм очі - "Досить марнословити, молю..." - ці слова адресовані саме їм, тим, хто в першій строфі назвав себе "ми". Саме тому й Кобзар різний - якщо в першій строфі він сміється, то в другій - вже плаче... Сподіваюся, відповів на Ваші запитання. З повагою та щирістю!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-01-16 14:53:08 ]
Прекрасна перша строфа і за духом і за образністю (Нанизані на щастя, як намисто.
Ми – нація, з якої все пішло.
Над нами – оком яблуневим сонце.- !!!)

А далі не бачу особливої потреби у зміні ритму. Якщо так:
І досить марнословити, молю…
За що вам очі оловом залило?!..
І не брешіть хоча би Кобзарю…

Далі - згодна з п.Любою щодо ставкУ=ставкА
і щодо "брешеш" стосовно України:

“О,Матінко… Чи я тобі брехав?..
Чому менЕ НЕ ЧУЄШ Україно?..” (чи якось інакше).
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-16 21:08:51 ]
Дякую за цінні зауваження! Зміну ритму - доцільну, як на мене, - я виправдовую загальною настроєвою та сенсовною зміною у вірші з другої строфи. Щодо Брешеш - якщо Кобзар питає "Чи я тобі брехав?", то тут зміна ЧОМУ ТИ МЕНІ БРЕШЕШ на ЧУЄШ - це вже просто якась політкоректність, чи що:) Тоді вже - кардинально переписувати обидві строфи, але ж тоді авторського замислу не буде притримано і вірш доведеться ПЕРЕШИВАТИ... Спасибі Вам за увагу!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-01-16 23:07:36 ]
Перша асоціація зі словом "брехати" особисто у мене - брешуть собаки. Тому вживання його стосовно символічного образу України - мене особисто коробить. Та й це буде вже втретє (не брешіть, брехав, брешеш) у такому не дуже довгому вірші.

Чому не кажеш правди, Україно? - начебто авторський замисел не "перешивається".

(Кожне слово несе свою енергетику. "Брешеш" - дуже різке і енергетично негативне, шоб його вживати до України, як загального образу. Якщо конкретизувати - українська владо, тощо - цілком політкоректно,нмсд...)