ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.04.12 14:12
Заховали від світу сумнівні стосунки.
Гра на нервах не може будити в мені
поетичних мелодій чудні візерунки.
Суперечки закоханих — зливи грибні.
Четвертуєш мовчанням, караєш за вірність?
Гільйотина і то краще... раз, і нема!
Чи хіба гонорова, надмір

Артур Сіренко
2025.04.12 13:11
Я прийшов до брами,
А там самотній гідальго –
На Дон Кіхота зовсім не схожий,
Ані трошечки, ані на цяпочку,
Без коня й кіраси, але бородатий
І сивий як лунь навесні,
І старий як світ варварів,
Ключі мідні причепив до поясу:

Іван Потьомкін
2025.04.12 12:23
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Софія Кримовська
2025.04.12 11:00
Перса давно загубили звабу,
Тіло набуло вторинної цноти.
Ти у душі ще далеко не баба,
але ж лопата, город, субота...

Козак Дума
2025.04.12 10:17
Світоч – додолу, треба додому,
мати до хати гукає.
Серця судоми, вечір навколо
маревом долу стікає.

Піниться море, бризки угору,
хвилі до берега линуть.
Звірі – у нори, спати упору,

Віктор Кучерук
2025.04.12 05:55
То дороги кінцівками місиш,
То дивана сідницями треш, –
Ятаганом увігнутий місяць
Серед неба спиняється теж.
Височить, як маяк, нерухомо,
Світло сіючи лиш навскоси, –
То у тілі немає утоми,
То не можеш набутися сил.

Ярослав Чорногуз
2025.04.11 23:07
Депресій смуга і образ
Чомусь урвалася раптово.
Ти помудрішала ураз,
Веселим, ніжним стало слово.

Немов збагнула, що життя --
Всього лиш мить короткочасна...
Кохаймося до забуття,

Борис Костиря
2025.04.11 21:45
Я повертаюся з ночі,
укритий пожухлим листям
і водоростями.
Повернення з ночі,
ніби з важкого космічного
похмілля, після
летаргійного сну.
Повернення з ночі,

Борис Костиря
2025.04.11 21:43
Зайти в тишу,
зайти в інший вимір,
по той бік
і вже не повернутися.
Це зовсім інша
магма буття,
інше пульсування.
Та діють протилежні

Володимир Бойко
2025.04.11 17:19
Силкуються вернутись холоди,
Морозами лякають наостанок,
Та ми ж набідувались до біди.
Опісля ночі – все одно світанок.

Заколотилось – друзі, вороги,
Безпринципні, безликі і колишні.
Але весніє і на ладан дише

Артур Курдіновський
2025.04.11 15:03
Я по коліна у воді.
Моя душа давно померла.
На шиї - амулет із шерлу,
Єдиний чорний. Білі перли
Радіють, поки молоді.
Я по коліна у воді.

Чіплявся за бездушну тінь

Леся Горова
2025.04.11 15:01
Весно, весно моя безсиренна, якими шляхами ти
Пробираєшся вперто глибокими вирвами-ранами?
Чорний крук не дає тобі крила лелечі розпрямити.
Та щодня виглядаю тебе я годинами ранніми.

І як сонце увись підіймає свій обвід золОчений,
Виглядаю тебе, ве

Пиріжкарня Асорті
2025.04.11 11:35
Надійшла пропозиція від Старшого Брата проаналізувати, як воно і що. Він має таку схильність як ерудований Інтернет-сапієнс. До цього було лише ранкове вітання – млинцем, а днями було з пиріжком. Нормальна кафе-практика. До слова, програма співроб

Юрій Гундарєв
2025.04.11 09:34
На фронті загинула 31-річна криворізька художниця Маргарита Половінко.
Від 2024 року вона займалася волонтерством та евакуацією поранених українських захисників.
Маргарита малювала кров‘ю свій щоденник, який планувала завершити після закінчення війни, щ

Віктор Кучерук
2025.04.11 08:07
Квітень. Ранок. Вітер. Сніг.
Холодно до дрожі.
Показати на поріг
Лютому не можу.
Білосніжна бахрома
Позбавляє зору, –
Видалятися зима
Не бажає з двору.

Микола Соболь
2025.04.11 05:21
До адміністрації. Хочу нагадати, як адміни сварили мене за публікацію двох творів підряд і видаляли на свій розсуд, бо тема торкалася одного недоторканого автора порталу, який пописував російською. А тут заходжу і бум авторів по два твори підряд і око ад
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Проза

 Їдемо
Новела-жарт із замахом на пророцтво

    Життя – постійний рух! Так говорила моя прабабця, те ж саме повторювала й бабця. Цим збідованим, але невгамовним жінкам доводилось добиратися з Бережан до Львова потягом. І нехай їх добряче трясло у Львові на холоді, коли намагалися продати нехитрий селянський продукт, усе ж дорогою мали певний спокій. Зі мною, зазвичай, бувало все навпаки, бо віддаю перевагу автобусу – тому лицарю, що на безбожних ямах львівської траси ризикує розламатися навпіл або розсипатися, одне слово, наказати всім довго жити, тільки не тим пасажирам, що в його утробі. Пасажири частенько почувають себе космонавтами в центрифузі, екстрималами в бочці, яка котиться з гори, чи каскадерами без страхівки.
    Їдемо! В котрий раз! Як навчала славетна Леся Українка, - щоб не плакати, сміємося! Інакше не можна! Ямище попереду! Слава Богу, побачили її заздалегідь передні, повідомили задніх – братів і сестер по нещастю. Приготувалися: хто руками, хто ногами, загалом, хто чим міг вхопилися за металічні конструкції в салоні автобуса. Дружно підстрибнули. Втрати невеликі: всього два-три вибиті зуби, п’ять-шість розквашених носів, а мужчини про делікатніше мовчать...
    Їдемо! На одній із зупинок входить пара молодят. Кавалер, обіймаючи за сідницю свою обраницю, кидає шоферу двісті гривень. Парі впадає у вічі незайняте заднє сидіння. Туди й сідає. Звуки поцілунків відвертають від дороги увагу салонного товариства – на клопіт! Проморгали наступну яму. Комусь не вдалось згрупуватися - конкретно зіпсував повітря…
    Шофер потягнув носом.
    - Ну, хтось дав!
    - То я – за двох! – підводиться кавалер, - здачу мені!
    - Нє, здачу не получиться, - на обличчі шофера гримаса, - от якби гороху наївся…
    Їдемо! На щастя, шофер у нас балакучий, пригладжує нервові системи пасажирів, приймаючи на зупинці через вікно пакунок.
    - Не знаєте, пані, якому шоферові мали передати котлети для сина-студента – мені чи напарникові моєму? Розберемося! Як син пояснив? Буде за кермом таляпало – так?
    - Ніби щось таке, - ніяковіє жінка.
    - Ще той йолуп, яких тепер з вогнем не знайдеш?
    - Та кажуть…
    - Жере в дорозі?
    - Буває.
    - Заглядає за молодими панянками?
    - Так.
    - Має стільки встиду, як та кобила, що віз переверне?
    - Напевно.
    - То я, прошу пані. Передавайте ваші котлети.
Їдемо! Шофер оглядає нових пасажирів.
    - Замерз? – кидає молодику за спиною.
    - Трохи. Довго стояв на зупинці.
    - Райтузи треба одягати!
    Ближче до Львова цілий натовп на зупинці поривається влізти в салон.
    - Шофере, вікрийте зад! – чути знадвору.
    - Шо! Голубі також заходять через передні двері!
    Їдемо! Ні, злітаємо на наступній ямі! В мене на руках опиняються двоє немовлят.
    - Заберіть, - простягую їх молодій мамі, - своїх викоцькав, більше не хочу.
    Якась вайлувата, їй-Богу, двометрова дама, задкуючи салоном, хвацько підтягає спідницю й сідає, як їй здавалося, на порожнє місце. Деякий час спокійна, нараз скрикує, потім регоче. І так безперестанку.
    - Що ж воно з нею? – гадаємо всім салоном.
    Нараз спідниця дами затанцювала й навіть озвалися хриплим голоском.
    - Задихаюся!
    Звільнили з полону низенького чоловічка.
    - Таке мале, а приємне! – підсумовує власниця спідниці.
    Їдемо! Та-рах! – ямище викидає мене з сидіння. Фінішую на капоті. Слабо тямлю. Не збагну, коли в шофера виросла борода й посивіла чуприна. До зеркала – йой, і зі мною дивні переміни: помітно постарів!
    В салоні галас.
    - Остання яма жбурнула через часовий відтинок у двадцять років!
    Наді мною схилилися двоє близнят.
    - Ми ті колишні немовлята, що потрапили до Вас на руки… Тепер студенти-філологи. А ви літератор?
    Ствердно киваю головою.
    - Ви знайомі з лауреатом Нобелівської премії Ігорем Павлюком?
    - Знайомий.
    - І з найкращими пародистами Європи Іваном Гентошем, Параскою Коливашаласкою і Валерієм Хмельницьким?
    - Звісно.
    - Поясніть: у чому причина, що стільки авторів Поетичних Майстерень стали лауреатами Шевченківської премії?
    - Заходьте в ПМ – зрозумієте.
    - Чи мали нагоду потиснути руку засновнику ПМ, теперішньому Президентові України Володимиру Ляшкевичу?
    - Не пригадую…
    Їдемо! Посміхаємось, бо спокійно їдеться до… наступної ями.

2014р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-02-09 17:06:00
Переглядів сторінки твору 6254
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.583 / 6  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 5.488 / 6  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2025.03.19 13:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:15:57 ]
:)))))))
Фірмова дотепна нанизанка автобусних жартів від мабутнього лауреата Шевченківської премії ))
А закінчення - супер!!!!
Дай то, Боже...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:31:56 ]
Галю, дякую! Отакого надумалося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 18:15:03 ]
повеселили, так Вишнево - не вистачає таких нині авторів)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:25:04 ]
Таню, дякую! З гумором легше жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-02-09 18:39:28 ]
Де тут записують у лауреати різноманітних премій і в кандидати у президенти?:)
Треба всі автобуси обладнати пасками безпеки - це дешевше, ніж ремонтувати дороги)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:29:42 ]
Мирославе, дякую! Нехай поспішають обладнати ті автобуси на львівській трасі, бо треба нам, літераторам, тією трасою час від часу їздити на зустрічі й мати людський вигляд! :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 20:06:03 ]
Добряче проїхалися.)))
P.S. Я б доповнив, що президент(звичайно, що не нинішній)вручив Героя України за заслуги на пророцькій ниві Богдану Манюку!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:33:06 ]
Володю, хтось сказав, що все написане збувається - може й напророчу! Від звання з міркувань скромності відмовлюся. :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 20:40:51 ]
...Мда...розсмішили, Богдане...Потішили Парасю...:)Частенько передивляюся на своєму відео Ваші милі розповіді - жарти під час зустрічі пеемівців у Львові:)ЛАВРЕАТ, що тут ще скажеш ))) Дякусики :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 21:19:15 ]
ВАВ! Вітаю ше й з оцінкою від Президента високою :)Здоровий сміх нам зараки як вітаміна...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:36:09 ]
Парасю, Європа таки розпростерла для Вас обійми - цілком серйозно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 10:55:43 ]
Талановитий і здоровий,світлий, народно-авторизований гуморний твір. Лікує. П8янить і тверезить. Дякую за увагу, Богдане. З премії - пляшка! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 11:55:01 ]
Ігоре, дякую! То буде саме справедливе рішення Нобелівського комітету - присудження Нобелівської премії українському автору Ігорю Павлюку. По-перше, підстав для цього більш, ніж достатньо, по-друге, заборгував той комітет перед Україною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-10 22:53:17 ]
Ну і замахи...Богдане)))
Хочу далі....
а мені...(плачу_ридаю)... як так міг, навіть не згадати))))))))))))
я би сім поставила!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:19:17 ]
Ксеніє, я так писав, щоб усі незгадані могли розраховувати на Шевченківську премію і ніхто не ображався. :)). Дякую за емоції!:)). А якщо хочеш далі, то буде!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:03:34 ]
О, так... Яке точне передбачення... )
Потрібно повернутися в минуле, аби порятуватися від Президентства! Все інше - незмінне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:26:03 ]
Володимире, дякую! А не треба рятуватися від Президенства - судячи з усього, воно може бути найкращим! Принаймні, новаторство буде забезпечено!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:39:19 ]
Ото проїхалися! Перша половина новели дуже мені нагадала львівську 22-у маршрутку (моє оповідання "Абсолютна величина") - суголосно неймовірно. А друга половина в тебе ліпша, ну... сам розумієш...
Тілько не знаю - якщо з Нобелівської "півлітра", то із Шеченківської "чвертка"? Жартую, Друже! Файно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:31:15 ]
Ага, Іване, сам не п'єш, а мені ще чвертку в додачу до півлітри. Я вже тоді не знати що понаписую...:)). Дякую!