ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.05.18 16:29
Що москалі - великі брехуни.
То знаєм ми, то знають і вони.
Та москалів то зовсім не спиня,
Бо ж то вся сутність їхня – та брехня.
Не вигадки якісь там комуняк.
І при царях брехали та ще й як.
Ото горілку без кінця пили
Й брехали – тільки тим вони

Тетяна Левицька
2025.05.18 11:23
Не відаю, що буде завтра —
а до ворожки не піти.
Можливо, більшого не варта?
Та в мене є чудовий — ти!
Усе, що треба чуйній жінці—
ковток любові, не жалю.
Хай осінь золоті червінці
в дорогу сипле журавлю.

Олена Побийголод
2025.05.18 10:01
Сенат Карфагену, на мир налаштований,
всю зброю здав Риму негайно;
відтак Карфаген, певна річ, був зруйнований,
а мешканці – вбиті, звичайно.

А потім – весь світ зачитався паперами,
що склали Катони речисті:
мовляв, карфагенці були людожерами!

Віктор Кучерук
2025.05.18 06:36
Серце любляче, мов кубок
Ароматного вина, –
Відчуваю, як ти любиш,
Упиваючись сповна.
Молодію від напою
Найсолодшого на смак, –
І найтяжчу рану гою
Ситий добре й натощак.

С М
2025.05.18 05:55
Ей, Джо! куди прямуєш із револьвером оце
Ей, Джо! кажу, куди прямуєш із револьвером оце

Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Оце такий бруд

Артур Курдіновський
2025.05.18 00:25
У натовпі мерзотників-святош,
Що дивляться в підлогу винувато,
Я припускаю, що мене також
Безсовісним ждуном не гріх назвати.

Крізь аркуші свого календаря
Зустріну мрію... Може, стан афекту:
Оце блювотне "трєтьє сєнтября"

Борис Костиря
2025.05.17 21:38
Подивитися в очі чорній безодні,
зазирнути до чорних дір
чи розкрити
твань підсвідомості.
Подивитися в очі потворності,
страху, ненависті.
Що може бути страшніше?
Впитися в магму ночі,

Юрій Лазірко
2025.05.17 17:30
вертай живим
вертай живим
крізь лють вітрів
де смерть на Ви

де вирви піль -
стигмати прі
мечі навхрест

Тетяна Левицька
2025.05.17 14:20
Вечірня тиша бродить в домі,
навшпиньках сонно очі тре.
Пишу і розставляю коми,
лапки, апострофи, тире.
Дефіс, трикрапки... знак питання? —
Дужки — закриті два крила.
Слова, неначе біль останній,
сльозою скрапують з пера.

Віктор Кучерук
2025.05.17 12:08
Так повсякчасно прагнем волі
І благ, і радощів земних,
Що всі страхи перебороли
Перед жахливістю війни.
Лише позбутись важко туги
І біля трун скорботних поз,
Якщо в останню путь за другом
Проводим рідного когось...

Борис Костиря
2025.05.16 21:30
Ілля прийшов, і літу вже кінець.
Кінець усім зникомим сподіванням.
Так звершиться безславності вінець
Під маревом осіннього кохання.

Упав листок, немов метеорит,
У озеро, що в спокої спочило.
І Бог спочив, що все це сотворив,

Іван Потьомкін
2025.05.16 21:03
Наші пам’ятники
Двозначні
Мають форму впадини

Наші пам’ятники
Мають форму
Сльози

Юрко Бужанин
2025.05.16 17:52
У світломузиці весь зал,
Зірки яскравішими стали.
І що тобі ще не сказав,
Очей у танці скаже спалах.

У колі подруг ти стоїш,
Далека, мріє, незбагненна…
До тебе кілька кроків лиш,

Леся Горова
2025.05.16 15:26
Поміж роями зоряних галактик
Несеться, неомірний відчуттям
Гривастий час, який не осідлати.
Лиш зірка має пОру в нім палати.
А з миті мить у ньому для життя,
Яке сяйне ураз, без вороття,
Щоб в Божих зупинитися палатах.
І мить із миті - шанс для ка

Тетяна Левицька
2025.05.16 08:24
Не обманюй, солодкий, мене
і себе ти також не обманюй.
Згодом цей листопад промайне,
подаруєш любов іншій лані.

І розсиплеш печалі сумні
хною осені на видноколи.
Буде туга дощити в мені

Віктор Кучерук
2025.05.16 07:15
Якби загоїлася рана
Та сум утрати відійшов, –
Скипало б серце в час весняний
І нуртувала в жилах кров.
Якби не снилася ти часто,
А появлялась наяву, –
Радів би зараз щиро щастю,
Що вкупі з любою живу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Проза

 Їдемо
Новела-жарт із замахом на пророцтво

    Життя – постійний рух! Так говорила моя прабабця, те ж саме повторювала й бабця. Цим збідованим, але невгамовним жінкам доводилось добиратися з Бережан до Львова потягом. І нехай їх добряче трясло у Львові на холоді, коли намагалися продати нехитрий селянський продукт, усе ж дорогою мали певний спокій. Зі мною, зазвичай, бувало все навпаки, бо віддаю перевагу автобусу – тому лицарю, що на безбожних ямах львівської траси ризикує розламатися навпіл або розсипатися, одне слово, наказати всім довго жити, тільки не тим пасажирам, що в його утробі. Пасажири частенько почувають себе космонавтами в центрифузі, екстрималами в бочці, яка котиться з гори, чи каскадерами без страхівки.
    Їдемо! В котрий раз! Як навчала славетна Леся Українка, - щоб не плакати, сміємося! Інакше не можна! Ямище попереду! Слава Богу, побачили її заздалегідь передні, повідомили задніх – братів і сестер по нещастю. Приготувалися: хто руками, хто ногами, загалом, хто чим міг вхопилися за металічні конструкції в салоні автобуса. Дружно підстрибнули. Втрати невеликі: всього два-три вибиті зуби, п’ять-шість розквашених носів, а мужчини про делікатніше мовчать...
    Їдемо! На одній із зупинок входить пара молодят. Кавалер, обіймаючи за сідницю свою обраницю, кидає шоферу двісті гривень. Парі впадає у вічі незайняте заднє сидіння. Туди й сідає. Звуки поцілунків відвертають від дороги увагу салонного товариства – на клопіт! Проморгали наступну яму. Комусь не вдалось згрупуватися - конкретно зіпсував повітря…
    Шофер потягнув носом.
    - Ну, хтось дав!
    - То я – за двох! – підводиться кавалер, - здачу мені!
    - Нє, здачу не получиться, - на обличчі шофера гримаса, - от якби гороху наївся…
    Їдемо! На щастя, шофер у нас балакучий, пригладжує нервові системи пасажирів, приймаючи на зупинці через вікно пакунок.
    - Не знаєте, пані, якому шоферові мали передати котлети для сина-студента – мені чи напарникові моєму? Розберемося! Як син пояснив? Буде за кермом таляпало – так?
    - Ніби щось таке, - ніяковіє жінка.
    - Ще той йолуп, яких тепер з вогнем не знайдеш?
    - Та кажуть…
    - Жере в дорозі?
    - Буває.
    - Заглядає за молодими панянками?
    - Так.
    - Має стільки встиду, як та кобила, що віз переверне?
    - Напевно.
    - То я, прошу пані. Передавайте ваші котлети.
Їдемо! Шофер оглядає нових пасажирів.
    - Замерз? – кидає молодику за спиною.
    - Трохи. Довго стояв на зупинці.
    - Райтузи треба одягати!
    Ближче до Львова цілий натовп на зупинці поривається влізти в салон.
    - Шофере, вікрийте зад! – чути знадвору.
    - Шо! Голубі також заходять через передні двері!
    Їдемо! Ні, злітаємо на наступній ямі! В мене на руках опиняються двоє немовлят.
    - Заберіть, - простягую їх молодій мамі, - своїх викоцькав, більше не хочу.
    Якась вайлувата, їй-Богу, двометрова дама, задкуючи салоном, хвацько підтягає спідницю й сідає, як їй здавалося, на порожнє місце. Деякий час спокійна, нараз скрикує, потім регоче. І так безперестанку.
    - Що ж воно з нею? – гадаємо всім салоном.
    Нараз спідниця дами затанцювала й навіть озвалися хриплим голоском.
    - Задихаюся!
    Звільнили з полону низенького чоловічка.
    - Таке мале, а приємне! – підсумовує власниця спідниці.
    Їдемо! Та-рах! – ямище викидає мене з сидіння. Фінішую на капоті. Слабо тямлю. Не збагну, коли в шофера виросла борода й посивіла чуприна. До зеркала – йой, і зі мною дивні переміни: помітно постарів!
    В салоні галас.
    - Остання яма жбурнула через часовий відтинок у двадцять років!
    Наді мною схилилися двоє близнят.
    - Ми ті колишні немовлята, що потрапили до Вас на руки… Тепер студенти-філологи. А ви літератор?
    Ствердно киваю головою.
    - Ви знайомі з лауреатом Нобелівської премії Ігорем Павлюком?
    - Знайомий.
    - І з найкращими пародистами Європи Іваном Гентошем, Параскою Коливашаласкою і Валерієм Хмельницьким?
    - Звісно.
    - Поясніть: у чому причина, що стільки авторів Поетичних Майстерень стали лауреатами Шевченківської премії?
    - Заходьте в ПМ – зрозумієте.
    - Чи мали нагоду потиснути руку засновнику ПМ, теперішньому Президентові України Володимиру Ляшкевичу?
    - Не пригадую…
    Їдемо! Посміхаємось, бо спокійно їдеться до… наступної ями.

2014р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-02-09 17:06:00
Переглядів сторінки твору 6286
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.583 / 6  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 5.488 / 6  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2025.05.10 16:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:15:57 ]
:)))))))
Фірмова дотепна нанизанка автобусних жартів від мабутнього лауреата Шевченківської премії ))
А закінчення - супер!!!!
Дай то, Боже...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:31:56 ]
Галю, дякую! Отакого надумалося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 18:15:03 ]
повеселили, так Вишнево - не вистачає таких нині авторів)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:25:04 ]
Таню, дякую! З гумором легше жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-02-09 18:39:28 ]
Де тут записують у лауреати різноманітних премій і в кандидати у президенти?:)
Треба всі автобуси обладнати пасками безпеки - це дешевше, ніж ремонтувати дороги)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:29:42 ]
Мирославе, дякую! Нехай поспішають обладнати ті автобуси на львівській трасі, бо треба нам, літераторам, тією трасою час від часу їздити на зустрічі й мати людський вигляд! :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 20:06:03 ]
Добряче проїхалися.)))
P.S. Я б доповнив, що президент(звичайно, що не нинішній)вручив Героя України за заслуги на пророцькій ниві Богдану Манюку!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:33:06 ]
Володю, хтось сказав, що все написане збувається - може й напророчу! Від звання з міркувань скромності відмовлюся. :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 20:40:51 ]
...Мда...розсмішили, Богдане...Потішили Парасю...:)Частенько передивляюся на своєму відео Ваші милі розповіді - жарти під час зустрічі пеемівців у Львові:)ЛАВРЕАТ, що тут ще скажеш ))) Дякусики :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 21:19:15 ]
ВАВ! Вітаю ше й з оцінкою від Президента високою :)Здоровий сміх нам зараки як вітаміна...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:36:09 ]
Парасю, Європа таки розпростерла для Вас обійми - цілком серйозно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 10:55:43 ]
Талановитий і здоровий,світлий, народно-авторизований гуморний твір. Лікує. П8янить і тверезить. Дякую за увагу, Богдане. З премії - пляшка! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 11:55:01 ]
Ігоре, дякую! То буде саме справедливе рішення Нобелівського комітету - присудження Нобелівської премії українському автору Ігорю Павлюку. По-перше, підстав для цього більш, ніж достатньо, по-друге, заборгував той комітет перед Україною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-10 22:53:17 ]
Ну і замахи...Богдане)))
Хочу далі....
а мені...(плачу_ридаю)... як так міг, навіть не згадати))))))))))))
я би сім поставила!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:19:17 ]
Ксеніє, я так писав, щоб усі незгадані могли розраховувати на Шевченківську премію і ніхто не ображався. :)). Дякую за емоції!:)). А якщо хочеш далі, то буде!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:03:34 ]
О, так... Яке точне передбачення... )
Потрібно повернутися в минуле, аби порятуватися від Президентства! Все інше - незмінне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:26:03 ]
Володимире, дякую! А не треба рятуватися від Президенства - судячи з усього, воно може бути найкращим! Принаймні, новаторство буде забезпечено!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:39:19 ]
Ото проїхалися! Перша половина новели дуже мені нагадала львівську 22-у маршрутку (моє оповідання "Абсолютна величина") - суголосно неймовірно. А друга половина в тебе ліпша, ну... сам розумієш...
Тілько не знаю - якщо з Нобелівської "півлітра", то із Шеченківської "чвертка"? Жартую, Друже! Файно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:31:15 ]
Ага, Іване, сам не п'єш, а мені ще чвертку в додачу до півлітри. Я вже тоді не знати що понаписую...:)). Дякую!