Поволі озираюсь навкруги,
Одужати від тебе маю плани,
Розтанули набридливі сніги,
І я такою, як була, не стану.

я вивчуся, на голову зросту,
молюсь богам, щоб проростало сім’я,
що пробудило у мені весну,
і народила я дитину вільну,

розумну і здорову, щоб росла
на радість нам, і муж щоб усміхався,
і щоб любов у серці я несла,
він – дорожив, плекав, як зірку ясну,

щоб змучена від давніх-давніх ран,
нарешті я знайшла свою господу,
а чоловік ласкаво обійняв,
коли сльоза емоцій : «мила, годі,

не рюмсай, я тебе не відпущу,
ти не одна, тож не терзай серденько,
кохаю, і усе тобі прощу, не плач,
Вітунь, не плач, моя маленька»