ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Новини):

Артур Курдіновський
2023.12.07

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Сушко
2017.03.14

Ірина Бондар Лівобережна
2016.03.25

Марія Антропова
2015.04.08

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Ольга Дмитраш
2014.03.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Новини (Поезія)

 Путін дуже боїться, що навіть референдум буде не на його користь...

Перенос референдума в Крыму показывает, что путинский план оккупации всей Украины дал сбой. Киеву придется идти в НАТО и создавать оружие сдерживания

Аншлюс по-русски. Что делать Украине после оккупации Крыма

Виталий Портников
, журналист
06.03.2014 13:56

Решение марионеточного крымского парламента о присоединении Крыма к России может, на первый взгляд, произвести впечатление хорошо проработанного кремлевскими стратегами плана. Но на самом деле очередная смена намерений крымской власти говорит о том, что никакого плана нет - Москва просто действует по обстоятельствам. А обстоятельства эти связаны как раз с тем, что первоначальные намерения не оправдываются.

Почему изначально референдум был назначен на 25 мая - и речь в нем шла исключительно об увеличении полномочий автономии? А потому, что в Кремле были уверены в возможности оккупации ВСЕЙ Украины и возвращении к власти, пусть даже номинально, своей марионетки - Виктора Януковича. А Крым под российской протекцией воспринимался исключительно в качестве приза, награды за российские усилия.

Почему референдум был перенесен на 30 марта? А потому, что в Москве поняли, что оккупации всей Украины не получится - и решили оккупировать южные и восточные области страны, создав там "Украину Януковича". Но, опять-таки, в этой Украине Крым должен был оставаться фактическим российским протекторатом.

Почему референдум перенесли на 16 марта и заявили о независимости Крыма? А потому, что поняли, что никакой "Украины Януковича" не будет ни на востоке, ни на юге, и единственное, чего можно реально добиться - это оккупировать Крым. Заметим, что еще вчера самозваный крымский премьер Сергей Аксенов называл себя главнокомандующим вооруженными силами полуострова, а украинских моряков заставляли присягать народу Крыма. Сегодня те же самые военнослужащие должны будут присягать России, а "главнокомандующий" превращается в обычного российского регионального чиновника. И никакого народа Крыма больше нет и не будет никогда - есть россияне. И все эти метаморфозы происходят буквально за несколько дней!

Все это говорит о том, что агрессор мечется. Это значит, что Путин растерян. Это значит, что международное давление на него должно быть усилено. Что действия по уничтожению экономики агрессора цивилизованным миром должны быть четкими, уверенными и бескомпромиссными - вплоть до ее полного краха. Что необходимо предпринимать превентивные оборонные меры, которые окончательно превратят прикидывающийся флотом оккупационный корпус в сухопутное подразделение. Словом - надо продолжать действовать. И тогда Россия отползет и окопается в Севастополе - возвращение этого украинского города с его последующей демилитаризацией должно будет стать одной из насущных задач нашего государства.
Если аншлюс произойдет, у нас на границе окажется не стратегический партнер, а враг, с которым придется сосуществовать и бороться

Если же аншлюс на какое-то время удастся, Украине необходимо будет выработать политику по сосуществованию с оккупированными территориями - помогать украинским гражданам, которые не хотят сдаваться агрессору, осуществлять меры по международному юридическому преследованию сепаратистов и их пособников, организовывать эвакуацию тех, кто хочет покинуть оккупированную часть страны. И, разумеется, предпринимать меры по защите собственной территории. А это означает присоединение к НАТО, укрепление российско-украинской границы, работу над созданием оружия сдерживания. Мы должны уяснить одну очень простую вещь - если Россия пойдет на присоединение к себе украинской территории, она уже никогда не будет нашим добрым соседом. Москва не позволяла себе такого акта неуважения по отношению к Молдове - несмотря на постоянные просьбы Приднестровья о присоединении к России. Не позволяла по отношению к Грузии - несмотря на всю ненависть Путина и Медведева к властям этой страны и лично к Михаилу Саакашвили. А по отношению к Украине предусматривается именно акт агрессии, аншлюс.

И если он произойдет, у нас на границе окажется не стратегический партнер, а враг, с которым придется сосуществовать и бороться, создавая все новые и новые заградительные линии - пока, наконец, к власти в России не придут те, кто поймут всю пагубность агрессивной политики своих предшественников. Пока российское общество не найдет в себе силы создать цивилизованное государство, президент которого извинится перед нами за преступную политику последних лет и - в особенности - последних недель.

До тех пор рассчитывать на нормализацию отношений с Москвой не приходится.

Виталий Портников, журналист

Джерело


Контекст : liga.net


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-03-06 19:26:54
Переглядів сторінки твору 2554
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.14 16:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-03-06 23:09:18 ]
Дякую, Р.М.!