Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
Має замкнутись там,
Де тільки починався?
Невже і справді
Цей світ безмежний тільки тому,
Що в кожного є клаптик свого неба,
Землі своєї терпкий до ностальгії присмак?

ти прийшов до лікаря,
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
до побачення

ти виходиш
заходить інший
пацієнт
чи пацієнтка
лікар його чи її
оглянув
запитав чому
не прийшов
чи не прийшла
раніше
виписав якісь пігулки
приймати по
дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
до побачення

у тебе прорвало кран
ти викликав слюсаря
він оглянув місце події
запитав чому
ти не викликав його
раніше
важким розвідним ключем
перекрив воду
написав який потрібно
купити новий змішувач
прийде ставити
завтра
до побачення

ти лежиш хворий
вже котрий день
у тебе болить все
що може боліти
а також і те
що ніколи не боліло
у тебе температура
тиск аритмія глюки
і ще щось
чого раніше не було

зайшла вона
оглянула тебе
і ти її оглянув
і запитав у неї
чому вона
не прийшла раніше
або пізніше
а вона і каже
вибач дорогенький
у мене робота щодня
увесь час на ногах
без вихідних
вдень і вночі
я ж Смерть

05.09.2026

був ліс

несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
були їжаки
дикі яблуні
груші дички
осінній листопад
зимове оціпеніння
сніг лід іній
сонячні зайчики
весняне пробудження
біла акація
яруги балки
місця для фестивалів
іскри багаття
опівнічна гітара
можливо навіть
тут когось зачали
ненавмисне

був собі ліс

приїхала бл*дська техніка
все вирубали нах*й
вирівняли нах*й
їжаки шипшина зайчики
всьо нах*й
[знак оклику]

копають нові котловани
забивають нові сваї
збудують кам"яні пастки
в яких будуть жити люди
існувати серед чотирьох стін
хворіти помирати
когось зачинати
не ненавмисне

прощай оружиє
[знак оклику]

поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського
діти повертаються зі школи
ми крутим на зиму помідори

бо незабаром день учителя
хелоувін
свічка в гарбузі
свічка у вікні
новий рік
і довга
довга
довга
довга зима
влітку дні довгі а ночі короткі
а взимку дні короткі а зима як вище

навчи мене
не ставити коми у верлібрах

навчи мене
бачити світ
таким яким він не є

навчи мене
переходити дорогу на червоне

навчи мене
не падати а літати
[знак оклику]

в цю мить я зрозумів
що життя наше є довгим
саме завдяки довгим зимам
і якщо ми взимку
ховаємося по норах
як ведмеді
то життя наше стає
коротшим на зиму

запитай у ведмедя
що таке зима
і наймудріший з них
не відповість

о-а-е
о-а-у
о-а-о
цаб цабе

не ображайте поетів
вони
ми
дуже чутливі
майже як екстрасенси

але якщо дуже кортить
то вони
ми
не піаністи
можна і пристрелити

І раніш, коли розлунювалась сирена «швидкої»,
Серце стискалось і шептало: «Допоможи, Боже!
Зглянься на того, хто лежить недугом прикутий.
Байдуже – чи вірить він в Тебе, чи збайдужів».
І раніш, коли, бува, зачую муркотливий наспів гелікоптера,
Вдивлявся в небо і махав льотчику, якого часом було видно.
Тепер же від надривного, пронизливого його не голосу, а крику
Заціпенію на якусь мить і вдивляюсь, куди полетить і шепочу:
«Допоможи, Боже, тому, хто про смерть забувши, .захища мене».
Такі-от колись різні, тепер зійшлись в одній тональності .
Життя і смерті.