ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Почуття, що приходить тихо, наче тінь. Воно не гримить громом, не кричить, не з'являється з-за рогу зненацька, а просто підповзає і щось шепоче, змушуючи нас опустити очі. Воно важким каменем лягає на серце, навіть якщо ніхто, крім тебе, про нього не зна

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво і направо. Надія вмирає останньою, а першою хай умирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Борис Костиря - [ 2025.09.15 22:38 ]
    Провінція
    Осіннє листя падає за комір
    і наповнює страхом.
    Сніг лягає білим саваном
    для всіх дум і сподівань.
    Грати в доміно можна
    хіба що з пусткою.
    Грати в карти - з абсурдом.
    Цокатися з дзеркалом,
    зі своїм двійником.
    Лайдак збирає пляшки,
    як окрайці думок.
    Шляхами їздять "Жигулі",
    як недобиті мамонти.
    Навколо бруд, який уїдається
    у душу, бруд, у якому
    тонуть аркуші з віршами,
    тоне поезія і виповзає
    задушлива проза.
    Пожовклий листок у калюжі -
    як останній вірш-утопленик.
    Провінція має пропите обличчя,
    посічене шрамами.
    Від нього на кілометри
    доноситься запах тютюну.
    Він тікав від провінції,
    а насправді тікав від себе,
    тікав від кривпвої рани
    своєї душі, від звіра,
    який кричав у ньому,
    від сутінок у самому собі.
    І осіннє листя кажанами
    наздоганяло його
    з болісними спогадами,
    які він хотів забути,
    зі стогонами і криками,
    із пекельним помахом крил.
    Спогади налітають
    нездоланними примарами.
    Вони показують свої кігті,
    які нещадно шматують плоть.
    Спогади мають руки і ноги,
    вони мають ікла,
    які вгризаються в горло.
    Провінція стає
    застійним болотом для спогадів.
    Болото вирощує монстрів,
    вирощує привидів.
    Старі, вицвілі фотографії
    провінції стають реальністю,
    бо вона застигла на місці.
    Старі привиди встають із могил,
    бо їхній час ніколи
    не закінчувався. Минуле
    стало вічною сучасністю.
    Так вгрузаєш у багно,
    як у мертвотні теорії,
    у віджилі уявлення,
    кліше, стереотипи.
    Багно розповзається, мов ризома,
    як вічна пастка буття.
    Ти йдеш непрохідною дорогою,
    як постмодерною реальністю,
    як вічними викликами
    і нерозв'язними питаннями.
    Звернути нікуди не можна.
    Ризома розпадається.
    Кросворд потрапив у колапсоїд.
    У провінції можна ввдпочити
    від цивілізації, від безумної
    гонитви мегаполісу,
    але ж цивілізація вдарить тебе
    тупим вістрям клинка,
    коли ти цього зовсім не очікував.
    Провінція розлита по лицях,
    вони різні, але зливаються в одне.
    І часто це обличчя - безликість
    або застигла стандартна маска.
    Так важко знайти омріяні
    чисті душі, тому що вони
    укриті мулом. І все-таки
    особистість може зрости
    у провінції з її захланністю,
    пригніченням індивідуальності
    і культом сірої маси.
    Вона зростає всупереч
    жорстким звірячим законам.
    І де їй зростати,
    як не в середовищі,
    яке чинить опір?
    І особистість, укрита сміттям
    і зарита в землю,
    все-таки не здається.
    Її вже стратили
    і майже поховали, але вона
    вистромлює із землі кулак.
    І творчі пориви
    не зітліють під стогами
    соломи. Фашизм сірої маси
    не всевладний. Диктатура
    посередності повинна бути
    подолана. Кримінальні люмпени
    не будуть правити бал.
    А я, укритий листям,
    все-таки не здаюсь ночі,
    не здаюсь болоту.

    21 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2025.09.14 21:23 ]
    Розпад
    Я хочу поринути в розпад.
    Лише в розпаді
    я стану неабияк цілісносним.
    Я хочу вести аморальний
    спосіб життя. І тоді
    мені відкриється нова мораль.
    Ставши ізгоєм, буду
    новим пророком.
    Ставши німим, буду
    новим Ціцероном
    і надихатиму маси.
    Упавши на саме дно,
    стану по-справжньому
    незалежним і вільним.
    Поразки будуть перемогами,
    а перемоги - поразками.
    Де грань між безумством
    і новим мисленням?
    І новий ковчег віднесе тебе
    до нового пізнання.

    20 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2025.09.10 21:00 ]
    Постмодернізм
    Гасла стають антигаслами,
    а антигасла - гаслами.
    Постмодернізм вріс у твою кров,
    проліз у ДНК, закріпився
    у кістках. І вже постпостмодернізм,
    як бутон, виростає з нього.
    Розмальовані люмпенами паркани
    стають поезією,
    а малюнки на стінах -
    полотнами новітніх Леонардо да Вінчі
    і Мікеланджело, лише невизнаних
    і загублених у сипучих пісках часу.
    Нікому не потрібний молодик -
    новітній Аллен Гінзберг,
    а колишні кумири
    повалені з п'єдесталу.
    Ні з чим не можна боротися
    без наслідків для себе, без того,
    щоб воно стало частиною
    тебе самого. Так постмодернізм
    спорудив свій шпиль
    на уламках історії.

    17 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2025.09.09 21:09 ]
    Нескінченність
    Іти в поле
    і впасти в сніги,
    злитися з нескінченністю,
    злитися з тим,
    що тебе породило
    і куди ти підеш,
    отримати гарячку
    і в маренні
    пізнати нові світи,
    пізнати нові сутності.
    У маренні відкриється те,
    що недоступно
    здоровому глузду,
    ти вимовиш
    поему поля,
    епос лісів,
    сагу річок,
    ту лірику, яка непідвладна
    звичайній мові,
    це буде література
    новими буквами,
    новими словами.
    І останній зойк,
    як оргазм природи,
    буде промовлений,
    коли ти, знесилений,
    упадеш на кучугури снігу,
    аби поставити крапку
    у творі,
    написаному полем.

    16 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: