ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. М Менянин - [ 2026.11.21 12:32 ]
    Смуток
    Гусак містом ходить-бродить*
    винуватий без вини,
    що шукає – не знаходить
    бо довкола стан війни.

    Ой, шкода як, сумний пташе,
    не гроза, не буревій
    так змінили життя наше –
    підла ціль ворожих дій.

    Обійму тебе гусаче,
    розуміючи наш стан,
    жити можемо неначе,
    хоч душа болить від ран…

    * Меною цілий день гуляв самотній гусак. Як розповідають користувачі соцмереж, виявився він доволі розумним: відгукувався на звернення людей, відвідав два вокзали та став головною темою місцевих груп


    21.11.2026р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: | ""


  2. Юрій Гундарів - [ 2026.11.21 11:26 ]
    Володимирський собор під дронами
    Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
    Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і Михайло Врубель.

    «Оголошується тривога: жовтий рівень!» -
    команда тишу розрізає руба.
    У храмі навколішки стоять незримо
    Віктор Васнєцов і Михайло Врубель.

    Безмежний розпач у серцях кліру.
    В очах художників невичерпний сум.
    Чергова спроба спаплюжити віру,
    знівечити красу…

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Гундарів - [ 2026.11.20 10:37 ]
    Малюк і війна
    Від ракетного вибуху тремтить земля,
    а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
    Не відає ще нерозумне маля,
    що війна - жах…

    Воно думає, що це просто гра:
    дорослі ж не можуть його вбити
    чи завдати важких ран!
    Вони можуть - лише любити…

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  4. Олександра Маківка - [ 2026.11.16 15:48 ]
    Ненавиджу
    Ненавиджу все це…
    Коли тебе немає поруч
    Ненавиджу все це…
    Коли труть ноги наче об підлогу
    Ненавиджу все це…
    Коли казали перемога
    Ненавиджу все це…
    Коли казали що ти зможеш
    Коли сидять і пʼють макіато
    Коли не родять для війни
    Коли у тебе,серце моє
    Немає сил для боротьби
    Ненавиджу все це…
    Але…
    Коли ти є…
    Але…
    Коли ти поруч…
    люблю я рани всі твої
    Силу й лють приймаючи
    Люблю я й ніжності твої
    Ними упиваючись
    Люблю усі наші суботи
    В них вмить зникають всі турботи
    Любові нашої клинки
    Від світу відбиваючись
    СКрізь руки жадібні чужі
    Крізь терни прориваючись…
    А далі знов
    Ненавиджу все це…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Юрій Гундарів - [ 2026.11.15 09:49 ]
    ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Євгеній Соловей
    Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
    На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ставали на коліна, проводжаючи земляка. Багато хто тримав у руках гілочки верби…

    Він був кремезним і, на перший погляд, суворим чоловіком із грубим голосом. Але всі, хто пізнавав його ближче, одразу розуміли, що насправді це дуже чуйна і щира людина.
    Він працював оператором на суспільному мовнику УТ-1, згодом на "Інтері" та "1+1".
    Друзі називали його птахом – і через прізвище, й через легку вдачу.
    Прізвище й визначило його подальший шлях у війську. "Я – Соловей, я – птах, я буду літати", – саме так сказав він у військкоматі.
    І він став пілотом БпЛА…

    У Вербну неділю
    навколішки стати,
    гілочку білу
    в руках тримати,
    а сльози в очах
    вглиб заховати…
    «Я – Соловей, птах,
    буду літати!».

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  6. Марія Дем'янюк - [ 2026.11.11 10:22 ]
    Дякую і прошу
    Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
    Господи, я знову чую пісню своєї мами.
    Господи, слухаю мову мого татусьо.
    Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
    Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
    Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

    Господи, цей ранок спіймав у лещата «тривогу».
    Господи, прещедро даруєш в майбутнє дорогу.
    Господи, хай милість Твоя осяває шляхи України.
    Господи, країна моя…з очима дитини…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2026.11.10 20:06 ]
    Від'їзд біженця
    Перед тим, як назавжди покинуть
    Цю місцевість, таку дорогу,
    Він вклонився могилам і нивам,
    Залишивши надію благу.

    Він вклонився книжкам посивілим
    На полицях дрімливих, стійких.
    Він лишав не маєтки і вілли,
    А вогонь у яругах крутих.

    Він лишав, мов баскі кінокадри,
    Світлі спогади в мантіях снів.
    Не придумаєш більшої кари,
    Ніж вигнання у сяйві вогнів.

    Причаїлась у травах високих
    Незабутня любов, ніби дар.
    Поступово вичавлює соки
    Ця печаль, наче літній звіздар.

    30 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  8. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.08 16:41 ]
    Сонет XVI, «Не суперечу»
    Цікава, все-таки, картина:
    Наш світ перевертом іде.
    Холуй за гроші люд гребе,
    Керманич ввів нове свавілля...

    Та думав — дно вже не пробʼє.
    Диви, іде проста людина.
    Чека на нього десь дитина,
    Як хтось хапнув і в клітку пхне.

    (p.s. натомість здирника помре).

    А той гребе! Гребе і далі!
    У саквояж, кишень, сандалі...
    Хотілось дати б по рукам!

    …Даруйте прощення, панове,
    Я так хвилююсь — бракне мови…
    Не суперечте…
    Холуям!

    10.07.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 15:22 ]
    Сонет ІІІ, «Каюсь пред тобою»
    Вернуся ще до тебе, мила,
    Либонь, лише як час мине.
    Прости мені, що не тебе
    Обрав, коли чума схопила.

    Для боротьби ж я ще мале…
    Та пропаганада отруїла,
    І, гейби, сталася зневіра,
    Однині гріх душа несе.

    Бо я тебе ж тоді покинув…
    Подався геть од мого згину,
    Життя вберіг лише своє.

    Тепер перфідную провину
    Волочу по ясному світу,
    І впишеться цей гріх в досьє.

    23.09.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  10. В Горова Леся - [ 2026.11.04 08:36 ]
    Комікси
    Листя, що впало на стежку, до сірого стовчене.
    Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
    Та несподівано і кольористо тріпоче на
    Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.

    Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
    Міцно тримає, а з нею так просто і затишно.
    Там не диміло, не вило, не било й не бахкало.
    Тепла картинка тримає минулого залишок.

    Річка хвиляста несе попід берегом човники.
    Що було далі? Куди попливуть подорожники?
    Милий малюче із комікса, де скільки чорної
    Фарби набралося? З білою туби порожні.

    Зламане гілля, відболені душі, запечені
    Горем слова, що як онікси, зжурено падають.
    Вітер листок перекинув. Читається речення:
    "Дмитрик із татом рушають за білою фарбою".



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (7)


  11. Мірлан Байимбєков - [ 2026.11.03 14:05 ]
    Москаляку на гілляку!
    Моcкалякy на гілляку!
    Гілку грубо йому в сраку!
    Протягнути по землі,
    Та помити у лайні!
    Най знає ця проклята псина,
    Як пхати рило в Україну!
    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Юрій Гундарів - [ 2026.10.30 11:33 ]
    Джеймі Ланністер у Києві
    Данський актор Ніколай Костер-Вальдау, відомий за роллю Джеймі Ланністера у культовому серіалі «Гра престолів», приїхав до Києва у статусі посла доброї волі Програми розвитку ООН, щоб привернути увагу світу до наслідків війни та підтримки України у цей важкий для нас час.
    28 жовтня знаменитого актора помітили в одному з пабів на Подолі та в київській аптеці.
    Під час нічної повітряної тривоги він спустився до київського метрополітену на станцію «Золоті ворота», де спілкувався з киянами та ночував на розкладачці.

    Цей жах - не середньовіччя,
    коли замість ліжок - мати.
    В дитячих очах - відчай,
    коли ракетами гатять.

    Коли замість сміху - тиша,
    бо в небі дронів примари…
    Він на Поділ вийшов,
    але замість сонця - хмари.

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  13. Юрій Гундарів - [ 2026.10.28 11:58 ]
    ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Олександр Чижов
    Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

    Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "Силует".
    Сашко наповнював студентське життя особливим змістом - продукував цікаві ідеї, вигадував нові заходи, створював яскраві відеоролики…
    У війську "Силует" був кулеметником, а також оператором безпілотних літальних апаратів. За службу його нагородили почесним нагрудним знаком "За стійкість та незламність" командувача Національної гвардії.
    Сестра захисника написала про брата такі проникливі слова: "Силует вважав, що ми не маємо сумувати. Тож збережемо в пам'яті всі ті незліченні моменти, якими він наповнював буденність кожного, хто був поруч із ним»…

    Він мріяв жити, любити,
    створювати відеоролики.
    Він вірив, що для людини
    важливо не бути ноликом…

    "Не збираюся я помирати,
    але якщо треба - мушу…»
    Ми не маємо сумувати,
    але сум огортає душу.

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  14. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.10.27 17:38 ]
    Сонет І, «О люде мій...»
    О люде мій, народ коханий!
    Скажи, що коїться з тобою?
    Чи ти озлоблений війною?
    Невже себе загнав в кайдани

    Та сам смієшся над собою?
    Чи то від болю — сміх крізь сльози?
    Чи вже не бачиш небо в грозах,
    А тільки бруд під головою?

    І все ж тебе не зрозуміти:
    Під горем іншої людини
    Залишиш докір і підеш

    Казати, що усі огидні.
    Авжеж, тобі постійно винні —
    Лиш носа більше задереш.

    10.09.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  15. Борис Костиря - [ 2026.10.26 18:22 ]
    Від'їзд
    Коли поїду я із цих країв,
    Залишу три сльозини в чистім полі,
    Залишу смуток луків і роїв,
    Рубці і шрами довгої неволі.
    Поїду в невідомість назавжди.
    Від спогадів розірвані валізи.
    Поїду від руйновища, біди,
    Від жесту неповторної маркізи.
    Не можна вже нічого поробить
    У краю запустіння і розвалу.
    Мов голоси притлумлених трембіт,
    Звучатиме відлуння ідеалу.

    7 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  16. Юрій Гундарів - [ 2026.10.23 11:36 ]
    Гуманізм і людяність
    Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
    Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

    Гуманізм - це що означає?
    Це загиблі вагітні жінки,
    це мости і лікарні розчавлені,
    це зруйновані вщент дитсадки…

    Гуманізм - це долі загублені,
    ракетний терор щогодини…
    Поверніть гуманізму людяність!
    Поверніть гуманізму людину!

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати: