ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.04.25 19:32
Писав сценарії для буднів,
вершив кодацію тілес
і думав: буде вже, як буде,
як нє - піде на мило - вдруге
тоді повстане з глини "плебс."

Чи допотопний, чи опісля -
такий вже видався проєкт...

Віктор Насипаний
2026.04.25 17:50
Немов старенька бабця враз,
Зав’яже ніч на вузлик світ.
І небо в ніжних кольорах
Шукає в тиші настрій свій.

Немов бешкетні дітлахи,
Неначе ми малі колись
Стрибають зорі – світляки

С М
2026.04.25 14:59
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я

Борис Костиря
2026.04.25 14:11
Мовчання огортає душу,
Туманом наповзає страх.
Я йти в сувору пущу мушу,
Мов бранець об семи вітрах.

Прозріння огортає пущу.
Пізнання спалах, як Мане.
Широке поле родить пустку,

Світлана Майя Залізняк
2026.04.25 13:47
Запрошую на свій канал на ютубі, підписуйтеся.
Майже 100 композицій.

Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенер

Охмуд Песецький
2026.04.25 12:03
До літ хоча би десь до сорока,
Допоки зріє мрія про безсмертя,
Нехай несе життя мого ріка
Крізь дамби, мілководдя й круговерті.

Не вирватись із русла кораблю,
Чи меншій з річкових посудин.
А спробу я таку хіба зроблю?

Володимир Невесенко
2026.04.25 12:03
За обрій сонце упало втомне.
Дрімала в тиші загусла ніч.
І стигло небо – тяжке й судомне,
звисали хмари з похилих пліч.

Рябіло море в сріблястих брижах,
і мов наяди з нічних глибин,
скакали тіні на скелях рижих

Вячеслав Руденко
2026.04.25 10:57
Лише ранком у ворожки
Золоті крадуть гриби ,
Лише гудзики і брошки
Тут готують до сівби,

Лише шерех чують бджоли
Про фізичну суть єства*,
Лише ковдри, лише змови

Тетяна Левицька
2026.04.25 10:35
А він тебе й мене любив, таку біленьку...
Як ти все те пережила, скажи, рідненька?

Чи, може, звістку принесла тобі сорока,
Коли зі скелі шуганув у синь високу?

Чи знала, що його сади в мені буяли?
І виноградного вина було замало.

Віктор Кучерук
2026.04.25 06:29
Багровою млою затьмарена далеч,
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль

хома дідим
2026.04.25 05:11
не казка і не зовсім каско
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса

Юрій Лазірко
2026.04.24 16:40
з добрим днем
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино

хома дідим
2026.04.24 13:43
не продирався у достойники
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри

Борис Костиря
2026.04.24 13:03
Листок осінній скроні посріблить
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.

Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства

Сергій Губерначук
2026.04.24 11:26
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.

4 квітня 1989 р., Київ

Тетяна Левицька
2026.04.24 10:46
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.

Юрій Гундарів
2026.04.24 09:44
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн

Іван Потьомкін
2026.04.24 08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.

Віктор Кучерук
2026.04.24 05:50
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.

Охмуд Песецький
2026.04.23 22:07
Крізь версти юності - до зрілості й сивин,
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.

Коханням ділячись, хіба ж його ділив?
Я просто поділяв - і вистачало.
Було, і проливав - тоді й полив

Володимир Невесенко
2026.04.23 21:42
Ти не прийшла...
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.

Та я чекав.
Вслухався в голоси,

хома дідим
2026.04.23 21:20
вивчав місцеву фауну і флору
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої

Євген Федчук
2026.04.23 21:13
Волоколамський Йосиф вивів строго
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с

Іван Потьомкін
2026.04.23 19:09
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем

Костянтин Ватульов
2026.04.23 18:48
Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не

Ігор Терен
2026.04.23 17:39
                    І
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,

С М
2026.04.23 13:00
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі

Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову

Борис Костиря
2026.04.23 12:49
Впадаєш в сон, як у нову затоку
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.

На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині

Тетяна Левицька
2026.04.23 10:35
Дорогі коліжанки, не тіште мене,
не сушіть мої сльози жагучі.
І любов, і зажура колись промайне,
кане каменем в урвищі кручі.

Я не знаю, коли ті печалі пройдуть —
сильна жінка теж інколи плаче.
На порозі моїм розплескалася ртуть —

Юрій Гундарів
2026.04.23 09:24
Позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, завжди зі стильною зачіскою… Родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в ар

Віктор Кучерук
2026.04.23 06:18
Через стишену дорогу
Неквапливо вечір брів
І стелив собі під ноги
Довгі тіні яворів.
Він топив у видноколі
Сонця схилене чоло, -
За собою вів із поля
Сірі сутінки в село.

хома дідим
2026.04.22 21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не

С М
2026.04.22 17:00
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле

Він полював на тигра, із рушницею й слоном
На всі випадки, поряд матінки заслон
За черепом – американський расовий саксон

Тетяна Левицька
2026.04.22 16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.

Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,

Борис Костиря
2026.04.22 15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.

Дощі відкриють невідомі суті,

Охмуд Песецький
2026.04.22 14:43
Співають пісень вовки,
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом хоч якоїсь дози.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Юрій Гундарів - [ 2026.04.23 09:00 ]
    ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Ольга Сімонова
    Позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, завжди зі стильною зачіскою… Родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
    Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в армії.
    Боронила найгарячіші точки Луганщини. Та навіть під час найпекельніших боїв вона рятувала тварин, вивозячи їх із лінії фронту.
    А ще Оля Сімонова добре вивчила нашу мову. Вона - приклад того, що справжньою українкою не народжуються, а стають…

    Пливе у небі вінок жовто-синій
    на хвилях пекучого суму -
    душа безсмертна Ольги Сімонової,
    воїна і красуні:

    «Прощавайте, песики й котики!
    Прощавайте, мої побратими!
    Зі мною тепер зоряна готика -
    янголи, херувими…

    Але я все одно з вами,
    ми разом долаємо спротив,
    вперед прориваємося з боями…
    Чи пам‘ятаєте мій дотик?..»

    Як будете часом у храмі, може,
    помоліться в куточку за Сімбу -
    поставте свічку і тихо промовте:
    Олю, уклінне спасибі!..

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Пирогова - [ 2026.04.20 20:10 ]
    Хата
    Під очеретом хата зустрічала
    Свічу вечірню, місяць ночі.
    Здавалося, доволі в неї часу,
    І не лякали поторочі.

    Рожеві абрикоси обіймали
    Тим цвітом, що пахтів сміливо.
    Пережила старенька вже чимало.
    Уранці знов була щаслива.

    Але війна гуділа чорнокрило,
    Затьмарила і вікна-очі.
    Упала хата, мов листок безсилий,
    Тепер руїни й темні ночі.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  3. Костянтин Ватульов - [ 2026.04.17 15:45 ]
    І знов
    І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
    На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
    В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
    Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?

    На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
    На шиї обкрутилась нитка перлів: світла та тонка.
    В очах печаль, а біль нестерпний, наче птаха промайне.
    Залишить на обличчі ледь помітну борозну сльоза.

    Натхнення осінь не дарує вже принаймні другий рік.
    Не бачила його з тих самих пір, як завітала в дім війна.
    А він сміється поруч, як колись сміятися умів,
    На жаль, для посмішки його ця фотографія тісна.

    Вона доп’є терпку настоянку, яку завжди любив.
    Фужер впаде і розлетиться на уламки битим склом.
    А тишу ночі вмить наповнить горем відчайдушний крик
    Про те, що більше не зустрітися у світі їм обом.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. В Горова Леся - [ 2026.04.09 12:00 ]
    Сірко
    Розчахнута акація цвіте.
    Щосили гонить живоносні соки
    По знівеченім стовбуру високім -
    Медовий дух летить в село пусте.

    Там гулко-говірливі зазвичай
    Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
    Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,
    Посаджена господарем на чай.

    Таке обістя - рідне, і ... чуже,
    Знайомий запах кожуха із буди,
    Куди ж пішов господар - не збагнути
    Старому псу. Та він все стереже.

    Все слухає: коли ж знайомий стук
    Порушить неспокійний сон собачий,
    І знову рідні очі він побачить,
    Почує запах теплих добрих рук.
    ...
    Був місяць, ніби миска з молоком,
    А став тонким, як біла скибка хліба -
    Усе, на що вночі дивився сліпо,
    Очікуючи дня, старий Сірко...

    А ранок лободою обростав.
    Розбиті стільники пахтіли медом.
    Над вухами гуло бджолиним летом.
    У хвіртку заглядала пустота...




    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  5. Костянтин Ватульов - [ 2026.04.08 16:28 ]
    Кіт
    Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
    Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
    Врешті до мене з надією ледве притулиться,
    Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

    Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
    Зовсім промерзли худенькі на тілі кістки.
    Він ,як і я – із душею незламного воїна,
    Знову чекає наступні криваві бої.

    Котику, любий ,про що тобі ввечері мріється,
    Як нас життя випадково на світі звело ?
    Він лиш хвилину у очі сміливо подивиться
    Й тишу розріже акордами стриманих нот.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Юрій Гундарів - [ 2026.04.06 11:32 ]
    Повернення душ
    26 лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

    В безсонячний лютневий день
    одна за одною машини:
    колона траурна іде —
    німі холодні домовини…

    Нам повернули лиш тіла,
    хоча і це важливо дуже,
    та в кожнім з них душа жила…
    Тож хто віддасть тепер нам душі?

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Борис Костиря - [ 2026.04.01 13:03 ]
    Емігрант
    Емігранту в далекій країні
    Сняться в цвіті тендентні гаї,
    Сняться сни йому тополині,
    Неповторні і рідні краї.

    Так війна усіх розштовхала.
    Не зібрати розбите село.
    Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
    Розділив на добро і на зло.

    Невідомо, коли він побачить
    Ту калину у росах нічних.
    І ніколи уже не пробачить
    Це вигнання у далях сумних.

    Не повернуться милі картини.
    Кожна мить відійшла назавжди.
    Так померкли колишні кумири.
    У епохи прощення не жди.

    21 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (1)


  8. Юрій Гундарів - [ 2026.03.29 09:52 ]
    Одеса: удар по пологовому будинку
    У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
    Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонароджених.
    Лікарі піднялися на дах будівлі і гасили пожежу…

    Хтось намагається будинок життя
    перетворити на будинок страхУ…

    Евакуювати встигли всіх в укриття.
    Гасили вогонь лікарі на даху
    після навмисного удару вражого
    з брандспойтами і вогнегасниками -
    самовіддано і відважно,
    й, найголовніше, вчасно…

    Усі двадцять два малюки -
    дай, Боже, їм небесної сили -
    виростуть ще й ті козаки:
    гідні, потужні й щасливі!

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  9. Тетяна Бондар - [ 2026.03.28 18:08 ]
    ***
    коли весна як осінь
    і зупинився час
    небесні коси косять
    все більше нас із нас
    і сивина як просинь
    і небо як рілля
    і зоряно голосить
    душа за кожним я
    і кожен крик як рана
    і кожен біль пече
    і лють зшиває рвано
    безкрилене плече
    і сліпить сіллю очі
    несплаканих прощань
    і крицю в серці точить
    із рішень і вагань
    вогнем горить спиняє
    орду чужого зла
    усіх часів на краї
    весною без тепла...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  10. Марія Дем'янюк - [ 2026.03.28 15:09 ]
    Сниться мені
    Сниться мені небо —
    Лагідно-блакитне,
    Все довкола сяє,
    Все таке привітне.

    Сниться мені тато,
    Йдемо разом в лісі,
    Сниться мені мама —
    Садимо нарциси.

    Сниться старший братик —
    Поруч, на природі,
    Шепочу щасливо:
    «Вдома… Не на Сході».

    І яка ж чудова
    Моїх снів дорога —
    Мандрував би вічно…
    Та реве «Тривога».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (3)


  11. Юрій Гундарів - [ 2026.03.28 09:40 ]
    Дай лапу, друже!
    Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.
Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

    

Сирена тривогою мучить:

    увага, знов небезпека!
    
Дрон у притулок влучив
    
для бездомних песиків…



    Пливе над хмарами стайка 

    нікому тут непотрібних.

    У чорному небі тануть

    зорі, мов сльози срібні…

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)