ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2026.06.15 09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.

А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі

Віктор Кучерук
2026.06.15 08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху,
Задираючи вверх вуха...
15.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.15 06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.

Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,

М Менянин
2026.06.14 23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.

В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:

Іван Потьомкін
2026.06.14 21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

хома дідим
2026.06.14 20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн

Євген Федчук
2026.06.14 19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з

Борис Костиря
2026.06.14 17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.

Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя

Олександр Сушко
2026.06.14 11:25
Анатолій Матвійчук

Найгірше - коли нездари судять Митця...

Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.

Кока Черкаський
2026.06.14 11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!

Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,

Вячеслав Руденко
2026.06.14 09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…

Тетяна Левицька
2026.06.14 07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні

С М
2026.06.14 07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні

О ні я бував там доволі

Віктор Кучерук
2026.06.14 06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26

Роман Миронов
2026.06.13 21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.

Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,

хома дідим
2026.06.13 20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних

Марія Дем'янюк
2026.06.13 16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.

Он щебече соловейко —
Зупинилася,

Світлана Пирогова
2026.06.13 14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.

Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,

Борис Костиря
2026.06.13 13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?

Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали

Артур Курдіновський
2026.06.13 12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.

Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,

Охмуд Песецький
2026.06.13 09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.

Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн

Віктор Кучерук
2026.06.13 07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.12 22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.

Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла

хома дідим
2026.06.12 20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Віктор Кучерук - [ 2026.06.15 08:48 ]
    * * *
    Мов сторожа зла за бранцем,
    Пси метнулися за зайцем
    І позбавили свободи
    Гризуна в кінці городу,
    Хоч пустився той щодуху,
    Задираючи вверх вуха...
    15.06.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  2. Віктор Кучерук - [ 2026.06.14 06:50 ]
    * * *
    Щоби стан покращивсь зранку -
    Треба чаю випить склянку,
    Бутерброда скуштувати,
    Щоб порадувати матір
    Дуже гарним апетитом
    Та у школі бути ситим.
    14.06.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  3. Віктор Кучерук - [ 2026.06.13 07:20 ]
    * * *
    Попід сонцем, понад гаєм
    Хмара хмарку доганяє,
    Як завжди прудку Катрусю
    Заклопотана бабуся,
    Бо онука, наче білка,
    Сновигає дуже стрімко.
    13.06.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  4. Андрій Олінковський - [ 2026.06.06 02:59 ]
    Моя Україна
    Моя Україна – це квіти ясні,
    що тільки на волі цвітуть,
    моя Україна – подих весни,
    що зігріває крізь холод та лють.

    Моя Україна – не штучна межа,
    що з болю та страху постала.
    Моя Україна – людина жива,
    що хлібом гостей зустрічала.

    Українець, татарин, білорус або грек –
    для мене усе це єдине.
    Ти – рідна людина для мене навік,
    бо ти і є Україна!

    Грузин, росіянин, єврей чи поляк –
    на спільній землі ми родина.
    Для мене назавжди ти брат і земляк,
    бо мати у нас – Україна!

    Малята в темнім пологовім домі
    до нас рученята свої простягають,
    усі ті, кому так бракує любові,
    в дитячім будинку нас вірно чекають:

    Немає різниці – свої чи чужі,
    для мене сім’я неподільна.
    Усі вони разом – діти мої.
    А діти мої – це моя Україна.

    Ти, помираючи, знову воскрес,
    коли серце наповнене Світлом.
    Моя Україна – це голос Небес,
    що лине Новим Заповітом.

    Моя Україна – це серце моє,
    де гинуть образи й зло,
    де кожного дня оживає нове,
    розквітли любов і добро.

    Україна – це краще у кожному з нас,
    це мужність, це віра й прощення.
    Так світу потрібна вона у цей час,
    щоб душам вернути натхнення.

    Моя Україна – це праведний шлях,
    що треба нам гідно пройти до кінця,
    без страху, без кривди, з любов’ю в очах
    і в ньому шукаючи – стріти Творця.

    Моя Україна – сльози всіх матерів,
    що не втомились любити,
    роками чекають живими синів,
    які рідну землю пішли боронити.

    Моя Україна – це справжня Любов,
    якою можливо лише ділитись.
    Вона неподільна, неначе Душа,
    і тільки в Любові їй дано розчинитись.

    Моя Україна – не статус, не бренд,
    не кумир, не влада, не сила.
    Моя Україна – це ніжність батька
    і радість рідного сина.

    Її збережи, мій сину, живою,
    бо вона так красива!
    У серці завжди хай буде з тобою
    саме ця – твоя Україна!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Юрій Лазірко - [ 2026.06.05 16:07 ]
    Три Коти --- колискова
    1.
    а́ні ми́ші
    три коти́...
    ста́рший -
    мі́сяць прикоти́в
    посвіти́ти у комо́рі
    середу́щий
    си́пле зо́рі
    тро́хи в ко́мин
    й по́за о́чі

    приспів:
    три коти́
    три коти́
    засина́й маля́тко
    ти
    три коти́
    три коти́
    засина́й маля́тко
    ти

    2.
    а моло́дший
    щось мурко́че
    про смета́ну
    й молоко́
    і про те
    де спить бровко́
    й проганя́ють мух
    коро́ви
    де ще гні́зда
    не гото́ві
    а в яки́х
    пташа́та сплять
    де по три
    а де по п’ять

    приспів:
    три коти́
    три коти́
    засина́й маля́тко
    ти
    три коти́
    три коти́
    засина́й маля́тко
    ти

    3.
    ми́ші
    ми́шки
    мишеня́та
    ви сиді́ть тихе́нько
    в ха́ті
    бо почу́ють вас коти
    той
    що мі́сяць прикоти́в
    той
    що си́пле по́за о́чі
    той
    моло́дший
    що мурко́че

    приспів:
    три коти́
    три коти́
    засина́й маля́тко
    ти
    три коти́
    три коти́
    засина́й маля́тко
    ти
    три коти́
    три коти́
    засина́й маля́тко
    ти
    засина́й
    баю-бай


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Кучерук - [ 2026.06.03 07:04 ]
    * * *
    Вуж плазує на городі
    І городину не шкодить,
    А ось курка при нагоді
    Поклює коренеплоди,
    Повисмикує розсаду
    І грядки втрамбує радо,
    Викликаючи досаду
    В тих, що сіє те і садить...
    03.06.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  7. Віктор Кучерук - [ 2026.05.29 06:47 ]
    * * *
    Дощик рясно кропить
    Навесні грядки, -
    Мокнуть стебла кропу
    Й буряків листки.
    Всюдисущі краплі
    Втратили число, -
    Вся земля набрякла
    І блищить, як скло.
    Ніби хтось повісив
    Рушники на пліт, -
    Дощові завіси
    Затулили світ.
    29.05.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  8. Віктор Кучерук - [ 2026.05.27 07:21 ]
    * * *
    Мов дощу рясного краплі,
    Між собою схожі чаплі
    Ті, що в пошуках поживи
    У болото пруть сміливо,
    Де покрякують так вабко,
    Очі витріщивши, жабки...
    27.05.26


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.61) | "Майстерень" 5.25 (5.87)
    Коментарі: (1)


  9. Віктор Кучерук - [ 2026.05.22 06:28 ]
    Вітя

    Шастає, як вітер,
    Всюдисущий Вітя
    Закутками рідного села, -
    Начебто заблуда,
    Нишпорить повсюди
    І розповідає опісля:
    Де чималі вишні,
    А де нікудишні
    Ягоди він бачив на гіллі, -
    Де линів великих
    Спозарана смикав,
    Де клювали окуні малі.
    Знають також друзі
    На якому лузі
    Шелестить некошена трава, -
    Де в стоячих водах
    Свіжість прохолоди
    У ріці замуленій бува.
    Сонцем обігрітий,
    Ціле літо Вітя
    Не сидить безклопітно без справ, -
    Козачок бідовий
    І пасе корову,
    І серпом вправлятися почав.
    Помічник бабусин
    Яблук їй натрусить
    І суниць із лісу принесе, -
    Хлопчака походи
    Зупинити годі,
    Раз немає втоми на усе...
    22.05.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: