ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2025.09.18 09:21
СІМ ЧУДЕС ЮВІЛЯРА Отже, мені виповнилося 70 років! З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві ч

Віктор Кучерук
2025.09.18 07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.

Тетяна Левицька
2025.09.18 01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна, 
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.

Борис Костиря
2025.09.17 22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,

Галина Кучеренко
2025.09.17 18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь  свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час

С М
2025.09.17 18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото

Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с

Віктор Кучерук
2025.09.17 17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота

Юрій Лазірко
2025.09.17 16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.

Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.

Володимир Бойко
2025.09.17 11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.

Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.

Юрій Гундарєв
2025.09.17 08:56
вересня - День народження видатного українського письменника

Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…

Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.

М Менянин
2025.09.17 02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.

Ярослав Чорногуз
2025.09.17 00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.

Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Почуття, що приходить тихо, наче тінь. Воно не гримить громом, не кричить, не з'являється з-за рогу зненацька, а просто підповзає і щось шепоче, змушуючи нас опустити очі. Воно важким каменем лягає на серце, навіть якщо ніхто, крім тебе, про нього не зна

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Марія Дем'янюк - [ 2025.09.13 13:23 ]
    В садочку
    Сонячний промінчик
    Скочив на камінчик,
    Радісно всміхається,
    Всюди озирається.

    Оглядає видноколо:
    "Oй! Яка краса довкола!
    Он троянди та жоржини,
    Айстри, кетяги калини.

    Грушки дуже солоденкі,
    Щічки яблук червоненькі.
    Виноград глядить на сливу:
    Теж синенька. Справжнє диво!"

    Сяє сонечком камінчик,
    Примостився там промінчик:
    "Ще в саду побуду трішки,
    Подивлюся на горішки!"


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  2. Марія Дем'янюк - [ 2025.09.04 15:52 ]
    Як горнувся син до тата
    Тато сина обіймав,
    Тепло в щічку цілував:
    "Сину мій, рости великий,
    Усміхайся сонцелико!
    Славний будеш богатир,
    Ти мені, синок, повір,
    Станеш воїном ти грізним -
    Захистиш нашу Вітчизу.
    Жде тебе безліч шляхів,
    Та вертайся до батьків,
    До Вкраїни, де родився,
    І ходити справно вчився,
    Де сказав вперше: "Матуся",
    Я за це, синок, молюся..."

    І ясніли оченята
    Як горнувся син до тата.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  3. Олена Побийголод - [ 2025.09.01 12:54 ]
    1972. Мордочка, хвіст та чотири ноги
    Із Бориса Заходера

    Ледве ми виперлись з решти приматів
    й рушили вдаль з усієї снаги –
    з нами побігли, без жодних дебатів,
    мордочка, хвіст та чотири ноги.

    Часом блукаємо ми у хао́сі, –
    нелад і темрява геть навкруги;
    та не дають заблукати нам зовсім –
    мордочка, хвіст та чотири ноги!

    В хащах полюють на нас, як на здобич?
    Нам не страшні будь-які вороги,
    бо підбадьорюють: «Друзі, ми обіч!» –
    мордочка, хвіст та чотири ноги.

    Й навіть коли тобі тоскно до дрожу,
    лізеш на стіну від туги й нудьги –
    краще за інше завжди допоможуть
    мордочка, хвіст та чотири ноги...

    Трішечки м’яса та трішечки каши
    (тобто – не треба влізати в борги),
    пілка в куточку... І ось вони – наші,
    мордочка, хвіст та чотири ноги!
    ааааа
    (2025)


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  4. Олена Побийголод - [ 2025.08.28 21:30 ]
    1961. Дірки у сирі (із Яна Бжехви)
    Із Бориса Заходера

    – Скажіть, а хто пошкодив сир,
    нарив у ньому стільки дір?

    «Без жодних сумнівів, не я!» –
    квапливо рохнула Свиня.
    «Це загадка! – ґеґекнув Гусь,
    я й га-гадати не берусь!»
    Вівця ще й додала окремо:
    «Бе-безумовно, це проблема!
    Можливість рішення – туманна...
    А втім, спитайте у Барана».
    Дворовий Пес пробуркотів:
    «Все зло у світі – від котів!
    Як двічі два чотири,
    від них – й дірки́ у сирі!»
    Обуривсь Кіт: «А все простіше!
    Хто точить ді́ри? – Звісно, миші!»
    Та тут Ворону бог приніс, –
    мабу́ть, щоб всім утерла ніс,
    бо, як відомо з давніх пір,
    у неї є талан на сир!
    І ось доручено Вороні
    аналіз провести сторонній...
    Щоб вивчити проблему дір,
    заглибилась Ворона в сир.
    І ось уже дірки́ останні...
    А сир – скінчився у пізнанні.
    Розґвалтувався скотний двір:
    «Разбій! Грабіж! Покрали сир!»
    Злетіла на паркан Ворона
    і заперечила резонно:
    «Та що таке, шановні, з вами?
    Ви ж піклувались дірочками!
    Так, сир я з’їла на дозвіллі,
    але ж дірки́ – лишились цілі!»
    На цьому й припинився спір,
    бо все одно – скінчився сир...
    Так і не взнали свійські звірі,
    з яких причин дірки́ у сирі!
    аааа
    (2025)


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  5. Олена Побийголод - [ 2025.08.24 09:05 ]
    1962. Сорока (із Яна Бжехви)
    Із Бориса Заходера

    Злетіла сорока висо́ко,
    і зверху стрекоче сорока,
    що цукор страшенно солений,
    що яйця беруть зі смаженей,
    що раки зимують на дубі,
    що риби гуляють у шубі,
    що яблука повністю сині,
    що ніч виникає із тіні,
    що в морі, як правило, сухо,
    що лева подужає муха,
    всіх краще літають корови,
    всіх ліпше цвірінькають сови,
    що лід надзвичайно гарячий,
    що холод у пічці собачий,
    і що серед птичої зграї
    їй рівних у правді немає!..

    Торочить сорока, стрекоче,
    а слухати жодний не хоче;
    бо, що б не тріщала сорока,
    це слухати – марна морока!

    (2025)


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  6. Олена Побийголод - [ 2025.08.21 14:56 ]
    1962. Ніхто
    Із Бориса Заходера

    Збитошник оселивсь у нас,
    й подія це страшна!
    Ми потерпаємо весь час
    від цього пустуна.

    І скарги йдуть навперебій:
    і це́ от, і тамто́...
    А винуватий – хтось такий,
    чиє ім’я – Ніхто!

    Скажіть, наприклад: хто знайшов
    в буфеті мармелад,
    й обгортки, ніби як на схов,
    запхав кудись навгад?

    Хто з коридору крикнув «гав»?
    Хто розірвав пальто?
    Хто на шпалерах малював? –
    Ніхто, Ніхто, Ніхто!

    «Ніхто – прека́посний сусід! –
    сказала мати враз. –
    Давно його провчити слід,
    і ось йому наказ:

    Ніхто не піде в двір на гру,
    удома хай сидить!»

    Вам смішно? А мене й сестру
    це зовсім не смішить!

    (2025)
    ааааааа


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  7. Олена Побийголод - [ 2025.08.19 13:23 ]
    1958. Два та три
    Із Бориса Заходера

    Пішов Сергійко в перший клас.
    Школяр, як не крути!
    Він рахувати вміє в нас
    уже до десяти!

    Такий учений, загалом,
    в сім’ї лише один!
    І я́кось батьку за столом
    задав питання він:

    «Два пиріжка тут, згоден ти?
    Та є лічба нова:
    я можу зараз довести,
    що три їх, а не два!

    Рахуємо: оце ОДИН,
    це ДВА... Тепер замри:
    ОДИН та ДВА, – закінчив син, –
    якраз і буде ТРИ!»

    Промовив тато: «Ну і ну!
    І справді: рівно три!
    Гаразд, я два з них проковтну,
    а третій – ти бери!»

    (2025)


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати: