ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.08.20 21:59
Скоро осінь...за вікнами серпень
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.

А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,

Іван Потьомкін
2026.08.20 21:41
Жовкне лист на верхів”ї беріз,
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка

Ольга Садкова
2026.08.20 20:36
В річці пуголовок плаче,
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —

хома дідим
2026.08.20 19:04
падати із тобою
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим

Артур Курдіновський
2026.08.20 18:08
Той серпень, що ближче до осені,
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,

Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями

Юрко Бужанин
2026.08.20 17:38
Копирсаються спомини в часі -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?

Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -

Євген Федчук
2026.08.20 17:33
Дід Микола любить «молодь» розуму навчати,
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То

Борис Костиря
2026.08.20 13:29
На білу кригу знову випав сніг.
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.

Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,

Тетяна Левицька
2026.08.20 12:53
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна

Віктор Кучерук
2026.08.20 07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.

Тетяна Левицька
2026.08.19 21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.

Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила

Віктор Насипаний
2026.08.19 21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.

Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток

С М
2026.08.19 21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози

хома дідим
2026.08.19 19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім

Артур Курдіновський
2026.08.19 15:45
Поклич мене зажуреним сонетом -
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.

Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,

Ольга Садкова
2026.08.19 14:51
Сусідський кіт зайшов до хати,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...

Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?

Борис Костиря
2026.08.19 13:55
Яка палка гармонія і дикість
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.

Такий коханець гарний і потужний

Віктор Кучерук
2026.08.19 07:54
Наближається вже осінь,
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.

хома дідим
2026.08.18 20:06
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб

Вячеслав Руденко
2026.08.18 17:45
Гребці налягають на весла -
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,

Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,

Ольга Садкова
2026.08.18 14:39
В нього чоботи вкрилися пилом,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,

Борис Костиря
2026.08.18 13:54
Ураз погода зіпсувалась.
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.

Потоки бруду полилися

Віктор Кучерук
2026.08.18 07:30
Теплом та світлом увіходить
У літню пору в хату він
І просить всіх, немов господар,
Іти у поле на поклін.
У цей період не минає
Його увага кожен дім, -
То защебече щиглів зграя,
То півень гучно піє всім.

С М
2026.08.17 20:56
Йдучи якось по Гемпстед Феа, я
Надибав Матусю Гуску
І засмутив її глузд, що став криком
Студент приїжджий відати хотів
Що таке справді є
Слони бігають із левами
Колом Пікаділльським?

Іван Потьомкін
2026.08.17 20:04
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Цей із сиром, цей з укропом.
Ні, нема таких в Європі.
Таж і на Святій Землі
Пирожки чомсь замалі.
А от в нашій Україні
Пирожки в кожній родині

хома дідим
2026.08.17 19:06
хоч не упевнений
а все блукав би знаєш
світ заочі
стежками або так
абищо не шукаючи
бездарно
між стін байдужих
серед вуличних собак

Борис Костиря
2026.08.17 13:49
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.

Вячеслав Руденко
2026.08.17 13:41
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір

І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,

В Горова Леся
2026.08.17 11:48
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.

Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом

Федір Паламар
2026.08.17 09:19
Моє м'язисте тіло
На пляжі загоріло.

Тетяна Левицька
2026.08.17 09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.

Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг

Віктор Кучерук
2026.08.17 06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.

Тетяна Левицька
2026.08.16 23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.

Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії

Ольга Садкова
2026.08.16 23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.

І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі

Охмуд Песецький
2026.08.16 21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.

Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими

хома дідим
2026.08.16 19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Володимир Журавльов - [ 2026.08.21 00:33 ]
    За лісами не видно дерев
    Провал вистави.
    Глядачі пішли.
    А втомлені актори
    все ще грають.
    Безумний бог
    з небес картонних
    в підвал зійшов,—
    під скрип іржавий
    театральної машини,
    і там —
    дияволом розгубленим —
    блукає по деталях…

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2026.08.20 13:00 ]
    * * *
    На білу кригу знову випав сніг.
    Постійні потрясіння й катаклізми
    Нас привели на істини поріг,
    Яку побачиш крізь новітні призми.

    Це біле нескінченне полотно
    Взяло в полон і вже не відпускає.
    Поеми білі пише, мов панно,
    Цей сніг у незворотності розмаю.

    Приходить сніг симфонією днів,
    Мелодією вічності і неба,
    Коли не треба вже марнотних слів
    І метушні дешевої не треба.

    Приходить сніг, як сивий, білий пан,
    Господар степу, лісу і печалі.
    Колись проб'ється крізь сніги тюльпан.
    Не треба вже ніякої медалі.

    18 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  3. Володимир Журавльов - [ 2026.08.20 00:10 ]
    Від мавпи до Ейнштейна
    А слово так спритно зловило предмет…
    якого за словом і зовсім немає ...

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.19 20:20 ]
    Нічне божество
    Коли все добре вже лягло
    і суєта вже вгамувалась
    приходить час
    для мене…
    чорніший за чорний
    і в ньому — Місяць ...
    і так легко
    зіллюся я
    з місячним світлом
    та силуетом Божества
    або Нічного Звіра
    по вашим снам
    пройдусь
    і сріблом осиплю…

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2026.08.19 13:34 ]
    Пристрасть
    Яка палка гармонія і дикість
    Цієї пари, що руйнує світ
    І трощить скелі, мов несамовитість!
    Летить у небо пристрасть, як болід.
    Вони злились, не можуть зупинитись
    На березі, мов непоборной цвіт.

    Такий коханець гарний і потужний
    В обійми взяв, як у міцний полон.
    А діва стогне і по морю тужить,
    В яке її веде сам Аполлон.
    Порвалися у кіфареда струни
    Оспівувать жагу тендітних лон.

    Хай море оспіває - там багато
    Глибинної енергії небес.
    Приймають хвилі, як дбайлива мати,
    Закоханих між небезпечних лез.
    Ніхто не буде їх уже картати.
    Навколо пальми грають полонез.

    17 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (5)


  6. Вячеслав Руденко - [ 2026.08.18 17:12 ]
    Історія світу– в дрібницях!

    Гребці налягають на весла -
    Їх ваблять в імлі вечорниці,
    Шахрай невеликого зросту
    Готує для них печериці,

    Корма розчиняється стрімко
    Легкою тендітною в кучках
    У піні мигдальній Одетти,
    У бульбашках вогких, летючих,

    У трюмі корови і кози...
    Воли дослухаються горну,
    Танцює невидимий Стендаль,
    І чорним червоне ялозить.

    Гінгема з Бастиндою - в сумці!
    Історія світу– в дрібницях!
    Злови себе ранком на думці,
    Здіймаючись в гору по східцях…


    Рейтинги: Народний -- (5.79) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  7. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.18 14:26 ]
    Очікування
    В вечірнім небосхилі є
    тривалі миті
    коли природа мріє
    в загадковій тиші

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2026.08.18 13:22 ]
    Відлига
    Ураз погода зіпсувалась.
    Потоки бруду, як вулкан.
    Чи зможе у багнюці Вагнер
    Створити музику? Чи Кант
    Спроможен думати, як варвар?
    Абсурд виконує канкан.

    Потоки бруду полилися
    У душі і на тротуар.
    Відлига грає пізнім Лістом.
    Крадеться лисом наш звіздар.
    Похмурим і торішнім листям
    Вульгарність пре із Ніагар.

    Народження весни потворне.
    Воно не може породить
    Барвисті кетяги і грона,
    Мов неповторну вічну мить.
    Тому найвища нагорода -
    Це острів у морях століть.

    16 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (5)


  9. Борис Костиря - [ 2026.08.17 13:41 ]
    Понеділок
    Не віриться, що нині понеділок
    І невгамовна, вічна суєта.
    Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
    Тривога окуповує міста.
    Цей вічний, нескінченній понеділок
    Простягся на долонях самоти.
    Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
    Ідеш кудись без ясної мети.
    У понеділок ти летиш на гонку,
    Врізаючись у кригу давніх снів.
    Захована у переметах гордість
    Воскеснула у завірюсі днів.
    Цей понеділок гонить на галеру,
    У рабство, у ненависну тюрму.
    В пустелі не побачиш ти гетеру,
    А змучену приреченість саму.

    16 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (5)


  10. Вячеслав Руденко - [ 2026.08.17 13:18 ]
    Між меланхолії невпізнаних

    Де забагато аґрусу між згаяних
    Алегоричність притаманна всім,
    В апартаментах лицарів незайманих,
    Де на бандурах висохлий зефір

    І …ніч тримає ворона над прірвою,
    А прірва прикидається бузком,
    Густими полуничними сиропами,
    Хизуючись із Вічності зв’язком.


    І там … у меланхолії невпізнаних,
    Де тіні відрізняються від душ,
    Коли вони карбують крок обізнаних,
    Які кричать у спину: Ані руш!-

    Хоч ти не обривай мене, закохана,
    Із серця гострих скалок не виймай,
    Хай шал натхнення між бандур сполоханих
    Додасть нам сили вірити у рай…


    Рейтинги: Народний -- (5.79) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  11. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.17 13:40 ]
    Сутінки
    Вечір розчиняє фарби в сутінках
    кішкою з'явлюсь на дереві
    на самій верхівці
    гілочка не обломиться піді мною
    тінь дерева вкаже дорогу
    ковзаючи змійкою введе в ніч
    від тиші заплющу очі
    і все зникне

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Вячеслав Руденко - [ 2026.08.16 18:04 ]
    Розпалився конюх у кошарі

    Розпалився конюх у кошарі,
    Затопив стоячою водою
    Пічку, наче ковдру від клошарів,
    В обладунках справжнього героя.

    Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
    Пугачем співав на довгим ставом,
    Хвилями біблійного сувою,
    Як віщун ходив би пароплавом-

    Так одні й ті самі негаразди
    Радують, як добре долучитись
    До стигматів - дивних і прекрасних,
    Щоб у щасті раптом не спочити…


    Рейтинги: Народний -- (5.79) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  13. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.16 16:06 ]
    Ім'я своє пригадую
    Звір не біжить у нору
    Звір починає біг
    Час завмирає
    Чекає

    Згадую ім'я своє
    але слово зносить
    Потоп

    Повітря наповнилось пилом
    хрускіт гілки сухий у задусі
    Вогонь зароджується опівдні

    Згадую ім'я своє
    томиться вогонь у Землі

    День у волозі нічній приховав
    тіні постійні та вічні

    Згадую ім'я своє
    світлом далекої Зірки

    2024


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Борис Костиря - [ 2026.08.16 13:07 ]
    * * *
    Прийшла весна, і споконвічна втома
    На плечі сіла, як важезний птах.
    Історію не сприймеш ти без брому.
    Вона розвіється на злих вітрах.

    Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
    Тече вода, а з нею і літа.
    Так слово постає, немов гвинтівка,
    Де сяє плесом чиста простота.

    Прийшла весна. А з нею душі скресли.
    Із кригою пливе свята печаль.
    Такі слова незламні, мовби кремінь,
    Летять птахами у самотню даль.

    15 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (6)


  15. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.15 18:04 ]
    Кіт у серпні
    Кіт у сутінках
    це не той Кіт
    що вдень чи вранці
    із сонячними плямами
    на боках

    Кіт у сутінках
    мерехтливе тепло
    яке народжує
    метелика за вікном

    не доклавши до цього
    ані думки ані лапи
    ні хвоста
    і навіть бажання знати
    чи народжує він
    метелика за вікном

    безмовне Ом
    вимальовує
    у сутінках
    застиглий ієрогліф
    завтрашнього дощу

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Борис Костиря - [ 2026.08.15 13:23 ]
    Степ
    Так слово розпадається, мов замок.
    Так степ застиг у дивних відчуттях.
    Пророк іде приречено на захід,
    Мов змучений і згододнілий птах.

    Надія розпадається на друзки.
    Шепочуть трави давні молитви.
    Змарніло місце для любові й дружби.
    Пророк іде у напрямку Литви.

    Засохли трави під вогнем тривоги.
    Розсипалися квіти, мов слова.
    Закляк утомлений язик дороги.
    Забута пам'ять в полі ожива.

    14 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (5)


  17. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.14 17:10 ]
    Дудук
    Середа чи п'ятниця
    Але все це раптом
    Перетворюється
    У кімнату
    Де вікон немає і
    Завіса
    А вихід за рогом
    Сусіднього кварталу
    Де під протяжний дудук
    Чується чийсь подих
    І все закрутиться заново
    Понеділок
    Вівторок
    П'ятниця.

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Борис Костиря - [ 2026.08.14 13:45 ]
    Сонце
    Крізь сиву хмару світить сонце,
    Мов пробивається з-за ґрат,
    І зазирає до віконця,
    Неначе гноблений Сократ.
    Воно важливе щось промовить
    Крізь огорожу тлустих хмар,
    Крізь тлум, репресії і мори,
    Крізь заборони від нездар.
    Так, Сонце - бог і цар верховний,
    Суддя, пророк, герой і кат,
    Вояк, слуга, політик хворий,
    Поет, співак і адвокат.
    Воно дає найбільше сили,
    Натхнення, пристрасті жагу
    І молодим, і вже похилим,
    Таку невтолену снагу.

    11 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (5)