ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роман Миронов
2026.06.13 21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.

Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,

хома дідим
2026.06.13 20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних

Марія Дем'янюк
2026.06.13 16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.

Он щебече соловейко —
Зупинилася,

Світлана Пирогова
2026.06.13 14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.

Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,

Борис Костиря
2026.06.13 13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?

Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали

Артур Курдіновський
2026.06.13 12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.

Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,

Охмуд Песецький
2026.06.13 09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.

Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн

Віктор Кучерук
2026.06.13 07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.12 22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.

Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла

хома дідим
2026.06.12 20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.

М Менянин
2026.06.10 23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…

Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве

Ігор Шоха
2026.06.10 19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.

***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,

Артур Сіренко
2026.06.10 19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки

Костянтин Ватульов
2026.06.10 19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча

Тетяна Левицька
2026.06.10 18:21
Напевно, що ти не така, як усі,
і маєш на все — незатьмарений погляд.
Що коїться у потаємній душі —
не знає ніхто, окрім чуйного Бога.
Ти любиш повторювати: «Не така!»
Так! — Зіткана з ніжної квітки і криці.
Образи прощаєш, та підла рука
не

Артур Курдіновський
2026.06.10 17:20
Вся голова - у творчому процесі!
Ким стати - щось ніяк я не збагну.
На світі так багато є професій,
Але з усіх я оберу одну.

Відважним буду, героїчним, сильним!
Я впевнений, що вірний шлях обрав.
Завжди спостерігатиму я пильно,

Борис Костиря
2026.06.10 13:35
Хтось уривається в буття
Спокійне, виважене, тихе,
Прискорює серцебиття
І будить призабуте лихо.
На струнах суму й каяття
Долає він підводні рифи.

Хтось уривається у сон,

Віктор Кучерук
2026.06.10 06:20
Мляво позначається на ранок
Навкруги притихлої соші, -
Звуки кроків никнуть у тумані
І гучніші порухи душі.
Наодинці з власними думками
Сіпаюсь, шалію і мовчу, -
Тиша вперше впала поміж нами,
Бо всього траплялось досхочу.

Борис Костиря
2026.06.09 19:11
Запорошило всі мости,
Запорошило всі дороги
В краю мирської суєти,
В краю надії і тривоги.

Запорошило де-не-де
Самотні острівці свободи.
Так лютий деспотизм гряде,

Олена Побийголод
2026.06.09 13:34
Михайло Свєтлов (1903-1964; народився й провів молодість в Україні)

Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка,
лети, вірна куле, як слід!
Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка –
це віхи, де був наш похід.

Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Володимир Журавльов - [ 2026.06.14 00:32 ]
    Дивні сни
    Мені не спáлося.
    Жонглер сліпий
    незграбно грався
    долею моєю, —
    що в темряві згубилась назавжди,
    занурившись у ночі нескінченній…
    І навіть Місяць був тоді
    за хмарою зловісною прихован.

    Коли ж і Місяць з темряви з'явився,
    і злобний клоун
    в клапті хмар перетворився, —
    то вітер свіжий, світанковий
    приніс мені папір зім'ятий,
    з малюнком, зробленим
    непевною дитячою рукою.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Марія Дем'янюк - [ 2026.06.13 16:21 ]
    Літенько
    Літо з квітами жасмину,
    Я до тебе серцем лину —
    Літенько.
    І вітаю, і цілую
    Кожну квітоньку.

    Он щебече соловейко —
    Зупинилася,
    І у небо синьооке
    Задивилася.

    А хмаринки ніжно-білі —
    Квітоньки,
    В своїх мріях обіймають
    Білі вітоньки.

    У таке пахучо-щемне
    Літечко,
    Янгол вітам дарував
    Своє пір'ячко.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Володимир Журавльов - [ 2026.06.13 00:03 ]
    Топологія
    Над яблунькою хмара,

    а під яблунькою — яблучко.

    І навіть зірочка

    від Неба не падає далеко.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Журавльов - [ 2026.06.12 00:12 ]
    Так далеко ліси ялинкові
    Від хитрих трав та до небес
    стирчав грибний post-ялинкóвий ліс,—
    натура для картин пастельних.
    Тим лісом відьмочка літала,
    на листі палому лежала,
    та юним тілом
    дідька балувала.

    Ніщо не вічне.
    Непомітно
    минуло декілька століть.
    Зовсíм постáріла Яга.
    Лежить, кістлява та строга.
    Її хатинка, вщент трухлява,
    гнилицей
    тліє на узліссі.
    День промайнув уже давно,
    а ніччю душно і темно…

    І раптом ліс був осяя́ний
    тоскно-тонки́м сріблястим світлом:
    сором'язливо скинув хмари-мари,
    відверто місяць оголився.
    Але самотня відьмина сльоза
    колючим інеєм лягла
    у злам крутий
    холодних простирадл…

    Вона вже й навіть не чекала,
    коли коханий Сатана
    крізь іній сліз за нею вийшов,—
    як принц, що закохався в Попелюшку,
    і юну відьмочку відвів
    в свої таЄмничі палаци.
    І провели їх
    боги лісові.
    Їм вслід співали
    мавки-недоторки.

    2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2026.06.11 15:44 ]
    Ялинки
    Я у царстві ялинок бреду.
    Заблукав у самотньому борі
    І на радість чи то на біду
    Відчуваю величність собору.

    Я бреду між похилих дерев,
    Ніби книг, непрочитаних досі.
    Я почую притлумлений рев,
    Що відлунює в нашій епосі.

    На майдані ялинки стоять,
    Мов на кастингу карнавалу.
    Крізь темниці одвічних заклять
    Я відчую енергій навалу.

    Як палкі наречені в снігу,
    Зашарілись ялинки в тривозі.
    Я спиваю красу на бігу
    В нескінченній далекій дорозі.

    22 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Журавльов - [ 2026.06.11 01:02 ]
    Без імені та без мети
    Мій Боже, я не вірю,—
    це занадто… страшно…
    Десь у глибокій Клейновій бляшанці
    вузлом зав'язані
    мій простір та душа,
    що колись вільною була.
    І десь блукають протилежним
    мої думки, колись безмежні.
    Малою мишей
    шарудить весь час...
    мій бідний час.

    Там всі мої дороги
    само -
    - пересічені...
    Там всі мої тривоги
    пораховані.
    Є безперервні, та кінцеві
    мої дні.
    Блукаючи поміж підвалами та дахом,
    Ці дні не йдуть Чумацьким Шляхом.
    Немає місця — стати,
    не можна впасти,
    але й нікуди — іти…

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2026.06.10 13:35 ]
    Хаос
    Хтось уривається в буття
    Спокійне, виважене, тихе,
    Прискорює серцебиття
    І будить призабуте лихо.
    На струнах суму й каяття
    Долає він підводні рифи.

    Хтось уривається у сон,
    Розбурханий, важкий, тривожний,
    Мов несподіваний клаксон
    Чи гуркіт війська переможний.
    Зима танцює в унісон
    Цей сон барвистий і безбожний.

    Хтось уривається у текст,
    Коли він сповнений мінору,
    Немов несамовитий секс,
    Коли круту долаєш гору,
    Мов нерозв'язний долі квест,
    І відпускаєш в даль сеньйору.

    Знайомі та близькі ураз
    В буття розмірене ввірвуться,
    Здолавши гостроту образ
    І бачень вимучену вузькість.
    Немов прадавній дикобраз,
    Приходить витіснена сутність.

    22 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.4)
    Коментарі: (3)


  8. Володимир Журавльов - [ 2026.06.09 00:51 ]
    Хитрий даос
    Канал поезії.
    Вщент нетверезий лис
    лакав з калюжі під мостом, —
    з тієї самої, де місяць розплескався…
    А лампа із червоним жаром
    ласкаво променем лизала
    дім насолод біля причалу.
    І літній іній сріблом укладався.

    2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Борис Костиря - [ 2026.06.08 12:48 ]
    Свобода
    Як добре, що не треба поспішати
    Кудись уранці, що є вільний день.
    Читати ці складні Упанішади
    Із вільних і замучених пісень.
    Кохати, ображатись і прощати
    Когось далекого, немовби трель.

    Як добре, що заглибитися можна
    Самому в себе, мов на дно ріки,
    Пізнати дивну первозданну мову,
    Як пізнають глибини моряки,
    Викрикувати у степу промову,
    Яку почують спалені віки.

    21 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.4)
    Коментарі: (11)


  10. Володимир Журавльов - [ 2026.06.08 01:23 ]
    Інтервали між світами
    Світ, що пішов, його немає… Він геть летить.
    І швидкість світла, як швидкість смерті,—
    в Космосі. І під землею,—
    його тримає лише конус світловий.
    Я сам лишився. Майже занурившись
    у вакуум первíсний,—
    той самий, із якого всі ми вийшли,
    і в який все швидко, швидко так іде.
    А світ, що зник,— все ще тремтить вдалечині,—
    як спалах мерехтливий.
    І там живе так дивовижно,—
    як щось несхоже на все інше.

    2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: