ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.08.19 21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.

Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила

Віктор Насипаний
2026.08.19 21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.

Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток

С М
2026.08.19 21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози

Іван Потьомкін
2026.08.19 20:54
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

хома дідим
2026.08.19 19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім

М Менянин
2026.08.19 18:35
Націоналіст не нацист – есей 0 Українцям на часі. 1 Є країни з титульними націями. 2 Є в цих краях гості – етнічні діаспори. 3 Є націоналізм в них. 4 Є національна держава, що піклується за свій народ, спонукає до бажання бути тут, або поверн

Артур Курдіновський
2026.08.19 15:45
Поклич мене зажуреним сонетом -
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.

Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,

Ольга Садкова
2026.08.19 14:51
Сусідський кіт зайшов до хати,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...

Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?

Борис Костиря
2026.08.19 13:55
Яка палка гармонія і дикість
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.

Такий коханець гарний і потужний

Ірина Вовк
2026.08.19 10:38
Дарунок Середземного моря «Помста – це напій, який найкраще смакує, коли він зачерпнутий з глибин моря». Афоризм Стародавнього Єгипту …Центуріон піднімає руку, даючи знак своїм людям оточити сходи. Позаду нього чути шум прибою Егейського мор

Віктор Кучерук
2026.08.19 07:54
Наближається вже осінь,
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.

хома дідим
2026.08.18 20:06
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб

Вячеслав Руденко
2026.08.18 17:45
Гребці налягають на весла -
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,

Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,

Ольга Садкова
2026.08.18 14:39
В нього чоботи вкрилися пилом,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,

Ванда Савранська
2026.08.18 14:30
— Так не буває, – подумала вона. — Так не буває, – прошепотів він. Але так було... КИЇВ, ОСІНЬ 2025 РОКУ Богдан підпирав спиною колону на станції метро й робив вигляд, що зосереджується на своєму телефоні. Насправді він уже з пів години, я

Борис Костиря
2026.08.18 13:54
Ураз погода зіпсувалась.
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.

Потоки бруду полилися

Віктор Кучерук
2026.08.18 07:30
Теплом та світлом увіходить
У літню пору в хату він
І просить всіх, немов господар,
Іти у поле на поклін.
У цей період не минає
Його увага кожен дім, -
То защебече щиглів зграя,
То півень гучно піє всім.

Ірина Вовк
2026.08.18 06:11
Александрійське полум'я …Холод. Мармур під моїми босими ногами завжди був холодним, але сьогодні він здається крижаним. Я чую цей звук. Його ні з чим не переплутаєш. Важкий, ритмічний брязкіт залізних римських каліг об священні сходи храму Артеміди.

С М
2026.08.17 20:56
Йдучи якось по Гемпстед Феа, я
Надибав Матусю Гуску
І засмутив її глузд, що став криком
Студент приїжджий відати хотів
Що таке справді є
Слони бігають із левами
Колом Пікаділльським?

Іван Потьомкін
2026.08.17 20:04
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Цей із сиром, цей з укропом.
Ні, нема таких в Європі.
Таж і на Святій Землі
Пирожки чомсь замалі.
А от в нашій Україні
Пирожки в кожній родині

хома дідим
2026.08.17 19:06
хоч не упевнений
а все блукав би знаєш
світ заочі
стежками або так
абищо не шукаючи
бездарно
між стін байдужих
серед вуличних собак

Борис Костиря
2026.08.17 13:49
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.

Вячеслав Руденко
2026.08.17 13:41
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір

І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,

Володимир Бойко
2026.08.17 13:31
Штучний інтелект порахував інтелектуалів поштучно. Спершу отримав гарбуза, а потім ще й дістав на горіхи. Із зони комфорту потрапив просто на зону. Меланхолік помітив пожежу на горищі і відреагував по-філософському: «Гори ще…» Проблеми із го

В Горова Леся
2026.08.17 11:48
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.

Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом

Ірина Вовк
2026.08.17 10:23
Золоте сонце Егейського моря повільно занурювалося у воду, заливаючи передвечірнім світлом Ефес – одне з найвеличніших міст античного світу. З висоти пташиного лету воно здавалося розкішним мармуровим килимом, розгорнутим між зеленими пагорбами та гамірно

Федір Паламар
2026.08.17 09:19
Моє м'язисте тіло
На пляжі загоріло.

Тетяна Левицька
2026.08.17 09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.

Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг

Віктор Кучерук
2026.08.17 06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.

Тетяна Левицька
2026.08.16 23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.

Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії

Ольга Садкова
2026.08.16 23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.

І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі

Іван Потьомкін
2026.08.16 21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”

Охмуд Песецький
2026.08.16 21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.

Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими

хома дідим
2026.08.16 19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук

Євген Федчук
2026.08.16 19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала

Вячеслав Руденко
2026.08.16 18:41
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.

Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.19 20:20 ]
    Нічне божество
    Коли все добре вже лягло
    і суєта вже вгамувалась
    приходить час
    для мене…
    чорніший за чорний
    і в ньому — Місяць ...
    і так легко
    зіллюся я
    з місячним світлом
    та силуетом Божества
    або Нічного Звіра
    по вашим снам
    пройдусь
    і сріблом осиплю…

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.18 14:26 ]
    Очікування
    В вечірнім небосхилі є
    тривалі миті
    коли природа мріє
    в загадковій тиші

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2026.08.18 13:22 ]
    Відлига
    Ураз погода зіпсувалась.
    Потоки бруду, як вулкан.
    Чи зможе у багнюці Вагнер
    Створити музику? Чи Кант
    Спроможен думати, як варвар?
    Абсурд виконує канкан.

    Потоки бруду полилися
    У душі і на тротуар.
    Відлига грає пізнім Лістом.
    Крадеться лисом наш звіздар.
    Похмурим і торішнім листям
    Вульгарність пре із Ніагар.

    Народження весни потворне.
    Воно не може породить
    Барвисті кетяги і грона,
    Мов неповторну вічну мить.
    Тому найвища нагорода -
    Це острів у морях століть.

    16 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  4. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.17 13:40 ]
    Сутінки
    Вечір розчиняє фарби в сутінках
    кішкою з'явлюсь на дереві
    на самій верхівці
    гілочка не обломиться піді мною
    тінь дерева вкаже дорогу
    ковзаючи змійкою введе в ніч
    від тиші заплющу очі
    і все зникне

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.16 16:06 ]
    Ім'я своє пригадую
    Звір не біжить у нору
    Звір починає біг
    Час завмирає
    Чекає

    Згадую ім'я своє
    але слово зносить
    Потоп

    Повітря наповнилось пилом
    хрускіт гілки сухий у задусі
    Вогонь зароджується опівдні

    Згадую ім'я своє
    томиться вогонь у Землі

    День у волозі нічній приховав
    тіні постійні та вічні

    Згадую ім'я своє
    світлом далекої Зірки

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.15 18:04 ]
    Кіт у серпні
    Кіт у сутінках
    це не той Кіт
    що вдень чи вранці
    із сонячними плямами
    на боках

    Кіт у сутінках
    мерехтливе тепло
    яке народжує
    метелика за вікном

    не доклавши до цього
    ані думки ані лапи
    ні хвоста
    і навіть бажання знати
    чи народжує він
    метелика за вікном

    безмовне Ом
    вимальовує
    у сутінках
    застиглий ієрогліф
    завтрашнього дощу

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2026.08.15 13:15 ]
    Парейдолія незбагненої дійсності
    І
    Ніколи не помиряться, їй Богу,
    розбійники з великої дороги.
    Ця візія «у мене на виду»,
    чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
    отямлюсь і дивуюся із того,
    які я миролюбні діалоги
    з юрбою войовничою веду.
    Та й наяву є видива чимало –
    як і було, та якось виживали
    у світі, де не бачили добра.
    І бевзі уму-розуму навчали,
    і генії теорій капіталу,
    і автори сокири і пера,
    і ось... настала іспитів пора
    або точніше – це небесна кара
    за те, що і не бідні, та дурні
    самі себе лаштуємо на нари,
    то й маємо: руїни у вогні,
    мозаїки Херсону і Чонгару,
    потішну владу, бомбові удари –
    парейдолія миру на війні.

    ІІ
    У хаосі помітити нелегко,
    якій картині застує пітьма.
    До істини, здається, недалеко.
    та це не додає ані ума,
    ані уяви, що добра нема,
    а ми ще є, завжди напоготові,
    що пощезають люті москалі.
    Буває, чую голоси в імлі, –
    не вляпуйтеся, як бувало, знову
    у чергову історію, панове!
    На те і є сибірська Колима
    і Соловки, і світова тюрма,
    аби не забували помилково
    своє коріння, материнську мову
    і захищали в місті і селі
    скарби обітованої землі,
    досягнення науки та освіти,
    допоки Україна ще стоїть
    останньою Бастилією світу,
    де силами фальшивої еліти
    винищують культуру всіх століть
    пірати ХХІ-го століття.

    ІІІ
    Не помагає вічна боротьба
    із братією лютого сусіди
    повірити, що це така судьба,
    якщо до пацаків нема огиди.
    Усяке лихо де-не-де ще їде
    наосліп із бідою на горбі,
    з лапшею на вухах, що далебі,
    стосується любителів кориди –
    яким аршином міряєш собі,
    таким тобі відміряє Феміда...
    ....................................................
    На пагорбах не чують ще сирен,
    над Колізеєм ще нема сафарі,
    аби плішива гадина і пень
    і далі верховодили у парі.
    Відомо і для кого, і чого
    не хочуть миру ні американці,
    ні їхні сателіти росіянці,
    змагаються дебіли – хто кого
    переплює з трибуни ліги націй.
    Не діє право і мовчить закон,
    імперія винищує мільйони...
    а скільки буде посивілих скронь,
    щоб довго царював хамелеон
    в оточенні каліґул і неронів,
    які ведуть із полум’я в огонь.

    08.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.14 17:10 ]
    Дудук
    Середа чи п'ятниця
    Але все це раптом
    Перетворюється
    У кімнату
    Де вікон немає і
    Завіса
    А вихід за рогом
    Сусіднього кварталу
    Де під протяжний дудук
    Чується чийсь подих
    І все закрутиться заново
    Понеділок
    Вівторок
    П'ятниця.

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.13 20:08 ]
    Намистинка
    Намистинки розкотилися
    радісно підстрибуючи
    застигли — посміхаються
    чи все я зберу?

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.12 18:35 ]
    Погляд не встиг
    Погляд не встиг помітити
    пташку на гілочці
    спурхнула вона
    листок тремтить на вітрі

    2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Борис Костиря - [ 2026.08.12 13:45 ]
    Слушний час
    Він вичікував слушну нагоду,
    Щоб до неї колись підійти,
    Подолавши непевність, погорду,
    Перешкоди до тої мети.
    Він чекав дорогу нагороду,
    А одержав плоди пустоти.

    Слушний час забарився, спізнився.
    І про нього забула давно
    Його пасія. Спалах в зіницях
    Відгорів, як старе полотно.
    І минуле зрадливе, столице
    Відійшло в чорно-біле кіно.

    Слушний час не прийшов, загубився
    І обличчя у вічності стер.
    А у душах точилася битва,
    Мов далека мета трьох сестер.
    Наш герой доторкається бильця,
    Вириваючись з болісних сфер.

    Та все марно, зусилля даремні.
    Хижий час відкидає його
    В тепле ліжко, у спогади темні,
    У минуле, мов болю крило.
    Лиш примари зникомі і чемні
    Пронеслись, ніби їх не було.

    10 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (9)