ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.30 07:22
Очі ковзають повсюди,
Погляд нишпорить кругом, -
Надихають на етюди
Краєвиди за селом.
Нива, росами умита,
Золотиться, як вогонь, -
Вітер котить хвилі жита
У западини долонь.

Ірина Вовк
2026.08.30 05:25
«МОНОЛОГ МОВЧАЗНОГО СФІНКСА»

(Глибокі сині сутінки пустелі. Вдалині ледь помітні гострі силуети пірамід. У центрі – величне, нерухоме обличчя Сфінкса, висічене зі скелі. Звучить низький гул вітру, що переходить у ритмічний шепіт, наче шурхіт мільярдів

Ольга Садкова
2026.08.29 18:06
Був на лови вийшов кіт,
заховався, хитрий, під

широченним лопухом,
роздивляється кругом:

де горобчики сідають,
і як миші сновигають.

Мирон Шагало
2026.08.29 17:57
Пам’ятаєш, був тоді
соковитий серпень,
наші тіні на воді,
вдивлені у себе.

Тихо річечка пливла
крізь поранок чистий,
нам замріяна імла

хома дідим
2026.08.29 08:07
некрикливо та помірно
вибираємось у протяг
навіть і не травоїдний
в кожній плоті мов у ноті
ця любов недоста вірна
та її бажаєш досі
у ранжирі хай віджилім
хай незбутнім се відносно

Ірина Вовк
2026.08.29 07:34
ЗОЛОТА МАСКА ТУТАНХАМОНА

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
у стилі давньоєгипетської сакральної драми)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Тутанхамон – молодий живий бог, фараон Єгипту, чиє життя обірвалося на злеті.
Анхесенамон – його юна коха

Віктор Кучерук
2026.08.29 07:24
Мене війна стійким зробила
І сил, і віри додала, -
Не розколовся, наче брила,
Лише здригався, мов земля.
Коли горіло все навколо,
Комусь не бідкався в рукав, -
Лиш зуби зціплював од болю
І кулаки не розтискав.

Кока Черкаський
2026.08.28 21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.

- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-

Світлана Пирогова
2026.08.28 19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.

Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о

Ольга Садкова
2026.08.28 17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.

С М
2026.08.28 16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда

І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу

Вячеслав Руденко
2026.08.28 14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?

Ірина Вовк
2026.08.28 11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)

«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор

Віктор Кучерук
2026.08.28 07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.

хома дідим
2026.08.27 21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий

Євген Федчук
2026.08.27 16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула

Ольга Садкова
2026.08.27 15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.

А харчується вночі.
Умина не калачі,

їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.

Борис Костиря
2026.08.27 13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.

Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця

Вячеслав Руденко
2026.08.27 12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,

Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,

Ірина Вовк
2026.08.27 10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ

ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Артур Курдіновський
2026.08.26 18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.

Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.

Ірина Вовк
2026.08.26 17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»

«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:

Сергій Губерначук
2026.08.26 15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)

Ольга Садкова
2026.08.26 13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, гайда сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.

Борис Костиря
2026.08.26 13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно

Вячеслав Руденко
2026.08.26 10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…

Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя

Ігор Терен
2026.08.26 08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.

***
Феміда судить, а закон карає

С М
2026.08.26 07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь

здійнявши галас

Віктор Кучерук
2026.08.26 06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.

Віктор Насипаний
2026.08.25 23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на

Ірина Вовк
2026.08.25 23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ

Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)

***

хома дідим
2026.08.25 20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім

Мирон Шагало
2026.08.25 20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі

Світлана Пирогова
2026.08.25 16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.

Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Нико Ширяев - [ 2011.01.12 17:50 ]
    Как это было...
    Художественно блефуя, пытались говоруны
    Добиться восхода солнца с неправильной стороны.
    И всем им тогда казалось: имеют такую власть.
    Но солнце опять всходило, откуда ему и шасть.

    Известнейшие поэты, поэты куда ни глянь,
    Пытались заставить банки платить им большую дань.
    Но банки, любя поэтов, теперь, как и с давних пор,
    Старались свою капусту скорей переслать в оффшор.

    И бились тогда поэты над музыкой вечных тем,
    Но стало тогда поэтов в траве не видать совсем.
    Победа досталась мертвым, а между стеблей и струн
    Непонятых подмастерьев носился лихой табун.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (1)


  2. Анатолій Сазанський - [ 2010.12.30 09:53 ]
    ZZZZZНОВОРІЧНА ПРИГОДА ZZZZZ

    ..Загубила білочка хвоста
    У зимовім лісі..
    Дід Мороз розхристаний і лисий
    Тим хвостом стежини заміта..,
    І в смерічок про сто грам пита...
    І в розпуці неба дзвін хита...
    І в нірвану тихо відліта...
    Загубила білого хвоста..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  3. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2010.11.11 12:45 ]
    Под маской стального лица
    Не задавайте мне вопрос,
    Почему я стала стервой,
    Почему иду по трупам.
    И хочу быть всюду первой.

    Почему я хладнокровна,
    Умерла в сердце любовь,
    И душа моя безмолвна,
    Нет прощенья, лишних слов.

    Да, была я романтичная,
    Й дороги слались мне цветами,
    В душе играла музыка лиричная,
    И я жила только мечтами.

    Но ведь не спрашивал никто,
    Разрешения делать больно,
    Рушить жизнь мою на части...
    Стоп, может быть уже довольно!

    Да, вы сломали мне судьбу,
    Но не сумели убить до конца,
    Я ожила и стала сильнее
    Под маской стального лица.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  4. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2010.10.26 17:25 ]
    Життя - це книга
    Для кожного із нас життя — це книга.
    Та ми самі в ній пишемо сюжет.
    В одного він холодним є як крига,
    А в другого — палає як брикет.

    Початок книги, то завжди є казка:
    Фантазій кольорових повний рій.
    Дитячі спогади - найкраща життя частка,
    Як безліч нездійсненних милих мрій

    Пізніше все міняється раптово,
    Так, як стають всі діти - бунтарі.
    Сюжетна лінія тепер не кольорова.
    Й думки стають всі гострі, як ножі.

    А потім нас з'являється роман,
    Про перші почуття і про кохання.
    Про перший в кожного в житті обман,
    Який приносить біль й розчарування.

    І тут шляхи розходяться у всіх,
    Хтось далі пише по житті романи,
    А хтось будує детективний стріх,
    Чи пристрасні і ексцентричні драми.

    Але усі ці фентезі й поеми,
    Гострі пригоди чи історичні чвари,
    На старість літ народжують проблеми,
    Тоді і пишуться безсмертні мемуари.

    26.10.2010 року


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  5. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2010.10.14 01:31 ]
    Мій ЄДИНИЙ
    Ти пішов із життя - стало темно,
    Я тримала мокрий букет,
    Ти гадав, що було все даремно.
    Я ж читала надгробний сонет.

    Не судилось знайти для нас щастя,
    І невдало скінчився антракт.
    Я ж ревіла від болю. От трясця!
    Сильний дощ ще підхоплював такт.

    Для тебе вже вічність — це мало,
    Для мене — дорога в нікуди.
    Знов у спогади впала я вдало,
    Повітря вдихаючи в груди.

    Я поклала квіти у вазу
    І взяла у долоню шмат глини,
    Тихо мовила лиш одну фразу:
    «Я кохаю тебе, мій ЄДИНИЙ!»


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (2)


  6. Максим Едель - [ 2010.09.25 15:13 ]
    Тебе розірвуть на слова...
    Тебе розірвуть на слова.
    Готуйся , якщо є жива
    Сторінка – никай, вирви.
    І ,хоп ! Немає більше прірви .

    - Ніч добра .Скільки ? Тридцять сім.
    Він встав і вийшов – справи , справи.
    Не ниють діти .Баста всім .
    І зліва ні хуя ,і справа.

    Де ваша совість ,дядьку , годі.
    Бо то асфальт ,бо то не небо ,
    І він , без понту, до погоди ,
    Але не з даху ,хай , не треба.

    - Ніч добра .Пам'ять ? Пам'ять – стерво.
    Та ні , давно вже не вживаю –
    Чекаю кожним клятим нервом,
    Щоб спав малим під баю–баю .

    Бо плачу , мамо ,вірю , боля…-
    Агу ! Агу ! Он осінь вперлась..
    У немовляти ширша доля.
    Холодний чай ,гарячий термос.

    - Ніч добра.Котра? Два нуль два.
    Не ті квитки ? Ви шо , дебіли ?

    Тебе розірвуть на слова ,
    Залишать тільки м'ясотіло .

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  7. Ярос Лао - [ 2010.09.24 11:24 ]
    Згадка про Висоцького
    а "фiнiш - горизонт"
    i лєнта - хтозна й де,
    бiжи, хоч не бiжи -
    а всi там будем вчасно.
    життя- несправедливий
    i дивний марафон.
    скорiше, вище, дужче-
    дурiсть. баста!

    Е, пан Суддя, скажи
    кому медалi цi:
    тому, хто перемiг
    i вже стоїть, чекає,
    чи може он тому,
    хто далi ще бiжить
    бiжить i не стає
    не став i не здихає?

    не знаю цього й я..
    давайте ще по сто?
    In vino veritas!
    а досвiд не пропити!
    то винно не вино-
    це верiтас у нас!
    вiд чого ж голова
    ще може так болiти?


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Віктор Цимбалюк - [ 2010.09.10 16:54 ]
    В цвет масти
    ...Не дивися на мене, володарю ряджений, з подивом...
    Я скажу тобі все! Все, що хочу, тому що юродивий...

    ...От візьму, знахабнію, і плюну в бігборд твій прицільно...
    Що ти зробиш мені?! Та нічого! Бо я - божевільний...

    ...Або стану на сцені, немов розмальований блазень,
    І скажу: "Ша базар! Відморожений бик тягне мазу!.."

    ...Але ж хто зрозуміє? Ніхто... І - ніколи... Бо тут
    Дуже ціняться вівці, де навіть баран їхній - шут...

    ...Або так - оголошу: "Я - телепричетний до Гуру!.."
    Але Гуру - в розкладі, що я - всього-на-всього дурень...

    ...Дятел... Борзий валєт... Чепушило... Сохатий урод...

    - За шо чалішся, Вітя?
    - Та є така тєма: НАРОД....

    Кумпала Вір,
    08.09.2010 року, м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  9. Максим Едель - [ 2010.09.07 19:47 ]
    Падай червоною ягодою на сніг
    Падай червоною ягодою на сніг,
    Збитою хмарою в Бога з-під ніг,
    Колесом із ДТП у провінції в брУдні,
    Падай , як падають довбані будні.

    Оберти , цикли із місяця в місяць.
    Де твоє найерогенніше місце?
    Лапане Брутом ,о містере Бруде .
    Хай з тебе буде.
    Довідка : хворий сьогоднішнім станом,
    То ж хай з тебе стане.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  10. Терпкая Осень - [ 2010.08.30 23:35 ]
    Как удав
    Комната, как удав, душит меня. В его узорах на коже – лабиринты моих похождений пролетами сна.
    Боязно! Хотя…почему бы нет?! И я как мотылек, только с матерными словами лечу на свет…
    Комнаты, люди события, герои. За чей счет их бы напоить? Или лучше пирожное заварное?!
    Наверное, все же куплю билет в реальность! Так и сигареты есть, и алкоголя в бокале малость осталось.
    И все же, НЕТ! Реальность – это тот же бред, только гадкий! А в сне – шоколадные конфеты, да и кофе сладкий!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  11. Тетяна Роса - [ 2010.08.25 23:05 ]
    Страшнее смерти
    Между истиной и бредом
    Аж до пены на губах,
    Рвя все узы, тут же следом
    Алчет ласки детский страх
    За души своей огрызок.
    Мир страдальца дик и низок.

    аМнезия на сегодня,
    зАбыванье о вчера…
    зРят несчастную в исподнем
    мАссу тела доктора,
    уЗнавая еле-еле
    уМ, погибший в этом теле.

    Мир, не понятый ни кеМ.
    Редок свет: туман да тьмА.
    Наяву любой кошмаР.
    Бед надуманных сумА.
    Устрашающий прогноЗ:
    Нет ухода от проблеМ…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  12. Володимир Ляшкевич - [ 2010.08.19 12:20 ]
    Після соціалізму
    Сягнула спека сорока - яке кохання?!
    Якби у тебе я ввійшов - була б остання!
    А так останні вісті із фронтів погоди,
    і „пийте, пийте кожен день” - ото уроди!

    Ні, ти поглянь, які! - сказали б звідки гроші!
    О мов не знають – всі у підраній калоші!
    То ж не дивись на мене, як плита на сало,
    у мене зроду без півлітри не вставало!

    І ще коробка довбана - оця панелька!
    Ну й душегубка, блін!!! А ти, мов карамелька,
    у чому Бог послав, виблискуєш у хаті,
    не накаляй, кажу тобі, питання статі!

    А як подумати – то від жінок всі біди!
    Ото утнуть своє, а нам хоч не хмеліти!
    Я посадив, би Юльку ту, клянусь, за грати -
    вона ж на осінь прийняла голосувати!

    А так, як люди би жили - від кандидата
    щодня би мали по одній гіркій на брата,
    гляди, минула би і спека непомітно,
    достойно, словом, би жили, нехай і бідно!

    Прошу востаннє, одягнися! Бо не встою,
    а після тижні два сичатимеш гюрзою.
    Там сорок градусів, як на порожній пляшці!
    Як той Адам, з тобою, чи в тобі, я в пастці... :(


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (30)


  13. Оле Кса - [ 2010.08.19 11:08 ]
    кіс
    ...
    я бачив сон. в якому ти
    веселки смішками малюєш.
    я поцілую тебе теж.
    якщо мене ти поцілуєш.
    2006-07-04


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Реалізм Андрій Сюр - [ 2010.08.19 11:23 ]
    *****
    прилетіла немов пір’їна вітром принесена
    шовкове плаття шелестом п’янило тінь
    крок за кроком падав у серпневу темíнь
    серце переповнювали іскри благальних молінь
    а душа кудись рвалась втікала приречена

    тихою мелодією щось проспівала
    хотілося відповісти мільйоном слів
    проте всередині щасливий дух умлів
    погляд його твій погляд зустрів
    і земля відразу для нього раєм стала

    у залі тьмяно горіли ясні вогні
    довкола бігали маленькі діти
    у подарунок отримували посмішку світлу
    я німий просто сидів п’янів
    а треба було промовити лише кілька слів

    привіт мавко
    а я чекав
    я…
    і тепер вже говорити
    не словами


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.18 20:51 ]
    Пам `яті Миколи Лиходіда
    Знов небо розписали голуби
    на радість голосніми кольорами,
    а вересень вклоняється тобі,
    І лине сум церковними хорами

    Із пам"яті,
    Із тої давнини,
    де пахнуть айстри
    Й досі гіркотою,
    Де розпинають болем наші сни,
    І ніч встає між нами і тобою.

    Хто каже - доля,
    А мені - журба.
    Прийшла на мить,
    Та й враз породичались.
    Про те мовчить у роздумах верба,
    Про це лелеки вранці прокричали

    Із пам"яті,
    Із тої давнини,
    Де пахнуть айстри
    Й досі гіркотою.
    Де розпинають болем наші сни,
    Де ніч встає між нами і тобою.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  16. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.10 13:37 ]
    Гамаюн
    ...Перевернуті прапори...
    Перепльована Незалежність...
    Золоте під багном - не горить...
    Не летить Гамаюн у безмежність...

    ...Не пече мати хліб у печІ...
    Не горять над селом Стожари...
    Прислухайсь, ніби щур, уночі...
    Не забув ще, як сліплять фари?...

    ...Можеш радіо вбити - вбий!...
    Як непотріб, розбий телевізор...
    Далі йди у кабак і - вий...
    Заїдай матюками кризу...

    ...Спи, блаженний, все, як завжди...
    Пляшка водки, буханка хліба...
    Ось і фюрер твій: "Т-с-с, не буди..."
    - Kommen Sie in Donetsk, meine Liebe!..

    ...Ця держава - арійський край?...
    Ця країна - жидівський шинок!...
    Грай, юродивий блазню, грай...
    Тут, на святі "сваїх" - чужинець...

    ...І - живи, Гамаюн, живи...
    Пташе праведний, пташе віщий...
    Долю-дулю "сваїм" яви...
    Не пояснюй чужим, навіщо...

    Кумпала Вір, 09-10.08.2010 року,
    м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (18)


  17. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.29 15:07 ]
    Символи
    ...Я живу у державі, в якій зубожілий народ,
    Розгубивши усе, крім кмітливої вдачі і гумору,
    Напитав собі герб - золоте деревце Сефірот...
    "Це ж князівський тризуб!" - можновладці-поети "подумали..."

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    ...Я живу у державі, однак тут народ ні до чого...
    Бо держава моя - в мальовничому, тихім селі,
    Де в росі на світанку ще можна угледіти Бога,
    Де увіткнута палка кущем пророста із Землі...

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    ...Я живу у державі, якою керують сатрапи...
    Поза злодієм - злодій, за черевом підкумка - кум...
    Над усім цим лайном майорить перевернутий прапор...
    Воду ллють на Вогонь!... Неприкрите невігластво, глум...

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    ... Я живу у державі, як варвар, як гой, ніби Каїн...
    Бо - Єдине шукаю... Рабові невільне Знання...
    Розбудивши Любов, я до спраглих Любові гукаю:
    "Просинайтеся, люди! Вас глушить і сліпить брехня..."

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    ...Я живу у державі, насправді, бо, знаєте - доля...
    Бо Душа, перев'язана в гуз, знає Міру Буття:
    Де блакитне - Земля, ну, а жовте - Божественна Воля...
    Де у серці б'є ключ, суть корона і корінь життя...

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    Кумпала Вір,
    28.07.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (14)


  18. Володимир Солодовніков - [ 2010.07.25 19:06 ]
    * * *
    Ти є?
    Була?
    Чи я тебе придумав?
    Чи помилково
    Ти потрапила у ніч
    З того вірша,
    Що вереснем надуло?
    Була?
    Чи є?...
    Хіба у тому річ.
    Як вересень,
    То ти,
    Звичайно будеш
    І будуть золото
    Розхлюпувать дощі.
    І ти мене
    В тім золоті загубиш,
    Відмовившись
    Від золота душі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (1)


  19. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.22 14:23 ]
    Я - несмачний
    ...Я - несмачний, бо часом можу про Христа...
    Я - несмачний, бо часом можу про Дажбога...
    Про половецький степ, про Запороги,
    Про вкриті золотом Батиєві міста...

    ...Я - несмачний, бо я шукаю побратимів,
    Які в душі плекають волю, так, як я...
    Яка ж вона на смак, душа моя?...
    Обкурена терпким опойним димом...

    ...Горить вогонь, бурлить в ріці вода,
    А свідки на вівтар все лізуть, лізуть...
    "Йому Харон не відкривав шенгенську візу..."
    "Хахол!.." "Москаль!.." "А скільки в ньому від жида?!.."

    ...Чи я - лечу?... Чи я - стою на місці?...
    Чи я - тоді, чи може, тут - тепер?...
    А раптом я - давним-давно помер!?...
    "Бардо-Тодол" - невідворотні вісті...

    ...Одначе, ні... Живий... Болить душа,
    Понад Голгофою разом з Христом конає...
    "Перуне, видибай!" - в Дніпрі лунає,
    У тілі ... Будди, затремтівши, як лоша...

    ...О, я ще ж не сказав про Магомета,
    Варуну, Індру, Зевсів грім гучний...
    Але, не буду - ні, бо - не смачний...
    - Подайте безпритульному монету...

    Кумпала Вір, 22.07.2010 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  20. Юрко Пантелеймон - [ 2010.06.19 15:15 ]
    процесуальний хаос
    "Батарея" взуття
    У моєму коридорі.
    "Так-так, мамо,
    Зарас приберу".

    Хмарочоси книжкові
    На моєму столі
    Височіють до самої стелі,
    Але я їх не заховаю!

    Зелено-коричневий фільтер,
    А чорний - для води
    Уже місяць забитий,
    Але ж вода ще тече!?

    У підводному човні
    Я тримаю лад.
    А вдома -
    Процесуальний хаос.


    2010 року Божого


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Жнівеньская Надзея - [ 2010.05.30 19:48 ]
    -З-а-п-а-р-ы-л-а-с-я- (07.10.2008)
    Ён паліў у пад’ездзе ў доме насупраць…
    Я сядзела на пары літаратуры тэорыі…
    Маргала…ржала…махала – выгналі з аўдыторыі…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  22. Ґеорґус Аба - [ 2010.05.26 20:30 ]
    Вже вірші ніхто не читає
    Вже вірші ніхто не читає,
    Пиши їх швидко, немов надсилаєш
    Листа у країну вже-мертвих жанрів.

    Кидай, кидай у безодню шухляди,
    Нехай падає, нерішучо-як-хочо,
    Вночі напівсонно згадуй приємно,

    Як солодко жити по той бік ока,
    Там де світла нема, де
    Лише анонімність очного нерва.

    Віддавай увесь, що виростив, чай,
    Нехай напівсонно падає, заварюється,
    Там де пустка, не бійся, не буде аварії,

    Нехай, нехай буде легко,
    Нехай ллється в підробку діжки
    Справжня вода.

    Роби, що мусиш,
    нехай буде, як треба,
    Падай рибою

    Ротом її в океан,
    І не бійся, що у зуби застрягне
    Ледве-ледве меридіан.

    2010ТРА26


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (16)


  23. Валерій Голуб - [ 2010.05.24 21:39 ]
    АнтиОда хрущеві.

    Речу тобі, гаспиде, оду крізь зуби,
    І ось я чому відірвався від справ:
    Про тебе, субстанціє мору і згуби,
    Шевченко писав. І Цибенко писав.

    Ти юнкерсом хижо над садом кружляєш,
    Скидаючи бомби сповільнених дій.
    Помітно й по пиці, що зле замишляєш,
    А ми дихлофосом зустрінем - не смій!

    І ти, очманівши від яду і цвіту,
    Прокуреним басом заводиш пісні,
    Коли я лаштуюсь шедеври творити…
    Геть, іроде! Киш! Як ти вгувся мені!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  24. Таня Петик - [ 2010.05.24 19:41 ]
    Сама
    Здається на світі важко жить,
    Буває у грудях щось болить...
    Невже це сум оточує народ?
    Невже не буде веселих нот?

    Запитань багато,
    у цій мелодії без дна.
    Ні це не сум оточує народ,
    ти просто - сама...

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Василь Кузан - [ 2010.05.16 23:23 ]
    Земля вмивається...
    Земля вмивається...
    Так мило змивається.

    Мильною піною
    Розмиває лінію
    Між надією й вірою.

    Вірую,
    Що повернеться з вирію,
    Що звільниться від відчаю
    Із свободою спротиву
    Несвобода неспокою.

    Вимрію
    Те повернення силою.
    Тільки я
    Не насилую,

    Бо і так
    Сто разів ґвалтоване,
    Закатоване,
    Закорковане
    Слово зболене,
    Ніби серце землі
    Поневолене,
    Ще над прірвою
    Плаче:
    «Вірую»...


    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  26. Маруся Малиш - [ 2010.05.10 10:52 ]
    Кафе
    Голоси...
    крайній столик- запах коксу -
    забезпечена оренда-
    слинява пачка мопса
    слинявить похіттю краси
    жіночі стегна.

    Голоси-
    Другий столик зліва-
    Власність скнари
    В думках комфортні будуари
    І нетерпіння в голосі-"неси
    Рахунок вже, офіціантаре,
    бігме, недуга-ваші чайові"

    Знову голоси, ще перегари
    Вже більший столик на ймення
    "Здибач"
    Панкушної вечірньої запари
    нірвани, "драний стіл", перемикач
    і ложе анаши- «вони ж бо дивляться згори»

    Голос-і навпроти ти.
    Втомленість повік, абсент у вічах
    Трохи хрипкості у твоїх речах
    Трохи кислоти ци три ни
    І спеченої гордості у твоїх печах
    Забракло лиш провини.

    І це було, до біса,природньо,-
    Поглядом мене пройти,
    я ж сиділа навпроти.
    Та ти і мопс в кутку пускали слини
    На гнучкі жіночі похітливі
    спини
    І згадували трах останньої гульби.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Бастинда Гингема Бастинда Гингема - [ 2010.05.08 23:25 ]
    Мы
    Мы создатели террора,
    Злу бессмертному опора.
    Хвост змеи и глаз шакала,
    Клык гиены, шершня жало;
    Зной убийственный палящий,
    Плавно в смерть переходящий, –
    Это мы. Мы ужас, страх.
    Мы – сомнение в сердцах;
    Дикий хохот тихой ночью;
    Горький плач отца над дочкой,
    Утонувшей в ложке супа.
    Мы – пятно на теле трупа;
    Дрожь в руках, щелчок затвора,
    Хрупкий лед, убитых горы.
    Мы – ружье в руках солдата.
    Мы – Парламент и Палата.
    Мы уран в боеголовке
    И тупых детей штамповка.
    Мы – тиран, народ гнобящий;
    Голод, нации морящий;
    Зависть, ненависть, бесстыдство,
    Блеф, предательство, убийство…
    Мы создатели террора,
    Злу бессмертному опора.
    Мы – к покупке смерти чек.
    МЫ – ОБЫЧНЫЙ ЧЕЛОВЕК.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  28. Юлія Марищук - [ 2010.04.28 11:46 ]
    Ментальність вічна
    Тихо вмирає нація
    Шкода, що маю рацію
    Дивне бачення
    Повне збичення
    Хворе збочення
    Порожнє значення
    Минуло цвітіння
    Занедбане вміння
    Засохле коріння
    Пусте насіння
    Посинілі лиця
    Брудна криниця
    Не кров - водиця
    Байдужість - криця
    Наївна дурість
    Смішна похмурість
    Бездонна ницість
    Гидка дволикість
    Курви політичні
    Вірші цинічні
    Брехня органічна
    Ментальність - вічна...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Прокоментувати:


  29. Оля Оля - [ 2010.04.20 12:39 ]
    осенью
    паутиной поросший угол
    темнотою ночной искрится.
    и завязана в узел туго
    предрассветная солнца птица.

    ветер воет, открыты окна.
    воздух колет горячим морозом.
    и рисунки плывут по стеклам -
    не дожди, а так, просто, грозы.

    небо мимо нас пролетает
    очень часто и очень быстро.
    постепенно все тает, тает.
    есть вода, только нету смысла.

    листья падают вниз и с низу.
    разноцветные, больше - синих.
    плачут голуби на карнизах.
    на глаза их ложится иней.

    так уныло, и очень мрачно
    карусели кружатся впарке.
    под машину попала собачка.
    на конверте четыре марки.

    в луже - звезды, на звездах - лужи.
    на луне - дырки, как у сыра.
    кто кому этим делает хуже?
    просто снова земля остыла.

    а глаза наполняются кровью,
    когда спать не ложишься неделю.
    удивишь ли всех этой новью?
    нет, конечно, я не болею.

    под верхушкой деревьев светит
    что-то странное красным цветом.
    тот, кто этого не заметит,
    не получит прощенья летом.

    а в окне огонек от свечки
    все не гаснет, живет, играет.
    дыма ленточки и колечки
    к потолку высоко взлетают.

    замирают часы и стрелки.
    задыхаются, умирают.
    по деревьям не скачут белки,
    в норках ежики замерзают.

    подоконник заставлен вазонами.
    половина из них завянут.
    и принцессы со своими коронами
    никому не нужными станут.

    и забытый блокнот на тумбочке,
    что, возможно, когда-то откроешь,
    все напомнит тебе, дурочке,
    и подскажет, о чем мечтаешь.

    нет, не стоит надеяться заново.
    холод снова порвет надежды.
    и хотеть, даже самого малого,
    уж намного труднее, чем прежде.

    и по стеклам лединки бьют и бьют.
    никуда нам не деться осенью.
    только вороны снова запоют,
    а деревья украсятся проседью.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (10)


  30. Оля Оля - [ 2010.04.14 09:33 ]
    раздвоение личности.
    раздвоение личности.
    с головой в неизбежность.
    за границы приличности
    сквозь примерную внешность.

    раздвоение личности.
    поднимаясь и падая.
    убежать от типичности.
    говорят, бесноватая.

    раздвоение личности.
    не теряя сознание.
    через стены кирпичности
    одолеть расстаяние.

    раздвоение личности.
    проходя ноты пошлости,
    берега нелогичности
    и потерю всей гордости.

    раздвоение личности.
    растекаясь потоками
    по легендам античности
    за разбитыми окнами..

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Лія Огастес - [ 2010.04.09 22:26 ]
    ***
    Рубали вовків сиві Люди,
    І жерли м'ясо виконроби,
    Смоктали жили їм усюди,
    Хрящі жували горді сноби,
    Кидались м'язами крівними,
    Легені дихали ще люто,
    Хребет розтерзений звірима
    У хащах вився каламутно,
    І шкуру приміряли Люди,
    Ліпили з кишок дітям цяцьки,
    Наповнили свій шлунок брудом,
    Шукали серце Люди хвацько.

    Їм термінова пересадка
    Для рая - кардіос-нехватка.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Оля Оля - [ 2010.04.08 09:23 ]
    эмм..
    недописанная строчка.
    незакрашенная клетка.
    неприклееный кусочек.
    незапитая таблетка.
    не затянут узелочек.
    незаряженная пушка.
    несработавший звоночек.
    ненаведенная мушка.
    непроросшая зернинка.
    недокошенная травка.
    не натянута резинка.
    незаточенная палка.
    недосказанная фраза.
    недослушанная нотка.
    ненаполненная ваза.
    недовыпитая водка.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Анатолій Мельник - [ 2010.03.19 21:01 ]
    Быть может я наивен и смешон
    Развеют прах над Родиной моею,
    И предоставлен буду я Борею,
    Паду на нивы, хаты и мосты,
    И на родные, до поры, кресты.

    И заживу пылинкой и былинкой,
    И зацвету зеленою травинкой,
    Парным прольюсь из крынки молоком
    И прозвучу журчащим языком.

    Быть может я наивен и смешон,
    Но буду я стихами воскрешён!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  34. Ярос Лао - [ 2010.02.23 22:38 ]
    засебізм
    щось щеміло у грудях
    воїна
    артилерія тихша від
    голосу
    шо вчепився у душу
    зсередини:
    -Не іди під свинцеві
    конуси!

    Помираєш старим чи
    за іншого?
    виглядаєш з окопа
    обачливо?
    "Поступово" й "раптово" -
    синоніми
    або й зовсім слова без
    значення


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  35. Жнівеньская Надзея - [ 2010.02.21 23:12 ]
    -Фантом- (13.10.2009)
    Я на днях прыдбала звычайную шафу,
    Прыцягнула яе на радасцях у дом
    І не ведела я, і наогул не знала,
    Што у шафе маёй абітае фантом!
    Сто мільёнаў разоў я я е адчыняла,
    А што там ёсь фантом я да ранку не знала.
    Ну дык вось, адчыняю я шафу гляжу
    (разумею, што вас я кроплю гружу…)
    Але усё ж адчыняю я шафу - і раптам з яе
    Выязжае фантом на зялёным кане!...
    Пераехаў мяне - я заплюшчыла вочы
    (да прыгод мой фантом быў даволі ахвочы…)
    Разграміў мне кватэру і вынес акно
    (я ў прытоме ляжу і мне усё адно.)
    Ён спаліў мне канапу, вазон развярнуў
    І ката майго, Ваську, нагою шпульнуў!
    Каб была я ў сазнанні! .. (а я ж усё ляжала)
    Я б Кузьмы таго маці (ці сваю) паказала!
    Я б сказала: “Нягоднік! У шафу ідзі!
    І парадак паўлсюль за сабой навядзі!
    Паглядзі,што за жах за сабою пакінуў!”
    Я б штурхнула яго у гарбатую спіну!
    У тыя рукі дала б я мятлу і анучу…
    (але гэтым трызненнем я Вас толькі мучу!...)
    Але усё ж я б сказала: “Як смееш, мудак!
    У маёй хаце насвесці страшэнны бардак?!
    Як ты сьмееш, дзікун, вычварэнствы рабіць?!...”
    Мне ж закусываць трэба… ці наогул ня піць!
    ______________________________________________________
    NZ


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Жнівеньская Надзея - [ 2010.02.21 23:11 ]
    -Вавёрка- (13.06.2008)
    Бываць людзі сьвіннямі, бываюць проста аслы,
    Бываюць здаюца добрымі, а на справе – як тыя казлы.
    Ну, тыя, казлы барадатыя, што ходзяць блізка з жытлом….
    Такія дурныя, рагатыя… Нічога не скажаш – дурдом!
    Яшчэ ёсь усялякія “зайчыкі”, “пушыстыя рыбкі”, “каты”,
    Усялякія суслікі з малпамі… Падумай, а кім будзеш Ты?!
    Вядома, ты будзеш вавёркаю, якая на дрэве жыве.
    Есьць печыва, вафлі салодкія, а можа й гарэлачку п’е?
    Ну, ладна, жартую! Як можна на дрэве са склянкай сядзець?!
    Крыху не падлічаш дозу, дык можна і ўніз паляцець…
    Хісьнешня і бухнешся з веткі, затым пападзеш ў шпіталь
    З цябе пасьмяюцца дзеткі, жывым застанешся амаль…
    Парвеш сваю рудую скурку, патрэплеш пушысьценькі хвост,
    А можа зламаеш і лапу, ці проста абдзерэш нос…
    Калі абдзярэшся – нічога. Куплю метр бінта табе
    І ім забінтую лапу, а можа быць хопіць на дзьве.
    Набуду яшчэ склянку ёду, вось толькі навошта ён нам?
    Калі не сптрэбіцца – ладна, я лохам турыстам прадам…
    Скажу, што вавёрчыны сьлёзкі, што ўдачу прыносяць яны.
    І летам і восенню позняй… “Навешаю” штосьці дурным…
    А тыя павераць вядома, дадуць сотню эўра ці дзьве,
    Паствяць бутэлечку дома і будуць глядзець на яе.
    Тым часам, вавёрка паправіцца, пачне яна зноўку скакаць,
    А можа займецца спортам і будзе па дрэвах лятаць…
    Разгоніцца, фыркне як трэба, падскокне у гору – і раз!
    Ужо праляцела сто метраў! У’явіце! Сто метраў зараз!
    Рэкорд усталюе сусветны, ёй прыз самы лепшы дадуць,
    А можа яшчэ ў кнігу Гінэса адразу яе ўнясуць…
    Вавёрачка з тое нагоды сьвята прыдумае тут,
    Збярэ і сяброў, і знаёмых, піўка яны разам пап’юць.
    Нап’юцца, зноў зваляцца з веткі, прачнуцца – ужо новы рэкорд –
    Ляціць вавёрка па небе, а каля яе самалёт!
    Вавёрачка проста разумная, яна як выдатны прараб –
    Ведае дзе трэба выпіці, з кім гэта зробіць і як.
    Чарговая байка скончана. Мараль мне б прыдумаць яшчэ.
    Жыццё, як сьпіраль заварочана…Ого! Завярнула! Вабшчэ...
    Жыццё – цудоўная штука: тут спорт і мастацтва, й навука,
    Тут дрэвы, гарэлка, шпіталь…Напіўся – і зорка амаль…
    ________________________________________________________
    NZ


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  37. Жнівеньская Надзея - [ 2010.02.21 22:53 ]
    -Сьмерць бляндынкі- (20.10.2008)
    Яна як натуральная бляндынка
    Пафарбавала валасы на днях,
    А са здароўем зноў не клеіцца карцінка,
    Бо выглядае, як хамут ў каня.
    Яна ж сядзела 8 тыдняў на дыеце,
    Жавала толькі ёгурт ды траву,
    А стаўшы на вагі ў кабінеце
    Адразу крыкнула: “Я маладой памру!
    Не дапаможа шэйпіг, аэробіка і ёга,
    Не дапаможа болей ананас,
    Што ж мне рабіць, калі мазгоў зусім не многа.
    Дапамажыце, я звяртаюся да вас!
    Мне дапамога хуткая патрэбна!
    Усё трэба кардынальна памяняць!
    Памру як неразумная атрэба
    І вы мяне пачнеце забываць…
    Не убачу я Парыж і подыум ў Мілане,
    Не ўбачу буцікі і шмотак яркі бляск,
    Адкінусь дома на персіцкаму дыване,
    Ужо не варта жыць! Жыццю капец! Атас…”
    Што ж ёй рабіць? Як свечачка згасае,
    І дыхаць ўжо не можа ўсё баліць.
    Яна ў спадара хірурга завісае,
    Яна упэўнена: ужо не будзе жыць.
    Яна ад жудаснай хваробы памірае
    І ёй не дапможа Айбаліт.
    Ужо яна свой пульс не адчувае –
    Паставілі дыягназ – “Цылюліт”…
    ___________________________________________________
    NZ


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  38. Назар крапля - [ 2010.02.17 09:51 ]
    Ба-бах
    …Самогубець – не конче перебуває в дуже близьких стосунках із смертю…Але для самогубця властиве те, що він сприймає своє «я» - як особливо небезпечний, сумнівний і приречений витвір природи…
    ( Герман Гессе «Степовий вовк»)


    Натиснув курок, глухий постріл у душу,
    Куля на виліт – справа легка.
    Я не скажу, що був слабким,
    Мабуть, така просто, доля моя.
    Ба-бах, пороху смак на вустах,
    Я промахнувся? В серце прокрадається страх…
    Тремтить рука, до скроні притуляючи сталь.
    Смерть – це продовження життя,
    Але життя страшніше за смерть…Нажаль.
    Ба-бах, перед очами знов сивий дим…
    Кулі не здатні душу пробити,
    Що ж робити?...Залишається жити.
    Здобувати, а потім знову втрачати,
    Боротись, потім лапки зложити.
    А потім знов підіймати.
    Ба-бах, стріляю у простір –
    Третя куля, не для мене,
    Тобі у серце свинцевий сюрприз,
    Це кінець… Застрелив світ…Опустив зброю вниз.
    Кулі не здатні душу пробити,
    А світ - бездушний, тому можна стріляти.
    Себе ніяк не убити…Нема що втрачати!
    Ба-бах…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  39. Гортензія Деревовидна - [ 2010.02.12 21:37 ]
    *
    Пока еще места свободны в зале -
    красу красот частями раздают,
    пока так портупейно и азартно
    следит державным оком абсолют,

    пока зажжен фитиль и целы лампы,
    пока подъезд пристрелян - проходи,
    пока еще полынным в нежных лапах
    царапают по горлу сны твои,

    пока стоят шиповники в распаде -
    буреет медь и тлеет изнутри,
    пока свежи ушибы и асфальтны
    промзоны черных свастик впереди,

    пока еще шестерни трутся в парах
    под вывеской театров пустоты,
    пока малют ливонские опалы
    в проскрипциях времен не учтены,

    пока ты сам возврат и возвращенье,
    Иудин лев, победный, под пятой,
    пока харон коцитами артерий
    плывет, уснувший - пьяным кораблем.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  40. Валерій Голуб - [ 2010.02.12 19:31 ]
    Осенний этюд

    Прошлой осенью…
    А будто-бы
    Вчера
    Рисовали черной тушью
    Вечера.
    Ночь осенняя чернила
    Разлила,
    И тоска ветрами выла.
    Во дела…

    О своем дожди стучали
    Под окном,
    И упорно мы молчали
    Об одном.
    И белье не высыхало
    Под дождем.
    И любви совсем не стало…
    …Дело в том.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  41. Вітер Ночі - [ 2010.02.06 09:06 ]
    И тот, кто повержен...
    И тот, кто повержен, никем не утешен,
    И тот, кто тщеславен, напорист и лих;
    Кто в мыслях уверен, в поступках безгрешен
    И запросто судит, и правит других;

    И падший в неведенье, Бога клянящий,
    И бьющий поклоны в тени алтаря,
    И тот, кто над всеми, печально-скорбящий,
    Застыл в удивленье, улыбку тая, –

    Кто скажет, что ОН и бесчестен, и гадок,
    Что предал, не ведая чувства вины,
    Что мир совершенства – преддверие ада?
    Кто сможет отважиться? Я или Ты?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (19)


  42. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2010.02.04 14:09 ]
    Ти був...
    Ти був провісником страждання,
    Мені приніс ти стільки болю.
    Коли покинув, сподівання
    Лишили на щасливу долю.

    Ти був найкращий, ти був мій.
    Увірвавшись ангелом в життя,
    Зірвав емоцій повний рій.
    І повністю відкрилась я!

    Ти був для мене ідеалом.
    Від чар твоїх не тямила нічого.
    І думала, що був мені ти даром.
    Та не підозрювала я нічого злого.

    Ти був дияволом у плоті,
    Що звабив душу мою й тіло.
    А потім залишив в болоті,
    Як мною гратися набридло...

    Ти був, ти був...Тепер тебе не стало
    Життя зламав. Чи так все мало бути?
    Без тебе кращим це життя не стало.
    Шкода, не можу я тебе забути.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  43. Оля Рівне - [ 2010.01.16 20:19 ]
    Україно наша люба!
    Україно наша люба, чому ж заснула ти?
    Подивись, як обманюють ті кляті чорти!
    Чому ти дозволяєш їм знущатися з себе?
    Було ж колись ще небо ясно голубе!

    І гетьмани за Тебе боролись не даремно!
    А зараз сказати щось про них – ганебно.
    Чому втрачає все людське народ наш?
    Чому у душах їх ще досі розгардіяш?

    Україно, піднімайся! Ми боротися за тебе будемо!
    І славу для тебе, і щастя для тебе - здобудемо!

    2009рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Денис Волошин - [ 2010.01.14 16:42 ]
    Как становятся поэтами
    Опять печаль, опять тоска,
    Кило дрожжей и два соска.
    Студентки, школьницы, любовь.
    Клубничка, сливки и морковь.
    Игрушки, кожа, обещанья.
    Болячки, клиника, страданья.
    Таблетки, слабость, токсикоз.
    Потеря памяти - наркоз.
    Хирурги, свет, опять девчонки.
    Залет, семья, бухло, печенка.
    Компьютер, игры, Интернет.
    Линейка, форум, трафа нет.
    Проснулся, вымылся, подумал.
    Прошелся, подышал, задумал.
    Напрягся, написал, готовлюсь.
    Что, вышло плохо? Застрелюсь!
    Ружье, стакан, бутылка водки.
    Ещё одна дыра сквозь глотку.

    2008


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.08) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Коментарі: (13)


  45. Денис Волошин - [ 2010.01.13 17:05 ]
    Каліка
    Ти не носила квіти у волоссі
    Та і волосся в тебе не було.
    І від мармизи футболіста Россі
    Стояло в тебе більше ніж могло.

    Я відкидав усі недоліки, крім того,
    Що кожну ніч мені кидався в очі:
    Хай на війні тобі віддерло ногу
    І руки покалічило дівочі!

    Нехай зламали спину і ключицю!
    Кастетом зуби всі повибивали,
    А потім головою об криницю.
    І груди голими руками відірвали.

    Нехай це буде правда - не омана,
    Та це все просто насипало перцю,
    Та перед очі розпиляючи тумани,
    На рвану рану - ти не маєш серця!

    Не можу я таку тебе кохати
    Тому зібравши у портфель манатки
    І совість запроторивши за грати
    Сьогодні буду у вітальні спати.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.08) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (44)


  46. Гортензія Деревовидна - [ 2010.01.12 20:04 ]
    *
    дверь открывают - входящему тайна
    стекол звенящих в закрытом окне
    так пустотою пустоты встречают
    ангелы стен

    будто вопрос и ответ непреложен -
    воздух отравлен и выпитый хлеб
    львы и грифоны на гипсовых ложах
    скажут тебе

    кем опрокинуты пиршества чаши
    треснувший занавес, брошенный стол
    кто опечатал навершия башен
    сбросит кольцо

    кто был желан и кого не позвали
    бледно чело в затрапезном венке
    дом устрашится своих изваяний
    это не те

    кто победит имена и названья
    комнат закрытых под стражей теней -
    медным отсветом угли догорают
    это ответ.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  47. Ігор Терновський - [ 2010.01.07 17:16 ]
    дєд мароз vs Маркіян Шашкевич
    (добрі назви річок... їх зла каліграфія
    непідвладна звукам в старому радіо...)
    дєд мароз трясеться всередині "рафіка" -
    в вишні села Карпат де йому не раді

    там не знають пісень про маленьку йолачьку
    (якби й знали - забути воліли б чимшвидше)
    дєд Мароз проїздить наскрізь Сасів і Золочів,
    у Підлиссі - Шашкевич шепоче вірші -

    замовляння для зникнення зла морозного...
    (дєд мароз лютує - у "рафіку" холодно)
    а навколо сніг замітає все - й хтозна -
    чи дорога не скрутить маршрутці голову

    як язик добрі назви річок закручують...
    (ця історія може ще й досі тривати:
    далі - дєд зрозуміє що він вже зсучився
    далі - сніг розтає. і сніг розтаватиме)

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (20)


  48. Валерій Голуб - [ 2010.01.01 16:14 ]
    ГОРОД. НОЧЬ. СНЕГ…

    Город гудел своей глоткой бетонною –
    Сонмище судеб и дел.
    Ловко играл он в рулетку притонную
    С теми, кто счастья хотел.
    Ночь завлекала блатными аккордами,
    Жадно глотая людей.
    Сыто рычала машинными мордами
    В желтый туман фонарей.
    Снег долгожданный безжалостно вывален
    В омут растаявших вод.
    Медленно брел, в безысходности вывалян
    Очередной Новый Год.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  49. Наталія Ом - [ 2009.12.25 16:04 ]
    Самотність - моя спокута...
    Самотність - моя спокута,
    Побитий життям реалізм,
    Сузір’я, прокляття, туга,
    З срібла іржавий ніж.
    Кохаюсь в самотності, каюсь,
    Мов привид блукаю тунелем,
    Хапаю надію, читаю
    Серця свого бестселер.
    На чорному тілі плями,
    Щастя одного року.
    Видавлюю давні рани,
    З плодів чуттєвого соку.
    Самотність – напрям у вічність,
    Зустріч з самим собою,
    Зародок нової сили,
    Промоутер мертвої долі.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  50. Віктор Цимбалюк - [ 2009.12.25 13:41 ]
    Пісня
    ...Вітрисько нив під музику чиюсь.
    Я плакав за вітчизною по ночах,
    Відкривши раптом: смерті не боюсь...
    Зі Шляху би Чумацького не збочити…

    (Ігор Павлюк. З поеми
    «Паломництво характерника»)

    …Йой, москалики мої, йой, москалики…
    Все ви дивитесь на мя, все ви скалитесь…
    Я ж у горленьку у вас колом-кісткою…
    Я ж в кошмарних ваших снах з Січі звісткою…

    …Йой, москалики мої, що ж ви плачете?
    Я ж Петром і Катериною позначений…
    Колимою і Бутиркою розбещений,
    В тридцять-третім-сорок-сьомім перехрещений…

    …Йой, москалики мої, все гукаєте…
    Все чатуєте на мя, все шукаєте…
    А я в чорному яру сірим вовчиком…
    На весільнім рушничку чорним шовчиком…

    …Я у синіх Небесах Сонцем-Соколом…
    Деревлянським комаром в оба ока вам…
    Я в поспілих колосках кров’ю-долею…
    В білій хаті круглий рік хлібом-волею…

    …Пошукайте ж ви мене… Пошукаєте…
    Все кохаєте мене, все не каєтесь…
    Зірка впала у Дніпро, значить, збудеться:
    Все згадається…
    Про все…
    Не забудеться…

    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький, 23.12.09 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17