ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.05 07:32
На присмак листопад, мов кава,
з гірчинкою холодних днів,
хапає цупко за рукава,
щоб ти із ним погомонів
та ти спішиш, бракує часу,
успіти треба до зими,
а падолист встеляє рясно
багряним листям килими.

Віктор Кучерук
2024.11.05 04:29
Одягатись бідно,
Важко працювати, –
Тільки б не безслідно
Залишити спадок.
Дихати настоєм
Пінистої браги, –
Тільки б перед боєм
Відати відвагу.

Артур Курдіновський
2024.11.04 21:24
Я - ось такий. Та іншим вже не буду.
Виходячи на тихий променад,
Своє минуле бачу скрізь і всюди -
Я з тих, хто озирається назад.

Щоб зовсім не було провальних пауз,
На мене ллється бруд тупих порад.
Сьогодні у житті - суцільний хаос -

Іван Потьомкін
2024.11.04 17:29
Здалось мені, що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що грав у теніс),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
А головне – без охорони!?.

Микола Дудар
2024.11.04 14:28
Дивись мені, прийдешнє не прогав…
Зіграй в мовчанку, зайві ті розмови
Коли усе усім пороздавав
Лишивши тільки запах від полови…
У лісі ще достатьно вільних місць
Хоча і там, таких як ти, це — розкіш
Як тільки оприлюдниш свою злість —
З тих самих

Володимир Каразуб
2024.11.04 12:00
Все було не так як написано. Дні і ночі тягнулись не реченнями та абзацами,
Роки проминали так само, як минають сьогодні,
І та ж сама різниця була між хатинами та палацами,
Як і різниця між ситими та голодними.
Мечі рубали шоломи, сікли обладунки, ар

Світлана Пирогова
2024.11.04 10:10
Листопадило на душі, листопадило,
Бо осінній повіяв вітер.
Де та юність моя - білоквіття із саду?
Не вернути цвіту на віття.

Листопадило на душі, листопадило.
Де ж широка юності стежка?
Листя золотом, золотом сипало й падало,

Микола Соболь
2024.11.04 06:30
Левон стояв у спіднім: «Де мій меч? –
У лицарів чомусь без компромісу. –
Немає з перцем? Націди бірміксу.
По вінця лий! І вою не переч!» –

Корчма вона і в Африці – корчма.
Хіба важливо, як її охрестять?
Тут дринк один від честі до безчестя,

Віктор Кучерук
2024.11.04 04:40
Накричала, пожурила
Неквапливо, спроквола, –
Пригорнулася безсило
І невинно обняла.
Поцілунками зігріла
Й заспокоїла маля, –
Мовчазна, зніяковіла
Мама лагідна моя…

Іван Потьомкін
2024.11.03 17:37
Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
На небі сіре відступає в просинь,
Опалим листом вітер шарудить...
Птаство Землі Святої в інший край не відліта,
На крилах журавлиних Європа приліта –
На Хулі попоїсть, перепочине,
А

Сонце Місяць
2024.11.03 17:18
звіздар який пильнує хід планет
нагадуючи привид інкубічний
котрий у час коли покличеш тричі
являє свій субтильний силует

з півсотні привідчинених дверей
за ними інші двері невідомі
не то бібліотека — в кожнім томі

Євген Федчук
2024.11.03 14:58
Одній старій удовиці заміж захотілось.
Вона перед парубками так уже вертілась.
Як іде який по вулиці, вона все кидає,
Стане навшпиньки й у віконце стоїть, виглядає.
А то стане біля тину та очима водить,
Коли мимо удівець чи парубок ходить.
А з робот

Микола Дудар
2024.11.03 10:26
Наступний крок: — завмерти би в обіймах…
У кожного свої, і розміри свої
Війна війною… а що нам тії війни
У нас своя. Завдячуємо ЇЙ…
Усі нариви… читка на поверхні
На Божу кару черга… звідусіль
Піди пізнай, що робиться у черзі
Коли Війна сьогодні не

Віктор Кучерук
2024.11.03 07:38
Шахед блудливий грохнувся в дворі,
Жбурляючи осколками повсюди, –
Тріщало скло і чийсь балкон горів,
І кликали на допомогу люди.
Вогонь лизав гарячим язиком
Бетонні стіни й дерев’яні рами,
Поза якими бачив, як повзком
До дитинчати добиралась мама.

Микола Соболь
2024.11.03 04:48
Вокзальний клопіт: радість чи печаль?
Стоять дві тіні на сирім пероні.
Коліс об рейки заскрегоче сталь
і понесе у млу нічну вагони.
Ти будеш виглядати у вікно.
Але чи зможеш долю в нім уздріти?
Зігріє трохи кров терпке вино
і ледь прив’ялі та живі

Іван Потьомкін
2024.11.02 20:14
Квітка розцвітає в піднебессі,
голосом на землю долина
і в суцвітті суголосних Матвієнок
серце стискує й сльозою вирина...
і встає, мов за наказом, зала
і тремтить при звуках «Черемшини»...
За життя хіба ж бо Цісик знала,
що так розжалобить Укра

Юрій Лазірко
2024.11.02 17:46
Rock-a-bye, the sky
spills the song for you.
Ears are cribs, and I
swaddle warmth in blue.
Catch it and imbue,
learn to love anew.
When pasque flowers sigh
dreams drink lullaby.

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2024.10.30 14:59 ]
    Стихії епопеї
    І
    І три літа канули і роки,
    поки параноя у кремлі
    опухає на чотири боки
    шостою частиною землі.
    Міль велика надуває щоки
    і заметушилися малі.

    Кожне пише архі-епопею
    і пером, а то й у вояжі
    зазіхає на краї чужі:
    геній тиражує ахінею,
    а ніщо хизується бронею
    і йому ніде нема межі.

    ІІ
    Марять мародери, дуремари,
    віршомази, що кому до пари.
    Є кому гадати уночі,
    хто за що не уникає кари,
    роздуває світові пожари
    і кує орала на мечі.

    Хліба і видовища хотіли?
    Мало сміху, болю і крові?
    Ось вам... нате ваше селяві!
    і « неначе, люди подуріли...»
    як немає ні душі, ні тіла,
    то і глею ніц у голові.

    Те, що пасіює, меле воду
    на млини кацапії і зла,
    що за двоголового орла,
    і стають обранцями народу
    не пасіонарії свободи,
    а колаборація осла.

    Всі вони одне на одне схожі,
    поки не міняється меню
    у Європі, що у позі ню
    ще чекає...
    ........... та не дай то, Боже,
    Україну раша переможе –
    дійде і до їхніх авеню.

    ІІІ
    Епопея вимотала душі.
    Путіноїд атакує трон
    і в самому НАТО, і в ООН...
    мало їм кривавої калюжі,
    острови посоленої суші,
    нехотя, ковтає Посейдон.

    За Амура узялись поети.
    Ловеласи, ласі на тенета
    і повії, і енкаведе...
    та якщо не дійде, то дійде
    і навіщо голови поклали,
    і за що роками воювали,
    і чому не бачили ніде
    маячні, якої ще чимало
    є, допоки ласує змія
    тим, що не сонети, а ракети
    нині домальовують сюжети
    у новій стихії житія.

    10/24


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Тата Рівна - [ 2024.08.10 10:34 ]
    щоденна мантра
    священна геометрія ймовірності
    теорія випадкових чисел у вулику джойса чи джобса —
    немає сенсу
    буття
    у якому ти постійно щось чистиш
    у якому тебе постійно хтось чистить і обчищає до найглибших контекстів
    до останньої нитки нижнього шару
    під епідермісом мʼязами — у кістках
    колупаючись в твоєму тілі мізках як ганібал лектор
    немає сенсу вмикати проектор —
    у сипких неозорих пісках
    там його ніхто не побачить —
    богу і чорту це буде однаково нелегко
    зробити

    світи тільки там де множаться твої світи
    де лунко звучить твій голос —
    а найчастіше сміх
    грай лише ті ігри в яких є ти
    твоя земля твоя трава твій сніг
    твої стежки й дороги падіння й лет
    все те що має — твою — анатомічну памʼять

    але завдання таке не з легких —
    усі вершини
    відомо ж
    — мечі солдат
    ти можеш зранити ноги чи вхопивши хвіст якоїсь з комет —
    літати
    вихоплюючи за вістря найгострішу зброю з темряви небуття
    цей вибір існує завжди

    тим з ким ти граєшся в ці ігри
    не варто знати що битва твоя — ціною в життя
    а не просто знамено
    не маніфест не ода — а хрип і рик
    медитація буде потім за чашкою чаю
    і в ту хвилину як тільки помітиш що тебе обчищають тебе помічають
    і не дай бог величають —
    намивають солять і перчать
    прикрашають стрічками
    хапай найближчу комету за хвіст —
    злітай над мечами
    шукай свій власний зміст
    всього що відбувається навколо твоєї планети
    викидай увесь баласт і в першу чергу
    хейт компліменти респекти — намисто з каменів неминуче потягне на дно

    ти ж прийшла у цей вимір не за лайками і не за свічками при дорозі у царство мертвих
    не за холодними бовванами зі зіницями повними осуду та зневаги
    а за смішними яскравими світлячками
    за паперовими вітряками
    за само-оцінкою і само-повагою
    за тим щоб спочатку про-жити а лиш тоді померти

    усе що навколо — рандом теорія випадкових чисел
    у вулику джойса чи джобса —
    немає сенсу
    буття
    у якому ти постійно щось чистиш
    у якому тебе постійно хтось чистить

    дівчинко
    знімай взуття коли заходиш у священний грааль своєї душі
    дихай
    смійся
    пиши вíрші
    кажи на них віршí —
    Боже! ти вільна
    і не міняй місцями ці слова
    ти вільна — поки жива

    10.08.24 (с) Тата Рівна


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  3. Хельґі Йогансен - [ 2024.03.16 23:29 ]
    Втрачаючи себе
    Всі розваги невдовзі наводять печаль,
    А веселощі сум закриває.
    Споглядаєш минуле, немов сіру даль,
    Без любові, без мрії, без планів.
    Бути «вашим і нашим» — насправді ні з ким.
    В цьому фатум, кінець та початок…
    Безхребетний, безликий, ні добрий, ні злий
    При житті... Та й по смерті ніякий.
    І збираються в купу, летять в нікуди
    Твої принципи, воля, бажання.
    А із уст ані слова, застиг, як завжди,
    У мовчанні, можливо, востаннє …

    Ігноруєш життя
    Чи втікаєш від нього
    Невідомо
    Різниці нема
    Ти втрачаєш себе
    Ти живеш непритомно
    Непримітно
    Безглуздо
    Дарма



    10/2013
    03/2024











    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  4. Ігор Шоха - [ 2024.03.09 23:21 ]
    Маніфест поета
                            І
    Ідуть одні за одними літа
    у пошуку апостола науки,
    який узяв би голову у руки,
    і не боявся, що вона пуста.
    Уже і друга сотня проминає,
    а Вашинґтона у людей немає,
    а як і є, то і його, таки,
    із бойового головного краю
    послали... майже-що, на Соловки.

                            ІІ
    Ну, а кому ще є до того діло,
    як діють паразити-шахраї
    і спадкоємці яника-дебіла
    зелені нині, а учора білі –
    борімося, щоб викурити їх.
    Але не чують цього лоботряси,
    яким нема чого іти у бій
    ані за край осиротілий свій,
    ані за себе, бо... немає часу
    або немає іншої мети
    як від війни подалі утекти.
    У владі окопалися пірати,
    у офісі зарилися кроти,
    у рясах – біси ряжені, кати,
    лакеї, вірні слуги окупанта,
    щоб армію на фронті грабувати
    і змитися із палуби у тил.

                            ІІІ
    Караюся і мучусь, та не каюсь, –
    але навіщо, не гадав Тарас.
    У неосяжне небо плине час,
    а відтіля видніша доля краю
    і заповіт, який не забуваю,
    аби останній промінь не погас.
    Аби в ярмі кацапа не ходити
    і не боятися його вночі,
    коли перекликаються сичі...
    ...............................................
    пора уже усім обух сталити
    тай знову заходитися будити
    ту волю, що приспали паничі.

    03.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  5. Мамутова Кістка - [ 2024.01.23 03:30 ]
    Квітка Н.
    Романтизм героїв з прочитаних віршів
    Вони ідеальні, вони за нас чищі
    У них є мотиви і спротив режиму
    У зла нема шансів, добро є красивим
    Стою проти дзеркала з середини ночі
    Торкаюся шкіри, закручую коси
    Хіба лиш наблизитись ненароком губами
    Та я і не вартий себе обійняти
    Вийшов в пустелю засипану пилом
    Не тутешні ці люди, чого поруч із ними
    Чого маю плутатись лабіринтом на рівних
    Дайте пароль до невидимих дверей
    Де за ними, нарешті, буде все як по-маслу
    Індуїзм би прийняв мене у вищую касту
    Прокинься в трамваї, пробий свій квиток
    Поринути в мрії - повітря ковток
    Зібратися, вийти, навіть всміхатись
    Годин вісім у рабстві, достойно триматись
    Не зважати на тих хто нижче за класом
    Планую вікенд цього тижня з начальством.
    І ось я у дома, мовчанка, почуй
    .
    .
    .
    .
    .
    Ну ти хочаб спробував, не зважай що не вийшло
    Не всі індивіди здатні відчути
    Здатні поринути в музику тиші.
    Тут все як треба, кожна дрібничка на місці
    Речі розкладені за алфавітом
    Тут моє місце, фортеця, планета
    Де я закон і вибухова комета
    Дістаю свій рукопис - молитовник і біблію
    Де мною сказано у прозі і віршах
    Там усе правильно, як має бути
    Я на вершині плебейного світу
    Тут я викопую моря до ядра
    А насипом створюю гори і скелі
    Тут я пускаю вітри у поля
    Тут я зливаю дощі на пустелі.
    Гортати сторінки власних історій
    Торкатись себе там де не можна
    Горе самотності мені не знайомо
    Я сам собі - товариство найвище.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Тата Рівна - [ 2024.01.01 17:15 ]
    моя колядка на 2023 Різдво
    у ранах і гематомах — час звузився до хвилин
    тривога відміна удома не вдома — твої?
    в окопах чи в покривалі блискучому наче лати
    ми знову воюєм
    Боже —
    ми вмієм в ці ігри грати
    своєї чужої волі навʼязані схеми патерни
    ми
    сука
    кіногерої примати і діти Праматері

    дзвіночки дитячих голівоньок тремтять ніби тнуть мелодію
    і кача пливе понад вічністю
    над кожним Сашком та Володьою
    Сірожкою Анькою — нашими
    голодними та холодними
    колишніми одноклашками
    смішними колись і модними
    над рідними над нерідними — старими чи зовсім ніжними
    це
    Боже
    погана історія —
    нам
    Боже
    давно не смішно вже

    навіщо ти катакомбами
    крізь море крові та пороху
    ведеш нас до свого берега
    або до нового мороку
    до чого ведеш?
    признаєшся?
    вкладаєш детальки в пазики?
    доводиш?
    виводиш?
    граєшся? —
    складаєш якісь там пазлики

    ми — дивний народ в оточенні
    зневірені знеохочені
    у темних водах історії оплутані та обточені
    усе хазяйнуєм клопочемось —
    усе бʼємось як заведені
    сусіди ж облизують збочено
    немовби намазано медом їм

    сусіди навколо — зрадники
    а — наші двори —
    бойовища
    вже третя війна вигарцьовує —
    комусь —
    видовища —
    а нам — підземелля сховища непевні часи та згарища
    навчилися бути у пеклі й гасити пожарища
    і все безкінечно боремось з ріднею фальшивою й дикою
    столикою бездуховною двоязикою

    так тяжко ходити в темряві
    у мороку невідомості
    де свічкою править тонесенька нитка свідомості
    горить і тікає в безвісти
    ледь жевріє тихо міниться
    століттями ми виживаємо —
    коли це нарешті зміниться

    чи на світовім полóтнищі
    в твоїм казані бездонному
    народ наш дарами жертовними
    священною гекатомбою
    щоразу тобі приноситься
    кладеться офірою щедрою
    а світ закриває очі та
    виспівує нашого «Щедрика»

    і ти приймаєш —
    Божечко —
    і ти всім киваєш —
    божечки
    і мило їм усміхаєшся
    прислужникам-сороконожечкам
    береш наші діти вбитими
    береш наші землі вмитими
    священною кровʼю нашою
    слізьми матерів підлитими

    ще скільки триватиме
    Божечко
    ця дивна любов з гематомами
    коли наш нарід приноситимуть
    у жертву тобі гекатомбами
    до ста вівтарів — ще трошечки —
    міста наші й села димляться

    куди твої янголи
    Божечко
    Юрко та Михасик дивляться?

    зроби вже нарешті паузу
    на років хоча б що триста
    дай нам прорости і вирости
    і трон свій посісти —

    щокожній ясній родинонці
    у домі своєму чистому
    дай смертю своєю скінчитися
    і знов прорости та вирости

    у ранах страхах прокльонах —
    час звузився до хвилин

    ти хочеш щоб з українців
    лишився лиш ти один?

    (С) Тата Рівна / Tata Rivna, 2023


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  7. Леся Горова - [ 2023.12.22 09:55 ]
    Камедь
    Гілля-руки, ріки-русла.
    Там камеддю сік загуснув,
    Як застиглі звуки слова,
    Як зачаття бурштинове.

    Ріки-гілля, русла-руки.
    Пульсом - серця перестуки,
    Нерви - спалахи нейронів,
    Поки думка не схолоне.

    Руки-ріки, русла-гілля.
    Стане що у рýсі ціллю?
    Сік у віття, кров у вени,
    Доки гріє сокровенне.

    Руки-русла, гілля-ріки.
    Не замовкнути б довіку,
    Не зламатися б дочасно,
    Соку плин в камеді гасне.

    Русла-вирви, руки - низу.
    Чур! - нечистого репризу!
    Від безвір'я в темінь ночі
    Злам камеддю кровоточить.


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  8. Леся Горова - [ 2023.12.08 08:40 ]
    По білому ступаю
    По білому ступаю і стікає
    Із мене хмуровиння сірих снів,
    Досада від чужих колючих слів,
    Все губиться у білому безкраї.
    Іду по білому, немов лечу по раю!
    Не віриться, що то звичайний сніг.

    Не знаю, зваба в тім мені, чи мука-
    Ця білість неймовірна для очей.
    Немов душі єлей, сльоза тече.
    І серце збуджене рахує миті гулко,
    Незаймані відтворюючи звуки,
    Й пороша чиста палає плащем.


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  9. Мамутова Кістка - [ 2023.10.29 04:27 ]
    Ремесло
    Двірник на дворі збирає блювоту
    Механік лаштує двигун під капотом
    Санітар рехабу опускає верх пляшки
    А я доїдаю черговий твір Кафки
    Хто я й для чого, могли б підказати
    За кого сьогодні бюлетень свій віддати
    Яка партія зробить мене щасливішим
    З трибуни не чутно, зберися повище

    Хрускіт зрізаних нігтів шумить під ногами
    Не хвилюйтеся панове, тепер і я з вами
    Такий же, не знаю чого сам бажаю
    Мушу бігти до точки прийому товару
    Мушу зле і хороше міняти місцями
    В святковий пакунок тротилу напхати
    Відпроситись у боса, поки в штани не наклав
    Сховайте шапки до кишень
    Марний марш балаклав


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Мамутова Кістка - [ 2023.10.26 04:06 ]
    Хостел
    Пріючи зупиняюсь посеред дороги
    Тягну сумки у місце де крапка на моєму смартфоні
    Новий хостел, авжеж, ну хоч не на дворі
    Не забути спитати від вайфаю паролю.
    Зупиняюсь перед залізним парканом
    Зухвалість пропала
    Мрію про сигарету
    Нарешті приймає мене якась дама
    Потягало її життям напевно.
    Жалкую, невдовзі, що не слухав ту жінку
    З повним мішком шукаю вбиральню
    Вриваюсь в кімнату, де є добрі люди
    Схоже завадив їм, та все ж підказали.
    Пройшовся районом, в такому не був ще
    Не був як жилець, а так звісно ходив
    Всюди лиск автівок, акуратні газони
    Відчував себе злодієм серед тих хто це життя приручив.
    Кімната забита, всі сплять перед працею
    Гори сумок під столом і ліжками
    Веду себе тихо, лягаю на нижню
    Яка дивна удача, не люблю високо спати
    День другий, 12-та, не дихаю носом
    З вакансією мене таки намахали
    Читаю дурниці що пише куратор
    Не довга зупинка, час знову речі збирати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Деркач - [ 2023.09.30 20:32 ]
    Розчарування
    ІНам помагають, бо іде війна
    Європою і мало є надії,
    що не чіпає того сатана,
    у кого на зелене алергія.

    ІІ
    Немає віри в те, що має шут
    зіграти роль в історії країни,
    тому немає іншої причини,
    чому його у НАТО не беруть.

    Америку узути мало шансу...
    удруге не пускають у сезам –
    і у конгресі не дають авансу,
    і у сенаті долари... фіг вам.

    ІІІ
    Чи то пуста кишеня у ґаранта,
    чи то в Опе агенти окупанта,
    чи то в репертуарі попурі
    актору рано носа задирати...
    ................................................
    поляки й ті побачили по факту
    хорошу міну при поганій грі.

    09/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  12. Мірлан Байимбєков - [ 2023.09.24 20:43 ]
    Про сучасність
    Війну перетворили на ток-шоу,
    Жартуємо в мережі,немов Бернард Шоу.
    Ухилянтів розплодилось, як собак,
    Населенню у військкоматах все не так!
    -"ВІЙСЬКОВИМ ПЛАТЯТЬ СОТКУ, А Я - ЖЕБРАК!",
    -Так підіть, позаробляйте на війні!
    - Краще най солдати, а я - ні!"....
    Як це все набридло, аж за край!
    Хочеться поїхати за небограй,
    Щоб це все не бачити, аж ніяк
    Й тих всіх ухилянтів, яким все не так...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  13. Леся Горова - [ 2023.08.08 09:10 ]
    Буря
    Шматає протягом фіранку. Гілка вишні
    Діставши рами, кинула плоди
    На підвіконня . Червень, вже колишній,
    Останнім вечором не догодив:

    Відірване злітає вгору листя,
    Важкезні краплі б'ють вікно гуртом ,
    І буслу, що в польоті забарився,
    Не сісти у розхитане гніздо.

    Нестримний вітру шал тріпає бляху
    Що б'ється, як поранене крило,
    І утікають хмари з переляку.
    Ще мить, і бурі ніби не було.

    Скрипковий ключ обірваного дроту,
    Сік по вікні трояндами розцвів .
    Та зламана суха верба напроти
    Вцілілого гнізда, де бусол сів.

    Незваний шквал відрізав червня скибку,
    Та звично скупо землю заросив.
    І відголос розкочується хрипко
    Важкого року дальньої грози.

    2023.07.01.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.78) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  14. ДаблВі ДаблВі - [ 2023.07.07 15:30 ]
    Останній дощ
    А той поет все сидить під дощем.
    Промоклий до нитки,
    але з гарним віршем.
    По розмоклим сторінкам
    Писав він слова:
    «Колись вже закінчиться уся ця гра»
    Гра в кохання, гра в життя,
    Смерть чекає кожного творця.

    І не знайдеться епітетів у словнику,
    Щоб описати красу цього дощу.
    Шум листків і шум краплин,
    Спів птахів та цвіркунів.
    Записати все він встиг,
    Вже земля іде з-під ніг.

    Намокли сторінки, намокли і очі.
    По щоці протікає вода.
    Тільки не ясно,
    сльоза це, чи краплина доща.
    Вмить поет наш униз подивився,
    Крок зробив,
    і на птаха перетворився..

    Записник його все ще там лежав,
    Мок під грозою, та слова на вітер відпускав.
    Слова про прекрасне життя,
    Та хіба ж таким є кінець щасливого буття?

    Dablvi 2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Деркач - [ 2023.07.05 13:58 ]
    Коротко про довгождане
    Коли настане золота пора,
    мине доба воєнної епохи
    і прийде ера миру і добра.
    Тоді не буде ні царя Гороха,
    ні Магомета...
    а його гора
    за кораблями піде і потроху
    усіх прийме одна земля сира.
    Залишимо музеї на руїні,
    де побували орки-москалі,
    аби боялися своєї тіні
    нащадки їхні, капосні і злі
    і малороси,
    винні і...
    невинні,
    на денацифікованій землі.

    07/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Сніг на голову - [ 2023.05.31 20:09 ]
    * *. *

    Вулиця рогом б'є під ребро - додолу падаю -
    льодом притулиться боляче сходжена, людом стовчена.
    Скільки тобі ще солі на рани, скільки ладану
    маю палити, аби не дивилась очима вовчими?

    Вулиця ця не приймає мене недитячою,
    брязкає вікнами, лупить дверима й іншими цяцьками.
    Мабуть, гадає світ верне з колишньою вдачею,
    там де єдині турботи: любити і вчасно гамцяти.

    Вулиця знову нагадує, як було солодко,
    як не боліли побиті коліна, всіяні цьомками.
    Тільки надмірнощі ці пахли нелюдським голодом -
    просто на вулицю іншу дико хотілося збочити.

    Вулиця хоче мене народити, щоб заново
    мати на прив'язі чемну, гладити ніжно по тімені.
    Виросла бо давно з обіймів, і з твого лона я!
    Скільки ще викиднів, чуєш, скільки потрібно ще викиднів?!






    21.12.2022



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Майя Фейрі - [ 2023.02.16 13:39 ]
    Сенс
    Один, п'ять, вісім,
    І ще декілька мільярдів проблем
    На моїх малих плечах,
    Які залишають подряпини на  руках.

    Як же тут не здатися?
    Тупішого запитання не чула здається,
    З посмішкою на обличчі,
    Відповім що не легко.

    Прокидатися кожного дня,
    І зовсім не бачити сенсу буття.
    Лагідно посміхатися знайомим,
    Потайки бажаючи смерті всім.

    Але кожного разу робити це знову,
    Повторювати мить за миттю.
    Лицемірно посміхаючись, брехати,
    Совісті не відчуваючи.

    Де хто запитає тихо:
    Чи тобі не соромно?
    З милою посмішкою відповім, що ні,
    Адже давно не бачу сенсу в бутті.

    2022


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Майя Фейрі - [ 2023.02.16 13:22 ]
    Сенс
    Один, п'ять, вісім,
    І ще декілька мільярдів проблем
    На моїх малих плечах,
    Які залишають подряпини на  руках.

    Як же тут не здатися?
    Тупішого запитання не чула здається,
    З посмішкою на обличчі,
    Відповім що не легко.

    Прокидатися кожного дня,
    І зовсім не бачити сенсу буття.
    Лагідно посміхатися знайомим,
    Потайки бажаючи смерті всім.

    Але кожного разу робити це знову,
    Повторювати мить за миттю.
    Лицемірно посміхаючись, брехати,
    Совісті не відчуваючи.

    Де хто запитає тихо:
    Чи тобі не соромно?
    З милою посмішкою відповім, що ні,
    Адже давно не бачу сенсу в бутті.

    2022


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Шоха - [ 2023.01.28 21:50 ]
    Якщо та якби
    ІЯк запрягаєш, так воно і їде...
    Ця теза філософії стара.
    Якщо у тебе є дурний сусіда,
    то не чекай любові і добра.

    Але ніколи не показуй спину
    і не бажай ні пуху, ні пера,
    якщо йому готуєш не перину,
    а яму і дубову домовину...
    Така пора... ну, а якщо пора,
    то не шукай управу на скотину.

    ІІВ борні за утопічний комунізм
    за ґрати сіли «вороги народу»,
    судили їх за волю, і свободу,
    і буржуазний націоналізм.

    Якщо і нині неокомуністи
    ідуть в атаку, нібито, за мир,
    то хай ідуть... у мишоловці сир
    знайдеться і дебілу, і рашисту.

    Попереду ще не один удар
    за Маріуполь, за свободу Криму
    і за Азов, Бахмут і Соледар...
    Освоюйте Сибір неісходиму
    і дякуйте усім за Божий дар –
    кінець і рейху третього, і Риму.

    ІІІ
    Та не було б у нас війни, якби
    були готові всі до боротьби
    супроти людоїда окупанта,
    якби не слуги і колаборанти –
    проклятої московії раби,
    такі ж як і московія прокляті.

    01.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  20. Хельґі Йогансен - [ 2023.01.25 18:13 ]
    Чому (21+)
    Невже ще дивно, що кругом
    Усе не так, не те й не ті,
    Коли на всі твої «чого»
    Одні «бо так» завжди? А втім,
    Тобі простіше, бо німий.
    Хоча розумний ніби ще,
    Однак вже звичний, наче свій, -
    «Таке у всіх, скоріш за все».
    Коли?– Неясно це тобі.
    Примарне «може вже?», однак,
    Не тут, не зараз й взагалі
    Ніде, ні з ким… і вже ніяк.
    Напівживі «чому», «за що»
    Об мертві «треба» та «тому» –
    Немовби все - нараз в ніщо.
    Вже вкотре так. Але чому?



    11.10.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  21. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 20:34 ]
    Фільм за творами Джека Лондона
    Що з нами трапилося,
    Що ми один одному чужі?
    Звичайно, що ця відповідь на поверхні.
    Але всеодно, благаю, напиши мені, напиши.
    Бодай одне слово - бо в цій брехні
    Неможливо жити...
    Я був захоплений ідеями Фрідріха Ніцше.
    Вірив, що життя лише гра невдала.
    Тому ненависть твоя все сильніше і міцніше,
    Після останнього скандала...
    Пройшли роки.
    Земля зробила сотні обертів
    Навколо своє осі. Але в нас, все пішло шкереберть
    Після твого дня народження, і тільки коли батьки були присмерті,
    Нас звела смерть...
    Нас звела смерть...
          ****
    Ти була геніальна,
    але нещодавно я генієм
    Став - і це тебе вбило...
    Тому після чергової сцени,
    Ми навічно шляхи змінили.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 10:05 ]
    Натхнення
    Місячна ніч, зірковим покровом
    Вкрите. Так самовіддано вкрили.
    Немов хтось зі своєю любов'ю,
    Освітлює шляхи, які не раз змінили
    В своєму житті... Хто ти?.. Хто ти?..
    Скажи, благаю, бо неможливо
    А ні жити нам, ні відпочити.
    І чомусь лише осіння злива
    Дає пару хвилин, щоб встановити сили свої, які після оголених нервів
    Дзвонили вітром на кленових вітах.
    І виривалися з корінням дерева...
    О, небо жовтневе,
    Жовтим відтінком впало на сонце.
    І в цьому світлі, я побачив себе...
    Багаття Калинове
    Освітлює місячні ночі, що палають зорею.
    О, яке люте горе, яке страшне це горе...
    Роздвоєння...
    Прийшла в гості до мене людина.
    Я з радістю, промовив: "Заходьте, прошу".
    І вона зайшла, поводила себе вільно
    Немов у себе дома, провела обшук.
    О, ні, то не обшук, то натхнення
    В моїй голові наробило непорозуміння.
    І дурниці здалися... І думки як стерня
    Кололи мої почуття...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.19 07:39 ]
    Мовчання
    Мовчання - це вир ненароджених слів,
    що б‘ються під серцем щомиті -
    і вдень наяву, і вночі уві сні,
    а потім вмирають, як квіти…

    А взагалі, чи комусь потрібен
    грунтовний відвертий звіт
    за, так би мовити, звітний період
    ніким не бачених літ?

    І справді, чи комусь цікава
    добірка твоїх стенограм -
    вся чорна, наче подвійна кава,
    з краплинами світлих плям?

    Чи хочеш вийти на площу, може,
    і кинути в небеса:
    «Почуйте, люди! Почуй мене, Боже!»?
    Ні, краще мовчи… Сам.

    Мовчання - це струм ще не вбитих мрій,
    що б‘ються під серцем щомиті -
    не поза грою, а завжди у грі, -
    і згодом зростають, як діти.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  24. Ігор Деркач - [ 2022.11.12 16:33 ]
    Колізії ілюзій
    Мала надія на високе небо,
    якщо не жив, а рився у землі...
    мене уже чекають журавлі
    і я ручаюсь тільки-но за себе.

    Нема чого боятися війни,
    коли мене чекає перемога
    і є надія не лише на Бога,
    що вичищає плем’я сатани.

    Заради цього і на полі бою,
    коли я є, не огорне пітьма
    тієї, що приходить із косою...
    а як прийде, тоді мене нема.

    Нема чого жаліти, що недовго
    живу... адже триває уві сні
    ілюзія моя або рідні
    моєї, друзів, недругів... до того
    і після того як піду убогий,
    але не голий-босий у труні.

    11/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Ігор Шоха - [ 2022.10.31 21:50 ]
    Еґреґори віри
    ІНе існує містики і див
    і не виникає із нічого
    віра у цілющі сили Бога...
    кожен має те, що заслужив,
    хоч буває, має більше того.

    ІІНаші душі бачать небеса,
    Божий дух, еґреґор ноосфери,
    де знання, енергія, краса,
    антинаукові чудеса
    ширяться сигналами етеру,
    де існує золота орда
    темної матерії улуса,
    де не помінялася мета –
    катувати націю Христа
    у вінці розп’ятого Ісуса.
    Віруєш, не віриш – оціни
    те, що як навіяне дається,
    мусиш і не мусиш, а прийдеться
    йти до переможної весни,
    повторити азбуку війни
    і рефрени віри свого серця.

    ІІІНе боги і не небесний рай
    захищають націю... і мову,
    і її еґреґор – віще Слово,
    і її правопис... помагай
    осягати істини основу.

    Бо у храмі Духу до сих пір
    базарює секта галаслива...
    в образі об'явленого звіра
    діє найлукавіша із вір
    антиукраїнського розливу –
    сатанинська одіозна віра
    і її конаючий вампір.

    10.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Шоха - [ 2022.09.23 17:36 ]
    Тіні часу
    І
    Були ми наївні у давні роки,
    майбутнє своє будували
    і добудувалися... нині, таки,
    усе, що ішло на броню, літаки,
    на голови наші упало.

    ІІ
    Не хоче звільняти від себе орда,
    хапає за ноги, за душі...
    і тінями часу вирує біда,
    і ріками крові цілюща вода
    тече по опаленій суші.

    Приймає усіх українська земля,
    вогнем пригощають укропи.
    Якщо захотіли, то нате... здаля –
    хороший москаль удобряє поля,
    поганий – ще риє окопи.

    Іронія долі, – «не май ворогів...»
    люби їх, не смійся, живи як хотів,
    аби не урізати дуба...
    але випадає самому мені,
    аби.. почувати себе на коні,
    хапати удачу за чуба.

    ІІІВсе буде Україна і ночами
    засяють тихі зорі над полями
    сузір'ями неумирущих душ,
    а днями – як неопалима пам'ять
    у золотій блакиті не зів'януть
    червоні маки... мовою, – не руш!

    09.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  27. Ігор Шоха - [ 2022.06.25 13:08 ]
    Неминуча розплата
                        І
    Чи бавовна палає, чи вата –
    а із пращі і нині летить
    у чоло незаконного брата,
    у жахливе лице Голіата
    камінець, що вбиває за мить.

    Мало того, що гине проклятий
    в українській землі окупант...
    укри-месники будуть шукати
    неусипно насильника-ката
    як шукає іуду «Моссад».

                        ІІ
    Не лякає Сибір несходима,
    не біда, що плішивий не здох,
    все одно покарає їх Бог,
    буде гадина кожна судима
    за розбої, анексію Криму,
    геноцид, Соловки, Сандармох.

    А допоки союзу шукає
    у Кореї, Ірані, Китаї...
    упаде із найвищих висот
    не один бойовий ідіот
    і на самій окраїні краю
    замуруємо дикий народ.

    І майбутнє минулим воскресне,
    і уже недалеко іти
    нам усім до ясної мети,
    а жадоба розплати не щезне...
    за колючкою виросте месник
    аби ката за душу трясти.

                        ІІІ
    Україна уже не забуде,
    що росії нема і не буде...

    і пощади нема їй ніде,
    і її голіаф упаде...
    ........................................
    у печеру тікай, та усюди
    душогуба Феміда найде.

    06.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Деркач - [ 2022.06.22 13:43 ]
    Ніколи
                           І
    Яке химерне є оце, – ніколи,
    коли його уявиш уночі,
    у присмерки, у сутінки ранкові,
    у дні війни... воюють орачі
    і кров'ю поливають власне поле
    укотре за історію... і знову
    орала поміняли на мечі
    та захищають хату, душу, мову.

                           ІІ
    Вбиває віру бісова війна,
    у храмі хазяйнує сатана
    і не рятує із амвону меса...
    очуняли погани-неотеси –
    медійна язиката суєта...
    поезія заціпила уста...
    говорячи устами поетеси:
    «страшні слова,
                    коли вони мовчать...»,
    тому що неможливо описати
    ті злодіяння, що вчиняє рать
    диявола-іуди-супостата.
                
                           ІІІ
    На ниві недоораних полів
    повторюються серіали сюру
    і на арені вилупився фюрер...
    невіруючий люд не онімів,
    а віруючий співчуває люду,
    що це...
            не може бути...
                             і усюди
    на це уже не вистачає слів.

    06/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  29. Ігор Шоха - [ 2022.06.14 11:57 ]
    Недовідома Ніка
    ІЩе мається на п'єдесталі слави
    віками незавершена війна
    і селфі одіозної держави,
    аби була помітною вона.

    ІІУ цьому місті не було героїв...
    крилата Ніка, та і та одна...
    без голови... і четверто́вана́
    символізує тут сучасну Трою:
    Європою літає безголов'я,
    а десь іде убивча... не... війна.
    І це іще не за межею ґлузду
    «рятівника» умерлого союзу,
    але на грані доброти і зла
    та за межею темряви і світла
    усе ще нависає тінь орла,
    а поза нею – пазури та ікла.

    ІІІВ угоду антилюдяних ідей
    перемагає мафія... і гроші,
    украдені у нібито людей...
    «жахливі – зовні, у душі – хороші»:
    товариші, нувориші, святоші...
    .....................................................
    немає Ніки... але є музей
    війни... останні мумії негожі
    конають у затіянім дебоші...
    нема ума, бо... усихає ґлей.

    06.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  30. Ігор Деркач - [ 2022.05.06 09:49 ]
    ____Новітня міфологія
    ІЯ – за і любителі міфів не проти,
    що орки – це звірі і дикі істоти,
    а риба гниє з голови...
    і як не лукавили лжепатріоти,
    війна показала, які ідіоти –
    раби і бояри москви.

    ІІАктори гарему, гоморри, содому,
    кумири сліпої юрми –
    колишні народні і дуже відомі,
    що так і не стали людьми.

    Пришельці мордору із річки-вонючки,
    чужої орди племена:
    буряти-гобіти... злодії та урки
    і їхня богема блатна.

    Вони ще і досі бояться Бандери,
    який «нападає на них»,
    царя ображає у бункері... їх
    одначе роззують свої мародери,
    яких розвелося уже до холери
    у їхніх заїмках пустих.

    ІІІЯка це гидота – паяци... еліта,
    що має усе і не має освіти,
    але залишає сліди
    на тілі землі... і на білому світі
    огризки культури...
    .............................замучені діти
    і люди невинні, ні за що убиті...
    опалені трупи і кров'ю политі
    руїни, оселі, сади.

    Ізраїль і той заважає їм жити...
    Мужайтеся, вічні жиди...
    відомо – московія лізе туди,
    де їй де-не-де аплодують семіти.
    Опричників нації нікуди діти.
    Юродиві – це назавжди.

    05/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Тата Рівна - [ 2022.04.17 12:57 ]
    Вірш на Вербну Неділю останньої війни
    від Сіверського Донця до Батурина
    як виявилось — короткий шлях
    морем — через порт Маріуполя
    сушею — через ліси Бучі
    нація дозріває могилами на полях
    та все ніяк не засвоїть, ніяк не доучить
    уроку
    єдиного у зашурганій, а — новизні
    у смерті священній
    у боротьбі та ґарті —
    не можна вірити псевдо пророкам
    звірятися псевдо рідні
    і довіряти ординській варті
    не можна скидати князя щоб мати царя
    не буде козаччини де козаки не в славі
    отара овець не вартує й одного коня
    населення не дорівнює державі
    без мови немає мовця — тільки свита й хор
    хто вірить і не боїться — того не збити
    хто знає свій шлях — той іде назирцем, як хорт

    лежав у Бучі Христос убитий
    у Маріуполі плащаниця
    біля Чернігова руки й ноги
    в Харкові дихання зупинилось
    у Сіверськдонецьку серце стало —
    несли вінки йому й ранні квіти
    осиротілі налякані діти
    якщо придивитися — неспроста
    на мапі нагадує хреста
    моя золота країна

    уперше Христос воскрес коли Сагайдачний встав
    удруге Христос воскрес
    на четвертий Універсал
    утретє Христос хотів і майже піднявся та
    ударила по хребту змосковщена гопота

    на віко поклали діти броню автомата й каску
    у Бучі Христос убитий лежав як живий

    молилася Україна —
    могили копаючи
    ріллю засіваючи
    вимішуючи паски —
    за тиждень Пасха, Боже
    за тиждень воскресни, Боже
    за тиждень останній шанс — твій!

    (с) Тата Рівна / Tata Rivna, 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  32. Алекс Чеська - [ 2022.04.12 20:31 ]
    Опісля
    Епічний світ
    Квартирні коридори
    Схови
    На грані прірви
    На краю
    А там все вперемішку
    Люди й коні
    Стрільці, патрони
    Цілі, рани
    Внутрішні
    Пожари
    Навмисне безумовно
    Без умов і на краю
    Пейзажі міста
    Без облич
    З розбитими очима
    Що все ось скінчиться
    Вдаю


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2022.04.03 12:56 ]
    У черзі за лептою
    ІНе вимагає Божий заповіт
    у чорний день та у лиху годину
    молитися Марії й Богу-Сину,
    аби закрили омофором світ.

    Молитись і поклони бити – мало.
    Одна турбота не рятує нас.
    Не раз уже в історії бувало
    і декому ікається не раз –
    якщо Феміда їхня довго спала,
    не омине і їх суворий час.

    ІІІ поки ми очікуємо кари
    за ветхий щит і ненадійний тил,
    не меншає, а більшає могил...

    не хоче небо ядерної хмари,
    але готують пекло яничари,
    а Божий Дух не має зайвих сил.

    ІІІЗатишшя перед бурею минає.
    Закрийте небо! Не дрімає кат!
    Подайте те, що на учора треба,
    і вам тоді окупиться стократ...
    ...............................
    Європа уповає на Ереба –
    хитрує інерційний бюрократ.

    04.2022


    Рейтинги: Народний 7 (5.56) | "Майстерень" 7 (5.91)
    Коментарі: (4)


  34. Саша Серга - [ 2022.03.12 11:58 ]
    ***
    Не прощаюсь, не плачу, не йду
    Не тікаю
    Просто буду там, де є
    Просто житиму тим
    Що маю
    Лишнє і мертве, як шкіра змії
    Нехай залишається позаду
    Забуте, тому що вже не правдиве
    І не своє. Давно

    Знову зародитися треба
    З неба
    Зі всіма постати. Я хочу життя, я так
    Хочу кохати, я так хочу любити
    Аж до - за минуле - каяття
    Аж до віри

    В Бога Єдинoго


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Шоха - [ 2022.03.01 12:49 ]
    Початок кінця
    Дрижить земля на лихо москалю,
    планета зупиняє окупанта.
    Словами болю, відчаю, жалю
    всієї міри втрат не передати.

    Тримаємось, але з останніх сил,
    чекаємо, коли закриє небо
    Європа змію... Україні треба
    ракети – до сокири і до вил.

    Аби вона дістала до Уралу,
    зі сходу – до Алтаю і кремля,
    аби у лігві ворога палала
    до обрію дияволова тля.

    Щоб раша розлетілась на кусочки...
    Цивілізаціє, протри більмо,
    тебе ґвалтує озвіріле чмо.
    Одінь кощію гамівну сорочку...
    ......................................................
    В останній бій ідуть сини і дочки
    за націю... рубаємо ярмо!

    01.03.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Шоха - [ 2022.02.21 16:38 ]
    Живуча ідея
    І
    І мертві, і живі на тому й цьому світі
    ще чують із небес Тарасів заповіт.
    Чи хочемо, чи ні, але на цій орбіті
    лишає кожен свій неповторимий слід.

    ІІ
    Духовне я і ми змагаються в етері
    за право на життя у пам’яті людей.
    Стирає імена лише майбутня ера
    і невідомо, хто туди іще дійде.

    У естафеті цій поети і пророки
    задіюють свої радари суєти
    і в місиві ідей загальної толоки
    сягають до межі кінцевої мети.

    ІІІ
    Надією живе за пеленою часу
    парафія земна астральної рідні,
    чекаючи нові поеми і пісні…

    Фортунить не усім, але одного разу
    іще цікаві тут аматори Парнасу
    опиняться і там реактором подій.

    02.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2022.01.16 11:19 ]
    Попередники та наступники
    Союз не клеїться по швах,
    усім нема куди тікати.
    В електорату їде дах, –
    кого й навіщо обирати?

    Яка юрба – такі й вожді...
    а де узяти їх, видющих,
    коли й поети, по нужді,
    гадають на кофейній гущі?

    На Рашії дурних нема...
    якщо не орки, то дебіли,
    а тих, що волі захотіли,
    уже очікує тюрма.

    І в Україні небагато
    лишається таких людей,
    що і один десятка вартий,
    бо їх, таки, нема ніде.

    У гущі цілого народу
    як на біду, одне зело...
    і одне одному на зло
    усе ще каламутять воду:
    по духу – люті антиподи,
    по суті – те, що і було.

    01.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  38. Ігор Деркач - [ 2022.01.10 10:50 ]
    Деформації реформацій
    Одвічно гасло ратая було, –
    готуйся до війни заради миру...
    тому сталімо дідову сокиру,
    аби не забувати ремесло.

    Ще є коса, лопата і сапа
    та інша рала від сохи до плуга,
    тому ми легітимні у степах...
    та нині вояків курують слуги.

    А найманці – домашні вороги...
    на сцені це фальшиві лицедії,
    а у державі – тля і лиходії...

    тому нема у нації ваги,
    ні тої волі, сили і снаги,
    що «ще не вмерла»...
                    поки є надії.

    01/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Деркач - [ 2022.01.05 20:04 ]
    Останні трупи Союзу
    Їде і їде богемна орда
    на Україну, а не в Україну,
    щоб захопити... бодай половину
    сцени... а далі – як з гуся вода...
    буде брехати про нашу... руїну.

    Поки їм «родіна – есесесер»,
    правда – клозетні бачки мародера,
    не подихає Союз у етері
    і солов’їна пащека химер
    все ще зміїно шипить на Бандеру.

    Ми українці, ми вільний народ,
    а не раби у Московії «братній»,
    наші угіддя свої і приватні
    ті, на які зазіхає урод,
    оборонятимуть воїни ратні.

    Є іще й ті, що служили орді,
    й досі шурують у ногу не з нами,
    і на віки залишились рабами...
    хай переточують миші руді
    землі Сибіру і, може, тоді
    в пам’яті нашій умруть єрмаками.

    01/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Шоха - [ 2021.12.22 18:32 ]
    Кульмінація віроломства
    Колись ви називалися... братами??!
    а нині... пересвідчилися ми,
    що стоїте наругою над нами,
    бо не бували добрими людьми.

    Украли історичне первородство
    у вільного народу козаків,
    усюди насадили віроломство
    опричників, злодіїв і катів.

    І лижетесь лукавими устами
    із нашою «елітою», аби
    оця повія стала на диби,
    сповідувана вашими попами.

    Плюєте ви на право і закон,
    аби пройтись війною по пустині
    та осквернити лаври і святині
    і поздирати золото ікон.

    «Бабахнути» у вас немає сили,
    та їде дах у мавпи на даху,
    а єзуїти бомби і кадила
    уже готують світову «труху».

    Надію мають ваші лжемесії
    чумою прокотитись по землі,
    аби бенкетувати у Кремлі.

    Смертельне жало отруїло змія.
    На часі – трепанація Росії...
    її заріжуть голі королі.

    12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Шоха - [ 2021.12.17 17:16 ]
    Стезею троп та алегорій
    ІЯкий народ, така й еліта:
    чинуші, коміки, купці,
    учені, нишпорки, митці
    сучліту і... круті піїти –
    такий собі суспільний зріз
    воюючих вовків і кіз
    біля великого корита.

    ІІІ в кожній курії – кроти,
    що риють ями... та у тиші
    раби тупої сліпоти –
    таємні слуги: сірі миші,
    щурі... і з ними заодно
    усі, кому усе одно.

    Таке життя! Ми дуже різні...
    є гумові, і є залізні,
    але коли кругом воно
    і тягне націю на дно,
    боротися буває пізно.

    ІІІНе зупинити карусель,
    не оновити давню пам’ять...
    воно пильнує і пасе,
    перевіряє на лояльність,
    але бажає над усе
    завоювати популярність.
    А їх ще є – аж гай гуде
    і кожне, нібито, веде...
    як партія а то й... поети
    юрбу – попереду планети
    тенетами енкаведе...
    аби не втратити ніде
    дешевого авторитету.

    12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  42. Ігор Шоха - [ 2021.12.06 13:17 ]
    Секрети творчої кухні
    IПомітити поезію найлегше,
    допоки є крилаті фрази... і
    метафори, ремінісценції,
    біблійні і живучі аксіоми,
    язичницької оргії фантоми,
    цитати, рими, тропи, рубаї –
    відомі істини... і тим не менше
    усе доречне у містерії,
    та ритміка кульгаючого трешу,
    буває, заяложує її.

    IIПіїти мають інші пієтети
    і є на те олія в голові,
    аби імітувати ті секрети,
    якими володіють візаві,
    відомі за ознакою таланту,
    манери, стилю, тону, словника...
    і як не намагайся повторяти,
    що не мели, а му́ка – не мука́.

    IIIЄдине розуміють дилетанти –
    своє творити не така й лафа,
    та не болить нікому голова,
    що мухи і котлети – це окремо...
    і як не захищай свої права,
    птахами розлітаються слова
    поміченої фабули... і теми.

    12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  43. Саша Горбач - [ 2021.12.02 20:23 ]
    ***
    "Світ жорстокий!",-
    Кричали вони
    Прийшла пора змінити
    Правила цієї гри
    Годі сперечатись!
    У всьому змагатись
    З ким попало і брататись
    І кохатись,
    А потім розбивши серця
    У свій посірівший світ
    Повертатись.
    2021


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Шоха - [ 2021.11.22 13:23 ]
    Візії звідтам
    І
    Зеленими очима ойкумени,
    коли сіяє повня(уві сні)
    крізь шибу у причільному вікні
    мене гіпнотизує кіт учений,
    майбутнє пророкуючи мені.

    Мурликає... навіює «шедеври»,
    якими й так забита голова...
    і думаю, – які то мають нерви
    не до кінця оголені дерева
    і де-не-де сивіюча трава!

    І нікуди ховатися... на ґанку
    то дідько лисий, то окатий Вій,
    то пика повновидого до ранку
    усе одно загляне за фіранку
    увидіти, чи я іще живий.

    Путі суґестій сих несповідимі...
    Та, може, що за обріями дня
    далекий пращур їхніми очима
    до мене зазирає, чи рідня
    із-за Уралу, із Кубані, Криму...
    .....................................................
    Пора тікати... вйо і на коня...
    надокучає музика хатня.
    О... чуєте? Щось рипає дверима...
    нехай само перезимує зиму
    моє дурне учене кошеня.

    ІІ
    Усюди є невидиме коріння
    цупкої еміграції села...
    і згадую, – а чим би ще жила
    конаюча епоха переміни...
    і закриваю очі на видіння,
    які відображають дзеркала.

    Усе минає... що було раніше,
    та оживають закоптілі вірші
    і їхні ілюстрації живі...
    чекаємо на серії нові,
    та як би інше не було ще гірше,
    коли усохне ґлей у голові
    агонізуючого візаві.

    ІІІ
    І чую... бачу полум’я Майдану...
    небесна сотня сяє угорі,
    та не світає й досі(на зорі)
    у мареві зеленого туману.

    І наче охлократія линяє,
    і ніби є еліта... і немає –
    розп’ята окаянними людьми...

    і хто у цьому винен як не ми,
    і що робити?.. на афіші раю
    горить тавро червоної пітьми.

    11.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Шоха - [ 2021.11.06 08:15 ]
    Там, де нічого немає
    У віковій суєті суматохи
    глас вопіющий у бубони б’є...
    чуємо еру чужої епохи, –
    ми менестрелі, а ви скоморохи...
    вас ще немає, допоки ми є!

    Відповідаю... уявно... по чату, –
    ви у комуні, а ми на межі,
    де оминаємо ці міражі...
    чую, – не можеш не бити набату,
    бий, аби чули свої і чужі.

    У тарарамі не зайві тотеми.
    Та не поможе уже, далебі,
    соло на ієрихонській трубі, –
    ви аксіоми, а ми – теореми,
    поки не все доказали собі.

    Ви не ховали за масками лиця
    і повели у пустелі нові
    босий народ, але нації сниться,
    як Валаам ще шмагає ослицю...
    ми – скакуна без царя в голові.

    Бога немає? А небо карає...
    сила нечиста веде у пітьму
    ще не убиту війною юрму,
    що не побачила вашого раю...
    ...................................................
    чути кімвали... і флейта лунає...
    як би іще угодити Йому?

    11.2021


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  46. Ігор Деркач - [ 2021.08.30 19:50 ]
    Пірати ХХІ віку
    Як жадала Раша, так ся й стало...
    кража і жадо́ба – вічне зло.
    Ласому на шмат чужого сала,
    що лежить погано, завжди мало
    поки цим завідує пуйло.

    Пам’ятають душі Іловайська
    і гарячі, і печальні дні,
    і кому горіти у вогні...
    цьому бісу зайва Божа ласка,
    поки упокоять у лайні.

    Думає кремлівський недоносок,
    що не промине його пора,
    поки є сябри і малороси
    і затліє в кожного під носом
    ядерного попелу жара.

    Тліє, тліє світова пожежа
    у кремлі, а бахне у Криму...
    і напевне по пуйлу йому,
    що упа́де вавилонська вежа,
    наче головешка у диму.

    Кримці-русофіли, що вам треба?
    Що просили аспида, – подай! –
    він дає... дає... дає... і – край...
    маєте і камінці із неба,
    і пряму дорогу до Ереба,
    і криву – із бункера у рай.

    08/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Тата Рівна - [ 2021.08.09 23:33 ]
    монолог Єви перед виходом з Раю (Рефлексія абсурду із філософського циклу «Одинадцятий четвер»
    45 градусів по фалосу –
    сутність мого роману
    послухай, історіє персональних страждань, —
    коли він нарешті ляже
    а я нарешті встану —
    щоб перетнути гарячу точку горизонтальних вражень
    виставлю нову вертикаль —
    Річка моя безводна тоді впаде до ніг Океану
    і заволає мій власний камінь Фаль
    ще необроблений — чистий голос хаосу
    найгучніший свідок мого безнадійного риму
    маленьких великих — а все руйнівних пожеж
    45 градусів — з гори у воду
    антиутопії кожного білого дня
    авжеж
    йдучи на звитягу варто думати про хороше
    лягати на все що завгодно окрім щитів
    коли я нарешті ляжу —
    а він нарешті встане
    й запустить таймер нових життів
    і вражень старих як світ і як світ солодких
    вже буде доста — ніби піднесені королям яства
    тоді почнеться нова історія нові канони нового блядства
    ця казочка не про інтим —
    на кону жодного витязя який би здолав дракона
    на кону жодного козиря який би бив туза
    я — дівчинка з силою Лаоокона
    гроза
    втомилася бути настільки стожильною
    щоб тримати небо
    втомилася бути рупором й налигачем
    послухай, я душила його голими руками
    я стримую вітер плечем
    Річка моя безводна пустеля тече і тече і тече
    і немає цьому ні розради ні краю

    а він упирається звивається не конає
    він обвиває мене як шибарі — забагато пут
    45 градусів по фалосу — гострий кут

    убити можна або завдати болючих ран
    хоча — якщо придивитись — стріла Зенона
    ще зовсім трішки і допишу роман —
    нову історію нові канони

    мені сказали що я не з піни — що я з ребра
    я жертва чорної трансплантації — не стихії

    послухай, не треба ніяких вигнань ніяких драм
    я — дівчинка з силою Лаоокона
    я знаю як розмовляти зі зміями
    це вроджене вміння — його народили в мені мої порожні надії
    мої незакриті гештальти мої розтринькані дні
    я дуже добре розумію змія
    бо він — у мені
    коли Танатос приходить в гості несе шампану —
    ридає Ерос
    бо сили нерівні у цих двох

    45 градусів — міцний смак у мого роману
    автор якого — Бог



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  48. Битва Остання - [ 2021.08.07 11:27 ]
    Мир во всём мире.
    Мир во всём мире, друг к другу милосердие.
    Это возможно, если мы будем делать над собой усердие.
    Это возможно, если мы будем ставить жизнь превыше всего,
    Ведь, она - это дар. Храни, всегда защищай от бед, цени его.

    Жизнь - это дар, милостиво подаренный нам Творцом.
    И она важна, не важно, живёшь ты на улице или окружён дворцом.
    И она важна не зависимо от твоего цвета кожи,
    От твоей религии и других убеждений быть может.

    Время проходит. Оставь после себя на этой планете след.
    Сей добро вокруг себя на протяжении долгих лет.
    Живи счастливо, не забывай о себе и другим помогай
    И пусть будет жизнь твоя и твоим близким будто изведанный рай.

    Добрыми делами мы уменьшаем горести на земле
    И если будешь ты добр, честь и хвала в жизни тебе.
    И если будешь ты добр, в жизни будет меньше зла.
    Эта планета - наш дом. Нам и нашим наследникам она дана.

    Мы в силах превратить её в ад или превратить в рай.
    Обдумай всё верно и между ними ты выбирай.
    Что хочешь ты видеть в мире последствием от твоих рук?
    Добро или зло? И эти слова не просто пустой звук.

    Живи пока живёшь и жадно воздух вдыхай
    И в жизни себя ты другим всего по кусочку раздай.
    Твори, мечтай, люби! Пусть яркий пламень горит!
    И плавит зла холодного черствого твердый гранит!

    Любимым будь! Спасай других от злого сна!
    И помни: лишь один нам раз эта жизнь дана!
    Храни её как дар Небес, Любви, Творца.
    За всё что ты сделал спокоен будь во время конца.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  49. Битва Остання - [ 2021.07.26 20:05 ]
    Теперь ты - мой враг.
    Теперь ты - мой враг. Жестокий и черствый.
    Я не испугаюсь тебя. Никогда.
    В тебя я не выстрелю, хоть руки не дрогнут.
    А ты вот пристрелишь. Такая судьба.

    Сквозь годы прошли мы суровые будни
    И разного было... да, я оплошала.
    Теперь ты - мой враг и Бог нас рассудит.
    В том что ты жесток, давно уже знала.

    Я буду стоять за всё то во что верю
    И пусть за то "к стенке" и пусть расплачусь.
    Готова открыть эти к смерти я двери.
    Ты враг мой. Конец нашей повести. Грусть.

    2021г


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  50. Битва Остання - [ 2021.07.26 18:51 ]
    Моё слово имеет силу...

    Моё слово среди людей имеет силу
    И я могу ещё пока его сказать.
    Да, рано или поздно я погибну,
    Но это время я не буду приближать.

    Я буду драться сколько будет силы
    Возможно что я выиграю бой...
    Война проиграла давно, читатель милый.
    И смерть ползёт шипит и рвётся вслед за мной.

    2021г


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   14