ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.02.24 19:56
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.

***
Поети є реальні, і ніякі,

Тетяна Левицька
2024.02.24 14:56
Лебідкою густий туман
над озером розправив крила.
Злетів у вирій фіміам
з родючої землі кадилом.

Світанок небо засліпив,
сховав за обрієм почвари,
і сонця фотооб'єктив

Віктор Кучерук
2024.02.24 05:17
Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні
Тієї жінки, що багато
Дарила радощів мені.
А ти вже брязкаєш ключами
І швидко робиш звичний вдих,
Та на балкон прямуєш прямо,
Де я розгублено затих.

Роксолана Вірлан
2024.02.23 20:13
Кажете - любити ворогів?
Що ж: тоді, ненавиджу з любов'ю
і з любов'ю - свідками Боги-
меч встромляю ворогу між брови.

І нема провини і гріха,
що рука піднята не здригнеться
вивільнити з зайди прілий хлам,

Іван Потьомкін
2024.02.23 18:28
Як крик того, кому зламали руку,
Так ти кричиш в моєму серці, деревце.
Ще ж тільки вчора раділи ми з тобою
Новим листочкам, що творили крону...
Не байдуже мені, бо ж мало що лишилось
З райського саду, в який Адама поселив Господь.
Мало що зродилось

Леся Горова
2024.02.23 09:08
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю.
В чому і ще швидкоплинність така і мінливість?
Сковзує со

Світлана Пирогова
2024.02.23 08:53
Очі у журбі, думки снують далеко.
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
Не забути його людськість, давню ґречність,
Погляд в мирне небо і політ лелечий.

Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
Десь пропала в пр

Віктор Кучерук
2024.02.23 05:22
Врізалася клином
Зграя журавлина
В почорніле скупчення хмарин, -
Розчахнула сміло
Нерозривно ціле,
Ні на мить не стишуючи плин.
Подалася далі
Над моїм причалом

Сергій П'ятаченко
2024.02.22 22:08
беззоряно-чорне знов небо знов мапа країни червона
недремне вночі потойбічне чигає по той бік кордону
від мокрого снігу ці ночі стають більш важкі і вологі
зустрілися на перехресті нічному нічні дві тривоги

у першої голос журливий він душу до денця

Євген Федчук
2024.02.22 20:01
Давним-давно посеред Кримських гір
Сугдея незалежна ще стояла.
В ній, кажуть, Феодора царювала.
Хоча пройшли віки уже з тих пір
Та й досі люди згадують про то,
Яка була красива й справедлива.
Як люди почувалися щасливо
В її правління. Не жалівсь ні

Ігор Деркач
2024.02.22 17:44
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
коли здається,
що ідеться
про те, чого нема ніде.

***
А на війні до перемоги

Олена Побийголод
2024.02.22 15:52
Із Володимира Войновича

Тягла бабуся кіш
з городніми речами,
щоб всю сім’ю скоріш
нагодувати щами:

капусточки качан,

Ярослав Чорногуз
2024.02.22 12:38
Німіють щастя висі неозорі,
Ніяких поміж них нема розмов.
Неначе звуки із консерваторій,
Вібрують тонкострунно, бо любов

Як дама у кокетливім капорі* --
Тремтлива, ніжна, витончена мов --
Нечутний навіть стук її підборів -

Леся Горова
2024.02.22 11:28
Несмілий березень грозиться снігопадом,
Стерніють ще незорані поля,
Синички розтеленькалися радо,
І раптом - чутно пісню солов'я.

Звідкіль так рано? Де взялась, пташино?
Зима не встигла за поріг піти,
А люба серцю пісня ніжно лине

Тетяна Левицька
2024.02.22 09:38
Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
те, що небо в дари нам послало.
Бо закохана жінка — душі берегиня,
а бездушна — загострене жало.

Спрагле серце болінням виснажують думи,
і нема їм кінця, а ні краю.
Відстань вивітрить шлейфи солодких парфумів,

Світлана Пирогова
2024.02.22 08:57
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.

Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,

Віктор Кучерук
2024.02.22 05:33
Немає більше що казати,
Та й чи потрібно говорить,
Якщо можливість є поспати
Цієї тужної пори.
Блукає тиша по кімнаті
І морок хату затопив, –
Немає більше що казати,
Крім побажання: Мирно спи!..

Сергій Губерначук
2024.02.21 20:43
Моя кохана пахне часником
і убиває всі мої мікроби,
я злизую, мов з миски язиком,
з її натертих ніг пітний доробок.

Вона солона, ніби океан.
Вона недраяна, як темні ночви.
Її боїться кожен мій фаланґ.

Надія Тарасюк
2024.02.21 18:40
Що для нас українська
Рідна батьківська мова?
Солов'їв спів пречистий
Чи струмки барвінкові?
Чи усмішка в зіницях
Із кохання уткана?
Що для нас українська? -
Віра! Слава! Єднання!

Леся Горова
2024.02.21 11:01
Ще сонний ліс. Та все ж - привіт, мій друже!
Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка.
Твій крайній дуб здаля за мною стежив,
Й за довгу зиму, мабуть, що і скучив.

Сухим підліском під ногами хрустко.
Шипшина розгубила жменю ягід,
Що ніби з них зробив

Козак Дума
2024.02.21 10:55
Ми звикли цінувати гроші
і марно витрачати час.
Вони усіх кладуть на ноші,
вбиваючи людей у нас…

Жагу розбурхують, жадобу
і нищать добрі почуття.
Вони породжують хворобу,

Олександр Сушко
2024.02.21 08:38
Отарі необхіден ватажок,
Очільнику - громада працьовита.
Мені ж миліші терції та квінти,
І стиль письма, м'який, неначе шовк.

Було, під носа сунули скарби,
Тягнули на Парнас і на Голгофу.
Та не потрібна вільна птаха богу,

Віктор Кучерук
2024.02.21 05:44
Ще не видно у темряві згуслій
До тісного подвір’я заїзд,
А вже чути – вовтузяться буслі
В одному із навколишніх гнізд.
Хоч утомлена пара з дороги,
Та до справи взялася мерщій, –
Порядкують птахи довгоногі
У схололій домівці своїй.

Микола Соболь
2024.02.21 03:50
Біля ставу цвіте конюшина
непримітна прикраса землі.
Чи звертає увагу людина,
як її полюбили джмелі?
Щойно сонечко небо зігріє
трударі пасманисті вже тут
і здається, що – Ave Maria –
їх крильцята невтомні несуть.

Світлана Пирогова
2024.02.20 08:53
України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
Охопила й сучасна без тями імла,
Посягає на воленьку-волю.

Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
Стогін чути від рук недбайливих.
Східна душить війна, гудуть вітру сурми.

Ігор Шоха
2024.02.20 08:47
Мене не доганяють ні вовки,
ні миші... і телята ще не з’їли,
усупереч, якщо не завдяки
усьому, що розтягує роки
й літа, які вкорочують зоїли,
не розпинаюся на всі боки.

ІІ

Микола Соболь
2024.02.20 07:22
На столі хлібина, біла скатертина,
в рамочці маленьке фото край стола.
Зачекалась мати на вечерю сина,
вже й свічі пломінчик вигорів дотла.

«Де ж ти любий сину, первісточку милий?
Ні земля, ні небо не дає відвіт.
Полетіла б ненька, аби мала крила,

Віктор Кучерук
2024.02.20 05:39
Відшуміли хуртовини
І морози відійшли, –
Сонце топить щогодини
Сніжні мури та вали.
Потекли струмки вздовж вулиць,
Затуманились лани, –
Серед лютого відчулись
Теплі подихи весни.

Володимир Бойко
2024.02.19 23:24
Боротьба не припиняється,
Україна – поле бою.
І найгірше розпаляються
У розбірках між собою.

Як себе перекалічимо –
Ворогам робити нічого.

Юрко Бужанин
2024.02.19 15:34
Мізки мої шкварчать, мов грінки:
Ну й вередуля - вереда!
Така прекрасна зовні жінка
Мою печінку доїда.

Нехай вона тобі смакує,
Бенкет проходить весело -
Ти ж непроста є вередуля -

Леся Горова
2024.02.19 08:55
Ще не встигло зніміти одне, розболілося інше.
Крила гублять перо від важкої тужби. Світе мій!
Заливаєшся болем і виєш усе голосніше,
І мільйони життів у вогні ненажерливих війн.

Де межа, за якою не буде чого виглядати
Ні з високого трону царів, ні

Віктор Кучерук
2024.02.19 05:24
Ми, українці, - залізні.
Навіть якісь кам'яні,
Раз в оцю пору зловісну
Не горимо у вогні.
Хоч він щодня обпікає
Наші змужнілі тіла, -
В полум'ї вистояти маєм,
Щоби здолать москаля...

Микола Соболь
2024.02.19 04:39
Не така весіння ніч, щоб спати,
повня заспівала за вікном.
Чи відпустить до світанку мати,
юності надихатись теплом?
Щоби пам’яталося з роками:
аромат акацій, ніби грог,
як тебе торкаюся губами,
соловей витягує – тьох-тьох…

Сергій П'ятаченко
2024.02.18 21:44
хмари важкі наче вісті зі східних фронтів
чорні неначе зневіра мов крик гайвороння
ніч стало важко любити – тепер поготів
важко в імлі розпізнати це ті чи не ті
хто там іде нам назустріч крізь ночі безсонні

хто це торкається пальцями наших облич
н

Олена Побийголод
2024.02.18 16:59
Із Володимира Войновича

Мигтів ліхтар на дроті у дворі,
його труди скасовувала мряка.
У будці, що в кутку, о тій порі
одна дворова мешкала собака.

Було у неї двоє женихів:

Євген Федчук
2024.02.18 13:19
Сидять діди на лавці, гомонять,
Бува, на якусь хвильку замовкають,
А далі знов розмову починають,
Достатньо комусь лише щось сказать.
А тут якраз Дмитро придибуляв.
Всі змовкли, як годиться, привітались,
Потиснулись, тісніше повсідались.
Дмитро про
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мамутова Кістка - [ 2024.01.23 03:30 ]
    Квітка Н.
    Романтизм героїв з прочитаних віршів
    Вони ідеальні, вони за нас чищі
    У них є мотиви і спротив режиму
    У зла нема шансів, добро є красивим
    Стою проти дзеркала з середини ночі
    Торкаюся шкіри, закручую коси
    Хіба лиш наблизитись ненароком губами
    Та я і не вартий себе обійняти
    Вийшов в пустелю засипану пилом
    Не тутешні ці люди, чого поруч із ними
    Чого маю плутатись лабіринтом на рівних
    Дайте пароль до невидимих дверей
    Де за ними, нарешті, буде все як по-маслу
    Індуїзм би прийняв мене у вищую касту
    Прокинься в трамваї, пробий свій квиток
    Поринути в мрії - повітря ковток
    Зібратися, вийти, навіть всміхатись
    Годин вісім у рабстві, достойно триматись
    Не зважати на тих хто нижче за класом
    Планую вікенд цього тижня з начальством.
    І ось я у дома, мовчанка, почуй
    .
    .
    .
    .
    .
    Ну ти хочаб спробував, не зважай що не вийшло
    Не всі індивіди здатні відчути
    Здатні поринути в музику тиші.
    Тут все як треба, кожна дрібничка на місці
    Речі розкладені за алфавітом
    Тут моє місце, фортеця, планета
    Де я закон і вибухова комета
    Дістаю свій рукопис - молитовник і біблію
    Де мною сказано у прозі і віршах
    Там усе правильно, як має бути
    Я на вершині плебейного світу
    Тут я викопую моря до ядра
    А насипом створюю гори і скелі
    Тут я пускаю вітри у поля
    Тут я зливаю дощі на пустелі.
    Гортати сторінки власних історій
    Торкатись себе там де не можна
    Горе самотності мені не знайомо
    Я сам собі - товариство найвище.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Тата Рівна - [ 2024.01.01 17:15 ]
    моя колядка на 2023 Різдво
    у ранах і гематомах — час звузився до хвилин
    тривога відміна удома не вдома — твої?
    в окопах чи в покривалі блискучому наче лати
    ми знову воюєм
    Боже —
    ми вмієм в ці ігри грати
    своєї чужої волі навʼязані схеми патерни
    ми
    сука
    кіногерої примати і діти Праматері

    дзвіночки дитячих голівоньок тремтять ніби тнуть мелодію
    і кача пливе понад вічністю
    над кожним Сашком та Володьою
    Сірожкою Анькою — нашими
    голодними та холодними
    колишніми одноклашками
    смішними колись і модними
    над рідними над нерідними — старими чи зовсім ніжними
    це
    Боже
    погана історія —
    нам
    Боже
    давно не смішно вже

    навіщо ти катакомбами
    крізь море крові та пороху
    ведеш нас до свого берега
    або до нового мороку
    до чого ведеш?
    признаєшся?
    вкладаєш детальки в пазики?
    доводиш?
    виводиш?
    граєшся? —
    складаєш якісь там пазлики

    ми — дивний народ в оточенні
    зневірені знеохочені
    у темних водах історії оплутані та обточені
    усе хазяйнуєм клопочемось —
    усе бʼємось як заведені
    сусіди ж облизують збочено
    немовби намазано медом їм

    сусіди навколо — зрадники
    а — наші двори —
    бойовища
    вже третя війна вигарцьовує —
    комусь —
    видовища —
    а нам — підземелля сховища непевні часи та згарища
    навчилися бути у пеклі й гасити пожарища
    і все безкінечно боремось з ріднею фальшивою й дикою
    столикою бездуховною двоязикою

    так тяжко ходити в темряві
    у мороку невідомості
    де свічкою править тонесенька нитка свідомості
    горить і тікає в безвісти
    ледь жевріє тихо міниться
    століттями ми виживаємо —
    коли це нарешті зміниться

    чи на світовім полóтнищі
    в твоїм казані бездонному
    народ наш дарами жертовними
    священною гекатомбою
    щоразу тобі приноситься
    кладеться офірою щедрою
    а світ закриває очі та
    виспівує нашого «Щедрика»

    і ти приймаєш —
    Божечко —
    і ти всім киваєш —
    божечки
    і мило їм усміхаєшся
    прислужникам-сороконожечкам
    береш наші діти вбитими
    береш наші землі вмитими
    священною кровʼю нашою
    слізьми матерів підлитими

    ще скільки триватиме
    Божечко
    ця дивна любов з гематомами
    коли наш нарід приноситимуть
    у жертву тобі гекатомбами
    до ста вівтарів — ще трошечки —
    міста наші й села димляться

    куди твої янголи
    Божечко
    Юрко та Михасик дивляться?

    зроби вже нарешті паузу
    на років хоча б що триста
    дай нам прорости і вирости
    і трон свій посісти —

    щокожній ясній родинонці
    у домі своєму чистому
    дай смертю своєю скінчитися
    і знов прорости та вирости

    у ранах страхах прокльонах —
    час звузився до хвилин

    ти хочеш щоб з українців
    лишився лиш ти один?

    (С) Тата Рівна / Tata Rivna, 2023


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  3. Леся Горова - [ 2023.12.22 09:55 ]
    Камедь
    Гілля-руки, ріки-русла.
    Там камеддю сік загуснув,
    Як застиглі звуки слова,
    Як зачаття бурштинове.

    Ріки-гілля, русла-руки.
    Пульсом - серця перестуки,
    Нерви - спалахи нейронів,
    Поки думка не схолоне.

    Руки-ріки, русла-гілля.
    Стане що у рýсі ціллю?
    Сік у віття, кров у вени,
    Доки гріє сокровенне.

    Руки-русла, гілля-ріки.
    Не замовкнути б довіку,
    Не зламатися б дочасно,
    Соку плин в камеді гасне.

    Русла-вирви, руки - низу.
    Чур! - нечистого репризу!
    Від безвір'я в темінь ночі
    Злам камеддю кровоточить.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (2)


  4. Ірина Сєдова - [ 2023.12.13 11:48 ]
    Я людина?
    Я людина чи не людина?
    Я частина... Чого частина?
    Я шматок часового кола?
    Я істота? Грибок? Машина?

    Там де мали стричати крила
    тільки рвані шматки акрилу.
    В цьому тільки моя провина?
    Я людина чи не людина?

    Я живу за малюнком долі
    затуляю свою реальність
    Де подіти себе від болю?
    Сором - нова моя модальність.

    Я людина чи не людина?
    Нащо руки марати в казки
    якщо паніка безупинно
    наближає до дна поразки?

    Серед сотень таких же встану
    В тиху чергу на скотобойні.
    Нащо бігти від цього стану,
    якщо щастя ми недостойні?

    Не призводить ця ніч до ранку,
    зникли карти, думки, дороги.
    Я людина чи лист на ґанку?
    Де ховаються перемоги?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Леся Горова - [ 2023.12.08 08:40 ]
    По білому ступаю
    По білому ступаю і стікає
    Із мене хмуровиння сірих снів,
    Досада від чужих колючих слів,
    Все губиться у білому безкраї.
    Іду по білому, немов лечу по раю!
    Не віриться, що то звичайний сніг.

    Не знаю, зваба в тім мені, чи мука-
    Ця білість неймовірна для очей.
    Немов душі єлей, сльоза тече.
    І серце збуджене рахує миті гулко,
    Незаймані відтворюючи звуки,
    Й пороша чиста палає плащем.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (4)


  6. Мамутова Кістка - [ 2023.10.29 04:27 ]
    Ремесло
    Двірник на дворі збирає блювоту
    Механік лаштує двигун під капотом
    Санітар рехабу опускає верх пляшки
    А я доїдаю черговий твір Кафки
    Хто я й для чого, могли б підказати
    За кого сьогодні бюлетень свій віддати
    Яка партія зробить мене щасливішим
    З трибуни не чутно, зберися повище

    Хрускіт зрізаних нігтів шумить під ногами
    Не хвилюйтеся панове, тепер і я з вами
    Такий же, не знаю чого сам бажаю
    Мушу бігти до точки прийому товару
    Мушу зле і хороше міняти місцями
    В святковий пакунок тротилу напхати
    Відпроситись у боса, поки в штани не наклав
    Сховайте шапки до кишень
    Марний марш балаклав


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Мамутова Кістка - [ 2023.10.26 04:06 ]
    Хостел
    Пріючи зупиняюсь посеред дороги
    Тягну сумки у місце де крапка на моєму смартфоні
    Новий хостел, авжеж, ну хоч не на дворі
    Не забути спитати від вайфаю паролю.
    Зупиняюсь перед залізним парканом
    Зухвалість пропала
    Мрію про сигарету
    Нарешті приймає мене якась дама
    Потягало її життям напевно.
    Жалкую, невдовзі, що не слухав ту жінку
    З повним мішком шукаю вбиральню
    Вриваюсь в кімнату, де є добрі люди
    Схоже завадив їм, та все ж підказали.
    Пройшовся районом, в такому не був ще
    Не був як жилець, а так звісно ходив
    Всюди лиск автівок, акуратні газони
    Відчував себе злодієм серед тих хто це життя приручив.
    Кімната забита, всі сплять перед працею
    Гори сумок під столом і ліжками
    Веду себе тихо, лягаю на нижню
    Яка дивна удача, не люблю високо спати
    День другий, 12-та, не дихаю носом
    З вакансією мене таки намахали
    Читаю дурниці що пише куратор
    Не довга зупинка, час знову речі збирати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Деркач - [ 2023.09.30 20:32 ]
    Розчарування
    ІНам помагають, бо іде війна
    Європою і мало є надії,
    що не чіпає того сатана,
    у кого на зелене алергія.

    ІІ
    Немає віри в те, що має шут
    зіграти роль в історії країни,
    тому немає іншої причини,
    чому його у НАТО не беруть.

    Америку узути мало шансу...
    удруге не пускають у сезам –
    і у конгресі не дають авансу,
    і у сенаті долари... фіг вам.

    ІІІ
    Чи то пуста кишеня у ґаранта,
    чи то в Опе агенти окупанта,
    чи то в репертуарі попурі
    актору рано носа задирати...
    ................................................
    поляки й ті побачили по факту
    хорошу міну при поганій грі.

    09/23


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  9. Мірлан Байимбєков - [ 2023.09.24 20:43 ]
    Про сучасність
    Війну перетворили на ток-шоу,
    Жартуємо в мережі,немов Бернард Шоу.
    Ухилянтів розплодилось, як собак,
    Населенню у військкоматах все не так!
    -"ВІЙСЬКОВИМ ПЛАТЯТЬ СОТКУ, А Я - ЖЕБРАК!",
    -Так підіть, позаробляйте на війні!
    - Краще най солдати, а я - ні!"....
    Як це все набридло, аж за край!
    Хочеться поїхати за небограй,
    Щоб це все не бачити, аж ніяк
    Й тих всіх ухилянтів, яким все не так...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  10. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.16 20:15 ]
    Юркодар - 44
    Ірині Бесчетновій


    «Я подивилась в дзеркало і сказала собі:
    ти поетеса, письменниця і артистка»
    Ірина Бесчетнова «Синдром Самоназванця»


    Я подивився в дзеркало і сказав собі:
    ти астронавт, чемпіон світу з боксу за версією WBC і тибетський лама.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  11. Леся Горова - [ 2023.08.08 09:10 ]
    Буря
    Шматає протягом фіранку. Гілка вишні
    Діставши рами, кинула плоди
    На підвіконня . Червень, вже колишній,
    Останнім вечором не догодив:

    Відірване злітає вгору листя,
    Важкезні краплі б'ють вікно гуртом ,
    І буслу, що в польоті забарився,
    Не сісти у розхитане гніздо.

    Нестримний вітру шал тріпає бляху
    Що б'ється, як поранене крило,
    І утікають хмари з переляку.
    Ще мить, і бурі ніби не було.

    Скрипковий ключ обірваного дроту,
    Сік по вікні трояндами розцвів .
    Та зламана суха верба напроти
    Вцілілого гнізда, де бусол сів.

    Незваний шквал відрізав червня скибку,
    Та звично скупо землю заросив.
    І відголос розкочується хрипко
    Важкого року дальньої грози.

    2023.07.01.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (2)


  12. ДаблВі ДаблВі - [ 2023.07.07 15:30 ]
    Останній дощ
    А той поет все сидить під дощем.
    Промоклий до нитки,
    але з гарним віршем.
    По розмоклим сторінкам
    Писав він слова:
    «Колись вже закінчиться уся ця гра»
    Гра в кохання, гра в життя,
    Смерть чекає кожного творця.

    І не знайдеться епітетів у словнику,
    Щоб описати красу цього дощу.
    Шум листків і шум краплин,
    Спів птахів та цвіркунів.
    Записати все він встиг,
    Вже земля іде з-під ніг.

    Намокли сторінки, намокли і очі.
    По щоці протікає вода.
    Тільки не ясно,
    сльоза це, чи краплина доща.
    Вмить поет наш униз подивився,
    Крок зробив,
    і на птаха перетворився..

    Записник його все ще там лежав,
    Мок під грозою, та слова на вітер відпускав.
    Слова про прекрасне життя,
    Та хіба ж таким є кінець щасливого буття?

    Dablvi 2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Ігор Деркач - [ 2023.07.05 13:58 ]
    Коротко про довгождане
    Коли настане золота пора,
    мине доба воєнної епохи
    і прийде ера миру і добра.
    Тоді не буде ні царя Гороха,
    ні Магомета...
    а його гора
    за кораблями піде і потроху
    усіх прийме одна земля сира.
    Залишимо музеї на руїні,
    де побували орки-москалі,
    аби боялися своєї тіні
    нащадки їхні, капосні і злі
    і малороси,
    винні і...
    невинні,
    на денацифікованій землі.

    07/23


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Сніг на голову - [ 2023.05.31 20:09 ]
    * *. *

    Вулиця рогом б'є під ребро - додолу падаю -
    льодом притулиться боляче сходжена, людом стовчена.
    Скільки тобі ще солі на рани, скільки ладану
    маю палити, аби не дивилась очима вовчими?

    Вулиця ця не приймає мене недитячою,
    брязкає вікнами, лупить дверима й іншими цяцьками.
    Мабуть, гадає світ верне з колишньою вдачею,
    там де єдині турботи: любити і вчасно гамцяти.

    Вулиця знову нагадує, як було солодко,
    як не боліли побиті коліна, всіяні цьомками.
    Тільки надмірнощі ці пахли нелюдським голодом -
    просто на вулицю іншу дико хотілося збочити.

    Вулиця хоче мене народити, щоб заново
    мати на прив'язі чемну, гладити ніжно по тімені.
    Виросла бо давно з обіймів, і з твого лона я!
    Скільки ще викиднів, чуєш, скільки потрібно ще викиднів?!






    21.12.2022



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Бесчетнова - [ 2023.05.01 22:51 ]
    Грзнт дщ
    Раніше я думала
    Що мене не розуміють просто так
    Ну знаєте
    Просто на зло мені
    Беруть і не розуміють
    Типу вороги мої
    Типу як
    Заздрять
    А нещодавно
    Пішла до Спеціаліста
    Він подививсь мені в очі, в ніс
    І ще в душу
    І каже такий
    Голубонько, так у вас же
    Я вибачаюсь
    Новий діагноз
    Небачений досі світилами
    І мною також
    А саме,
    У вас в голові іде
    Горізонтальний дощ

    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Бесчетнова - [ 2023.04.29 15:38 ]
    не
    не заглядай у прірву
    де лежить те що не можна побачити
    тобі все одно не сподобається
    якщо воно сумне криваве чи болісне
    ти можеш звичайно помріяти
    що воно прекрасне
    мріяти на заборонено
    навіть корисно
    тоді тим більше не треба бачити
    завтра
    завтра
    ти про все дізнаєшся сам


    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Ірина Бесчетнова - [ 2023.04.27 14:19 ]
    Ресторан
    я бачила такий фільм
    де люди півночі піймали кита
    вони порізали його
    на червоні шматки
    і на його внутрішні органи що випали
    типу кишок і ще чогось неможливого
    цікаво дивилась їхня дитина
    потім вони піймали ведмедя
    і нам показали як вони розрізали його
    на червоні шматки
    голову відрубали
    а його кров з каміння лізали собаки
    ще вони зловили моржа
    його ікла направду дуже великі
    я заплющила очі
    і тому не побачила як вони різали його
    на червоні шматки
    рештки типу очей вони віддали лисицям
    яких тримають
    щоб порізати потім на хутро
    і звичайно ж
    на червоні шматки
    так живуть гармонійно
    на півночі
    кити
    ведмеді
    моржі
    лисиці
    і люди
    я думала про це над зеленим салатом
    в паризькому ресторані



    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Ірина Бесчетнова - [ 2023.04.22 11:42 ]
    Щастесекрет
    ми розмовляли про щось нецікаве
    наприклад про гроші
    і тут у вікно
    влетіла срібляста птаха
    та сіла мені на плече
    потóму
    вона заспівала
    як пух каченятка
    плив її спів
    співала вона про щастя
    але мені
    треба було зрозуміти
    як оплачувати податок
    на додану вартість
    тож я гримнув на неї
    аж затремтіла
    потім замовкла
    на фразі
    секрет щастя в тому…
    обгадила трохи плече
    кажуть - до грошей
    розсипалась сміхом
    і щезла
    разом
    із щастесекретом


    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Бесчетнова - [ 2023.04.21 20:19 ]
    прекрасно
    прекрасно бути геніальною
    як я
    наприклад
    чудово малювати
    чи геніально писати вірші
    поеми
    романи
    повісті
    оповідання
    новели
    п’єси
    віртуозно грати
    на багатьох музичних інструментах
    красиво співати
    чи бути геніальною акторкою

    Але
    іноді
    просто хочеться стати
    Ротшильдом
    чи Британською Королевою
    і геніально
    розбагатіти

    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Ірина Бесчетнова - [ 2023.04.19 09:03 ]
    Фууух!
    Запихався
    І кричить
    Там, каже, там таке!
    Ну, що, що там?
    Там, каже, такее!
    Такі, каже,
    Такі критерії
    Як рима
    Схожість на об’єкт зображення
    Та мелодійність
    Вже не працюють!


    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Ірина Бесчетнова - [ 2023.04.16 13:01 ]
    Мазахосвіт
    В світі, створеним Мазохом
    Я розумію, що жити не варто, а ось живу.
    Це мені важко, тож по середах і неділях
    Я ходжу до групи психопідтримки,
    Де мене плескають по плечу:
    - нічого, нічого.
    Ви не перший, не середній і не останній,
    Що все розуміє, мучається, а живе.
    До речі,
    якщо ви хочете пожертвувати
    нашій організації,
    ми принимаємо
    пожертви в життях.


    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ірина Бесчетнова - [ 2023.04.15 11:10 ]
    Поліціянти-кентаври
    Мені наснилась ця назва
    а більше нічого, заськи
    Тому я прокинулась зла:
    якщо напишу цю назву,
    критики стануть заінтриговані
    а в мене пшик
    Почнуться репутаційні втрати
    і всякая мізогінія
    Тож я взяла сокирку
    і зі злості почала все рубати
    Спочатку вікно
    табуретку
    табуретку
    хрусь - стіл
    потім двері
    а за ними вже стояли вони -
    Поліціянти-кентаври
    Бо сусіди покликали
    а вони бистро бігають
    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Майя Фейрі - [ 2023.02.16 13:39 ]
    Сенс
    Один, п'ять, вісім,
    І ще декілька мільярдів проблем
    На моїх малих плечах,
    Які залишають подряпини на  руках.

    Як же тут не здатися?
    Тупішого запитання не чула здається,
    З посмішкою на обличчі,
    Відповім що не легко.

    Прокидатися кожного дня,
    І зовсім не бачити сенсу буття.
    Лагідно посміхатися знайомим,
    Потайки бажаючи смерті всім.

    Але кожного разу робити це знову,
    Повторювати мить за миттю.
    Лицемірно посміхаючись, брехати,
    Совісті не відчуваючи.

    Де хто запитає тихо:
    Чи тобі не соромно?
    З милою посмішкою відповім, що ні,
    Адже давно не бачу сенсу в бутті.

    2022


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Майя Фейрі - [ 2023.02.16 13:22 ]
    Сенс
    Один, п'ять, вісім,
    І ще декілька мільярдів проблем
    На моїх малих плечах,
    Які залишають подряпини на  руках.

    Як же тут не здатися?
    Тупішого запитання не чула здається,
    З посмішкою на обличчі,
    Відповім що не легко.

    Прокидатися кожного дня,
    І зовсім не бачити сенсу буття.
    Лагідно посміхатися знайомим,
    Потайки бажаючи смерті всім.

    Але кожного разу робити це знову,
    Повторювати мить за миттю.
    Лицемірно посміхаючись, брехати,
    Совісті не відчуваючи.

    Де хто запитає тихо:
    Чи тобі не соромно?
    З милою посмішкою відповім, що ні,
    Адже давно не бачу сенсу в бутті.

    2022


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Шоха - [ 2023.01.28 21:50 ]
    Якщо та якби
    ІЯк запрягаєш, так воно і їде...
    Ця теза філософії стара.
    Якщо у тебе є дурний сусіда,
    то не чекай любові і добра.

    Але ніколи не показуй спину
    і не бажай ні пуху, ні пера,
    якщо йому готуєш не перину,
    а яму і дубову домовину...
    Така пора... ну, а якщо пора,
    то не шукай управу на скотину.

    ІІВ борні за утопічний комунізм
    за ґрати сіли «вороги народу»,
    судили їх за волю, і свободу,
    і буржуазний націоналізм.

    Якщо і нині неокомуністи
    ідуть в атаку, нібито, за мир,
    то хай ідуть... у мишоловці сир
    знайдеться і дебілу, і рашисту.

    Попереду ще не один удар
    за Маріуполь, за свободу Криму
    і за Азов, Бахмут і Соледар...
    Освоюйте Сибір неісходиму
    і дякуйте усім за Божий дар –
    кінець і рейху третього, і Риму.

    ІІІ
    Та не було б у нас війни, якби
    були готові всі до боротьби
    супроти людоїда окупанта,
    якби не слуги і колаборанти –
    проклятої московії раби,
    такі ж як і московія прокляті.

    01.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  26. Хельґі Йогансен - [ 2023.01.25 18:13 ]
    Чому (21+)
    Невже ще дивно, що кругом
    Усе не так, не те й не ті,
    Коли на всі твої «чого»
    Одні «бо так» завжди? А втім,
    Тобі простіше, бо німий.
    Хоча розумний ніби ще,
    Однак вже звичний, наче свій, -
    «Таке у всіх, скоріш за все».
    Коли?– Неясно це тобі.
    Примарне «може вже?», однак,
    Не тут, не зараз й взагалі
    Ніде, ні з ким… і вже ніяк.
    Напівживі «чому», «за що»
    Об мертві «треба» та «тому» –
    Немовби все - нараз в ніщо.
    Вже вкотре так. Але чому?



    11.10.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (4)


  27. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 20:34 ]
    Фільм за творами Джека Лондона
    Що з нами трапилося,
    Що ми один одному чужі?
    Звичайно, що ця відповідь на поверхні.
    Але всеодно, благаю, напиши мені, напиши.
    Бодай одне слово - бо в цій брехні
    Неможливо жити...
    Я був захоплений ідеями Фрідріха Ніцше.
    Вірив, що життя лише гра невдала.
    Тому ненависть твоя все сильніше і міцніше,
    Після останнього скандала...
    Пройшли роки.
    Земля зробила сотні обертів
    Навколо своє осі. Але в нас, все пішло шкереберть
    Після твого дня народження, і тільки коли батьки були присмерті,
    Нас звела смерть...
    Нас звела смерть...
          ****
    Ти була геніальна,
    але нещодавно я генієм
    Став - і це тебе вбило...
    Тому після чергової сцени,
    Ми навічно шляхи змінили.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 10:05 ]
    Натхнення
    Місячна ніч, зірковим покровом
    Вкрите. Так самовіддано вкрили.
    Немов хтось зі своєю любов'ю,
    Освітлює шляхи, які не раз змінили
    В своєму житті... Хто ти?.. Хто ти?..
    Скажи, благаю, бо неможливо
    А ні жити нам, ні відпочити.
    І чомусь лише осіння злива
    Дає пару хвилин, щоб встановити сили свої, які після оголених нервів
    Дзвонили вітром на кленових вітах.
    І виривалися з корінням дерева...
    О, небо жовтневе,
    Жовтим відтінком впало на сонце.
    І в цьому світлі, я побачив себе...
    Багаття Калинове
    Освітлює місячні ночі, що палають зорею.
    О, яке люте горе, яке страшне це горе...
    Роздвоєння...
    Прийшла в гості до мене людина.
    Я з радістю, промовив: "Заходьте, прошу".
    І вона зайшла, поводила себе вільно
    Немов у себе дома, провела обшук.
    О, ні, то не обшук, то натхнення
    В моїй голові наробило непорозуміння.
    І дурниці здалися... І думки як стерня
    Кололи мої почуття...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.19 07:39 ]
    Мовчання
    Мовчання - це вир ненароджених слів,
    що б‘ються під серцем щомиті -
    і вдень наяву, і вночі уві сні,
    а потім вмирають, як квіти…

    А взагалі, чи комусь потрібен
    грунтовний відвертий звіт
    за, так би мовити, звітний період
    ніким не бачених літ?

    І справді, чи комусь цікава
    добірка твоїх стенограм -
    вся чорна, наче подвійна кава,
    з краплинами світлих плям?

    Чи хочеш вийти на площу, може,
    і всім прокричати: «Ось я!
    Почуйте, люди! Почуй мене, Боже!»?
    Ну, як - достоєвщина ця?..

    Мовчання - це струм ще не вбитих мрій,
    що б‘ються під серцем щомиті -
    не поза грою, а завжди у грі, -
    і згодом зростають, як діти.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  30. Ігор Деркач - [ 2022.11.12 16:33 ]
    Колізії ілюзій
    Мала надія на високе небо,
    якщо не жив, а рився у землі...
    мене уже чекають журавлі
    і я ручаюсь тільки-но за себе.

    Нема чого боятися війни,
    коли мене чекає перемога
    і є надія не лише на Бога,
    що вичищає плем’я сатани.

    Заради цього і на полі бою,
    коли я є, не огорне пітьма
    тієї, що приходить із косою...
    а як прийде, тоді мене нема.

    Нема чого жаліти, що недовго
    живу... адже триває уві сні
    ілюзія моя або рідні
    моєї, друзів, недругів... до того
    і після того як піду убогий,
    але не голий-босий у труні.

    11/22


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  31. Ігор Шоха - [ 2022.10.31 21:50 ]
    Еґреґори віри
    ІНе існує містики і див
    і не виникає із нічого
    віра у цілющі сили Бога...
    кожен має те, що заслужив,
    хоч буває, має більше того.

    ІІНаші душі бачать небеса,
    Божий дух, еґреґор ноосфери,
    де знання, енергія, краса,
    антинаукові чудеса
    ширяться сигналами етеру,
    де існує золота орда
    темної матерії улуса,
    де не помінялася мета –
    катувати націю Христа
    у вінці розп’ятого Ісуса.
    Віруєш, не віриш – оціни
    те, що як навіяне дається,
    мусиш і не мусиш, а прийдеться
    йти до переможної весни,
    повторити азбуку війни
    і рефрени віри свого серця.

    ІІІНе боги і не небесний рай
    захищають націю... і мову,
    і її еґреґор – віще Слово,
    і її правопис... помагай
    осягати істини основу.

    Бо у храмі Духу до сих пір
    базарює секта галаслива...
    в образі об'явленого звіра
    діє найлукавіша із вір
    антиукраїнського розливу –
    сатанинська одіозна віра
    і її конаючий вампір.

    10.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Шоха - [ 2022.09.23 17:36 ]
    Тіні часу
    І
    Були ми наївні у давні роки,
    майбутнє своє будували
    і добудувалися... нині, таки,
    усе, що ішло на броню, літаки,
    на голови наші упало.

    ІІ
    Не хоче звільняти від себе орда,
    хапає за ноги, за душі...
    і тінями часу вирує біда,
    і ріками крові цілюща вода
    тече по опаленій суші.

    Приймає усіх українська земля,
    вогнем пригощають укропи.
    Якщо захотіли, то нате... здаля –
    хороший москаль удобряє поля,
    поганий – ще риє окопи.

    Іронія долі, – «не май ворогів...»
    люби їх, не смійся, живи як хотів,
    аби не урізати дуба...
    але випадає самому мені,
    аби.. почувати себе на коні,
    хапати удачу за чуба.

    ІІІВсе буде Україна і ночами
    засяють тихі зорі над полями
    сузір'ями неумирущих душ,
    а днями – як неопалима пам'ять
    у золотій блакиті не зів'януть
    червоні маки... мовою, – не руш!

    09.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  33. Ігор Шоха - [ 2022.06.25 13:08 ]
    Неминуча розплата
                        І
    Чи бавовна палає, чи вата –
    а із пращі і нині летить
    у чоло незаконного брата,
    у жахливе лице Голіата
    камінець, що вбиває за мить.

    Мало того, що гине проклятий
    в українській землі окупант...
    укри-месники будуть шукати
    неусипно насильника-ката
    як шукає іуду «Моссад».

                        ІІ
    Не лякає Сибір несходима,
    не біда, що плішивий не здох,
    все одно покарає їх Бог,
    буде гадина кожна судима
    за розбої, анексію Криму,
    геноцид, Соловки, Сандармох.

    А допоки союзу шукає
    у Кореї, Ірані, Китаї...
    упаде із найвищих висот
    не один бойовий ідіот
    і на самій окраїні краю
    замуруємо дикий народ.

    І майбутнє минулим воскресне,
    і уже недалеко іти
    нам усім до ясної мети,
    а жадоба розплати не щезне...
    за колючкою виросте месник
    аби ката за душу трясти.

                        ІІІ
    Україна уже не забуде,
    що росії нема і не буде...

    і пощади нема їй ніде,
    і її голіаф упаде...
    ........................................
    у печеру тікай, та усюди
    душогуба Феміда найде.

    06.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  34. Ігор Деркач - [ 2022.06.22 13:43 ]
    Ніколи
                           І
    Яке химерне є оце, – ніколи,
    коли його уявиш уночі,
    у присмерки, у сутінки ранкові,
    у дні війни... воюють орачі
    і кров'ю поливають власне поле
    укотре за історію... і знову
    орала поміняли на мечі
    та захищають хату, душу, мову.

                           ІІ
    Вбиває віру бісова війна,
    у храмі хазяйнує сатана
    і не рятує із амвону меса...
    очуняли погани-неотеси –
    медійна язиката суєта...
    поезія заціпила уста...
    говорячи устами поетеси:
    «страшні слова,
                    коли вони мовчать...»,
    тому що неможливо описати
    ті злодіяння, що вчиняє рать
    диявола-іуди-супостата.
                
                           ІІІ
    На ниві недоораних полів
    повторюються серіали сюру
    і на арені вилупився фюрер...
    невіруючий люд не онімів,
    а віруючий співчуває люду,
    що це...
            не може бути...
                             і усюди
    на це уже не вистачає слів.

    06/22


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  35. Ігор Шоха - [ 2022.06.14 11:57 ]
    Недовідома Ніка
    ІЩе мається на п'єдесталі слави
    віками незавершена війна
    і селфі одіозної держави,
    аби була помітною вона.

    ІІУ цьому місті не було героїв...
    крилата Ніка, та і та одна...
    без голови... і четверто́вана́
    символізує тут сучасну Трою:
    Європою літає безголов'я,
    а десь іде убивча... не... війна.
    І це іще не за межею ґлузду
    «рятівника» умерлого союзу,
    але на грані доброти і зла
    та за межею темряви і світла
    усе ще нависає тінь орла,
    а поза нею – пазури та ікла.

    ІІІВ угоду антилюдяних ідей
    перемагає мафія... і гроші,
    украдені у нібито людей...
    «жахливі – зовні, у душі – хороші»:
    товариші, нувориші, святоші...
    .....................................................
    немає Ніки... але є музей
    війни... останні мумії негожі
    конають у затіянім дебоші...
    нема ума, бо... усихає ґлей.

    06.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  36. Ігор Деркач - [ 2022.05.06 09:49 ]
    ____Новітня міфологія
    ІЯ – за і любителі міфів не проти,
    що орки – це звірі і дикі істоти,
    а риба гниє з голови...
    і як не лукавили лжепатріоти,
    війна показала, які ідіоти –
    раби і бояри москви.

    ІІАктори гарему, гоморри, содому,
    кумири сліпої юрми –
    колишні народні і дуже відомі,
    що так і не стали людьми.

    Пришельці мордору із річки-вонючки,
    чужої орди племена:
    буряти-гобіти... злодії та урки
    і їхня богема блатна.

    Вони ще і досі бояться Бандери,
    який «нападає на них»,
    царя ображає у бункері... їх
    одначе роззують свої мародери,
    яких розвелося уже до холери
    у їхніх заїмках пустих.

    ІІІЯка це гидота – паяци... еліта,
    що має усе і не має освіти,
    але залишає сліди
    на тілі землі... і на білому світі
    огризки культури...
    .............................замучені діти
    і люди невинні, ні за що убиті...
    опалені трупи і кров'ю политі
    руїни, оселі, сади.

    Ізраїль і той заважає їм жити...
    Мужайтеся, вічні жиди...
    відомо – московія лізе туди,
    де їй де-не-де аплодують семіти.
    Опричників нації нікуди діти.
    Юродиві – це назавжди.

    05/22


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Тата Рівна - [ 2022.04.17 12:57 ]
    Вірш на Вербну Неділю останньої війни
    від Сіверського Донця до Батурина
    як виявилось — короткий шлях
    морем — через порт Маріуполя
    сушею — через ліси Бучі
    нація дозріває могилами на полях
    та все ніяк не засвоїть, ніяк не доучить
    уроку
    єдиного у зашурганій, а — новизні
    у смерті священній
    у боротьбі та ґарті —
    не можна вірити псевдо пророкам
    звірятися псевдо рідні
    і довіряти ординській варті
    не можна скидати князя щоб мати царя
    не буде козаччини де козаки не в славі
    отара овець не вартує й одного коня
    населення не дорівнює державі
    без мови немає мовця — тільки свита й хор
    хто вірить і не боїться — того не збити
    хто знає свій шлях — той іде назирцем, як хорт

    лежав у Бучі Христос убитий
    у Маріуполі плащаниця
    біля Чернігова руки й ноги
    в Харкові дихання зупинилось
    у Сіверськдонецьку серце стало —
    несли вінки йому й ранні квіти
    осиротілі налякані діти
    якщо придивитися — неспроста
    на мапі нагадує хреста
    моя золота країна

    уперше Христос воскрес коли Сагайдачний встав
    удруге Христос воскрес
    на четвертий Універсал
    утретє Христос хотів і майже піднявся та
    ударила по хребту змосковщена гопота

    на віко поклали діти броню автомата й каску
    у Бучі Христос убитий лежав як живий

    молилася Україна —
    могили копаючи
    ріллю засіваючи
    вимішуючи паски —
    за тиждень Пасха, Боже
    за тиждень воскресни, Боже
    за тиждень останній шанс — твій!

    (с) Тата Рівна / Tata Rivna, 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  38. Алекс Чеська - [ 2022.04.12 20:31 ]
    Опісля
    Епічний світ
    Квартирні коридори
    Схови
    На грані прірви
    На краю
    А там все вперемішку
    Люди й коні
    Стрільці, патрони
    Цілі, рани
    Внутрішні
    Пожари
    Навмисне безумовно
    Без умов і на краю
    Пейзажі міста
    Без облич
    З розбитими очима
    Що все ось скінчиться
    Вдаю


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Шоха - [ 2022.04.03 12:56 ]
    У черзі за лептою
    ІНе вимагає Божий заповіт
    у чорний день та у лиху годину
    молитися Марії й Богу-Сину,
    аби закрили омофором світ.

    Молитись і поклони бити – мало.
    Одна турбота не рятує нас.
    Не раз уже в історії бувало
    і декому ікається не раз –
    якщо Феміда їхня довго спала,
    не омине і їх суворий час.

    ІІІ поки ми очікуємо кари
    за ветхий щит і ненадійний тил,
    не меншає, а більшає могил...

    не хоче небо ядерної хмари,
    але готують пекло яничари,
    а Божий Дух не має зайвих сил.

    ІІІЗатишшя перед бурею минає.
    Закрийте небо! Не дрімає кат!
    Подайте те, що на учора треба,
    і вам тоді окупиться стократ...
    ...............................
    Європа уповає на Ереба –
    хитрує інерційний бюрократ.

    04.2022


    Рейтинги: Народний 7 (5.56) | "Майстерень" 7 (5.91)
    Коментарі: (4)


  40. Саша Серга - [ 2022.03.12 11:58 ]
    ***
    Не прощаюсь, не плачу, не йду
    Не тікаю
    Просто буду там, де є
    Просто житиму тим
    Що маю
    Лишнє і мертве, як шкіра змії
    Нехай залишається позаду
    Забуте, тому що вже не правдиве
    І не своє. Давно

    Знову зародитися треба
    З неба
    Зі всіма постати. Я хочу життя, я так
    Хочу кохати, я так хочу любити
    Аж до - за минуле - каяття
    Аж до віри

    В Бога Єдинoго


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Шоха - [ 2022.03.01 12:49 ]
    Початок кінця
    Дрижить земля на лихо москалю,
    планета зупиняє окупанта.
    Словами болю, відчаю, жалю
    всієї міри втрат не передати.

    Тримаємось, але з останніх сил,
    чекаємо, коли закриє небо
    Європа змію... Україні треба
    ракети – до сокири і до вил.

    Аби вона дістала до Уралу,
    зі сходу – до Алтаю і кремля,
    аби у лігві ворога палала
    до обрію дияволова тля.

    Щоб раша розлетілась на кусочки...
    Цивілізаціє, протри більмо,
    тебе ґвалтує озвіріле чмо.
    Одінь кощію гамівну сорочку...
    ......................................................
    В останній бій ідуть сини і дочки
    за націю... рубаємо ярмо!

    01.03.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2022.02.21 16:38 ]
    Живуча ідея
    І
    І мертві, і живі на тому й цьому світі
    ще чують із небес Тарасів заповіт.
    Чи хочемо, чи ні, але на цій орбіті
    лишає кожен свій неповторимий слід.

    ІІ
    Духовне я і ми змагаються в етері
    за право на життя у пам’яті людей.
    Стирає імена лише майбутня ера
    і невідомо, хто туди іще дійде.

    У естафеті цій поети і пророки
    задіюють свої радари суєти
    і в місиві ідей загальної толоки
    сягають до межі кінцевої мети.

    ІІІ
    Надією живе за пеленою часу
    парафія земна астральної рідні,
    чекаючи нові поеми і пісні…

    Фортунить не усім, але одного разу
    іще цікаві тут аматори Парнасу
    опиняться і там реактором подій.

    02.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2022.01.16 11:19 ]
    Попередники та наступники
    Союз не клеїться по швах,
    усім нема куди тікати.
    В електорату їде дах, –
    кого й навіщо обирати?

    Яка юрба – такі й вожді...
    а де узяти їх, видющих,
    коли й поети, по нужді,
    гадають на кофейній гущі?

    На Рашії дурних нема...
    якщо не орки, то дебіли,
    а тих, що волі захотіли,
    уже очікує тюрма.

    І в Україні небагато
    лишається таких людей,
    що і один десятка вартий,
    бо їх, таки, нема ніде.

    У гущі цілого народу
    як на біду, одне зело...
    і одне одному на зло
    усе ще каламутять воду:
    по духу – люті антиподи,
    по суті – те, що і було.

    01.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Деркач - [ 2022.01.10 10:50 ]
    Деформації реформацій
    Одвічно гасло ратая було, –
    готуйся до війни заради миру...
    тому сталімо дідову сокиру,
    аби не забувати ремесло.

    Ще є коса, лопата і сапа
    та інша рала від сохи до плуга,
    тому ми легітимні у степах...
    та нині вояків курують слуги.

    А найманці – домашні вороги...
    на сцені це фальшиві лицедії,
    а у державі – тля і лиходії...

    тому нема у нації ваги,
    ні тої волі, сили і снаги,
    що «ще не вмерла»...
                    поки є надії.

    01/22


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Деркач - [ 2022.01.05 20:04 ]
    Останні трупи Союзу
    Їде і їде богемна орда
    на Україну, а не в Україну,
    щоб захопити... бодай половину
    сцени... а далі – як з гуся вода...
    буде брехати про нашу... руїну.

    Поки їм «родіна – есесесер»,
    правда – клозетні бачки мародера,
    не подихає Союз у етері
    і солов’їна пащека химер
    все ще зміїно шипить на Бандеру.

    Ми українці, ми вільний народ,
    а не раби у Московії «братній»,
    наші угіддя свої і приватні
    ті, на які зазіхає урод,
    оборонятимуть воїни ратні.

    Є іще й ті, що служили орді,
    й досі шурують у ногу не з нами,
    і на віки залишились рабами...
    хай переточують миші руді
    землі Сибіру і, може, тоді
    в пам’яті нашій умруть єрмаками.

    01/21


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Ігор Шоха - [ 2021.12.22 18:32 ]
    Кульмінація віроломства
    Колись ви називалися... братами??!
    а нині... пересвідчилися ми,
    що стоїте наругою над нами,
    бо не бували добрими людьми.

    Украли історичне первородство
    у вільного народу козаків,
    усюди насадили віроломство
    опричників, злодіїв і катів.

    І лижетесь лукавими устами
    із нашою «елітою», аби
    оця повія стала на диби,
    сповідувана вашими попами.

    Плюєте ви на право і закон,
    аби пройтись війною по пустині
    та осквернити лаври і святині
    і поздирати золото ікон.

    «Бабахнути» у вас немає сили,
    та їде дах у мавпи на даху,
    а єзуїти бомби і кадила
    уже готують світову «труху».

    Надію мають ваші лжемесії
    чумою прокотитись по землі,
    аби бенкетувати у Кремлі.

    Смертельне жало отруїло змія.
    На часі – трепанація Росії...
    її заріжуть голі королі.

    12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2021.12.17 17:16 ]
    Стезею троп та алегорій
    ІЯкий народ, така й еліта:
    чинуші, коміки, купці,
    учені, нишпорки, митці
    сучліту і... круті піїти –
    такий собі суспільний зріз
    воюючих вовків і кіз
    біля великого корита.

    ІІІ в кожній курії – кроти,
    що риють ями... та у тиші
    раби тупої сліпоти –
    таємні слуги: сірі миші,
    щурі... і з ними заодно
    усі, кому усе одно.

    Таке життя! Ми дуже різні...
    є гумові, і є залізні,
    але коли кругом воно
    і тягне націю на дно,
    боротися буває пізно.

    ІІІНе зупинити карусель,
    не оновити давню пам’ять...
    воно пильнує і пасе,
    перевіряє на лояльність,
    але бажає над усе
    завоювати популярність.
    А їх ще є – аж гай гуде
    і кожне, нібито, веде...
    як партія а то й... поети
    юрбу – попереду планети
    тенетами енкаведе...
    аби не втратити ніде
    дешевого авторитету.

    12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  48. Ігор Шоха - [ 2021.12.06 13:17 ]
    Секрети творчої кухні
    IПомітити поезію найлегше,
    допоки є крилаті фрази... і
    метафори, ремінісценції,
    біблійні і живучі аксіоми,
    язичницької оргії фантоми,
    цитати, рими, тропи, рубаї –
    відомі істини... і тим не менше
    усе доречне у містерії,
    та ритміка кульгаючого трешу,
    буває, заяложує її.

    IIПіїти мають інші пієтети
    і є на те олія в голові,
    аби імітувати ті секрети,
    якими володіють візаві,
    відомі за ознакою таланту,
    манери, стилю, тону, словника...
    і як не намагайся повторяти,
    що не мели, а му́ка – не мука́.

    IIIЄдине розуміють дилетанти –
    своє творити не така й лафа,
    та не болить нікому голова,
    що мухи і котлети – це окремо...
    і як не захищай свої права,
    птахами розлітаються слова
    поміченої фабули... і теми.

    12.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  49. Саша Горбач - [ 2021.12.02 20:23 ]
    ***
    "Світ жорстокий!",-
    Кричали вони
    Прийшла пора змінити
    Правила цієї гри
    Годі сперечатись!
    У всьому змагатись
    З ким попало і брататись
    І кохатись,
    А потім розбивши серця
    У свій посірівший світ
    Повертатись.
    2021


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Шоха - [ 2021.11.22 13:23 ]
    Візії звідтам
    І
    Зеленими очима ойкумени,
    коли сіяє повня(уві сні)
    крізь шибу у причільному вікні
    мене гіпнотизує кіт учений,
    майбутнє пророкуючи мені.

    Мурликає... навіює «шедеври»,
    якими й так забита голова...
    і думаю, – які то мають нерви
    не до кінця оголені дерева
    і де-не-де сивіюча трава!

    І нікуди ховатися... на ґанку
    то дідько лисий, то окатий Вій,
    то пика повновидого до ранку
    усе одно загляне за фіранку
    увидіти, чи я іще живий.

    Путі суґестій сих несповідимі...
    Та, може, що за обріями дня
    далекий пращур їхніми очима
    до мене зазирає, чи рідня
    із-за Уралу, із Кубані, Криму...
    .....................................................
    Пора тікати... вйо і на коня...
    надокучає музика хатня.
    О... чуєте? Щось рипає дверима...
    нехай само перезимує зиму
    моє дурне учене кошеня.

    ІІ
    Усюди є невидиме коріння
    цупкої еміграції села...
    і згадую, – а чим би ще жила
    конаюча епоха переміни...
    і закриваю очі на видіння,
    які відображають дзеркала.

    Усе минає... що було раніше,
    та оживають закоптілі вірші
    і їхні ілюстрації живі...
    чекаємо на серії нові,
    та як би інше не було ще гірше,
    коли усохне ґлей у голові
    агонізуючого візаві.

    ІІІ
    І чую... бачу полум’я Майдану...
    небесна сотня сяє угорі,
    та не світає й досі(на зорі)
    у мареві зеленого туману.

    І наче охлократія линяє,
    і ніби є еліта... і немає –
    розп’ята окаянними людьми...

    і хто у цьому винен як не ми,
    і що робити?.. на афіші раю
    горить тавро червоної пітьми.

    11.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   14