ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Нінель Новікова - [ 2018.01.18 18:41 ]
    Оаза культури
    Колись, лише писали формуляри,
    І чувся в тиші пер старанний скрип.
    Сіреньке щось, на носі – окуляри,
    Бібліотечний був стереотип.

    Минули ті часи благословенні.
    В книжкові храми завітав прогрес.
    І темпи розвитку його шалені
    Розбурхали дрімотний той процес.

    Тепер, яскраві і талановиті,
    На заходи збираєте людей.
    Умієте, здається, все на світі
    Не вичерпати ваш фонтан ідей!

    Сучасних «компів» манять монітори.
    Полиці повні книг на всі смаки!
    Від метушні рятують гарні штори –
    Працюйте на здоров’я, залюбки!

    І тягнуться сюди цікаві люди –
    Лунає музика, пісні, вірші.
    Бібліотека і була, і буде
    Оазою культури для душі!

    18.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  2. Володимир Бойко - [ 2018.01.18 16:09 ]
    * * *
    Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
    Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
    Почуття, ледь розвившись, одразу зів’яли, мов квіти,
    Мов полишені квіти у вазі без краплі води.

    А тобі це лиш гра, і, можливо, дещиця любові,
    Інтригуючий штрих у палітрі твоїх почуттів...
    Несподівана казка урвалась на першому ж слові,
    Тому слові, сказати якого ніхто не зумів.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)


  3. Вікторія Торон - [ 2018.01.18 16:29 ]
    Услід

    Кількасот нічних годин -- найсолодша із пісень.
    Веретено споминань. Коло серця – Божий схлип.
    Одне одному ми — сон? Силуети у вікні?
    Під ногами в нас одна шахівниця: ніч і день.

    Де ти? Голос ще живе й квітне в пам’яті моїй.
    Обертається в ніщо пара сміху, суму, слів.
    З пряжі спогадів моїх – жменя гаснучих вогнів.
    Жданий образ дорогий розлітаєься, як рій.

    Вже на місці на твоїм – сивокоса ковила.
    Розійшовся білий шов у захмарній вишині.
    Ти не знаєш, як в цю ніч віє холодом мені,
    бо закінчився твій сон, але ти в моїм жива.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Сушко - [ 2018.01.18 12:45 ]
    Світло
    Прийшла орда з хрестами в отчий дім,
    Сказала: "У Дніпро божків поганих!".
    Горів Сварог. Летів у небо дим,
    Волати "Пощади!" Єгові марно.

    Для роду жінка старшою була,
    Згорів олтар. Розбивсь жертовний камінь.
    Тепер несе тавро спокуси й зла,
    Рабиня для утіх з ребра Адама.

    Святе письмо змітають із полиць,
    Монахи під горою риють шахту,
    Не думай, ладо, на коліна! Ниць!
    Вгорнись у паранджу, вериги, плахту.

    Несе бджола божественний нектар,
    У вуликах в медах солодких соти.
    В монастирі сестра гризе сухар,
    Ввижаються повсюди роги чорта.

    З амвона піп втішає молодиць,
    Збирає чинш аби купити льоху.
    Кладу кохану в ліжко горілиць,
    Дивитимусь у лик живого Бога.

    18.01.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  5. Олександр Жилко - [ 2018.01.18 12:53 ]
    Дим та іскри
    Вогонь пророста крізь фаєрку,
    зачепившись за іскру.
    Най тобі руки не мерзнуть,
    додам чайнику свисту.
    Най тобі легше з дороги,
    щось піднесу, нагодую.
    Ти розкажи щось цікаве!
    Тобі чаю чи кави?
    Дім придорожний і скромний
    блукає думками.
    Окутайся тихим теплом,
    дим подорожній.
    Не лиши шансу хворобам —
    википить вітер морозний надворі.
    Лиши щось по собі.
    Лиши щось по собі,
    хоч малесеньку іскру.


    Рейтинги: Народний 0 (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  6. Мирослав Артимович - [ 2018.01.18 11:12 ]
    Зима, чи жінка?..
    Зима, як жінка, міняє позу,
    і витворяє такі дива…
    Ширяла думка – всю нічку зможу,
    Але спромігся на раз чи два.

    Чекаю снігу – даремна справа:
    Знать, переоблік на небесах…
    Вмостився зліва, ні – хоче справа,
    Таки незвично – збирає страх.

    Надумав глибше у сніг заритись,
    Хіба в болото – снігів катма.
    Розсохлись вражень дереворити,
    А їй плювати, – вона ж зима.

    Чи, може, – жінка? Якась шарада:
    Цілує ззаду котра із них?
    Думкам не можу я дати раду –
    Нехай би швидше почався сніг!

    Гукаю Феба на допомогу:
    Сам не управлюсь. Невже – роки?..
    Зима (чи жінка, чи дівка) строго
    Мене провела кивком руки…

    Пора, напевне, змінити позу –
    І геть прогнати тривожний сон…
    За обрій кануть зима, морози,
    Весна ладнає свій камертон.

    18.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (13)


  7. Серго Сокольник - [ 2018.01.17 23:13 ]
    Поетам чоботи...
    Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

    Поетам чоботи не до лиця.
    Ми генерали іншого взірця.
    Завжди роззуті... Долею сприйняв,
    Як босі душі ріже навмання
    Брехні спокуса... Це ота стерня,
    Що розріза поезію щодня
    Під запит збанкрутілих "вчителів",
    Яких інакший гріє "підігрів",
    Які (ой, не до ночі!!! Не засну!..)
    Чоботями зачавлюють весну
    В баюру зимну з талої води...
    Та сніг розтане! Стане ще туди,
    Де плескав чобіт бризки навкруги,
    Тендітний дотик босої ноги...
    Можливо і в сандалі... Нумо, став!
    Нога в сандалі- то нога ота,
    Якою ще Фірдоусі ступав...
    І я також ногами твердо став
    На поле бою генералом муз.
    Ой, як не до вподоби це комусь-
    Що не замовне я пишу... Своє...
    Ходить босоніж холод не дає.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011800268


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  8. Василь Кузан - [ 2018.01.17 23:41 ]
    Зима, як жінка, міняє позу
    ***
    Зима, як жінка, міняє позу,
    Морочить душу, туманить розум.
    То хоче глибше у сніг зарити
    Вчорашніх вражень дереворити,
    То хоче ззаду поцілувати,
    Обводить пензлем важливі дати,
    А то, як дівка у сні дволикім –
    Її лякає раптова близькість.
    Біленькі перса під ковдру пряче
    І страх стрибає, неначе м’ячик.
    Холодні скроні вкривають роси –
    А раптом осінь заплодоносить?...
    Бере у руки усе, що треба,
    Вдягає… Пестить… Приводить Феба
    І каже: «Грайте мене по нотах!
    Я віщувати вам буду доти,
    Допоки крига. А там, по кризі
    Ідіть на той бік». Проміння злиже
    Сліди кохання, сховає в прозі
    Усе, що грілося на морозі.

    17.01.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  9. Сергій Гупало - [ 2018.01.17 20:46 ]
    * * *
    Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
    Тумани позаду, окутали горе.
    Надія на чисті, стрімкі заметілі,
    Що вибілять душу і ніченьку чорну.

    Якось паралельно йде правдошукання,
    І так популярні оті, що невинні…
    І пнуться незграбно одні запитання –
    У вчора уперті крихкі бадилини.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  10. Сонце Місяць - [ 2018.01.17 20:51 ]
    А.К.
     
    П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
    старанні, зухвалі пози
    аргументи, резони, догми

    За кавою або кейфом
    на сепії чи пастелі
    вітаючи сум & втому
    фотелі й пустелі готельні

    Похилено келихи, зібгано спокій
    & музика, різдвяне бароко
    всесвітом обернись
    ecce homo

    Іноки майже ікони
    трепетні вишні
    зорі
    чого заради повинен
    хай апріорі відомо

    На тій одинокій
    дорозі

    Додому




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  11. Вікторія Лимар - [ 2018.01.17 20:16 ]
    Життя смугасте і мінливе
    Життя смугасте і мінливе.
    Нема зупину, вороття.
    Щасливе, іноді жахливе.
    Грайливе, начебто дитя.

    На зебру схоже – її смуги,
    Чергуючись, ідуть до нас.
    На що чекати: радість , тугу?
    В ранковий чи вечірній час?

    І завжди так, напоготові!
    Врятує, може, оберіг?!
    Здаємося на милість долі,
    Оберігаючи поріг

    Домівки рідної, країни –
    Та миру прагнемо завжди.
    Чекаємо на кращі зміни,
    Щоб не торкатися біди.

    Радіймо, зебра наша добра!
    В очікуванні світлих смуг
    Та вдачу маючи хоробру,
    Захистимося від напруг.
    Хай щастя сиплеться навкруг!



    17.01.2018



    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  12. Іван Потьомкін - [ 2018.01.17 17:42 ]
    З Езопового голосу
    Постаріла кішка. Хазяїв нема.
    А голод триклятий вже кишки вийма.
    Десь там у коморі жиріє мишва,
    А вона на призьбі лежить ледь жива.
    «Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
    А що залишилось – так це тільки хитрість.
    Хай сміються миші. Я таке підстрою,
    Що самі до мене прибіжать юрбою».
    Мішок бачить кішка...Старий і дірявий:
    «Нічого, згодиться для моєї справи».
    На гак почепила кішка той мішок.
    Крекчучи залізла і чека мишок.
    І не забарились гості рудуваті.
    Вилазять нарешті без остраху з хати.
    Вилазять, дивуються, та ніхто не зна,
    Як з’явився заніч мішок з-під зерна.
    Найцікавші влізти готові туди:
    Раз кішки немає, то нема й біди.
    Та тут нагодилася миша-ветеран,
    Що від кішки мала чималенько ран:
    «Скільки вас, дурепи, треба вчить і вчить:
    Та ж кошача лапа із мішка стирчить.
    Сидіть в мішку, пані, хоч і допізна.
    Одурить непросто тих, хто ваc пізнав!»

    P.S.
    Як обережність й досвід ходять в парі,
    То й хитромудрі вигадки – примара.
     



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  13. Лілея Дністрова - [ 2018.01.17 16:47 ]
    Місячна таїна
    Лунарний блік нависнув повновидо,
    Даруючи осяяність землі.
    Розцвічення нічного колориту,
    Соната світла у німій пітьмі.

    Гігантський блік, припливи і відпливи...
    У лабіринтах снів чи наяву,
    Падінь і злетів диво-переливи,
    Захоплені у хвилю вогняну.

    У таїні невидимій для ока,
    У кратерах запилених сторіч,
    Заховане незвідане, глибоке,
    Занурене у бірюзову ніч...

    Укритий бік - містична невимовність,
    Загравна даль, позаземне життя,
    Не наша...селенітова свідомість.
    Надсадо серця, коло вороття.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.01.17 15:32 ]
    Очищення
    Поламалась ліра,
    Не цвітуть сади.
    Наплодилось сіре -
    Ти сюди не йди.

    Золоті перлини
    Вчавлено у бруд.
    Урожай загинув,
    Голодає люд.

    Наварили зілля!
    Шовк побила міль.
    Снопики зопрілі
    Покриває цвіль.

    Миша точить зубчик,
    Майтала хвостом.
    А Пегаси - з кручі
    З музами гуртом.

    Втік давно мірошник,
    Випито вино.
    Графоманський дощик
    Сіє у вікно.

    А мишей вродило!
    Більш аніж зірок!
    Два женці з кадилом
    Спалюють млинок.

    17.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  15. Ірина Сєдова - [ 2018.01.17 11:36 ]
    Отпусти
    Пегас на стальной цепи
    бьется, в нем кровь кипит.
    Пол темницы разбит
    искры из-под копыт

    Вырваться не судьба -
    комплексы прячут ключ.
    Надежда, как лунный луч -
    призрачна и слаба.

    Как отпустить себя
    вдаль за предел миров,
    страхи и боль унять,
    вырваться из оков?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Дружня рука - [ 2018.01.17 11:37 ]
    У прірву кинуто думки
    У прірву часу кинуто думки.
    Цікаво глянути, як все було насправді.
    Не затушовано, не домальовано зірки,
    Не вставлено осіб негідних в цьому хіт - параді …
    На Чорну Раду чи сліпий Переяслав,
    Могутній хтось на кілька днів послав,
    Про сенс спитати в Лодія Петра,
    Як галичани у посли не вибрали Франка?
    Що ми така ж твердиня олігархів,
    Як зараз, так і сотні літ була …
    Ура. Здобуток – світ розваг батярських.
    Рясніє звичка хабара …
    У галерею на громадські гроші
    Самі підробки хитрий хтось придбав,
    Справи міські немов незграбні ноші,
    Лояльну більшість розум не здогнав …
    В народу за плечима така доля,
    Нумо сваритись: де ж бунтарська воля?
    Вже не один був голову поклав,
    На нього хтось слухняний нашептав …
    Дивись, читай. В книжках пересторога.
    А хитрий ззовні каже: я кредит вам дам!

    Чужий процент – не щира допомога,
    Це тільки інтерес. Будуй державу сам ….
    Накраденим вже можна обліпити
    Палаци, вілли, що у них ще там?
    А українець далі сонно хоче жити.
    Бог засмутився: так багато спроб не дам!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2018.01.17 10:42 ]
    Тарас Бульба
    Кацапоязичіє - це гріх.
    Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
    Рідна ж мова - роду оберіг,
    Захист від лукавого ординця.

    На вустах огидні матюки,
    Кожне слово, як сичання змія.
    Зрадиш мову, смерде боязкий,-
    Жити будеш із ярмом на шиї.

    Раб уже не встане із колін,
    П'є шансон, забув народну пісню.
    Винуватий батько. Тільки він.
    Збайдужіла парубку отчизна.

    Задихнувся слова ювелір,
    Із багна проквакотіла жаба;
    Лобуряка в очі тату "чвирк":
    - Ну, прівєт, здарова, здрастє, папа.

    Бульба хлопця заволік у хлів
    І по горлу хутко вдарив сталлю.
    - Я тебе, мій сину, спородив,
    Я тебе і на той світ одправлю.

    18.01.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  18. Олена Багрянцева - [ 2018.01.17 10:52 ]
    А я не сердита. Це просто настали морози...
    А я не сердита. Це просто настали морози.
    Дме вітер суворо. Не клеїться наша розмова.
    Вдягає метелиця вулицю в сукню махрову.
    Не вірить зима у мої несподівані сльози…

    А я не сердита. Це крига накрила озера.
    Даремно двірник замітає дорогу похмуру.
    Немов перешкоди, застигли цупкі кучугури.
    Нависла над нами лютнева густа атмосфера…

    А я не сердита. Це бурі магнітні звичайні.
    Порожні слова проникають за комір затято.
    Як мало тепла, як брехні гомінкої багато.
    Я зовсім не плачу. Я грію в долонях прощання…
    17.01.208


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  19. Сергій Булат - [ 2018.01.17 10:20 ]
    Тарасу
    Родився у бідній родині,
    Не знав ні букв, а ні письма.
    Бажання було, і при днині,
    Навчили люди і сума.

    Тоді тринадцятий минало,
    Він пас отару за селом.
    І враз так тихо, ясно стало -
    Поезія була його єством.

    Слова складалися до купи,
    Думки звивалися у вязь.
    Крізь роки несли мови звуки,
    Талант і доля узялась.

    Талант був в нього не єдиний,
    Художник також, хоч куди.
    Малюнками, той час не спинний,
    Листав хвилини від нуди.

    Любив він Неньку і Природу,
    Життя за них своє віддав!
    У кожнім творі їхнюю вроду
    То змалював, то оспівав.

    За думку, царську протилежність,
    В тюрму садили ті кати.
    Не здав він принцип, й незалежність,
    Які б не були там суди.

    Роки прожив, як живуть люди.
    Але не згаяв, не змарнував -
    Думки ясні на всі усюди
    У віршах чітких написав.

    Шляхи становлення великі,
    Півсвіту він один пройшов,
    Щоб кожен з нас, в часи безликі,
    Натхнення й приклад віднайшов.

    (Січень 2018)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Леся Геник - [ 2018.01.17 09:43 ]
    Досить!
    І падає сніг, і знову розлючена вітром хуга
    розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,
    бо десь за Дніпром на Сході утратив хлопчина друга,
    а дядько, такий товстенький, збрехав, що у нас все "ґут" .

    І б'ється об дах пташина, сховатися у незмозі,
    а сльози її гарячі - за хвильку іскристий лід.
    Десь молиться воїн щиро при вірі та при морозі,
    допоки товстенький дядько вибріхує цілий світ.

    А нарід, а нарід бідний зачовгався до кошари,
    ховається за тинами від правди і від вітрів.
    Маленькому сину сняться щоночі страшні кошмари,
    допоки товстенький дядько плекає брехню між брів.

    Довкола біліє, біло зима настелила всюди
    і ліжників, і перинок, і коциків - аж за край.
    Вмирають на Сході хлопці, на цвинтарі плачуть люди,
    а дядько товстенький знову розказує щось про рай.

    То ж люто казиться хуга, і дряпає вікна, просить
    не кліпати безсловесно, бо годі мовчати тут!
    Бо скільки вже втрат безрадних, що треба сказати досить
    товстенькому пишномовцю, що вперто торочить "ґут"!

    16.01.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (16)


  21. Марґо Ґейко - [ 2018.01.17 09:37 ]
    Ні! Ще можна спинитись
    Ні! Ще можна спинитись, гальмуй передчасність смеркання!
    Обійми ніжно-владно тендітність наядиних пліч.
    Ще занадто жива, щоб у саван вдягати кохання,
    «Вічну пам’ять» співати у чаді оплавлених свіч.

    Закрути у спіралі чуттєвої па́годи злети.
    Не дозволь розщепити жіночність тортурами схизм,
    Закувати єство у кайдани обітниць. За зле ти
    не постав їй, що логос лягає у фалоцентризм *

    ніжних віршів, де ти все в усьому є Альфа й Омега.
    Де для тебе, тобою в собі малювала зірки
    У яких ти в чеснотах своїх архі-, прото-. І мега-
    гравітація Сонця, а решта – квазари-дірки.

    Розділи з нею долю! Хай голка летючої коми
    Пꞌянко зꞌєднує вервꞌю сузірꞌя в сафꞌянову вꞌязь
    В нитку доторків, дихань, проникнень до шалу, до втоми
    Вишиваючи гладдю розіпнуту п’яльцями б’язь –

    полотно сірих буднів, рогожу сліпого безсоння.
    Хай інакші крокують шляхом від обітниць до тризн.
    Ти для неї мов Сонце. Ти – Геліос, Ра. Наче сонях
    обернеться до світла. Не треба їй сутінків риз!



    *Фаллогоцентризм - ґендерна асиметрія в мові. Термін було введено французьким філософом Жаком Дерріда.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.16 23:00 ]
    * * *
    Темноти навалився огром,
    І небесна імла загуса.
    Чарівливі вогні над Дніпром –
    Дивовижна вечірня краса.

    Вітер віти колише сумні,
    Я милуюсь, милуюсь, іду…
    Як же хороше, Боже, мені,
    У спустілому цьому саду.

    Пломеніє ясний краєвид,
    Скрізь неону жарини самі.
    Мов під пасмами хмарних сивин
    На півнеба палає камін.

    О предиво оце осяйне,
    Я над ним свої роздуми в`ю,
    Хоч не гріє це сяйво мене,
    Зігріває уяву мою.

    7.01.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  23. Серго Сокольник - [ 2018.01.16 23:32 ]
    Nota bene еротика
    ***абсолютно новаторський еротичний вірш. Авторські знахідки***

    Ми "розслабляємось" у ванні.
    Я- скорпіон на полюванні.
    -метелику вологокрилий!
    Твого оголення жагу я
    Мисливським поглядом фіксую...
    Як опиратися несила
    Тілу!..
    Вполюю подих губи в губи...
    Ах ти ж моє дівчисько любе!..
    Мене на хтивість спокусила,
    І я палаючи від шалу,
    Тебе настромлюю на жало!..
    Ти і могла- не відлетіла б,
    Мила,
    Бо мокрі крила?.. Зараз буду...
    Виблискують вологі груди...
    Яка принада теми NUDE!..
    Зімкнулись збуджені повіки...
    І ти впольована навіки.
    Бо ти моя. І нею будеш
    Всюди.
    Переплелись в"юнками ноги...
    Тебе вологу на підлогу
    Я віднесу, бо місця мало
    Для наших ігор нескінченних.
    Ти тілом тягнешся до мене...
    І знову... Жало... Жало... З шалом,
    Nota bene)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011700322


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  24. Володимир Бойко - [ 2018.01.16 21:52 ]
    * * *
    Що ти по собі, друже, залишаєш
    У цьому не найкращому з світів,
    Коли душа у вирій відлітає,
    Неначе ключ осінніх журавлів?

    На кого залишаються турботи,
    І версти недопройдених шляхів,
    І вічна, недороблена робота,
    Якої ще ніхто не доробив?

    Чи прийде хто наступний за тобою,
    Візьме твій хрест, і далі понесе,
    Чи поростуть сліди твої травою,
    Погасла зірка – та й усе.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  25. Татьяна Квашенко - [ 2018.01.16 21:56 ]
    * * * * * * *
    И вот повалил, тот который меня вдохновляет.
    Хоть тот и не валит – он тихо и робко идет.
    Как чёрными чайки порой на лимане бывают -
    Январской вороне стать белой везде повезёт.

    Всей сажи не хватит, чтоб вымазать каждые двери.
    И только снежинок у бога для нас про запас.
    И глядя на снег, невозможно уже не поверить,
    Что есть чистовик.
    И он пишется небом -
    о нас…

    16.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.01.16 19:31 ]
    Фінал
    Від А до Б не порахую верст,
    Згубився лік словам в життєвій книзі.
    Мій дар важкий, тягнув його як хрест,
    Сміялись люди. Та мовчали висі.

    О, як його я здихатись хотів!
    Зламав перо, сховав у клуні крила.
    Пегас заснув, немає більше див,
    А муза на руках, слаба, зомліла.

    Лишилися із пляшкою одні,
    Лилася у нутро вода вогненна.
    Стікали у ніщо хвилини, дні,
    І засмерділась бочка Діогена.

    Нема кінця життєвій суєті,
    Нікчемну мідь кладе людва на тацю.
    Достатньо бавив люд. Тепер і ти
    Береш до рук важкий ковпак паяца?

    Хитає. Притулився до стовпа,
    Він теж утратив плодоносну гілку.
    Не мучаюсь. Є заступ і сапа -
    Упруся в землю поглядом довіку.

    р.s:
    А на гробки – могилка, квіточки,
    Береза розпуска зелене листя.
    Чужа рука запалює свічки:
    Заснув поет. Літав, але розбився.

    16.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  27. Ігор Шоха - [ 2018.01.16 18:59 ]
    Творчі лабораторії
    Не вигадую. Майбутнє
    має купу аналогій
    поетичній нашій кухні
    і її лабораторій.

    Інде – рай, а де-де й пекло
    Діогенової діжі.
    Та поету всюди тепло,
    поки дуба не уріже.

    Переорює аматор
    cinema, і кулуари,
    і копалини метафор
    за муарами куару.

    Я – не я. Мене немає
    і нікого вже не буде.
    Мій герой усіх лякає –
    заблокує і забуде.

    В масці білої ворони
    із пихою бога Мітри
    видаю оксюморони
    небувалої палітри.

    Дістаю на світло Боже
    з архаїчної руїни
    все, що гоже і не гоже
    на пательні України.

    Трохи сепії і смальти.
    Вітражі мої – у висі.
    Я – поет і не питайте,
    як до цього я дожився.

    ІІ
    зачаровані поети
    закапелками душі
    реагують на сюжети
    тіні пози силуети
    лабіринти міражі
    загадкові повороти
    по мішені б’є усе
    що в поезії не проти
    форте-п’яно мецо-форте
    і профундо за есе
    і за ретро проти Музи
    рими пафосу кліше
    епіграми на Карузо
    і на яйця Фаберже
    вимальовую фігури
    еманацій Ліссажу
    і за формою
    культури
    я біжу біжу
    біжу
    .

    ІІІ
    намалюю я нату---ру
    --------------------------
    наче я уже Малевич
    --------------------------
    і утру обом носюри
    --------------------------
    Архімеду і Евкліду

                   ІV
    уявіть що я наразі
    копія Аполлінера
    куртуазно і серйозно
    видаю ся антраша
    прозу маю за верлібри
    і римую білі вірші
    оминаю коми знаки
    і ознаки що не я
    пунктуації не знаю
    грамотій із мене о

    а мене вітає Муза
    як Пилипа із коноплі
    появляюся буває
    повискубую волосся
    бабаю і їжаку

    ну а я згадаю Буля
    true & false то є zero
    & =< а на інше
    реагує хай читака
    і нікого не ляка

    я а ну люблю інверсій
    паралелі неозорі
    читачеві павутину
    уповаю на якого

    а мені усе до фєні
    і Пуйло по барабану
    і Америки не чую
    і Європи я не бачу
    де на мові есперанто
    видають уже мене

    V
    ..........................
    А у вуйка – інша кухня.
    Молоко   дають   парне.
    У підвалі – каберне.
    І сміємося на кутні,
    п’яно     п’ємо
    за майбутнє
    і   веселе,
    і сумне
    О!

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  28. Ольга Паучек - [ 2018.01.16 17:22 ]
    ...нові життя сторінки
    Хочеться бути собою і дихати вільно...
    Тиснява помислів стійко принижує дух.
    Берег обмежень стіною зростає стабільно,
    З-за барикади ледь чується серденька стук.

    Дай мені, рідна, хоча б крапелинку свободи,
    Шлях відпусти і я знову до тебе прийду,
    Не захищай мого світу від неньки-природи,
    Я ж розтоплю твої сумніви, наче смолу.

    Воля на волі обмежена тільки вітрами,
    Музика долі лунає крізь наші думки...
    Гояться швидше на відстані рани і шрами
    І відкриваються нові життя сторінки.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  29. Галина Гулієва - [ 2018.01.16 14:43 ]
    Прощавай, капітане
    Світло гусне і гасне, як в залі перед виставою.
    І розходяться хвилі – мов шви – на морському череві.
    Капітанові сниться: столові ножі висталюють
    мовчазні деміурги – і тілом його вечеряють.

    І нуртує по чарах багряна, аж чорна, кров його.
    Деміурги від спраги: хто – залпом, а хто – пригублює…
    Та вривається військо зі стягами і корогвами
    (автоматами /псами/мечами/бичами/бубнами)

    у священну і темну, з пташину зіницю трапезну .
    Та ячить стоголосо (співає/хрипить/насвистує):
    «Пропадай, капітане, бо горе тому, хто зрадив нас!
    Спочивай, капітане, у шлунках богів сумних своїх!»

    Ще єлей. Ще троянди. Ще ліжко його м’яке йому.
    Ще раби в узголів’ї скалічену смерть відлякують.
    Заколисують хвилі палату / каюту/келію.
    Тільки гупає серце у грудях, як збите яблуко.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (5)


  30. Козак Дума - [ 2018.01.16 14:31 ]
    15. Єдиний
    Творець – єдиний! Це мені відомо,
    хто як Його собі б не називав.
    Цю істину повторюю свідомо,
    то мудрості тисячолітній сплав.

    В псалмах ще цар Давид в часи далекі
    розповідав нам про чужих богів,
    бажав їх учням смутку повні глеки,
    пророчив пекла дев’ять їм кругів.

    Однак ми всі одного Бога діти,
    у Всесвіту один лише Творець.
    Для всіх одне-єдине Сонце світить,
    чоло прикрасить лиш один вінець.

    Людино, вір, коли возносиш руки,
    а на вустах бринить ім’я Творця –
    один Господь розвіє наші муки
    і благодаттю сповнить нам серця!

    16.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  31. Тетяна Левицька - [ 2018.01.16 13:55 ]
    Світоч душі
    Тільки світла душа колискові співає,
    Людям сяє любов’ю, весняним розмаєм.
    Небу вдячно вклоняється, батьківській ниві,
    Материнським теплом гріє думи тужливі.

    Хай у кожній родині кохання не згасне,
    Оченята дітей випромінюють щастя.
    Щиросердно і дзвінко звучить на Поліссі
    Кришталева душа української пісні!

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (18)


  32. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.16 12:26 ]
    Кінець…?

    Він питає про нашу війну: чи уже кінець.
    Чи злітати совою у мряку грудневих вікон...
    А у горлі будяччя від сотень упертих "не",
    Що прокушують губи і гаснуть охрипло криком.

    Де завершення болю в побоїщі тіні химер?
    Дайте пластир для вилиць, порізаних словом байдужим.
    Я здорова тобою, мій боже, мій враже, мій муже,
    Але квіти зів’яли: конвалії, лілії, ружі,
    Порожніє партер.

    Я питаю про нашу війну - пам’ятаєш все:
    Як ловили пір’їни блаватні, ховали в книги?
    Передранішня пінка цілованого гляссе...
    Укривав мене ковдрою, крилами, теплим снігом.

    Ну а як поодинці насіяли двійно печаль?
    Мудрі сови на плечі мостились руками півбога.
    Тихий місяць стікав молоком, замерзав під порогом.
    Дві стежини губились, як зашморг лежала дорога.
    Догорала свіча.
    Бо час...



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (23)


  33. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.16 09:28 ]
    Хочеться сніжної зими
    Десь далеко рожевіє обрій,
    Велетенською свічею запалав,
    Значить буде ніч таки морозна,
    Може снігу вкине ще зима?

    І притрусить він стежки-дороги,
    Закружляє легко у танку,
    Килимом простелиться під ноги.
    Зиму уже хочеться таку.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Наталка Янушевич - [ 2018.01.16 00:20 ]
    *****
    В раптовий холод і думки повільні.
    Всі квапляться до світла та вогню.
    У сорочину, чорную по білім,
    Сьогодні вранці землю зодягну.
    Я почеплю на хмар високий комір
    З бурштину брошку сонця угорі.
    Димує сигаретка - довгий комин,
    Допоки кошик дров не догорів.
    А все-таки пронизливо та зимно,
    І те вбрання - благесенький перкаль,
    Коли надійде дзвінко вечір синій
    І щось гукне в скляну січневу даль.
    Що не було швидкої заметілі,
    Що річка попід льодом не пливла
    Що поки все - худий і чорно-білий
    Безхатько-пес у пошуках тепла.
    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  35. Марґо Ґейко - [ 2018.01.15 23:22 ]
    Спокутана
    Я знову тут. На мене ти чекав?
    Незнані наперед путі Господні!
    Немов смикнулася на обрії чека -
    Відлуння прокотилося насподі.

    Розверзлися в заграві небеса:
    Слова почула я незвично добрі…
    Розтисла пащу твердь, і вже він сам
    Пустив мене поглянути на обрій.

    За мною шлейфом жупел, не ваніль,
    У камерах, куди впустила чорта,
    Насто́яно подібний серцю хміль,*
    Пульсує ним розширена аорта.

    Із купелей моїх тече вода,
    Освячена не в другий святий вечір.
    Зіниць печальних маргарит слюда *
    Обводить чорні перли порожнечі.

    І я прийшла. Почула - ти гукав?
    Стрічай свою богиню, ладу, паву!
    Браслети стигм приховує рукав -
    Слід борозен, поораних на славу.

    Пригадую ту мить, як крадькома
    Дивилася на тіло, що лежало…
    Дивилася на себе, бо сама
    Свій вирок нарізьбила гострим жалом.

    Мене чомусь звільнили поміж дів
    Тих тіней, що цвіли востаннє – вперше,
    Смоківниць, що не матимуть плодів,
    Що прагнуть теж з геєнової верші

    На мить хоча б навідатись сюди,
    Побачити місця любові, жалю,
    До тих, хто виправдовував, судив,
    Хто спокусив і став об’єктом шалу.

    Прийшла звідтіль до строку тільки я,
    Хоч схожі всі панянки поторочі.
    Окремо путь встелилася моя,
    Від світла Божого відвикли впалі очі.

    «Відмолено!» - почула я луну,
    Співають епілог твого роману.
    Ті плечі, що несли мою труну,
    Обв’язують шнурівки параману.


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (33)


  36. Руслан Лиськов - [ 2018.01.15 22:33 ]
    Зимова нiч у Києвi
    Щось ніжне в очах заблищить,
    І теплою стане усмішка.
    І місто, як зморена кішка,
    Скрутилось в калачик і спить.

    Тривоги потрохи стихають,
    І хочеться тихо молитись,
    І довго-предовго дивитись,
    Як вікна в будинках згасають.

    А потім, забувши всі війни,
    Зітхаючи, солодко спати,
    До самого ранку шукати
    Вві сні твоі теплі обійми.

    А січень все вибілить чисто,
    Сховає і біди, і лихо.
    І сніг опускається тихо
    На древнє і втомлене місто.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Домінік Арфіст - [ 2018.01.15 22:19 ]
    антропогонія
    затісні суди і судини…
    ліхтарі – немає людини…
    у майбутнє сяє Бог
    ген за геном
    ми мандруємо удвох
    з Діогеном…
    знов із небом діалог…
    Йов… стократно…
    і ораторствує Бог
    о! Сократом…
    світ людей і світ ідей
    плин планктону
    і нашіптує юдей
    о! Платоном…
    віє духом зі шпарин...
    прахом… крахом…
    Бог не злічує годин
    Босхом… Бахом…
    радість – далями смичка
    сонцем ві́рша...
    Валтасар… вогню рука
    пише... пише…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  38. Василь Світлий - [ 2018.01.15 21:47 ]
    Сортувальне
    Сова калині не товариш,
    А глечик дзьобику не пан,
    Якщо губа лихе варгане,
    Своє хапне... Собі затям.

    Титанів битва. Мировиця.
    Всі при чинах і у званнях.
    Не вгомониться тільки птиця,
    Все кудкудах і кудкудах .

    15.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  39. України Сокор - [ 2018.01.15 21:59 ]
    Оборотням и "старшему брату", посвящается.

    Что ж, вы, надменные потомки!
    Сметая пыль с прошлых веков.
    Из окровавленной котомки,
    Тащите деспотов-''отцов''.
    Им воздаете честь и славу.
    Дух зовете с их гробниц.
    Но, вы, забыли за державы,
    Свободной, от коммунистических темниц.
    ''Отцов'' откройте злодеяния,
    На людской суд — добра и зла.
    Но с ваших уст, одно молчание,
    А душа тиранов, у вас жива.
    И в душе змея клубится,
    И песню лжи поет глупцам:
    ''Кто будет, по способностям трудиться,
    Тот потреблять все будет, без конца''.
    Отцы, сыны и дочери державы,
    Ложным духом были польщены.
    Отдавая жизни, не требовали славы.
    Дороги жизни, их костями вложены.
    Да! Построили ''великую державу'',
    Что имела имя - СССР.
    Коммунистам вы воздали славу.
    И с этим именем, живете вы теперь.
    Ваш символ — труп в мавзолее,
    Другой — гранитный пьедестал.
    Вы есть подобие плебеев.
    Опомнитесь! Двадцать первый век настал.
    Памятнике, - невинно-убиенных,
    Что были в ссылках, тюрьмах и на войне,
    И голодом миллионы заморенных.
    Память отдайте им, - в двойне!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Ночі Вітер - [ 2018.01.15 21:39 ]
    Відьомська сповідь...
    Відьомська сповідь -
    шлях у небуття.
    За муром тиснява думок,-
    осіння примха.
    І котиться з гори
    (куди?) життя,
    і рвуться струни
    в нескінченних римах...


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (13)


  41. Козак Дума - [ 2018.01.15 19:02 ]
    14. Достойник
    Той милості Всевишнього достойний,
    хто правду в серці зігрівав своїм
    і не цурався істин непристойно,
    та нечестивих не пускав у дім.

    Хто не паскудив язика олжею,
    із ренегатом дружби не водив
    і ближнього не змішував з землею,
    себе служінню Богу присвятив.

    У ріст не зичив срібла знов і знову,
    нужденному у скруті допоміг,
    не зраджував ніяк своєму слову,
    хто духом грубу силу переміг.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2018.01.15 18:30 ]
    Дітки
    Підніжки, штовханина та лящі -
    Дуріє дітвора, дзьоба жорстоко.
    Кусаються безтямні мураші,
    Передалися з генами пороки.

    Летить в обличчя камінець, слівце,
    Ламати віть навчаються вандали.
    Другиню обдаровано синцем:
    Оса мала, та вже отруйне жало.

    Пісочниця - за сьомий континент,
    Іде війна за пасочку, шматочок.
    Насилля! Ось надійний інструмент!
    Майбутній тать шліфує власний почерк.

    Рвонув косицю бравий шалапут,
    Штурхнув у живота майбутню маму.
    Всміхнулися Пілат, Лойола, Брут -
    Побила шістка знов козирну даму.

    У кошеняти зламано хвоста -
    Підгледів пупс прийомчик в інтернеті.
    Немає від жорстокості щита,
    І чути крики болю на планеті.

    Звикають руки швидко до ножа,
    Жує м'ясце малеча, а не кашку.
    Я тут живу. Та ява ця чужа.
    Сховаюся од світу в черепашку.

    15.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (19)


  43. Галина Кучеренко - [ 2018.01.15 16:39 ]
    ***
    ***
    …А що то є зверхність? То пошесть така,
    Що косить і майстра, і новачка.
    Нестерпно відчути її щодо себе…
    А зверхність до інших ?.. То справа легка!…


    ***
    Майстерно складаєш рядок до рядка?
    Чи й станеш Учителем для простака?
    Можливо, Учитель і рим не складає,
    Він майстер у тому, ЯК він научає…

    ©15.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (21)


  44. Оксана Рудич - [ 2018.01.15 16:27 ]
    Джерело
    Ти – джерельна вода.
    Я думала – перехоплює подих
    від чистоти,
    а виявилось – од холоду.
    Не все, що блищить, – золото.
    Не кожна втрата – біда,
    що руйнує мої світи
    ущерть (як колись, змолоду)…
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Галина Гулієва - [ 2018.01.15 15:30 ]
    З нерва

    А вони мені кажуть: немає нічого вічного, бо
    розторочиш за виточки серце – і не болить…
    Я ж чекатиму, заки ти море човнами вичовгаєш.
    А чи стопчеш асфальти і трави об постоли.

    А вони хороводять, як старість до шкіри братиметься,
    як стрілятимеш птиць – вище горла і наповал.
    Та мені не важливо, чи мужем єси, чи братом єси.
    Ти ж бо спиця, що в’яже із нерва мого слова.

    Ну а я тобі, чуєш? Невже коли-небудь випитаю?
    З-під поли відпустила би птицю, якби повів:
    вже тепер не жона я, не бранка – всього лиш квіти твої.
    Білі квіти у чорній і стомленій голові.


    Рейтинги: Народний 0 (5.68) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  46. Галина Гулієва - [ 2018.01.15 15:34 ]
    Поет
    Серце твоє фарбоване, аж роздряпане,
    ніби яйце велике і великоднє.
    Входиш у дім з запаленими трояндами,
    а залишаєш попіл на підвіконнях.

    Тишу гортаєш повагом, наче Требник чи
    Книгу Псалмів, і голос із тиші кроїш.
    Спраглі-голодні, серце твоє тереблячи,
    ріжуть фаланги зморшкуваті до крові.

    І шкаралупу сіють поміж коритами.
    І заставляють сріблом столи дубові.
    Сходиться місто слухати: говоритиме
    біс у тобі і Бог, що завжди з тобою.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (25)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.01.15 15:45 ]
    Святе письмо
    Мій брат у тьмі творив Святе письмо.
    Він був поет. Не цар, і не вельможа.
    Верховний жрець казав "Грошей дамо.
    Народу скажем - це закони Божі".

    Штовхав у спину гнівно спис важкий,
    Аби писав про кару, гріх і карму.
    Та скрапували на пергам казки,
    Які в дитинстві шепотіла мама.

    Ареопаг цікавила хвала,
    Покора, батожища і данина.
    І казка стала нещадима, зла,
    Аби рабів тримати на колінах.

    Зникали байкарі, немов туман,
    Ані імен не знано, ані чину.
    Є Тора. Є Коран. І є обман.
    Я, мабуть, теж отак пощезну, згину.

    Сплітаються сакральні письмена,
    Замурзані чорнилом ніс та вуха.
    У храмах колотнеча, гвалт, війна,
    Бо у людей у головах розруха.

    Мій ангел каже: - Тихо, не кричи.
    Ти станеш мною. А земне - суєтне".
    Ідуть кати. Вже вийняли мечі.
    Нема страху. Душа моя - безсмертна.

    15.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (5)


  48. Козак Дума - [ 2018.01.15 15:22 ]
    Не зміг
    Прожив немало літ і днів,
    як лунь вже грива сива,
    але здолати не зумів
    в собі усе ретиве.

    15.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  49. Володимир Бойко - [ 2018.01.15 15:35 ]
    * * *
    Універсальна жінка – що за диво!
    Задовольняє будь-які смаки.
    Чарівна, ніжна, сонячно-красива,
    І очі – наче сяючі зірки.

    В її устах – симфонія кохання,
    Казкове дійство фантастичних снів.
    Вона для всіх – омріяна й жадана,
    Принадна пастка для чоловіків.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.15 12:46 ]
    Нетутешня
    1

    Руйнувала Заздрість ідеали, душі,
    вибивала перли із пустої мушлі,
    калатала в шиби, виплітала сіті...
    Чортове чи боже нині у зеніті?

    ...ого-го пожежа... обмітаєм сажу.
    На плечах - недремне. У світи - поклажа.
    Перетрухлі балки слон яви потопче.
    ...у вертепі люднім роззирався хлопчик...

    Повели омани до престолу сина.
    "Покарай..." - кричала яра половина.
    У Варавви нині кров'янисте свято.
    Стейки, шиї, ноги... а вражина - вата.

    2

    У бабуся Насті я любима внука.
    Дід із фото зріє: "...то іди на руки,
    звоював я рідні миргородські доли,
    розвалили села, печі охололи".

    3

    На Говерлу зимну полідевки лізуть.
    Лементують заздрі: "...геть, бери валізу!
    Нащо ти - висока - між цапів здалася?
    Нам читати любо розклади на касі.
    Ти заморське диво, словом - нетутешня".

    Йду - чекати сонця - за чужу черешню.
    У самадхі сяйне плину споришами.
    Частувала Мова чарами... ковшами...

    ......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   496   497   498   499   500   501   502   503   504   ...   1855